РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Багато підприємств у процесі формування запасів стикаються з такою проблемою, як вибір найбільш ефективної, доцільної системи управління запасами. Дана система не повинна діяти відокремлено, а повинна враховувати стратегію підприємства, цілі, мету та засоби, за допомогою яких вона буде реалізовуватися.

Не має однозначної думки щодо того, який обсяг запасів повинен бути сформований на підприємстві. Це залежить від того, яким видом діяльності займається підприємство, який обсяг вільних грошових коштів є в нього в наявності, чи має воно відповідні складські приміщення для зберігання запасів та багатьох інших факторів, які впливають на це рішення. Під час управління запасами дотримуються переважно одного з трьох підходів щодо визначення їх обсягу, а саме: максимізації, мінімізації чи оптимізації.

В сучасних умовах доцільно формувати оптимальний обсяг запасів, який би забезпечував би необхідний їх розмір та структуру, зниження витрат на їх обслуговування, послаблення залежності між виробничими підрозділами підприємства, створення системи ефективного контролю за їх рухом [13, 15].

Чітко налагоджена система управління запасами повинна забезпечувати безперервне порівняння нормативних показників із фактичними, тобто вона повинна відслідковувати відхилення показників від норм та виявляти причину їх прояву. Можливість виявлення обсягу, часу та періодичності поповнення запасів сприяє проведенню процесу оптимізації запасів на підприємстві та, як наслідок, — мінімізації витрат, які пов’язані з формуванням запасів. Розрахунок нормативів запасів (у натуральному виразі) спростить процедуру формування бюджетів, закупівель і зберігання запасів і допоможе здійснювати оптимізацію витрат, які пов’язані з формуванням і підтриманням необхідного їх рівня [3, 50].

Діюча система управління запасами на підприємстві повинна забезпечувати зворотній зв’язок для прийняття персоналом підприємства ефективних рішень щодо закупівлі запасів, супроводжуватись постійним контролем за ходом виконання замовлення та контролювати рівень запасів, маючи на увазі подвійну мету: знизити витрати на зберігання й управління

запасами та зменшити обсяг законсервованих коштів.

Світовий досвід доводить, що ефективне управління виробничими запасами має базуватися на таких принципах:

• замовляти тільки те, що потрібно підприємству, не спокушаючись на заманливі пропозиції;

• мати мінімальний рівень запасів, який відповідає обсягу продажу і термінам можливого поповнення запасів;

• зберігати запаси за допомогою конкретної системи складування та використовувати їх у міру надходження;

• чітко і правильно маркувати запаси;

• дотримувати встановлених правил розвантаження та складування матеріалів, перевіряти їх кількість і стан перед підписанням відповідних документів [14, 88].

Одним із шляхів підвищення ефективності управління запасами є доведення рівня запасів до реально необхідного, який забезпечує вивільнення оборотних засобів, грошових коштів, залучення додаткових сировинно-матеріальних ресурсів.

Діяльність підприємств повинна бути націлена на те, щоб ефективно використовувати матеріальні та енергетичні ресурси, що сприяє економії сировини, матеріалів та енергетичних ресурсів, які повинні охоплювати всі сфери діяльності підприємства. Економічне використання сировинно-матеріальних ресурсів сприяє зниженню витрат виробництва, собівартості продукції та, як наслідок, сприяє підвищенню прибутковості та рентабельності підприємства [3, 51].

Також, щоб підвищити ефективність управління виробничими запасами потрібно обґрунтувати раціональний спосіб їх закупівлі.

Підприємства надають перевагу завищеному обсягу запасів, який забезпечує можливість економії часу в процесі виробництва, більшу еластичність підприємства у випадку підвищення ринкового попиту на його продукцію. Крім того, купуючи сировину і матеріали великими партіями, керівники відділу збуту можуть добиватися значних цінових знижок, що також є своєрідним стимулом для створення великих запасів.

Разом із тим, практика роботи вітчизняних підприємств свідчить про високу затратність такої політики. З погляду раціонального управління виробничими запасами, фінансові менеджери повинні уникати зайвих та надмірних запасів. Запаси товарно-матеріальних цінностей можна збільшувати лише доти, доки отримана економія перевищує загальні витрати на утримання додаткових запасів. Крім того, максимальний обсяг залишків має обов'язково погоджуватися з виробничою і маркетинговою службами.

І, навпаки, досить важко і ризиковано здійснювати "миттєве" управління запасами, тобто закуповувати товарно-матеріальні цінності в момент потреби на них (працювати "з коліс"). Такий спосіб закупівлі можливий лише за умови:

- злагодженої системи виробництва;

- своєчасної і достовірної інформації про стан ринку сировини;

- наявності надійних постачальників;

- ефективного оперативного маневрування запасами.

В умовах нестабільного попиту на ринку сировини та невизначеності річної потреби підприємства в запасах товарно-матеріальних цінностей фінансові менеджери зацікавлені у зменшенні циклу замовлення, оскільки при цьому зменшується потреба у страхових запасах і, відповідно, зменшується загальний обсяг інвестицій у запаси, якщо інші умови не змінюються. Тобто, чим вищі можливі (альтернативні) витрати при інвестуванні грошових коштів у виробничі запаси, тим більш нагальною є потреба у зменшенні строків виконання замовлень на їх поставку [7, 234].

Отже, раціональному використанню матеріальних ресурсів на підприємстві сприяє реалізація сучасних концепцій управління виробничими запасами. Великі резерви збільшення ефективності діяльності підприємства закладені саме в раціональному управлінні виробничими запасами.

Економія на закупівлі, зменшення витрат транспортування, забезпечення надійності постачання і виробництва, попередження можливих коливань цін на матеріальні ресурси через систему буферних запасів, урахування сезонних коливань виробничої програми або попиту, виконання графіка виробництва є основними шляхами вдосконалення виробництва.

Дата добавления: 2015-08-21