Нормування виробничих запасів на підприємстві.

Для нормальної життєдіяльності підприємства виробничі запаси мають бути оптимальними. Утримання надлишкових запасів для підприємства пов’язане зі значним фінансовим ризиком, призводить до заморожування капіталу підприємства. Запаси, які довго зберігаються можуть втратити свої споживчі якості.

Недостатній обсяг виробничих запасів також негативно впливає на діяльність підприємства: зменшується виробництво та обсяги реалізації продукції через дефіцит окремих видів запасів, відбувається недозавантаження виробничих потужностей [16,117].

Тому для нормального функціонування підприємства суттєвим є дотримання оптимального рівня виробничих запасів та інших матеріальних цінностей, що дозволяє максимально скоротити затрати на їх формування та зберігання і забезпечити на достатньому рівні потреби виробництва. Без таких запасів підприємству довелось би працювати, терміново закупаючи все, що необхідно для підтримання графіку виробництва.

Дотримання оптимального рівня виробничих запасів досягається шляхом нормування запасів матеріальних ресурсів [6,104].

Практичний досвід управління виробничими запасами доводить, що порядок визначення нормативів повинен складатися з таких взаємозв'язаних методичних блоків:

1. Розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах.

2. Обґрунтування норм і нормативів.

3. Узгодження та затвердження нормативів.

Норма — це величина, яка відповідає обсягові запасу кожного елемента асортиментного ряду матеріально-технічних ресурсів, як правило, питомий показник. Норматив — це узагальнюючий показник, може бути представлений як грошовий вираз вартості мінімальних запасів. Норми встановлюються на кілька років, а нормативи — щорічно (за певних умов - щоквартально).

Показники визначаються суспільно необхідним часом перебування ви-робничо-експлуатаційних запасів у каналах їхнього формування за існуючого рівня розвитку продуктивних сил. Фактичний час перебування їх у формі запасів зазвичай відхиляється від необхідного або в напрямі його перевищення (утворюються надмірні, наднормативні виробничо-експлуатаційні запаси), або в напрямі зменшення (виникає дефіцит).

За об’ємом і потребою в них виробничо-експлуатаційні запаси класифікують на нормативні, надлишкові та зайві.

Нормативні запаси встановлені відповідно до нормативів, тобто мінімального обсягу матеріально-технічних ресурсів, необхідного для забезпечення виробництва.

Надлишкові запаси - це запаси, рівень яких перевищує норми запасів. Доведення запасів надлишкових до норми запасу здійснюється через обмеження надходження матеріально-технічних ресурсів на підприємство, або, якщо дозволяють виробничі умови, через прискорення витрачання, перерозподіл і реалізацію у встановленому порядку іншим підприємствам.

Зайві запаси (невживані запаси) — матеріальні цінності, придатні для використання, але непотрібні даному підприємству. До зайвих запасів відносяться і матеріальні цінності, які були в експлуатації. Основними причинами утворення зайвих запасів є:

- зміна конструкції виробу, припинення випуску продукції, що не було раніше передбачено;

- неточність і помилки у визначенні потреби при плануванні матеріально-технічних ресурсів;

- заміна одних матеріалів іншими, більш прогресивними;

- поставка недоброякісної, некомплектної продукції;

- неправильне використання транзитної форми постачання замість складської, внаслідок чого підприємству-споживачу постачається продукція в кількості, яка перевищує його потребу.

До категорії зайвих можна віднести запаси неліквідні — запаси, які не реалізуються протягом тривалого часу. До неліквідних запасів відносять матеріали, не змонтоване обладнання та майно, які підприємство не використовує, які не можуть бути реалізовані за браком попиту чи з інших причин. Неліквідні запаси утворюються внаслідок низької якості продукції, її морального старіння, закінчення гарантійного терміну зберігання [18].

Розрахунок нормативів повинен здійснюватися по всіх складових виробничих запасів і обов’язково порівнюватися з нормами виробничого споживання. Що дають можливість, з однієї сторони, здійснювати вплив на величину зазначених показників, а з іншої, не створювати зайвих запасів на підприємстві.

Розраховувати нормативи запасів бажано в натуральних вимірниках, тому що у вартісному вираженні будуть присутні значні похибки, що пов’язано із значними коливаннями цін на створені сировинно-матеріальні ресурси, а також впливом інфляції. Однією із помилок на підприємствах є те, що нормування запасів здійснюється лише по основних складових виробничих запасів, а це спричиняє створення зайвих, залежалих запасів на складі.

Нормування виробничих запасів на підприємствах можна здійснювати за допомогою методу техніко-економічних розрахунків, евристичного та економіко-математичного методу [3,50].

Евристичний метод передбачає використання досвіду фахівців, які вивчають звітність за попередній період, аналізують ринок і приймають рішення про мінімально необхідних запасах, засновані, в значній мірі, на суб'єктивному розумінні тенденцій розвитку попиту. В якості спеціаліста може виступати працівник підприємства, постійно вирішальний завдання нормування запасів. Використовуваний в цьому випадку метод розв'язання задачі (з групи евристичних) називається дослідно-статистичним.

В тому числі, якщо поставлене завдання в галузі управління запасами досить складна, може використовуватися досвід не одного, а декількох фахівців. Аналізуючи потім за спеціальним алгоритмом їхні суб'єктивні оцінки ситуації і пропоновані рішення, можна одержати досить гарне рішення, мало чим відрізняється від оптимального. Цей метод також належить до групи евристичних і носить назву методу експертних оцінок.

Метод техніко-економічних розрахунків. Суть методу полягає в поділі сукупного запасу в залежності від цільового призначення на окремі групи, наприклад, номенклатурні позиції (або асортиментні позиції - в торгівлі). Далі для виділених груп окремо розраховується транспортний запас; технологічний запас; поточний (складський) запас та гарантійний (страховий) запас [19].

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача.

Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), якщо вони не є складовою частиною виробничого циклу. Норма технологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і тривалістю підготовчих операцій.

Поточний запас – визначається, виходячи з часу між двома черговими поставками матеріальних ресурсів на підприємство як половина цього інтервалу. При розрахунку поточного запасу слід враховувати умови поставки, величину оптимальної партії поставки тощо.

Величина поточного запасу на підприємстві є змінною протягом розрахункового періоду – максимальною в момент поставки ресурсів на підприємство і мінімальною – перед черговою поставкою.

Гарантійний (страховий) запас створюється з метою запобігання наслідкам можливих перебоїв у постачанні: порушення умов постачання або затримка вантажу в дорозі; зміна постачальником строків відвантаження в межах, що допускаються особливими умовами постачання чи договором [12].

Метод техніко-економічних розрахунків дозволяє досить точно визначати необхідний розмір запасів, проте трудомісткість його велика.

Економіко-математичні методи. Попит на товари або продукцію найчастіше представляє собою випадковий процес, який може бути описаний методами математичної статистики. Одним з найбільш простих економіко-математичних методів визначення розміру запасу є метод екстраполяції (згладжування), який дозволяє перенести темпи, які склалися в освіті запасів у минулому, на майбутнє. Наприклад, маючи інформацію про розмір запасів за минулі чотири періоди, на основі методу екстраполяції можна визначити розмір запасів на майбутній період [19].

Отже, нормування є одним з найважливішим етапом управління виробничими запасами на підприємстві. За допомогою нормування визначають мінімальну кількість матеріальних ресурсів, що повинна знаходитися на підприємстві для нормального процесу матеріально-технічного забезпечення. Нормування виробничих запасів на підприємствах можна здійснювати за допомогою методу техніко-економічних розрахунків, евристичного та економіко-математичного методу.

Дата добавления: 2015-08-21