Розкрийте особливості фізичної готовності до шкільного навчання

Медико-педагогічна комісія, що діагностує фізичний стан дітей до навчання у школі, визначає їх здоров’я за чотирма рівнями:

1) здорові (діти, які за основними антропометричними показниками відповідають нормам, що ухвалені Міністерством охорони здоров’я України);

2) здорові з тимчасовими відхиленнями чи затримками (незначні травми тощо), які легко піддаються реабілітації;

3) діти з відхиленнями в розвитку окремих органів чи систем (легка форма ДЦП, вади в розвитку кінцівок, недорозвинуті сухожилля, плоскостопість, клишоногість, вигини спини). Таких дітей направляють у заклади санаторного типу;

4) діти з очевидними вадами в розвитку, що потребують медико-педагогічної реабілітації й навчання у спеціальних класах (школах).

Як основний показник фізичної готовності дітей до навчання розглядається сформованість їх фізичних якостей: сили, витривалості, спритності, гнучкості, швидкості.

Для діагностування фізичної готовності дітей використовують різні методи. Досить поширеними є таїландський тест (ТТ). Його сутність полягає в тому, що дорослий пропонує дитині покласти долоню на верхівку своєї голови і пальцями дістати вушну раковину. За умови виконання цього завдання дитину діагностують позитивно.

Під шкільною зрілістю слід розуміти такий рівень морфофункціонального і психофізіологічного розвитку організму дитини, який забезпечує, по-перше, засвоєння певного обсягу знань, по- друге, стійкість організму щодо впливу комплексу чинників, пов’язаних із початком навчання. Кількість дітей з недостатньо сформованою шкільною зрілістю, за даними різних дослідників, коливається у доволі широкому діапазоні: серед шестирічних такий показник становить 51-67%, серед семирічних - 12-16%.

Проте пришвидшений початок навчання в школі не можна вважати головною причиною недостатньої шкільної зрілості. Наукові дослідження дають підстави вважати, що у значної частини шестилітніх дітей основні фізіологічні системи є достатньо зрілими - готовими до систематичного навчання. У віковій динаміці розумової працездатності, росту та психічного розвитку підлітків за багатьма морфофункціональними і психофізіологічними показниками, не проявились несприятливі зміни, безпосередньо пов’язані з раннім початком навчання. Крім того, коефіцієнтом продуктивності (Q) показано, що цілеспрямоване навчання дітей шести і шести з половиною років сприяє швидшому дозріванню і зростанню показників розумової працездатності. У школярів шести років, порівняно з їх ровесниками - вихованцями дитячого садка, істотно зростають об’єм короткочасної пам’яті, здатність до диференціювання подразників та відбуваються інші позитивні зміни у вищій нервовій діяльності. Перехід до систематичного навчання в школі називають найважливішим чинником, що стимулює подальший розвиток психіки дитини, особливо її пізнавальної та особистісної сфери.

Слід пам’ятати, що у дітей одного календарного віку можуть виявлятися істотні відмінності щодо рівня досягнутої морфофункціональної зрілості. Саме тому при вступі дітей до школи потрібно враховувати не стільки їхній календарний вік, скільки рівень досягнутої біологічної зрілості. Шкільна незрілість дітей тісно пов’язана зі станом матері під час вагітності та пологів, культурним рівнем батьків, низкою соціальних чинників, найважливішими серед яких є неблагополуччя сім’ї, низький освітній рівень батьків, несприятливі побутові умови тощо.

Шкільну зрілість не можна ототожнювати з певним рівнем розумових здібностей дитини. Незрілі діти - це не розумово відсталі, хоча серед них нерідко трапляються діти з незначними порушеннями мовлення, слуху, зору. Незрілі діти, здебільшого характеризуються недостатньою самостійністю, зниженою працездатністю і підвищеною втомлюваністю, відсутністю чіткого розуміння вимог, відставанням моторики та порушеннями мовленнєвого апарату (або артикуляції).

Слід мати на увазі, що навіть висока успішність при недостатній функціональній готовності організму досягаються ціною надмірного напруження, що призводить до перевтоми і неврозів. Для запобігання подібним наслідкам обов’язковим є застосування науково обґрунтованого підходу до визначення готовності дошкільника для навчання в школі.

На початок систематичного навчання в школі дитина повинна мати: розвинене образне мовлення, достатній запас слів, вироблені вміння будувати поширені речення, звуковимову без виразних дефектів; достатній рівень розвитку довільної уваги, тобто здатність зосередитися на одному предметі, на одному завданні; необхідний для навчання письма розвиток тонких рухів пальців рук; відповідний віку рівень фізичного розвитку, не мати хронічних захворювань та інших виразних порушень у стані здоров’я. На сучасному етапі науково обґрунтованими є такі критерії готовності дитини до систематичного навчання:

- зрілість форми тіла, що виявляється в показниках фізичного розвитку;

- рівень розвитку мовлення;

- успішність виконання тесту Керна-Ірасека (три завдання);

- дозована в часі (2 хв) робота за фігурними таблицями;

- психофізіологічний рейтинг.

Дата добавления: 2015-08-21