Назвіть та схарактеризуйте методи естетичного виховання та їх реалізація в різних організаційних формах у ДНЗ

Прекрасне в житті й мистецтві зумовлює виникнення і розвиток у дітей естетичних почуттів. Вони не є безпредметними й беззмістовними. Впливаючи на почуття, прекрасне породжує думки, формує інтереси. Впродовж естетичного сприймання дитина вперше узагальнює, в неї виникають порівняння та асоціації, бажання дізнаватися (наприклад, про картину, музику). Це змушує дітей придивлятися до барв і ліній, прислухатися до звучання музики і віршів. Поступово розвивається активна слухова увага і зорова спостережливість. Сприймаючи звуки в різних мелодійних поєднаннях, риму у віршах, лінії, барви та форми в картинах, збагачуючись різними відчуттями від барв та звуків природи, дитина привчається вловлювати певні залежності засобів художньої виразності від змісту твору. Так, вона помічає, що веселій, танцювальній мелодії найчастіше відповідає швидкий темп, голосне звучання, запальний ритм; що в казці трапляються гарні виразні слова і кілька разів повторюється певний мовний зворот («... і покотився Колобок далі»); що на картині, яка передає образ дрімучого лісу, переважають темні барви тощо. Діти починають помічати певний зв’язок навколишньої дійсності з мистецтвом, яке її відображає. Міркування дошкільників ще примітивні і спираються на малий досвід.

У програму розвитку дитини дошкільного віку введено основні види художньої творчості: літературу, музику, образотворче мистецтво. Кожен із них робить свій специфічний внесок у духовну культуру людства. Літературу не випадково називають людинознавством. Завдяки універсальності слова як засобу спілкування вона має безмежні можливості передавати багатогранний досвід людства. Здатність розкривати і дійсність, і всі порухи людської душі, показувати їх у динаміці, в розвитку, а також можливість авторських роз’яснень і прямих оцінок забезпечують літературі провідне місце серед інших мистецтв.

Образотворче мистецтво (декоративно-ужиткове, живопис, графіка, скульптура) дає змогу безпосередньо осягати конкретно-чуттєве багатство світу, розмаїття його форм, «зупинити мить» і вдивитися в різні прояви життя, осмислити їх суть і цінність.

Музика є незрівнянною в безпосередній передачі емоційної сфери людини, всієї палітри почуттів, їх динаміки, а внаслідок цього в «пом’якшенні» людського серця, в об’єднанні багатьох сердець в одне.

З методичного і особливо з технічного погляду саме ці прості види мистецтва найдоступніші для старших дошкільників. Розуміння складних або синтетичних мистецтв, таких, наприклад, як кіно, полегшується тим, що вони ґрунтуються на літературі, музиці, образотворчому мистецтві.

Мистецькі заняття посідають найвизначніше місце в естетичній освіті дітей старшого дошкільного віку. На жаль, недостатність теоретичної й методичної підготовленості вихователів спричинює однобокі підходи до їх освітньої функції. Найчастіше вивчення мистецтва зводиться до пошуків у творах інформації про природу, працю, моральні явища, політичні події тощо і використання їх як ілюстрації в пізнавально-виховній роботі. Нерідко, зокрема на заняттях образотворчого мистецтва й музики, головним стає художнє навчання (засвоєння звукової гами, основ техніки співу, малювання).

Такі підходи є абсолютизацією окремих аспектів реальної сутності мистецтва. За відсутності в дошкільному закладі самостійних занять з теорії мистецтва, художньої практики, історії художньої культури програми рекомендують більш-менш гармонійно поєднувати ці напрями робіт в одному занятті.

Українознавство як система фундаментальних знань про український народ, про особливості його побуту і трудової діяльності, національний характер і психологію, світогляд, історично-культурний досвід, про родовід, спосіб життя й виховання в сім’ях, про отчий край і все, пов’язане з ним, справляє позитивний вплив на естетичне навчання дошкільників.

Відродження української національної системи виховання неможливе без ознайомлення підростаючого покоління з історією, побутом, культурою нашого народу. Культурно-історична спадщина настільки багата і розмаїта, що у педагогів часто викають труднощі з добором інформації для дітей.

Одна з найбільших таємниць у світі, могутній вихователь - мова, з якою людина пов’язана вже в ранньому дитинстві. Саме через мову народ передає з покоління в покоління свою пісню, казку, легенду, а отже - свою історію, національний дух, родинно-побутову культуру.

Мова народу виражена в колисковій, яка з перших днів життя дитини долинає до її серця і входить у підсвідомість дитини, сповнюючи його прекрасним. Мати співає колискову, виховуючи дитя своїм голосом, що несе в собі найперші духовні цінності - рідне слово і пісню.

Формуючи дитину фізіологічно й психічно, колискові несуть потенційний заряд розвитку її інтелекту. Дитина акумулює інформацію, сприймає, ще не вміючи адекватно реагувати на неї. Але згодом ця акумульована позитивна інформація дасть свої плоди, і саме той час спілкування матері з дитиною, що традиційно відведений для колискової, може стати основою для щасливої долі наших дітей.

До потужних важелів виховання дошкільників належить фольклор, який доніс до нас зразки національної філософської думки народу, його моральні чесноти. Саме завдяки українському фольклору діти ставали українським народом. Прислів’я, приказки, повір’я, мирилки, скоромовки, чистомовки та інші зразки народної творчості з самого раннього віку формують свідомість дитини.

Поруч із малими фольклорними жанрами в життя дитини входить казка. Через мову, через казку, приказку, що були для наших пращурів неписаною книгою буття, в легкій притчовій формі закладались у свідомість дитини основоположні знання про світ і людину. Казка має велике пізнавальне значення. Образна, багата мова казки розкриває таємниці тисячолітньої народної мудрості.

Особливе місце в житті дитини мають посісти легенди, що несуть у собі заряд особливих емоцій. Чому саме легенди? В них частково відображено історію звичаїв, традицій народу.

Щоб виховати дитину, гідну своєї нації, потрібно ознайомити її з історичним минулим України.

Важливим осередком ігрового впливу на дитину є сім’я. Батькам варто дотримуватися народних звичаїв у сімейному вихованні, бажано зберігати в інтер’єрі сучасної квартири елементи народності: зразки посуду, вишивки, плетені вироби, національний одяг, народну іграшку.

Надзвичайно важливою для виховання дошкільників є гра. Через гру дитина засвоює мовний колорит свого народу, глибше пізнає його ментальність.

«Вітчизняне народознавство звернулося до народних ігор понад півтора століття тому, і за цей час доведено, що в дошкільному та молодшому шкільному віці дитина за допомогою гри сприймає красу, ніжність, щирість, простоту - глибокі почуття, притаманні українському народові». В грі розвивається слово, що сприяє розвитку інтелекту дитини.

Використання народних ігор у навчально-виховному процесі є одним із важливих завдань дошкільного закладу.

Особливе місце у вихованні посідають народні звичаї та обряди, які І.Огієнко поділяв на родинні, домашні, загальнонародні, релігійні. Вони поєднують у собі моральні, естетичні, етичні цінності, ознайомлюють дитину з минувшиною. Методи та прийоми виховання звичаями та обрядами у грі досить різноманітні.

Висвітлюючи основні засоби у вихованні дошкільників, не можна обійтися і без їхнього ознайомлення з народним світоглядом, уявленнями, віруваннями. Такі знання слід давати дітям у доступній для них формі народної гри.

Гра є важливим засобом естетичного виховання дітей, першою школою людяності. В.Сухомлинський порівнював гру з широким світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається животворний потік уявлень і понять про навколишнє середовище. Народ використовує гру як засіб естетичного виховання з давніх-давен.

Народні ігри, спрямовані на художній розвиток дітей, є досконалим засобом виховання. Перевірений віками досвід народу в грі пропонується дитині ненав’язливо, і в цьому полягає цінність народних ігор. Вони уможливлюють самоорганізацію дітей, вияви самостійності, співробітництва, взаємовиручки, відповідальності перед партнерами у грі. В народних іграх наявна активна співдія, обмін досвідом між дитиною і дорослим, дитиною та іншими дітьми.

У грі дитина активно пізнає навколишній світ, зв’язки і стосунки між людьми, правила і норми поведінки. Різноманітні за змістом ігри вводять її в широке коло реальних життєвих явищ. Цілеспрямований та усвідомлений характер гри дає дитині змогу добирати ігрові засоби, іграшки, здійснювати ігровий задум, встановлювати різноманітні стосунки з гравцями. Творчий характер гри сприяє найповнішому вияву своїх уявлень про довкілля, ставлення до нього, власних бажань. Гра в педагогічному процесі дитячого садка використовується не тільки для формування певних знань, а й для виховання уявлень і почуттів, розвитку самостійності, ініціативності, творчості. Цьому сприяють основні властивості гри: її активний творчий характер, витоки з безпосередніх потреб та інтересів дітей, емоційна насиченість ігрової дії. Гра не просто змінює предметну діяльність, а поступово формується дорослим з врахуванням вікових та індивідуальних особливостей дитини. Ставлення дорослого, його приклад визначають розвиток потреб дитини, її ціннісних орієнтацій, прагнень і бажань, а також уміння відгукуватися на стан людей, які її оточують, співчувати їм. Це становить зміст внутрішнього світу дитини і зміст її ігрової діяльності. К.Ушинський наголошував на тому, що дитина в іграх виявляє свою духовність.

Реалізуючи прагнення долучитися до життя дорослих, дитина втілює у грі свої бажання бути такою, як вони. Засвоєння ціннісних орієнтацій відбувається в процесі гри без прямих педагогічних впливів вихователя: діти обирають тему, розгортають сюжет на підставі власного досвіду, знань і вмінь. Жодна інша діяльність не дає таких можливостей, як гра. Відображаючи реальне життя, вона є найактивнішою сферою спілкування дітей. Діти обмінюються знаннями, думками, переймають один в одного вміння, оцінюють себе та інших, реалізують свої естетичні уявлення, судження і впливають один на одного.

Як цінний і необхідний засіб розвитку дитини гра сприяє виявленню її індивідуальних особливостей, інтересів і здібностей у невимушеній обстановці.

Завдяки багатству змісту й різноманітності видів (сюжетно-рольові, будівельні, дидактичні, рухові тощо) ігри стимулюють вияви естетичних якостей кожного вихованця. Так, у сюжетно-рольових іграх дитина прагне знати сюжет, вибрати певне явище, збагнути ситуацію ігрового задуму. Вона розподіляє ролі, вибирає предмети та іграшки з урахуванням їх зовнішніх особливостей для повного відтворення образів засобами їх виразності.

У будівельних іграх діти виявляють ініціативність, самостійність думки, фантазування, що є необхідним у створенні композицій з форм, фарб, ліній, природного й викидного матеріалу.

У дидактичних іграх діти тренують зорові, шумові, тактильні відчуття й сприймання: вчаться розпізнавати висоту і тембр звуків музикальних іграшок, порівнюють форми й кольори зображень, домислюють слова і рими.

У рухливих іграх дошкільники активно використовують лічилки, мирилки, дражнилки, чистомовки, що сприяють розвиткові ритмічності, спритності, гнучкості, граційності, сили й витривалості, а також орієнтування в просторі й часі. Всі ці якості мають велике значення для естетичного виховання дітей дошкільного віку.

Специфічні функції в педагогічному процесі дошкільного навчального закладу покладаються на ігри-розваги (дозвілля), їх призначення - забезпечувати дітям радісне, безтурботне життя, ініціювати творчу активність, вияви здібностей. До участі в іграх - розвагах залучаються дорослі; використовуються різні види дитячого театру (тіньовий, пальчиковий, ляльковий, настільний тощо), концертів, радіо- й телепередач. Використання таких засобів організації дозвілля передбачає безпосередню участь дітей в їх сюжетах: від простих реплік на мову ведучого, виготовлення нескладних атрибутів до водіння ляльок, виконання ролей та обговорення спектаклів. Так у дошкільників формуються навички культури спілкування, розвивається художня уява, вміння виконання ролей.

Особливе місце в естетичному вихованні дітей посідають свята. Прилучаючись до їхньої традиційно-обрядової звичаєвості, вираженої в емоційній і глибоко етнізованій формі, діти ознайомлюються з культурою свого народу. Традиційні свята сповнені яскравих образів, пісень, музики, віршів. Національні костюми чи атрибути оформлення інтер’єру дитячого садка сприяють формуванню естетичних уявлень дітей. Участь у святах створює необмежені можливості для виявлення художніх здібностей кожного вихованця дошкільного закладу.

Чимала частка завдань естетичного виховання дітей дошкільного віку покладається на їх самостійну художню діяльність. Здебільшого вона зароджується й розвивається в умовах сюжетно-рольової гри або під час танців, хороводів і режисерських ігор, а отже, і переноситься в інші режимні процеси впродовж дня. Діти беруть активну участь в оздобленні ігрових куточків, малюють, ліплять, виготовляють аплікації, витинанки тощо.

У години самостійної художньої діяльності дітей заохочують до прослуховування цікавих аудіо- і відеозаписів дитячих фільмів, пісень, музичних ілюстрацій, розглядання ілюстрацій до відомих казок тощо. Важливою особливістю самостійної художньої діяльності є її організація й побудова з ініціативи дітей. Мотивацією щодо її введення в педагогічний процес є художні запити та інтереси дошкільників, їхнє намагання якомога повніше самореалізуватись у художніх враженнях і переживаннях. На цій підставі можемо твердити, що активність дітей у самостійній художній діяльності з їхньої власної ініціативи є очевидним доказом їх естетичного ставлення до навколишньої дійсності.

Важливу роль в естетичному вихованні дошкільників відіграє їхня участь у різних видах праці. Йдеться насамперед про виховання позитивного ставлення до виконання трудових операцій, дій, в яких естетичним переживанням належать стимулювальна й регулятивна функції. Увагу вихованців зосереджують на їхніх почуттях, ставленнях, усвідомленні значення праці, її результатів для всіх, зокрема й для сторонніх людей. Красиві витвори дітей у спільній праці з дорослими й однолітками сприяють вихованню не тільки естетичного ставлення до довкілля, а й морально-етичних уявлень (охайності, дбайливості, уміння завершити розпочату справу, старанності тощо). Естетичну насолоду отримують діти від краси майданчика внаслідок його озеленення; від території дитячого садка, яку підготували до свята, тощо. Перед дитиною відкривається світ не лише зовнішнього вияву предметів, специфіки взаємодії з ними, використання в житті дорослих, дитина має змогу пізнати зміст і особливості взаємин дорослих під час спільної праці, значення її оцінки, функцій контролю та самоконтролю. У дошкільників формуються першооснови моральних почуттів у нерозривній єдності з естетичними.

Дата добавления: 2015-08-21