Розкрийте особливості. виховання культури поведінки в дошкільному віці

Поведінка вихованців регулюється правилами, що відповідають моральним нормам суспільства. Внаслідок конкретності мислення дошкільникові доступні тільки правила, що передбачають певні вчинки. Правила слід формулювати чітко, доступно для розуміння дітей, у формі порад, а не заборон.

Слід пам’ятати, що для засвоєння дошкільнятами кожного нового правила потрібен час. Вихователь пояснює їм зміст, навчає його виконувати, нагадує про нього, запобігаючи можливим порушенням.

Дітям середнього дошкільного віку також варто кілька разів нагадувати нове правило, оскільки в них слабко розвинений самоконтроль. Проте нагадування не повинно бути набридливим. Так, помітивши, що назріває конфлікт між малятами, вихователь звертається до них: «Я гадаю, вам не варто нагадувати, як мають поводитися друзі. Всі ви добре пам’ятаєте, що треба вміти домовитися. Хто перший запропонує, як це зробити?» Таке звернення до дітей, впевненість педагога в тому, що вони добрі друзі, спонукає їх до примирення, сприяє розвитку товариських взаємин.

Педагог пояснює вихованцям моральний зміст нових для них правил поведінки: «Якщо не вибачитися перед товаришем, він може подумати, що ти його штовхнув навмисне і образиться на тебе».

Досвід поведінки відповідно до встановлених норм формується в дітей під час організації вправлянь у їх виконанні. На цьому наголошував А.Макаренко. Він зазначав, що між знаннями і звичною поведінкою є маленька канавка, яку потрібно заповнити досвідом.

Організовуючи досвід поведінки дошкільників за ухваленими правилами, важливо забезпечити єдність педагогічних вимог. Неприпустимо, щоб один вихователь послідовно вимагав від дітей точного і вчасного виконання правила, домагався усвідомлення необхідності чинити відповідно до них, а інший приділяв цьому недостатню увагу. В такій ситуації виникає небезпека, що у малят може сформуватися звичка пристосовуватись до індивідуального стилю дорослих.

Правила поведінки вводять поступово, адже дошкільники ще не здатні запам’ятати одночасно кілька вимог і відповідно до них регулювати свої вчинки.

У формуванні в дітей соціального досвіду поведінки значний вплив має контроль вихователя. Він дає змогу запобігти можливим помилкам дитини, вчасно нагадати їй про правило, підказати потрібну дію, простежити за якістю виконання вимог іншими вихованцями.

Контроль завжди супроводжується оцінюванням. Вихователь або підтримує, схвалює дії малюків, або застерігає від негативних дій. Схвалюючи конкретні вчинки, він виражає своє ставлення, сприяє усвідомленню того, що не тільки дії заслуговують схвалення, а й сама дитина, яку вихователь ставить за приклад. Це спонукає дітей наслідувати його поведінку і також заслужити схвалення. Педагогові не можна бути скупим на добре слово.

Для виховання педагог використовує й негативні дії дітей. Однак у таких ситуаціях не варто переносити оцінку поганого вчинку на особистість вихованця.

Прищеплюючи дисциплінованість і культуру поведінки, вихователь поступово ускладнює вимоги до поведінки малюків, враховуючи при цьому їхній досвід, рівень засвоєння правил, здатність свідомо регулювати власну поведінку.

У молодших групах, привчаючи дітей до правильної поведінки, вихователь вимогливий до них, тож регулювати свою поведінку їм досить важко. Водночас він послідовно і терпляче працює над тим, щоб виховати слухняність і водночас розвинути самостійність дітей щодо виконання елементарних правил поведінки.

Дошкільники середньої групи вже засвоїли перші правила, отже, вихователь пильно стежить за самостійністю їх виконання, а в разі порушення домагається вчасного виправлення помилок. У цьому віці діти мають значні можливості для регулювання власної поведінки, однак у них можуть бути розходження між знаннями і вчинками. Малюк чинить врозріз з вимогами дорослих, потім усвідомлює неправильність свого вчинку, щиро кається в ньому. Важливим завданням педагога є запобігання можливим порушенням. Цьому сприяють нагадування правил, попередня оцінка. До кінця перебування в середній групі від дітей уже можна домагатися вищої дисциплінованості.

У старшому дошкільному віці потрібно формувати стійкі навички дисципліни, культури поведінки. На цьому етапі, очевидно, зростає вміння довільно поводитись, що дає змогу малюкам утримуватися від небажаних учинків, свідомо наслідувати встановлені правила. Одночасно формуються й мотиви поведінки, бажання чинити правильно не тому, що цього вимагає вихователь, а в результаті усвідомлення справедливості норм поведінки. Дружні, товариські взаємини спонукають дитину поступатися, домовлятися, спокійно вирішувати суперечки. Вихователь стає вимогливішим до малят, домагається від них швидкого й точного виконання правил, самостійності у виборі вчинку в різних ситуаціях, що складаються у спільній дитячій діяльності.

У повсякденному житті групи можуть виникати конфлікти між вихованцями, порушення дисципліни, недодержання правил. Причини цього різні. Насамперед це неузгодженість вимог до малюка в дитячому садку і сім’ї, відсутність єдиних методів впливу на нього. Так, якщо хтось із батьків вдається до погроз у разі неслухняності дитини чи непослідовний у вимогах до неї, то вихователю доволі складно досягти позитивного результату. Тут потрібні неухильна вимогливість, поєднана із заохоченням, постійний контроль за поведінкою дитини.

Дошкільники порушують дисципліну унаслідок перевтоми, тривалого очікування, в початковий (прихований) період захворювання. Тож педагогові слід враховувати їхній фізичний стан, вчасно змінюючи вид діяльності. Порушується дисципліна і тоді, коли в групі встановлюється система заборон, іноді зовсім необґрунтованих, коли вихователь постійно змушує їх чекати на когось. Нескінченні очікування викликають роздратованість, діти не знають, чим зайнятися.

Випадки порушення дисципліни слід розглядати передусім, як педагогічний прорахунок в організації життя дошкільників і керівництві їх діяльністю.

Педагог має проаналізувати, наскільки змістовною була діяльність вихованця, який порушив дисципліну, чи була в нього можливість зосередитися на початковій фазі, подолати труднощі. Адже найчастіше порушують дисципліну діти, в яких немає стійкого інтересу до певної діяльності. Найкращим засобом при цьому є залучення малюка до діяльності, допомога в її організації, поради, що дають змогу досягти бажаного результату. Якщо дитина збуджена, не сприймає жодних порад і пропозицій, варто дати їй можливість заспокоїтись і лише тоді залучати до роботи.

Коли вихователь переконаний, що дитина виявила недисциплінованість не випадково, йому доводиться вдаватися до покарань. Наприклад, він може на певний час позбавити малюка можливості гратися з ровесниками.

Якщо між дошкільниками виник конфлікт, вихователь зобов’язаний знайти спосіб впливу на обох, розкривши міру провини кожного.

Педагог мусить знати, що в дитячому садку категорично заборонені фізичні покарання, а також такі, що травмують нервову систему дитини, принижують її гідність, завдають шкоди здоров’ю.

Дата добавления: 2015-08-21