Методичні вказівки до вивчення теми

Аналіз політико-правової літератури стосовно поняття та визначення сутності держави підтвердив, що протягом багатьох століть, ще зі стародавніх часів, мислителі робили спроби не лише дати наукове визначення такому особливому соціальному феномену, як держава, а й дослідити джерела його виникнення (таблиця1). При цьому в різні часи, за різних соціально-економічних, політичних умов існували і відповідні підходи та концепції до розуміння сутності держави. Саме це є проявом об’єктивного та закономірного процесу пізнання та вивчення природи держави, оскільки всі ці різні за своїм характером і змістом підходи та світоглядні уявлення свідчать про те, що державу, як і суспільство, не можна розглядати лише як результат впливу якогось одного особливого чинника (наприклад, класового); кожній країні світу притаманний виключно свій, власний шлях становлення та розвитку державності, що проходить під впливом багатьох чинників (економічних, територіально-географічних, геопо­літичних, культурних, національно-ментальних, ідеологічних тощо).

Держава — це досить складне й багатоаспектне соціально-історичне й політичне явище, яке діалектично розвивається разом із поступом людського суспільства, самої людини, прогресом науки. Ненануковим є пояснення причин виникнення держави виключно як результат насильницьких дій або слабкості окремої людини перед навколишнім світом, звуження цих причин класовим підходом тощо. Зокрема, одним із прикладів подібного однобічного підходу, що являють собою спробу дати визначення держави з вузькокласових, вузькогрупових позицій, роз’яснюючи її зміст як панування якогось одного класу — рабовласників, феодалів, буржуазії тощо, є політико-правові уявлення Ф. Енгельса. У своїй праці «Походження сім’ї, приватної власності та держави» він досить ґрунтовно аналізує та визначає соціально-еконо­мічні причини виникнення держави. Водночас Ф. Енгельс доходить до досить однобічного, спрощеного і тому не виваженого наукового висновку, зазначаючи, що держава виникла з потреби тримати в шорах протилежність класів; тому що вона, на думку вченого, виникла з сутичок цих класів, отже, є державою економічно панівного класу, який за допомогою держави стає також політично панівним класом і здобуває таким чином нові засоби для придушення й експлуатації пригнобленого класу; так, антич­на держава була, насамперед, державою рабовласників для придушення рабів, феодальна держава — органом дворянства для придушення кріпаків і залежних селян, а сучасна представницька держава є знаряддям експлуатації найманої праці капіталом.

При цьому, як і завжди, студентам слід звернути увагу на ті чинники, котрі сприяли виникненню подібної обмеженості у підходах до визначення поняття держави; серед яких, окрім обставин соціально-економічного, політичного та ін. характеру, виділяється також і недостатній розвиток таких наук, як формальна та діалектична логіка, філософія, соціологія держави, аналіз і син­тез історико-державних і суспільних явищ тощо; крім того, на думку багатьох фахівців, такий стан був зумовлений також і тим, що суспільні науки здебільшого прислуговували державній владі, перебуваючи під великим тиском державно-політичної цензури; так, у роки радянської влади в юридичній науці панував догматичний, спрощений підхід до таких понять, як держава і право; сутність цього підходу полягала у тому, що положення про державу або право, висловлені класиками марксизму, сприймались як абсолютна істина, вважались єдино правильними; однак будь-яке соціальне явище, в тому числі і держава, має розглядатись з різних позицій, оскільки держава є невід’ємною складовою соціального організму; з приводу цього варто було б пригадати слова видатного філософа давнього Риму Марка Туллія Цицерона, який у своїй праці «Про державу» вказував на те, що держава являє собою надбання народу, а народ — це не будь-яке зібрання людей, об’єднаних разом тим чи іншим чином, а єднанням багатьох людей, пов’язаних між собою порозумінням у питаннях права та спільністю інтересів; першою ж причиною для такого єднання людей є не стільки їхня слабкість, скільки, так би мовити, вроджена потреба жити разом.

При цьому слід також окремо зауважити, що такий пильний інтерес в усі часи до розв’язання проблем стосовно визначення поняття та причин походження держави був зумовлений, насамперед, тим, що їх вирішення мало не стільки теоретичне, скільки практичне значення. Оскільки для того, щоб управляти цією особливою політико-територіальною організацією, маючи на меті досягнення певних цілей, необхідно добре усвідомлювати її соціально-правову природу, тобто розуміти джерела походження держави, знати, якими мають бути її форма, зміст і призначення.

Держава — це соціологічний, політичний та історичний феномен, який поки що важко повністю усвідомити і дати повне, вичерпне визначення, як і будь-якому складному соціальному явищу, що може мати десятки наукових тлумачень. Разом із тим, використовуючи загальнотеоретичну методологію дослідження різноманітних концепцій походження держави, соціально-еко­номічних причин її виникнення (див. таблиці 1 та 2), ознак держави, що відрізняють її від суспільної влади родового ладу (таблиця 3), можливо, нарешті, дійти і до розкриття поняття «держава» та її головних ознак. Держава належить до складних соціальних явищ, її не можна побачити — як будь-який предмет, тварину чи рослину. Поняття «держава» — не просто юридичне або правове поняття, це така наукова категорія, яка має універсальний філософський, соціологічний, політичний, психологічний, історичний, юридичний і навіть космічний характер.

Таблиця.1

Дата добавления: 2015-08-21