Дві епохи еволюції державно-організованого суспільства

1. Епоха кастово-станових суспільств, що засновані на правовій нерівності членів спільноти, точній визначеності юридичного статусу в суспільстві та державі кожної особи, яка належала до того чи іншого стану, на протекціонізмі та всеохоплюючому керівництві промисловою і приватною діяльністю. 2. «Громадянське суспільство», що засноване на юридичній рівності осіб, їх юридичній свободі, приватній власності, свободі особистої ініціативи, самостійності і підприємництві громадян у здобутті засобів до існування — «суспільство рівних можливостей»; історичною віхою становлення громадянського суспільства була революція в Англії (1640—1649), від якої деякі фахівці ведуть відлік Нового часу, тобто формування громадянського суспіль- ства пов’язане з утворенням буржуазного ладу

Схема 2

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОЇ, СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ
(ДЕРЖАВИ СУЧАСНОГО ТИПУ)

1. Держава виступає активним учасником економічного й суспільного життячерез такі інструменти, «як мішана економіка» та «політика соціальних послуг». 2. Уявлення про Конституцію як про закон, що визначає не лише засади співвідношення та взаємодії вищих органів державної влади (принцип поділу влади), а також права і свободи громадян як мету і спрямованість діяльності держави (принцип верховенства права), завдяки чому конституція стає угодою між державою і суспільством про розмежування сфер їх діяль­ності (сфера загальних інтересів та сфера приватних інтересів). 3. Надання громадянам засобів впливу на державну владу через безпосередні та представницькі форми демократії (принцип народного суверенітету)

У зв’язку з цим варто наголосити, що питання, пов’язані з визначенням міри втручання держави в життя громадянського суспільства (насамперед в економічних відносинах) ще й досі залишається предметом багатьох наукових дискусій, джерела яких беруть свій початок ще за часів становлення перших паростків буржуазного ладу; оскільки підвалини ліберального розуміння держави були закладені ще у ХVІІІ—ХІХ ст., коли в суспільне життя впроваджувався принцип «Laisser faire» як наріжний принцип ліберальної свідомості, що означає вимогу вилучити з життя людей будь-які обмеження й перешкоди, що суперечать їхнім правам, вільній діяльності руху; проте проблеми суспільно-економічного розвитку, що їх відчула більшість країн світу наприкінці ХІХ—ХХ ст. (цілковите панування приватної власності та вільної конкуренції призводить до надмірної соціально-еко­номічної поляризації населення, до загострення соціальних конфліктів тощо), висунули новий принцип «Wellfare state», за яким проголошується ідея про необхідність активного втручання держави в економічне і соціальне життя як засіб стабілізації господарчих, виробничих і політичних процесів, що розглядається як своєрідне сучасне втілення ліберальної філософії, як неолібералізм (або соціал-демократична ідеологія).

При цьому, розкриваючи співвідношення держави і суспільства (табл. 6.2), слід зауважити, що це нерозривно взаємопов’язані явища, оскільки держава — це форма організації суспільства, яка існує, розвивається і функціонує в діалектичній єдності та взаємодії з суспільством.

Таблиця 2

Дата добавления: 2015-08-21