Зародження і розвиток класичної школи політичної економії як наукової основи становлення ринкових відносин.

Починаючи з 16 ст. в передових країнах Західної Європи швидкими темпами розвивалися капіталістичні економічні відносини. В землеробстві з’явилися фермерські господарства капіталістичного типу, в промисловості інтенсивно розвивалася мануфактура, в торгівлі продовжував панувати меркантилізм. З розвитком промисловості зявилися нові джерела прибутку, формувався промисловий капітал, який все більше підкоряв собі торговельний. Виникла необхідність в новій економічній ідеології, яка б теоретично узагальнила і пояснила нові економічні процеси. Цю місію виконала класична політична економія, об’єктом дослідження якої стало матеріальне виробництво і об’єктивні закони економічного життя.

Економічна наука як самостійна галузь знань зявилась тоді, коли об’єктом її дослідження стало виробництво. Найбільший вклад у формування і розвиток класичної політичної економії внесли англійські і французькі економісти Петті, Буагільбер, Кене, Тюрбо, Сміт, Рікардо, Сей, Мальту, Міль.

У 17 ст. в Англії швидко розвивались капіталістичні економічні відносини: зростали торгівля, грошовий обіг, промислове виробництво. Англія витісняла своїх конкурентів на світовому ринку. Все це створило сприятливі умови для теоретичного аналізу ринкової економіки, яка розвивалася бурхливими темпами.

Родоначальником класичної політичної економії в Англії був Уільям Петті. Його перу належить кілька наукових творів: «Трактат про податки і збори» (1662), «Слово мудрим» (1664), «Політична анатомія Ірландії» (1672), «Політична арифметика» (1676), «Різне про гроші» (1682).

У своїх працях, особливо ранніх, Петті віддає данину меркантилізму. Обґрунтовуючи економічну політику держави, він розвиває теорію торгового балансу.

Водночас уже в першій своїй праці Петті далеко виходить за межі питань, що їх звичайно розглядають меркантилісти. Він пише про гроші, позичковий процент, вексельний курс, податки, земельну ренту, монополії та інше.

Визначення багатства. Дослідження економічних процесів привели Петті до розуміння, що багатство створюється у сфері матеріального виробництва, а торгівля його тільки розподіляє.

Теорія вартості Петті вважають засновником трудової теорії вартості. Джерелом вартості він вважав працю. Це положення Петті обґрунтував вченням про “природну ціну”, під якою розумів вартість товару. Якщо певна кількість хліба обмінюється на певну кількість срібла, то срібло природну ціну даної кількості хліба. Ці кількості хліба і срібла обмінюються тому,Є що на них витрачено однакову кількість праці і робочого часу. Але у Петті немає розуміння вартості як об'єктивної реальності, як внутрішньої властивості товару. Він визначає не вартість товару, а його відносну вартість у грошовому вираженні, не відокремлюючи вартість від ціни. На думку Петті, багатство створює не тільки праця, а й земля.

Шукаючи відповідь на питання чим вимірюється вартість праці, він обґрунтував свою концепція заробітної плати. ЗП він визначав як природну ціну праці, рівень якої визначається фізіологічним мінімумом засобів існування працівника. Звідси випливає два висновки: по-перше, рівень заробітної плати залежить від економічних, а не правових факторів, по-друге, працівник отримує лише частину створеної ним вартості, а решту присвоює власник підприємства.

Рента також є продуктом праці. Він розглядає її з двох боків: як загальну форму привласнення додаткового продукту, під яким розуміє надлишок над витратами виробництва, і як власне земельну диференціальну ренту, що виникає внаслідок відмінності в родючості ділянок землі та її розташуванням відносно ринків збуту. Заслуговує на увагу і спроба Петті визначити ціну землі. її він правильно зв'язує з прибутковістю земельних ділянок. Ціна землі в нього дорівнює певній кількості річних рент.

Теорія процента. Процент Петті називає «грошовою рентою» і розглядає його як щось похідне від ренти. Величина процента залежить від розмірів земельної ренти й кількості грошей в обігу. Він розвиває ідею обернено пропорційної залежності між величиною грошової маси і процентною ставкою.

Великою заслугою Петті є запровадження принципів кількісного визначення національного багатства й національного доходу. Він першим виокремив категорію національного доходу і здійснив його розрахунки. Національний дохід, на його думку, створюється і у сфері матеріального виробництва, і у сфері послуг.

Дата добавления: 2015-08-21