Тема 4. Господарство та економічна думка суспільств Європейської цивілізації в період Середньовіччя (V – XV ст.).

1. Основні риси та періодизація феодального господарства.

2. Форми феодального землеволодіння та соціально-економічних відносин в епоху середньовіччя.

3. Фома Аквінський та кантоністи як представники економічної думки середньовіччя.

4. Меркантилісти – економічна школа пізнього середньовіччя.

Господарство епохи Середньовіччя (феодальне гос­подарство) характеризується перш за все пануван­ням приватної власності на землю. Основний дохід, а відтак і можливість вижити, люди отримували від землі, яка вважалася головним багатством. Особи, які нею володіли, як правило, панували в суспільстві. Ієрархічна структура земельної власності, що ґрун­тувалася на васальних зв'язках, призводила до про­тиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським володінням, яке зберігалося. Селяни знаходилися в особистій, поземельній, судово-адмі­ністративній і військово-політичній залежності від землевласників. Домінувало натуральне господар­ство. Обмін відігравав другорядну роль. Майже всі багатства суспільства створювалися ручною працею. Знаряддя праці були примітивними. Енергія вітру і рік, вугілля і деревини почала використовуватися лише $ пізньому середньовіччі і спочатку дуже'об­межено.

Місце людини в суспільстві, як правило, визнача­лося не її особистими якостями чи заслугами, а по­ходженням: син сеньйора ставав сеньйором, син се­лянина — селянином, син ремісника — ремісником.

Отже, в основі середньовічного господарства ле­жала власність феодалів на землю і їх неповна власність на виробників — закріпачених селян. Се­ляни наділялися землею і мали своє господарство. Користуючись землею феодала як наділом, вони зобо­в'язані були за це обробити панську землю за допомогою своїх знарядь або віддавати йому додатковий продукт своєї праці — ренту. Відомо три форми феодальної ренти: відробіткова (панщина), цродуктова (натуральній оброк), грошова (грошовий оброк).

Основними формами господарської діяльності були: феодальна вотчина (французька сеньйорія, англійський манор), ремісничий цех, торгова гільдія. В цілому економіка була аграрно-ремісничою, що єднало її з господарством стародавніх цивілізацій і дало підставу називати цивілізацію, яка існувала до кінця XV ст., аграрно-ремісничою, а суспільстві;— традиційним.

Розвиток господарства епохи Середньовіччя мож­на поділити на три періоди. У ранньому Серединовіччі (V — X ст.) сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства (період генези). XI —- XV ст. — період зрілості феодального господарства, внутрішня колонізація, розвиток міст, ремесла і товарного виробництва. У пізньому Серед­ньовіччі (XVI — перша половина XVII ст.) зароджується ринкове господарство, з'являються озна­ки індустріальної цивілізації.

Дата добавления: 2015-08-21