Методи нарахування амортизації основних засобів

Усі матеріальні активи тривалого користування, крім землі, мають обмежений термін використання. Після кількох років експлуатації засоби виробництва стають повністю непридат­ними. Вони можуть стати непридатними через одну з двох причин: у результаті їх фізичного зносу, в результаті їх морально­го зносу.

Фізичний знос засобів виробництва є результатом їх вико­ристання, експлуатації, а також дії природних факторів — вітру, дощу, сонця тощо. Періодичний ремонт і постійний догляд можуть зберегти будівлі й обладнання в хорошому стані та значно подовжити термін їх служби, але зрештою будь-яка будівля і кожна машина все-таки стають непридатними.

Моральний знос — це процес, у результаті якого активи не відповідають сучасним вимогам внаслідок прогресу та розвит­ку техніки й інших причин. Навіть будівлі часто стають мо­рально застарілими, не встигнувши фізично зноситися. Бух­галтери, як правило, не розрізняють фізичний і моральний зноси, оскільки їх цікавить термін експлуатації основних за­собів, не залежно від можливого терміну їх служби.

За час експлуатації засоби виробництва періодично перено­сять свою вартість на новостворений продукт. У бухгалтерсько­му облікові процес періодичного рівномірного списання капіталізованої вартості будівель та обладнання протягом корисного часу їх функціонування на витрати називається амортизацією.

Визначення розміру амортизаційних відрахувань залежить від багатьох факторів:

1. Початкової вартості — ціни придбання плюс усі не­обхідні витрати на доставку, встановлення (монтаж) і підго­товку об'єкта до роботи.

2. Ліквідаційної (реалізаційної) вартості — суми коштів, яку компанія розраховує одержати за лом тощо, за мінусом витрат на продаж на дату реалізації активу. Ця вартість може бути визначена точно для активів із коротким терміном служ­би. Водночас деякі активи мають дуже обмежену сферу засто­сування і, відповідно, обмежений ринок збуту, тому їх реалізаційна вартість може дорівнювати сумі коштів, виручених за лом. Отже, реалізаційна вартість залежить не тільки від стану активу, а й від ринку збуту.

3. Амортизаційної вартості — різниці між початковою та ліквідаційною вартістю.

4. Оцінки корисного терміну експлуатації, тобто періо­ду, протягом якого об'єкт може бути використаний у вироб­ництві. При визначенні (оцінці) корисного терміну служби об'єкта бухгалтер повинен враховувати таку інформацію:

а) набутий досвід роботи з активами;

б) сучасний стан об'єкта;

в) питання ремонту і догляду за обладнанням;

г) сучасні тенденції у сфері технології та виробництва;

д) місцеві погодні умови.

5. Методів нарахування амортизації. На практиці є багато методів списання вартості основних засобів шляхом амортизації, але найчастіше використовують такі з них:

а) метод рівномірного прямолінійного списання вартості;

б) метод нарахування зносу пропорційно обсягові виконаних робіт (виробничий), його називають також методом одиниць продукції;

в) два методи прискореного списання:

— метод списання вартості за сумою чисел;

— метод зменшуваного залишку.

Метод рівномірного прямолінійного списання вартості є одним із найпростіших і найпоширеніших методів нарахуван­ня амортизації. Суть його полягає в тому, що амортизована вартість об'єкта рівномірно списується протягом терміну його служби. Амортизація залежить тільки від тривалості служби. Суму амортизаційних відрахувань для кожного періоду (року) розраховують шляхом ділення амортизованої вартості, яка дорівнює початковій вартості, мінус його ліквідаційна вартість, поділена на число звітних періодів експлуатації об'єкта. Нор­ма амортизації є постійною. Наприклад, початкова вартість вантажного автомобіля 10 тис. дол., його ліквідаційна вартість в кінці п'ятирічного терміну експлуатації — 1 тис. дол. У цьому випадку щорічна амортизація становитиме 20 % від аморти­зованої вартості або 1800 дол.

Таким чином: 1) протягом усіх 5 років амортизаційні відрахування однакові; 2) акумулювання амортизації здій­снюється рівномірно (нагромаджений знос збільшується рівно­мірно; 3) книжкова (залишкова) вартість рівномірно змен­шується, поки не досягне оціночної ліквідаційної вартості.

Прямолінійний метод, як правило, застосовують для ак­тивів, для яких час, а не застарілість, є основним фактором, що обмежує термін служби, і які мають відносно постійний обсяг періодичної роботи обладнання.

Метод нарахування зносу, пропорційний обсягові викона­них робіт, ґрунтується на тому, що кожна операція (або оди­ниця продукції) тягне за собою однакову величину аморти­зації активу, на якому її здійснили (виробили). Цей метод за­стосовується там, де зношування об'єкта безпосередньо пов'я­зане з частотою його використання.

Амортизаційні відрахування можна визначити за формулою:

Амортизація за період = (Початкова вартість - Ліквідаційна вартість)/Передбачувана кількість операцій, одиниць роботи, одиниць продукції, які можна здійснити,виробити на підприємстві

Припустимо, що вантажний автомобіль, про який ішлося вище, може виконати певну кількість операцій, а його пробіг розрахований на 90 тис. миль. Амортизаційні відрахування на одну милю можна визначити так:

(10 000 дол.-100 дол.)/90 000 миль=0,1 дол./миль

Припустимо, що за перший рік експлуатації вантажний автомобіль мав пробіг 20 тис. миль, за другий — 30 тис. миль, за третій — 10 тис. миль, за четвертий — 20 тис. миль. Річна сума амортизації — 20 000 • 0,1 = 2000 і т. д. (табл. 3.2). З цієї формули видно прямий зв'язок між щорічною сумою амортизації й одиницею роботи (продукції). Акумулювання аморти­зації прямо залежить від одиниць роботи (продукції). Залиш­кова вартість щорічно зменшується прямо пропорційно показ­никові одиниці роботи (продукції) доти, поки не досягне ліквідаційної вартості. Згідно з цим методом кількість вироб­лених товарів має відноситися до певного верстата. Цей метод слід використовувати тоді, коли віддача об'єкта протягом тер­міну його корисної експлуатації може бути визначена точно.

Суть прискорених методів полягає в тому, що на початку експлуатації основних засобів суми нарахованої амортизації значно перевищують амортизаційні суми, які нараховані в кінці терміну служби об'єкта. Використовуючи ці методи, виходять з того, що багато видів основних засобів виробничого призначення діють ефективніше, поки вони ще нові (тобто в перші роки їх експлуатації).

Дата добавления: 2015-09-03