Аудит і подання бухгалтерських документів

Усі шведські компанії з обмеженою відповідальністю мають призначати аудиторів необхідної кваліфікації. Для великих компаній і деяких інших структур, чия діяльність помітно впливає на життя у країні, кваліфікація аудиторів має бути найви­щою — уповноваженого присяжного бухгалтера-аудитора.

У Швеції немає вимоги істинного та неупередженого по­дання. Замість цього тут застосовуються правила, які відпові­дають загальноприйнятим принципам бухгалтерії.

"Закон про діяльність компаній" у країні висуває відносно невеликі вимоги до консолідації. Компанія, що має дочірні структури, має надавати консолідовані звітні документи згідно з прийнятою бухгалтерською практикою в основній і дочірній компаніях. Дочірня компанія — організація, в якій основна компанія володіє більше 50 % акцій, які голосують. Коли ос­новна компанія має вирішальний вплив на якусь структуру та володіє значною часткою її акцій, то ця структура теж вва­жається її дочірньою компанією.

Професійна організація аудиторів надає детальні рекомен­дації щодо методики підготовки консолідованих звітних до­кументів. Звичайно, консолідація застосовується методом придбання, але дозволяється використовувати і метод злиття, коли утворення групи компаній відбулося після роботи над якимось не грошовим проектом.

Багатонаціональні компанії, котрі розташовані у Швеції та діють у країнах ЄС, наштовхнулися на серйозну проблему. Вона пов'язана з тим, що підгрупи компаній, які працюють у державах співтовариства, зобов'язані готувати власні консо­лідовані звітні документи, коли кінцева холдингова компанія, яка розташована поза межами ЄС, не надає своїх консолідова­них звітів, еквівалентних передбаченим директивами співто­вариства звітам. Спочатку фахівці думали, що шведські зако­ни не дозволяють використовувати консолідування з методу обліку капіталів для асоційованих компаній. У 1986 р. Про­фесійна організація аудиторів видала проект нормативу з на­дання інформації, де метод обліку капіталів для асоційованих компаній дозволений, але тільки в консолідованих звітних документах. Дехто вважає, що це є порушенням загальних юридичних норм, які діють у країні, і наполягає на тому, щоб консолідовані звітні документи основної компанії та дочірньої структури надавалися відповідно до загальних правил. Однак усе більша кількість шведських компаній дотримується прин­ципу, закладеного в проекті Професійної організації аудиторів.

"Закон про бухгалтерську справу" передбачає, що у випад­ках, коли в облікових бухгалтерських документах компанії з'являється гудвіл (наприклад, при придбанні акціонерної компанії), він може враховуватись як основний капітал, 10 % котрого мають амортизуватися щорічно. Згідно з рекоменда­ціями Професійної організації аудиторів, консолідований гудвіл має враховуватися як основний капітал і амортизува­тися протягом 10 років. Складається враження, що такий підхід стає загальною практикою, хоч донедавна багато ком­паній розтягували термін амортизації до 40 років. Деякі ком­панії після злиття списують гудвіл із власного капіталу.

Рекомендації Ради шведських фінансів стандартів передба­чають, щоб грошові статті компанії в іноземній валюті перера­ховувалися за обмінним курсом на час закриття балансу. Різни­ця від перерахування має відображатися у звіті про прибутки та збитки, за винятком нереалізованих надходжень від пере­рахування довгострокових грошових статей, які включаються у валютний неоподатковуваний резерв балансового звіту, а нереалізовані збитки можна взаємопогасити з нереалізовани­ми надходженнями від перерахування іншої валюти, що пере­бувають в неоподатковуваному резерві. Професійна організа­ція аудиторів також видала свої пропозиції про перерахуван­ня бухгалтерських звітних документів іноземних дочірніх структур.

Незалежна дочірня компанія — це така монополія, яка проводить свої операції незалежно від основної компанії, навіть коли обидві вони займаються однаковим бізнесом. Показники її бухгалтерських звітних документів необхідно перерахову­вати за методом обмінного курсу на час закриття балансу, а всі різниці від перерахування мають надходити безпосередньо у власний капітал.

Інтегрована дочірня компанія — така, чиї операції про­водяться в тісній взаємодії з основною компанією.

Дочірні компанії, діяльність яких відбувається у країнах з дуже високим рівнем інфляції, повинні перераховувати свої показники методом обмінного курсу на час закриття балансу.

У 1980 р. Професійна організація аудиторів видала свої пропозиції щодо інфляційної бухгалтерії, засновані на вимірі негрошових активів за поточною вартістю в балансовому звіті з відповідним коригуванням амортизаційних відрахувань і собівартості реалізації продукції при обчисленні поточних прибутків від основної діяльності. Реалізовані і нереалізовані прибутки та збитки потім повинні були додаватися до прибут­ку, що розраховується за поточною вартістю. Було запропоно­вано кілька варіантів форм звіту про надходження, включаю­чи і звіт, який дозволяє його коригувати, щоб показати обсяг засобів, необхідних для збереження акціонерного капіталу в перерахунку на його загальну купівельну спроможність. Та­ким чином, була висунута концепція забезпечення можливості виміру поточної вартості в поєднанні з реальними показника­ми капіталу. Цей підхід помітно відрізнявся від загальних дискусій, що проводились у світі, про підходи до інфляційної бухгалтерії, учасники яких переважно відстоювали один із полярно протилежних підходів: бухгалтерський облік на основі поточної вартості чи поточної купівельної спроможності.

Дата добавления: 2015-09-03