Аналіз прибутковості та активності

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками — прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показ­ником рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності робо­ти підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відно­шення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресур­си (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і.

Рентабельність активів (Р_а) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

Р_а = * 100, (11.5.1)

де П _з(ч) — загальний (чистий) прибуток підприємства за рік; К _а — середня сума активів за річним балансом.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (на­приклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Р_вк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Р_вк = * 100, (11.5.2)

де П _ч — чистий прибуток підприємства; К_в — власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприє­мства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 сі­чня 2000 року).

Рентабельність акціонерного капіталу (Р_ак) свідчить про верх­ню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

Р_ак = * 100, (11.5.3)

де К _ст — статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Цей показник можна обчислювати також як рентабельність ак­ціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку П _ч відніма­ють фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу — номінальну вартість цих акцій.

Рентабельність продукції (Р_п) характеризує ефективність ви­трат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

Р_п = * 100, (11.5.4)

де П _рп — прибуток від реалізації продукції за певний період;

С _рп — повна собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відно­шення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів.

Рентабельність одного виробу (Р_і) розраховується за формулою:

Р_і = * 100, (11.5.5)

де Ц, С — відповідно ціна й повна собівартість і-го виробу. Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показ­никами туї с оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів ( n_а) — це показник кількості оборотів ак­тивів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто:

n_а = * 100, (11.5.6)

де В — виручка від усіх видів діяльності підприємства за пев­ний період; — середня величина активів за той самий період.

За цих умов середня тривалість одного обороту (t_а) становитиме

t_а = Дк / n_а, (11.5.7)

де Д — кількість календарних днів у періоді.

Оборотність товарно-матеріальних запасів (n_тмз) виражаєть­ся кількістю оборотів за певний період:

n_тмз = Ср / М_з, (11.5.8)

де С — повна собівартість реалізованої продукції за певний період; М_з — середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами ха­рактеризується середніми термінами оплати дебіторської та кре­диторської заборгованості.

Середній термін оплати дебіторської заборгованості покуп­цями продукції підприємства (t_одз) обчислюється за формулою

t_одз = , (11.5.9)

де 3д — дебіторська заборгованість (заборгованість покупців); Дк — кількість календарних днів у періоді, за який обчислюється показник (рік - 360, квартал - 90); - обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

За період t_одз платіжні вимоги підприємства до покупців перетво­рюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є еконо­мічно вигідним, а продовження (проти встановленого терміну або проти минулого року) — небажаним і потребує з ясування причин.

Середній термін оплати кредиторської заборгованості поста­чальниками( t_окз ) визначається співвідношенням:

t_окз = , (11.5.10)

де З_к — величина кредиторської заборгованості постачальни­кам; М — обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у грошовому вимірі.

Скорочення за інших однакових умов не визнається позитив­ним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. На­томість збільшення періоду оплати заборгованості може бути на­слідком різних причин: погіршання для підприємства умов розра­хунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

Ефективність виробництва – комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Дата добавления: 2015-09-03