Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Сутність, джерела формування та використання прибутку

Читайте также:
  1. III ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ФАЙЛОВИХ МЕНЕДЖЕРІВ
  2. Internet-джерела
  3. V. Технологією приготування та використанням специфічних
  4. АВТОХТОННІ ДОКУМЕНТАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА ПЕРІОДУ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ «ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ».
  5. Алгоритм використання в українських ЗМІ.
  6. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ
  7. Аналіз ефективності використання виробничих запасів на підприємстві.

Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток — це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до йогооподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену вітчизняній літературі та практиці назву — чистий прибуток.

У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загальновживаними є поняття валового, маржинального та операцій прибутку.

Валовий прибуток — це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за неповними витратами). Це поняття включає власне прибуток так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати. Отже, такий прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами.

Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від про­дажу продукції (без урахування податку на додану вартість і ак­цизного збору) та її повною собівартістю.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів (матеріальних активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) варті­стю об'єкта, який продається, з урахуванням витрат на продаж (де­монтаж, транспортування, оплата агентських послуг).

Прибуток від позареалізаційних операцій — це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо.

Оподаткований прибуток (По) обчислюється за формулою (11.3.1.):

де Дв – валовий дохід за певний період; Вв – валові витрати за той самий період; АВ – сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів.

Основною складовою валового доходу с виручка від продажу продукції. У нього включають також прибуток від продажу майна і від позареалізаційних операцій. Валові витрати — це передусім витрати на реалізовану продукцію, а також втрати від продажу майна (перевищення балансової вартості об'єктів над виручку від їхнього продажу). Амортизаційні відрахування виокремлено із за­гальної суми витрат, оскільки нарахування таких контролюється фіскальними органами в особливому порядку.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спря­мування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень таких збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансу­вання, ускладнюється розв'язання завдань перспективного розвитку підприємства. Розподіляючи прибуток підприємства, величину дивіденду у відсотках (d) визначають за формулою (11.3 Взаємозв’язок основних факторів розвитку..2.):

,

де – частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів;

– статутний капітал (фонд) підприємства;

Абсолютна сума дивідендів у розрахунку на одну акцію (D) відповідно становитиме за формулом (11.3.3.):

,

де – кількість акцій, що формує величину статутного капіталу (кількість проданих акцій).

Частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, визначається відповідно до вибраного варіанта дивідендної полі­тики. Досвід зарубіжних корпорацій свідчить, що частка величини Пд у чистому прибутку коливається в межах ЗО—70%. Якщо вона менша за 30%, то виплати вважаються заниженими, а коли її віднос­ний розмір більший за 70% — завищеними.


Дата добавления: 2015-09-03; просмотров: 102 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Матеріально-сировинні та трудові ресурси | Енергетичні та функціональні ресурси | Самостійна робота | Подолання бар’єрів | Самостійна робота | Стратегія і структура та їх взаємозв’язок. | Організаційні структури управління підприємством | Стратегічні господарські центри | Типи реакцій ОСУ | Стратегія вертикальної інтеграції |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Характер фінансової діяльності| Аналіз прибутковості та активності

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)