Ведення наступу відділенням

Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником відділення починає з вихідної позиції (з траншеї, окопу).

Вихідна позиція (траншея, окоп), в залежності від умов місцевості, повинна вибиратися на такому віддаленні від рубежу переходу в атаку, щоб на висування відділення витрачалась мінімальна кількість часу.

Заняття вихідної позиції для наступу проводиться, звичайно, в обмежені терміни і закінчується незадовго до початку самого наступу. Недоцільно тривалий час тримати особовий склад у безпосередній близькості до противника, не ризикуючи бути передчасно виявленим, тому що сьогодні на його озброєнні є сучасні засоби розвідки, прилади нічного бачення та інші засоби спостереження і виявлення. Терміни перебування наступаючих підрозділів на вихідних позиціях повинні бути скорочені до мінімуму.

Один з найбільш діючих способів захисту відділення у вихідному положенні - це укриття живої сили і вогневих засобів в окопах, бліндажах і в різноманітних укриттях, а також - ретельне маскування.

Обладнання вихідного положення — складна і трудомістка робота. Адже, щоб укрити відділення, потрібна траншея або система окопів протяжністю не менше 50 м. На обладнання такої ділянки потрібна значна кількість часу.

Складність обладнання полягає ще й у тому, що усі роботи потрібно проводити потай від противника. Він не повинен виявити зосередження військ і підготовки їх до наступу.

Тому механізовані підрозділи та підрозділи підтримуючих родів військ найчастіше всього займають вихідні позиції для наступу тих підрозділів, що оборонялися тут раніше. Вони й готують ці вихідні позиції. Доцільність цього підтверджують і проведені тактичні навчання.

Займаючи їх у ніч перед атакою, або безпосередньо перед початком наступу, підрозділи дотримуються найсуворіших вимог маскування від наземного і повітряного противника.

Скільки б часу не знаходився підрозділ на вихідній позиції, він повинен дотримуватися того ж режиму поводження, що був у підрозділі, який було змінено.

Маскування — це основа раптовості, союзник військової хитрості й супутник успіху. Маскування для солдатів — це вміння укритися від спостереження противника, - а самим безупинно вести спостереження за ним.

Перед атакою або в ніч перед наступом солдати повинні підготувати зброю, боєприпаси до бою, а безпосередньо перед атакою — підігнати спорядження.

За наявністю часу, командир відділення проводить контрольний огляд усього відділення, а при його обмеженні — на вибір. З наближенням часу атаки командир відділення ще раз перевіряє готовність солдат до наступу.

З початком вогневої підготовки атаки командир відділення веде спостереження за об'єктом атаки і про все помічене у противника, а також про результати вогню своєї артилерії та інших вогневих засобів, доповідає командиру взводу.

Спостереження за противником також ведуть усі солдати і спеціально призначений спостерігач.

Спостерігачем у відділенні може бути призначений будь-який військовослужбовець, що вміє вести спостереження вдень і вночі. Правильно робити висновки зі своїх спостережень зобов'язаний кожний солдат.

Спостереження за противником ведеться безупинно і старанно. Уважно вивчається місцевість у напрямку наступу відділення і на флангах, тому що за кожним пагорбом або нерівністю місцевості може переховуватися противник. Адже навіть окремий кулемет, не кажучи вже про гармати і міномети, не виявлений або не подавлений у період вогневої підготовки, може завдати ураження відділенню.

Під час вогневої підготовки атаки відділення вогнем своєї зброї знищує виявлені кулемети, гранатомети та інші вогневі засоби, а також живу силу противника.

Якщо атака буде проводитися у пішому порядку, перед її початком за командою (сигналом) командира взводу, командир відділення подає команду «Відділення, приготуватися до атаки». За цією командою особовий склад дозаряджає зброю, приєднує багнет-ніж, готує до дії ручні гранати і встановлює, якщо необхідно, пристрої для швидкого вистрибування з траншеї.

За командою (сигналом) командира взводу про початок руху в атаку командир відділення подає команду «Відділення, в атаку - ВПЕРЕД», за якою відділення швидко вистрибує з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танком, або самостійно, при підтримці вогнем БМП (БТР), атакує противника і продовжує наступ в глибину. Під час атаки відділення невідступно іде слідом за танком і своїм вогнем знищує вогневі засоби противника, в першу чергу — протитанкові.

Командир відділення, просуваючись в цепу, на ходу уточнює об'єкт атаки відділення, порядок подолання загороджень і ставить (уточнює) завдання кулеметникам, гранатометнику та стрільцям.

У тих випадках, коли своїх загороджень немає, або вони цілком зняті перед атакою, відділення просувається в цепу до загороджень противника. Коли загородження не зняті, то в них, як і в загородженнях противника, пророблюються проходи. Проходи підготовляються, як правило, один на взвод. Тому перед наступом командир взводу вказує послідовність і порядок подолання загороджень відділеннями.

Мінне поле відділення долає, як правило, слідом за танком по його коліях або по проробленому проходу бігом, як правило, у складі взводу. Під час підходу до мінного поля за командою командира взводу або самостійно командир відділення командує «Відділення, за мною, в колону по одному (по два), в прохід, бігом - РУШ». За цією командою кулеметники першими висуваються до проходу, вогнем прикривають рух відділення, а решта солдат перешиковуються у колону і стрімким кидком під прикриттям вогню БМП (БТР) долають мінне поле.

Перешикування проводиться або змиканням на скорочені інтервали, або перешикуванням у розімкнуту колону по одному або по два.

Солдати, зайнявши свої місця на ходу під прикриттям вогню кулеметника, що рухається попереду і веде вогонь по противнику, розташованому в першій траншеї, бігом долають загородження по проходу.

У тих випадках, коли відділення долають загородження одночасно, інтервали між солдатами в цепу в міру наближення до загородження поступово скорочуються до метра і під прикриттям танка або свого вогню солдати долають прохід. Особливо несприятливе скупчення і зволікання в діях при подоланні загороджень противника. Солдати повинні усвідомити, що сама по собі перешкода не дає такої загрози, яким є вогонь різноманітних видів противника, що прикриває її.

Подолання загороджень - дуже відповідальний момент атаки. Тут від солдатів потрібна гранична спостережливість, швидкість мислення, ініціатива і рішучість. Успіх вирішують секунди. Бойовий порядок відділення максимально ущільнений у момент подолання проходу, і варто випустити з уваги один-єдиний кулемет противника, що зберігся, не уразити його своєчасно, і можна понести значні, невиправдані втрати.

Після подолання загороджень противника механізоване відділення по команді (сигналу) командира відділення «Відділення, в напрямку такого-то предмета - до бою, ВПЕРЕД» або «Відділення, за мною - до бою, ВПЕРЕД» бігом розгортається в цеп праворуч і ліворуч від командира відділення або направляючого відповідно до поставленого завдання і, ведучи вогонь на ходу, продовжує рух в напрямку свого об'єкту атаки (схема №14).

Досвід війн показує, що чим стрімкіша атака, тим більше розгубленості у стані противника. Чим швидше наблизиться відділення до противника, тим менше втрат, тим ближчий успіх. Атака - це кульмінаційний момент бою. Вона потребує безупинного, ефективного, ініціативного застосування своєї зброї на полі бою.

Скупчення солдат на полі бою призводить до невиправданих втрат і підриває боєздатність відділення. Тому в ході наступу командир відділення повинен постійно стежити за дотриманням солдатами відділення інтервалів між собою.

Командир відділення зобов'язаний визначити напрямок атаки. Для цього він сам діє у центрі бойового порядку і витримує напрямок руху, а інші слідують за ним, або призначає одного з солдатів направляючим, вказавши йому напрямок руху.

Наблизившись до противника, що знаходиться у траншеї, на 25-40 м особовий склад за командою командира «Відділення, гранатами — ВОГОНЬ» — закидає його гранатами, з криком «Ура!» вривається на передній край оборони противника, знищує його вогнем впритул і багнетами, і, не затримуючись, слідом за танком продовжує атаку у вказаному напрямку.

При затримці танків відділення повинне висуватися вперед і атакувати противника, не чекаючи танків, використовуючи результати вогню артилерії та мінометів.

В атаці рівнятися необхідно тільки на передніх, ніхто не має права відставати. Успішне просування вперед хоча б тільки одного солдата повинно бути негайно підтримане іншими солдатами та відділенням в цілому.

Знищивши противника, відділення, не затримуючись, просувається вперед, по мірі послаблення опору противника за командою (сигналом) командира взводу проводить посадку в БМП (БТР), або десантом на танки, і продовжує наступ у вказаному напрямку.

Під час атаки на БМП (БТР) посадка на них особового складу відділення здійснюється з підходом БМП (БТР) до вихідного положення для наступу. Механізоване відділення за командою свого командира «До машини», «На місця» швидко робить посадку, готується для ведення вогню з ходу і слідом за танком або самостійно атакує противника.

Під час наступу в глибині оборони противника, відділення, не відхиляючись від напрямку наступу, використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або в тил противнику і рішучою атакою знищує його. Переміщення відділення здійснюється за командами командира взводу.

Схема № 14. Подолання мінно-вибухових загороджень відділенням по проходу.

На окремих ділянках спосіб пересування (прискореним кроком, бігом, перебіжками, переповзанням) визначає командир відділення, враховуючи рельєф місцевості та інтенсивність вогню противника. Відкриті ділянки місцевості, які прострілюються противником, вигідно долати перебіжками (бігом) всім відділенням одночасно, або по одному, по два. На місцевості, закритої від наземного спостереження та вогню противника, слід рухатися у цепу прискореним кроком. По таємним підступам (яр, рів, виярок, крутий схил річки) механізоване відділення може рухатися в колоні по-одному. Невеличкі ділянки, що прострілюються сильним автоматним вогнем, при наявності незначних укриттів можуть долатися переповзанням. Командир відділення зобов'язаний слідкувати за тим, щоб підлеглі швидко просувалися вперед, уміло використовували місцевість та витримували вказаний напрямок. Вогонь у відділенні ведеться на ходу і з коротких зупинок, при цьому командир відділення, особливо того, що діє без БМП (БТР), зобов'язаний встановити такий порядок просування та ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення в цілому: кулеметника частина стрільців ведуть вогонь, а решта відділення просувається вперед, потім солдати, які висунулися, відкривають вогонь, забезпечуючи просування тим, що залишилися позаду. Перебіжки відділення проводяться за командами: «Відділення, в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж) перебіжкою справа (зліва, справа і зліва) по одному - ВПЕРЕД», «Відділення, в напрямку такого-то предмета (на такий-то рубіж) перебіжкою по групах: перша група - рядові такі-то; друга група - рядові такі-то. Перша група - ВПЕРЕД».

Під час перебіжки по одному за командою для виконання «Вперед» правофланговий (лівофланговий або одночасно правофланговий і лівофланговий) схоплюється і, стрімко пробігши 20-40 кроків, робить перепочинок. Одночасно із зупинкою першого, починає перебіжку другий, висунувшись на лінію першого, хто перебігав, він робить перепочинок. Перший, хто перебігав, при зупинці другого, перебігає тим же способом до виходу на вказаний рубіж.

Мінно-вибухові загородження, завали й інші важкопрохідні ділянки в глибині оборони противника відділення за наказом командира взводу обходить або долає по проробленому проходу.

Заражені ділянки місцевості, залежно від обстановки, відділення долає на БТР або в пішому порядку, використовуючи, якщо необхідно, індивідуальні засоби захисту.

Якщо відділення попало під вогонь артилерії (мінометів), воно виходить із-під обстрілу стрімким кидком вперед.

Одержавши завдання завершити розгром противника, який залишився в траншеї, двоє-троє солдатів відділення, просуваючись по її дну, вогнем впритул, багнетами та гранатами знищують тих, що обороняються. Решта складу відділення рухається по обидві сторони траншеї і, не випускаючи з очей солдатів, які просуваються по траншеї, знищує виявлені вогневі засоби й противника, що намагається залишити траншею. Вогневі засоби, розташовані в оборонних спорудженнях, закидаються гранатами.

Після оволодіння об'єктом атаки в глибині оборони, відділення, не затримуючись, просувається на бронетранспортері вперед. Не відхиляючись від напрямку наступу і витримуючи своє місце в бойовому порядку взводу, відділення використовує складки місцевості, здійснює маневр, швидко виходить у фланг або тил вогневим засобам і окремим групам противника, вогнем і рішучою атакою знищує їх.

Маневр у сучасному понятті - це не тільки організоване висування відділення для заняття вигідного, стосовно противника, положення, але й найбільш доцільний спосіб вирішення завдань. Маневр повинен забезпечувати виконання завдання в короткий термін і з найменшими втратами.

Для успішного проведення маневру в будь-якому виді бойових дій командир повинен постійно знати обстановку, своєчасно вносити зміни в прийняте рішення, твердо управляти відділенням.

Маневр не є самоціллю. Це є спосіб вирішення певних завдань на шляху до досягнення загальної мети, такої, як заняття найбільш вигідного положення для ведення вогню по уразливому місцю противника або виходу на напрямок для атаки у фланг або тил. Кінцевою метою маневру є смілива, рішуча атака, якщо можливо забезпечена достатньою кількістю засобів подавлення противника.

Успіх маневру залежить від задуму командира, потайності й раптовості дій відділення. Задум маневру повинен виключати складну перебудову бойового порядку, зайві пересування на полі бою, тобто забезпечувати швидкість проведення маневру. Маневр повинен проводитися швидко й потайно. Для його здійснення використовуються відкриті фланги, проміжки, складки місцевості й приховані підступи, траншеї та ходи сполучення.

Дуже важливо, щоб артилерія сприяла проведенню маневра, знищуючи і подавляючи вогневі засоби противника, що заважають його просуванню, а відділення зобов'язане надати необхідну допомогу у просуванні артилерії, коли засоби тяги артилерії не можуть бути використані на полі бою.

Вдало проведений маневр може забезпечити успіх відділенню в бою зі значно переважаючим його по силі противником.

Під час бою в глибині оборони противника механізоване відділення за наказом командира взводу може застосовувати такий вид маневру, як охоплення.

Охоплення є маневром у фланг противника; він відбувається в тісному вогневому зв'язку з відділеннями, що наступають з фронту. При охопленні відділення, використовуючи результати вогню сусідів, а іноді й вогню свого кулемету з фронту, і, прикриваючись складками місцевості, виходить у фланг вогневому засобу противника, що здійснює опір, і рішучою атакою знищує його.

Здійснюючи маневр з метою обходу вогневого засобу противника з тилу, відділення може застосовувати для маскування своїх дій ручні димові гранати.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, невідступно переслідує противника і знищує його вогнем усіх своїх засобів.

Бій - це змагання розумів, сили волі та військової майстерності. У цьому змаганні перемога - нагорода за вмілі, рішучі й ініціативні дії, а поразка - розплата за пасивність і допущені помилки. Бій виграє підрозділ, а не окремі солдати. Але загальний успіх підрозділу складається з дій окремих солдатів. Уміння солдата виконати завдання, проявивши при цьому ініціативу, забезпечує успіх підрозділу в цілому. Безперечно, окремі солдати в тій чи іншій мірі можуть вплинути на успіх бою. Тому необхідно, щоб кожен з них знав загальний задум бою, своє завдання і завдання сусідів.

Командир відділення, діючи в цепу відділення, управляє вогнем і рухом відділення командами, які подає, як правило, голосом. Сигнальними патронами і трасуючими кулями він указує БМП (БТР) і танку цілі, які перешкоджають просуванню відділення.

З початком бою управління стає особливо складним. Тим часом чіткість і безперервність управління є найбільш важливим показником, що визначає результат бою.

Управління вогнем є найважливішим обов'язком командира відділення. Воно включає: розвідку цілей і визначення їх важливості; вибір виду зброї, якою можна більш надійно знищити ціль; подачу команд на відкриття вогню; спостереження за результатами вогню і його коректування; маневр вогнем; контроль за витратою боєприпасів. Для управління вогнем призначаються єдині орієнтири і сигнали.

Під час наступу з ходу командир механізованого відділення з початком розгортання взводу у бойовий порядок виводить БМП (БТР) на свій напрямок, уточнює навіднику-оператору (кулеметнику БТР) і механіку-водію (водію) об'єкт атаки (цілі), напрямок продовження наступу (напрямок наступу) місце і номер проходу в загородженнях і управляє вогнем відділення.

Під час атаки на БМП (БТР) відділення після розгортання взводу в бойову лінію слідом за танком або самостійно продовжує висування до переднього краю оборони противника, знищуючи уцілілі протитанкові та інші вогневі засоби вогнем із зброї, встановленої на машині, та зі стрілецької зброї через бійниці (поверх борту).

Після подолання загороджень відділення швидко виходить на свій напрямок і стрімко висувається на передній край оборони противника, продовжуючи вести вогонь, на ходу знищує вогневі засоби і живу силу противника на його передньому краї. З бронетранспортера ведеться кругове спостереження. Сектори спостереження призначаються в залежності від розташування бійниць і розташування особового складу. У ході атаки вогонь з бронетранспортера ведеться на ходу, а при веденні бою в глибині оборони - з коротких зупинок і з місця. Автомати і кулемети застосовуються для знищення піхоти і вогневих засобів противника, а також для знищення повітряних цілей, що низько летять. Гранатомети є надійним засобом для знищення танків та інших броньованих цілей і вогневих засобів противника.

Якщо механізоване відділення атакує в пішому порядку, то по команді свого командира «До машини» воно спішується, швидко розгортається в цеп і прискореним кроком або бігом продовжує наступ.

Командир на ходу уточнює напрямок наступу, ставить завдання особовому складу і вказує порядок подолання загороджень. Бронетранспортер (БМП) у цьому випадку просувається за своїм відділенням від одного укритого місця до іншого і там, де дозволяє обстановка, із заздалегідь зайнятої позиції веде вогонь з-за флангів, підтримуючи наступ відділення.

Якщо в ході бою бронетранспортер (БМП), на якому наступало відділення, буде виведений з ладу, то механізоване відділення може діяти десантом на танку або продовжувати наступ у пішому порядку. Питання дій десантом на танку передбачається при організації бою і узгоджується з екіпажем танку, що діє на напрямку наступу відділення.

Коли бронетранспортер (БМП) підбитий, командир механізованого відділення подає відомий для екіпажу танка завчасно встановлений сигнал, за яким танк зменшує швидкість, а механізоване відділення наганяє танк. По команді командира «У колону по два» відділення просувається за танком, при цьому кожна з колон слідує за правою або лівою гусеницею.

За умовним сигналом танк на мить зупиняється і першим сідає командир відділення. По його команді «На місця» особовий склад відділення швидко в порядку руху в колоні сідає десантом на танк через правий і лівий борти танка, відповідно тримаючи зброю в протилежній руці.

Під час атаки десантом на танку відділення розміщується головним чином в його кормовій частині над силовим відділенням. Командир відділення займає місце справа біля башти і входить у зв'язок з командиром танка через танковий переговорний пристрій. Для ведення вогню солдати розміщуються: кулеметник – в центрі танка, безпосередньо за його баштою; стрільці - справа і зліва від башти; гранатометник розташовується поряд з командиром відділення і веде спостереження за сигналами командира взводу. Під час руху десантом на танку відділення веде спостереження, за командою командира відділення і самостійно знищує виявлені цілі противника, особливо протитанкові засоби ближнього бою. Командир відділення попереджає командира танка про загородження та природні перешкоди, які знаходяться попереду.

Спостереження відділення веде таким чином: командир відділення, кулеметник, спостерігач ведуть спостереження вперед, праворуч і ліворуч по ходу руху, один із стрільців спостерігає за тилом, а другий - за повітрям.

Коли бойова обстановка вимагає спішування або спішування проводиться за сигналом командира взводу для переходу до дій у пішому порядку, командир механізованого відділення подає команду на підготовку до спішування і умовним сигналом, - наприклад, ударами по башті танка (коли немає іншого зв'язку з командиром танка) - вимагає від командира танку зменшити швидкість. Відділення за командою свого командира «До машини» швидко вистрибує (спішується) і за командою «Відділення, в напрямку такого-то предмета, напрямний - такий-то - до бою, вперед!» або «Відділення, за мною - до бою!» розгортається у цеп і прискореним кроком або бігом, ведучи інтенсивний вогонь на ходу, продовжує атаку. Солдати, що розташовуються вздовж правого борту, зіскакують з танка, маючи зброю в правій руці. Вони приземляються на праву ногу і з лівої ноги починають рух вперед і в бік від танку. Солдати, що розміщуються на лівій стороні танка, зіскакують на свою сторону і приземляються на ліву ногу, маючи зброю в лівій руці, та відразу розосереджуються на встановлені інтервали, займаючи своє місце в цепу.

Командир механізованого відділення і ручний кулеметник прикривають вогнем спішування десанту і покидають танк останніми.

З метою дотримання правил безпеки, зіскакування з танку не повинно бути одночасним: першим спішується той, хто сидить позаду. В іншому випадку можлива сутичка солдат при спішуванні.

Атаку переднього краю оборони противника та розвиток наступу в глибині відділення здійснює в такому ж порядку, як і під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником.

ЛІТЕРАТУРА:

1. БССВ ч.ІІІ. К., 1995, с. 63-68, 85-90.

2. Резниченко В.Г. Тактика., М., 1988, с.175-248

3. Дуков Р.Г. Мотострелковое отделение в бою., М., 1973, с.14-43

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗАСВОЄННЯ ЗНАНЬ:

1. Визначте фронт наступу відділення у пішому порядку.

2. Яке бойове завдання вказується відділенню у наступі?

3. Що може бути об'єктом атаки відділення?

4. З чого складається бойовий порядок відділення, яке наступає в пішому порядку?

5. Що вказує командир відділення в бойовому наказі на наступ?

6. Що повинен зробити командир відділення після віддання бойового наказу?

7. В чому, на ваш погляд, полягає принципова різниця між наступом з положення безпосереднього зіткнення з противником та наступом з ходу?

Дата добавления: 2015-09-03