Облік розрахункових операцій та оплати праці 2 страница

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника про­тягом 20 календарних днів з дати оформлення її отримувачем.

Примусове списання коштів з рахунків банки здійснюють на підставі рішення суду за платіжними вимогами.

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з

платником переказ визначеної суми грошей з рахунку платни­ка на рахунок отримувача.

Меморіальний ордер — розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника, внутрішньобанківських операцій відповідно до нормативно-правових актів Національ­ного банку України.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпо-рядженші на підставі рішення суду, а також у випадках, вста­новлених договором між банком і клієнтом. Примусове спи­сання коштів з рахунків платників ініціюють стягувані на підставі виконавчих документів, виданих судами. Для приму­сового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу.

Суб'єкти господарювання при укладанні договорів можуть передбачати право одержувача на договірне списання коштів з рахунку платника за його дорученням. Таке право в одержу-вача виникає при настанні строку платежу, зазначеного в до­говорі, або при несплаті у визначений договором строк.

Перерахування коштів при договірному списанні банк про­водить за дорученням одержувача на підставі платіжних вимог.

Розрахунки чеками здійснюють між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами. Розрахунковий чек є письмовим розпорядженням чекодавця банкові, який ве­де його рахунок, оплатити чекотримачу вказану у чеку суму.

Чекові книжки з бланками чеків банки видають юридич­ним та фізичним особам, яким відкрито рахунки у банках. Строк дії чекової книжки — один рік, а розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, — три місяці. Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя (підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком) протягом десяти календарних днів.

Для одержання чекової книжки підприємство подає у банк заяву за встановленою формою, а також платі ясне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавця — юридичної або фізичної особи, яка здійснює платіж за допомо-

гою чека та підписує його. При видачі чекової книжки банк зазначає в ній ліміт — граничну суму платежу.

Чекодавець реєструє видані чеки на спеціально відведених сторінках у кінці чекової книжки, де вказує: дату виписки, номер чека, кому видано чек та на яку суму, залишок ліміту за чековою книжкою.

Чекотримач здає у банк чеки разом з трьома примірниками реєстру чеків, якщо рахунки чекодавця і чекотримача відкри­ті в одному банку, і в чотирьох примірниках — якщо рахунки відкриті в різних банках. Якщо чекодавець і чекотримач об­слуговуються в одному банку, то після перевірки правильності складання чеків та реєстру банк зараховує кошти на рахунок чекотримача на підставі реєстру чеків і залишає у себе перший примірник цього реєстру. Якщо клієнти обслуговуються різ­ними банками, то банк чекодержателя другий і третій примір­ники реєстру інкасує до банку-емітента, який списує кошти з чекодавця і після цього обслуговуючий банк зараховує їх че-котримачу.

Акредитив є грошовим зобов'язанням банку, яке видаєть­ся ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, за яким банк, що відкрив акредитив, може'здійсни-ти постачальникові платежі або надати повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред'явлення доку­ментів, передбачених в акредитиві. Акредитив відкриває плат­ник (покупець). Для цього він подає у свій банк (банк-емітент) заяву. Акредитив відкривається на відповідний строк в межах 15 днів. Оплата постачальнику здійснюється через акредитив після відвантаження товарів і пред'явлення платіжних доку­ментів згідно з умовою реалізації акредитива. Отже, оплата через акредитив гарантує постачальнику (бенефіціару) своє­часне надходження гроіней за відвантажені товари. Акредити­ви бувають відкличні та безвідкличні, що має бути вказано на кожному акредитиві. Якщо такої вказівки немає, то акреди­тив є безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульова­ний банком-емітентом без попереднього погодження з бене-фіціаром (юридична особа, на користь якої виставлений акре­дитив).

Безвідкличний акредитив може бути змінений або анульо­ваний тільки за згодою бенефіціара, на користь якого був від­критий акредитив.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним постачальником. Строк дії та порядок розрахунків за акреди­тивом встановлюються у договорі.

Для одержання грошей за акредитивом після відвантажен­ня продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає ре­єстр документів та передбачені умовами акредитива докумен­ти виконуючому банку, який їх ретельно перевіряє і здійснює платіж.

Застосування акредитивної форми розрахунків здійснюєть­ся відповідно до Уніфікованих правил і звичаїв для докумен­тарних акредитивів Міжнародної торгової палати від 1993 р. № 500.

Грошовий (циркулярний) акредитив — акредитив, виплата за яким здійснюється без надання комерційних документів.

Документарний (товарний) акредитив — акредитив, випла­та за яким проводиться з наданням комерційних документів, якими є комерційний рахунок, повний комплект чистих бор­гових коносаментів або дублікати міжнародної авіаційної, ав­томобільної залізничної накладної, або поштової квитанції, страховий поліс та інші документи.

Якщо умовами акредитива передбачено акцент уповнова­женого покупця, то перевіряється наявність акцептного над­пису на реєстрах документів або на товарно-транспортних документах такого змісту: "Акцептований за рахунок акреди­тива від (дата) № уповноваженим (найменування організації покупця)". Ставиться підпис уповноваженого і дата.

Уповноважений покупця повинен подати виконуючому банку паспорт або інший документ, що його замінює, зразок підпису (заповнюється у банку на карточці зразків підписів), посвідчення про відрядження або доручення, видані організа­цією, яка відкрила акредитив.

Акредитив закривається виконуючим банком:

а) після закінчення строку дії акредитива;

б) за ініціативою заявника про припинення дії відкличного
акредитива до закінчення його строку.

Невикористана сума перераховується банку-емітенту для зарахування на рахунок, з якого депонувались кошти.

Останнім часом набула поширення форма безготівкових роз­рахунків із застосуванням платіжних банківських карток.

Загальні вимоги Національного банку України щодо здій­снення банками емісії платіжних карток, а також порядок розрахунків а їх застосуванням визначено Положенням про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, яке затверджено постановою Правління На­ціонального банку України від 19 квітня 2005 р. № 137.

Платіжна картка — спеціальний платіжний засіб у вигля­ді емітованої в установленому законодавством порядку плас-тикової чи іншого виду картки, що використовується для ініці­ювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, пере­рахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через бан­ківські автомати, а також здійснення інших операцій, перед­бачених відповідним договором.

Фізичні та юридичні особи можуть проводити розрахунки за продукцію, товари, роботи, послуги шляхом застосування платіжних карток.

Первинними документами, що підтверджують розрахунки за операціями з використанням платіжних карток, є квитан­ція торговельного термінала, чек банкомата, чек касового апа­рата, виписка з карткового рахунку.

Фізичні та юридичні особи застосовують платіжні картки відповідно до умов договору з банком — емітентом карток як засіб для безготівкової оплати за товари (послуги) на підпри­ємствах торгівлі (послуг), для перерахування коштів зі своїх картрахунків на рахунки інших осіб, для оплати за товари (по­слуги), купівля (одержання) яких здійснюється в системах електронної комерції, а також як засіб для одержання готівки в касах банків (установ банків), пунктах обміну іноземної ва­люти уповноважених банків та через банкомати.

У зовнішньоекономічній діяльності застосовуються розра­хунки інкасовими дорученнями (розпорядженнями). При

розрахунках за інкасо банк-емітент за дорученням і за рахунок клієнта на підставі розрахункових документів здійсшос дії що­до отримання платежу від платника. Інкасове доручення може бути оформлене платіжною вимогою, розрахунковим чеком та іншими розрахунковими документами. Розрізняють два типи інкасо:

1) чисте інкасо — інкасо фінансових документів, зокрема, векселів, чеків, які не супроводжуються комерційними доку­ментами;

2) документарне інкасо — інкасові операції здійснюються з фінансовими і комерційними документами, які включають комерційний рахунок, повний комплект чистих боргових ко­носаментів, страховий поліс, сертифікат походження, дублі­кат залізничної накладної, пакувальний лист, ваговий лист, вантажну митну декларацію, поштову квитанцію, авіаційну накладну та інші документи.

Форма розрахунків "інкасо" більш вигідна покупцю, який оплачує товар та одночасно його одержує. Для продавця є ри­зик невикупу товарних документів після відправлення товарів імпортеру.

Форму розрахунків векселями розглянуто в пункті 4.10.

За умови виникнення взаємних зобов'язань між боржника­ми і кредиторами можлива форма безготівкових розрахунків шляхом здійснення заліку взаємної заборгованості. У такому випадку складається акт звірки взаємних заборгованостей, після чого на суму зустрічних вимог проводиться взасмозалік.

Підприємства можуть проводити розрахунки шляхом пері­одичного заліку взаємних заборгованостей, про що зазначають у договорах.

Система безготівкових розрахунків (за продані товари, цін­
ні папери, надані послуги), що ґрунтується на зарахуванні бан­
ками взаємних платіжних вимог і зобов'язань сторін, які бе­
руть участь у розрахунках, має назву кліринг (англ. clearing,
від сієш --- очищати, вносити ясність).

Погашення боргових зобов'язань, що виникли між двома сторонами як за реалізовану продукцію (товари, роботи, по­слуги), так і від іншої діяльності, може здійснюватись третьою стороною за взаємною згодою усіх сторін.

Для обліку розрахунків з різними дебіторами, покупцями і замовниками, підзвітними особами застосовується журнал № 3. В сільськогосподарських підприємствах облік розрахун­ків з підзвітними особами відображається в журналі-ордері № ЗЛ с.г., різними дебіторами — в журналі-ордері № ЗБ с.г., покупцями і замовниками — в журналі-ордері № 6 с.г.

4.4. Облік розрахунків із покупцями та замовниками

Розрахунки з покупцями виникають внаслідок реалізації продукції і товарів, виконання робіт і послуг на сторону. Прин­ципи бухгалтерського обліку вимагають, щоб дохід не був врахо­ваний до того періоду, в якому товар буде відвантажений. Нині часто практикується попереднії оплата, тобто оплата в рахунок майбутніх поставок. До фактичного відвантаження товару така оплата не вважається покупкою для покупця і реалізацією для продавця. Проте часто буває, що товар відвантажений, але гро­ші за нього ще не надійшли, тобто проведено продаж у кредит.

В обліку потрібно дотримуватися зв'язку доходів і видатків, тобто вони мають бути відображені в одному звітному періоді. Отже, якщо відвантажений товар вважати проданим, оскільки він уже покинув підприємство і викликав видаток, то в цьому ж періоді потрібно відобразити виручку від реалізації, тобто показати відповідний дохід незалежно від того, одержано чи не одержано фактично гроші за відвантажений товар.

Датою реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) вважаєть­ся дата відвантаження (передавання) продукції, товарів (під­писання документів про виконані роботи, надані послуги).

Облік розрахунків з покупцями та замовниками ведуть на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками". За де­бетом цього рахунку відображають нараховані суми за відпуще­ну продукцію, а за кредитом — надходження оплати. Собівар­тість відвантаженої готової продукції, товарів (робіт, послуг) списують: дебет рахунку 90 "Собівартість реалізації", кредит рахунків 26 "Готова продукція", 28 "Товари", 23 "Виробни-

цтво". На вартість придбаної продукції за цінами реалізації, включаючи податок на додану вартість (далі — ПДВ), роблять запис: дебет рахунку 36, кредит рахунку 70 "Доходи від реаліза­ції"; при надходженні оплати за продукцію — дебет рахунків ЗО "Каса" або 31 "Рахунки в банках", кредит рахунку 36. Суму податкового зобов'язання з ПДВ записують на дебет рахунку 70 і кредит субрахунку 641 "Розрахунки за податками".

Аналітичний облік за рахунком 36 ведуть у розрізі покуп­ців, контролюючи нарахування боргу та його оплату за кож­ним документом.

4.5. Облік розрахунків за авансами та за іншими доходами

Підприємство може одержувати аванс від покупців у раху­нок майбутніх поставок продукції або здійснювати авансові платежі постачальникам та підрядникам.

Розрахунки за авансами виданими обліковують на субра­хунку 371 "Розрахунки за виданими авансами". За дебетом субрахунку 371 відображають видачу авансу, а за кредитом — його зарахування. Записи роблять у такому порядку:

1) видано аванс постачальнику або підряднику: дебет субра­хунку 371, кредит рахунку 31 "Рахунки в банках";

2) одержано від постачальника виробничі запаси: дебет ра­хунку 20 "Виробничі запаси", кредит рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками";

3) зараховано раніше виданий аванс постачальнику: дебет рахунку 63 і кредит субрахунку 371.

Розрахунки за авансами одержаними обліковують на субра­хунку 681 "Розрахунки за авансами одержаними". При одер­жанні авансів під поставку матеріальних цінностей або під ви­конання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальників за продукцію і вико­нані роботи запис роблять за дебетом рахунку 31 і кредитом субрахунку 681. При зарахуванні одержаного авансу: дебет субрахунку 681 і кредит рахунку 36.

3 метою спрощення обліку авансів, на нашу думку, недо­цільно використовувати субрахунки 371 і 681. У такому випад­ку видані та одержані аванси можна відносити безпосередньо на рахунки 63 і 36 відповідно.

Приклад 1. Одержано аванс від покупця в сумі 20 000 грн: дебет рахунку 31 і кредит рахунку 36; в рахунок авансу відвантажено продук­цію покупцю в сумі ЗО 000 грн: дебет рахунку 36 і кредит рахунку 70 "Доходи від реалізації".

Якщо такі записи відбулися в одному звітному періоді, то ми виво­димо залишок у звичайному порядку, який буде за дебетом рахунку 36 в сумі 10 000 грн (ЗО 000 - 20 000 = 10 000). Він відображається в акти­ві балансу у складі дебіторської заборгованості.

Якщо одержаний аванс від покупця залишиться непогашеним протя­гом звітного періоду, то це буде залишок за кредитом рахунку 36. Але ж рахунок 36 активний. Тому умовно можна вважати кредитовий залишок авансом одержаним, який відображається за відповідною статтею пасиву балансу (рядок 540). Аналогічно можна чинити і з виданими авансами.

Приклад 2. Видано аванс постачальнику в сумі 10 000 грн: дебет рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" і кредит рахунку 31; одержано від постачальника товари на 10 000 грн: дебет рахунку 28 "Товари" і кредит рахунку 63. Якщо такі записи відбулися в одному звітному періоді, то залишку заборгованості за рахунком 63 не буде і відповідно не буде відображень у балансі. Якщо аванс перера­хований, а товар не одержаний, то у такому випадку виявиться зали­шок за дебетом рахунку 63. Рахунок 63 пасивний, але якщо за ним дебетовий залишок, то це і буде відповідна сума виданого авансу, яку потрібно відобразити в активі балансу.

Такий порядок дозволяє зосередити на одному рахунку 36 розрахунки з покупцями, а на іншому рахунку 63 — розрахун­ки з постачальниками, і не залучати для цього субрахунки 681 "Розрахунки за авансами одержаними" і 371 "Розрахунки за виданими авансами", що значно спрощує облікову роботу і по­кращує контроль за станом розрахунків.

Нараховані дивіденди, відсотки, роялті тощо, які підляга­ють отриманню, обліковують на субрахунку 373 "Розрахунки

за нарахованими доходами". У разі нарахування дивідендів, відсотків, роялті та інших доходів від фінансової діяльності за­пис роблять за дебетом субрахунку 373 і за кредитом рахунку 73 "Інші фінансові доходи". Зокрема, кредитують субрахунки:

731 "Дивіденди одержані" — нараховані дивіденди від інших підприємств, що не є асоційованими, дочірніми та спільними;

732 "Відсотки одержані" — нарахований дохід у вигляді відсо­тків за отриманими процентними векселями, нарахована ви­нагорода за здані у фінансову оренду необоротні активи; нара­ховані відсотки за кредитом, виданим члену кредитної спілки;

733 "Інші доходи від фінансових операцій" — нараховані інші доходи від фінансової діяльності. При одержанні грошей — де­бет рахунків ЗО "Каса" або 31 "Рахунки в банках" і кредит ра­хунку 37 (відповідні субрахунки).

Аналітичний облік за рахунком 37 забезпечують окремо за кожною юридичною та фізичною особами, з якими здійсню­ються розрахунки.

4.6. Облік розрахунків за претензіями

У підприємств іноді виникає необхідність обліковувати роз­рахунки претензійного характеру. Претензії можуть пред'яв­лятися до постачальників та підрядників:

— за виявлену при перевірці рахунків невідповідність цін і тарифів, передбачених договором, при виявленні арифметич­них помилок;

— за виявлення невідповідності якості товарів технічним умовам та умовам договорів;

— за нестачу вантажів;

— за брак і простій з вини постачальників;

— за помилково списані суми;

— за пені, штрафи і неустойки, що утримуються з поста­чальників, покупців, замовників через невідповідність дого­вірним зобов'язанням.

Облік розрахунків претензійного характеру ведуть на суб­рахунку 374 "Розрахунки за претензіями". На дебеті цього

субрахунку відображають суми пред'явлених претензій, а на кредиті — їх виконання та списання. При відхиленні претен­зій судовими органами їх суми відносять на ті рахунки обліку, з яких вони були списані.

Записи за субрахунком 374 роблять на підставі актів при­ймання вантажів, рішень арбітражних органів, виконавчих листів, письмових погоджень постачальників на задоволення претензій, виписок банку.

Записи за субрахунком 374 проводять у такому порядку:

1) суми претензій до постачальників у зв'язку з нестачею то­варів, завищенням цін тощо: дебет субрахунку 374, кредит ра­хунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками";

2) платежі, що надійшли за претензіями: дебет рахунку 31 "Рахунки в банках", кредит субрахунку 374;

3) списання претензії внаслідок відмови судовими органа­ми: дебет рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності", кредит субрахунку 374.

Цивільним кодексом України визначено (ст. 549, 551), що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Господарський кодекс України пе­редбачає (ст. 230), що штрафними санкціями визнаються гос­подарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний спла­тити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання госпо­дарського зобов'язання.

Є два види неустойки:

1) штраф (нім. strafe — покарання) — неустойка, обчислена у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;

2) пеня (лат. poena — покарання) — неустойка, обчислена у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобо­в'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаєм­ною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'я-

зання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не до­пускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, мо­жуть бути застосовані лише ті оиеративно-госнодарські санк­ції, використання яких передбачено договором.

За прострочення платежу сплачується пеня в розмірі, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національ­ного банку України, що діяла в період, за який стягується не­ня. Строк позовної давності при стягненні неустойки становить один рік, основний строк позовної давності — три роки.

У податковому обліку до складу валового доходу входить фактично отримана сума неустойки. Шдіірисмство-боржпик не може включати до складу валових витрат суму визнаної не­устойки. Неустойки, застосування яких передбачено догово­ром, не оподатковуються податком на додану вартість.

Нарахування неустойки відображається за кредитом субра­хунку 715 "Одержані штрафи, пені, неустойки" і за дебетом субрахунку 374 "Розрахунки за претензіями". Отримання не­устойки записується в дебет субрахунку 311 "Поточні рахунки в національній валюті" і кредит субрахунку 374.

Штрафи, пені, неустойки, визнані підприємством, відно­сяться до складу інших операційних витрат: дебет субрахунку 948 "Визнані штрафи, пені, неустойки" і кредит субрахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами".

Приклад. ТОВ "Промінь" уклало договір купівлі-продажу із ЗАТ "Зоря". Сума договору 12 000 грн, в тому числі ПДВ —2000 грн; собівар­тість продукції — 8000 грн; строк оплати — 5 днів з моменту відвантажен­ня продукції. Договором передбачено за несвоєчасне виконання грошо­вого зобов'язання нарахування неустойки у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати. ТОВ "Промінь" відвантажило продукцію 11 червня 2010 p., строк оплати за договором 16 червня 2010 р. До ЗО червня гроші на рахунок ТОВ "Про­мінь" не надійшли. ТОВ "Промінь" обчислило суму неустойки (пені) і пред'явило претензію ЗАТ "Зоря". ЗАТ "Зоря" претензію визнало і 1 чер­вня 2010 р. перерахувало ТОВ "Промінь" зобов'язання та неустойку.

151.

Розмір неустойки вирахувано так:

Відсоток пені за день: 7 % (облікова ставка) ■ 2: 366 = 0,038 %.

Сума пені за день: 12 000 грн • 0,038: 100 = 4,56 грн.

Кількість днів прострочення — 15.

Сума пені всього: 4,56 грн -15 = 68,40 грн.

4.7. Облік розрахунків з іншими дебіторами

Розрахунки за відшкодуванням підприємству завданих збит­ків у результаті нестач і втрат від псування цінностей, нестач та розкрадання грошових коштів обліковують на субрахунку 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків". У разі від­несення на винних осіб вартості нестач роблять запис за дебетом субрахунку 375 і за кредитом рахунку 71 "Інший операційний дохід", а при погашенні заборгованості — дебет рахунків ЗО "Каса" або 31 "Рахунки в банках" і кредит субрахунку 375.

Погашення заборгованості за завданими збитками може від­носитися в дебет різних рахунків, залежно від того, у якій фор­мі воно здійснюється. Так, у разі погашення заборгованості грошима дебетують рахунки ЗО, 31, основними засобами — де­бет рахунку 10 "Основні засоби", нематеріальними активами — дебет рахунку 12 "Нематеріальні активи", матеріальними цін­ностями — дебет рахунків 20, 21, 22, 26, 27, 28, за рахунок оплати праці — дебет рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" тощо.

Аналітичний облік ведуть у розрізі осіб, які мають відшко­довувати завдані збитки.

Розрахунки за позиками членам кредитних спілок у кре­дитних спілках обліковують на субрахунку 376 "Розрахунки за позиками членам кредитних спілок". Видачу позики запи­сують у дебет субрахунку 376, а повернення — у кредит ра­хунку 376 в кореспонденції з рахунками за обліком грошових коштів.

Нарахування відсотків за виданими кредитами можна облі­ковувати безпосередньо за субрахунком 376 щодо конкретних

Облік розрахункових операцій

позичальників або за субрахунком 373 "Розрахунки за нарахо­ваними доходами". Одержання відсотків є звичайною опера­ційною діяльністю кредитної спілки, тому їх показують за кре­дитом субрахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльнос­ті". Таким чином, нарахування відсотків записують за дебетом субрахунків 373 або 376 і за кредитом субрахунку 719. Одер­жання відсотків: дебет рахунків ЗО або 31 і кредит субрахунків 373 або 376.

Розрахунки за операціями, нов' язаними зі здійсненням спіль­ної діяльності (без створення юридичної особи), усі види роз­рахунків з працівниками (крім оплати праці та підзвітних сум) та розрахунки з іншими дебіторами обліковують на субра­хунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами". Дебетують його при збільшенні дебіторської заборгованості, а кредитують — при зменпіеіші (погашенні) в кореспонденції з рахунками щодо обліку грошових коштів та іншими рахунками. Аналітичний облік ведуть окремо за кожною юридичною та фізичною осо­бами, з якими здійснюються розрахунки. Тут обліковують, наприклад, розрахунки з мешканцями квартир і гуртожитків, які належать підприємству. При нарахуванні заборгованості за користування житлом — дебет субрахунку 377 і кредит суб­рахунку 719 "Інші доходи від операційної діяльності". Надхо­дження квартплати — дебет рахунку ЗО "Каса" і кредит субра­хунку 377.

4.8. Створення та облік резерву сумнівних боргів

Методологія формування інформації про дебіторську забор­гованість визначена П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість".

Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок ми­нулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська за­боргованість — сума заборгованості дебіторів підприсмству на певну дату. Дебіторська заборгованість визнається акти­вом, якщо існує ймовірність отримання підприємством май-

бутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума.

Дебіторська заборгованість виникає внаслідок відванта­ження продукції під час її реалізації, а також в інших випад­ках, наприклад стосовно розрахунків з бюджетом, підзвітними особами, відшкодування завданих збитків тощо.

За строками погашення дебіторська заборгованість є довго­строкова і поточна. Довгострокова дебіторська заборгова-иість — це заборгованість, строк погашення якої передбача­ється після дванадцяти місяців з дати складання балансу. Вона обліковується у складі необоротних активів.

Поточна дебіторська заборговаііість буде погашена протя­гом дванадцяти місяців з дати складання балансу. Вона оціню­ється за первісною вартістю і обліковується у складі оборотних активів.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою ре-алізаційною вартістю, яка визначається як різниця між сумою поточної заборгованості і створеним резервом сумнівних боргів.

Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебітор­ська заборгованість, стосовно якої існує впевненість щодо її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Сумнівний борг — поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, стосовно якої існує не­впевненість щодо її погашення боржником. Сумнівні борги об­ліковуються у складі активів підприємства до визнання їх без­надійною заборгованістю або до їх погашення.

З метою відображення реальної суми поточної дебіторської заборгованості створюється резерв сумнівних боргів. Його роз­мір визначається виходячи зі платоспроможності окремих де­біторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості. Вона здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її пспогашення із встановленням коефіцієнта сум­нівності для кожної групи. Він визначається підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгова­ності за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності щодо них (табл. 4.1).

Таблиця 4.1. Періодизація дебіторської заборгованості

Покупець	Сума боргу за кількістю прострочених днів оплати, грн
1—30	31—60	61—90	понад 90
1.ТОВ"Зоря"		10 000
2. ЗЛТ "Прогрес"			4 000
З.ВЛТ "Промінь"	3 000
4. ВЛТ "Радість"				25 000
5. ВАТ "Колос"		8 000
6.ТОВ"Рось"			6 000
Разом	3 000	18 000	10 000	25 000
Процент неоплачених боргів виходячи з ана­лізу минулих періодів				ЗО
Розрахункова сума резерву				7 500

Резерв сумнівних боргів обліковують на рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів". За кредитом рахунку 38 відображають ство­рення резерву в кореспонденції з субрахунком 944 "Сумнівні та безнадійні борги". В дебет рахунку 38 відносять списання безнадійної заборгованості за рахунок створеного резерву.

Дата добавления: 2015-08-13