Облік касових операцій 4 страница

Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції.

Вони с двох типів — прості та привілейовані.

Прості акції надають їх власникам право на отримання час­тини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отриман­ня частини майна акціонерного товариства у разі його ліквіда­ції. Прості акції надають їх власникам однакові права. Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Привілейовані акції падають їх власникам переважні стосов­но власників простих акцій права на отримання частини прибут­ку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації.

Облігація — цінний папір, що посвідчує внесення його влас­ником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента по­вернути власникові облігації її номінальну вартість у передба­чений умовами розміщення облігацій строк та виплатити дохід за облігацією.

Облігації розміщуються у документарній або бездокумен-тарній формі.

Емітент може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації.

Відсоткові облігації — облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

Цільові облігації — облігації, виконання зобов'язань за яки­ми дозволяється товарами та/або послугами відповідно до ви­мог, встановлених умовами розміщення таких облігацій.

Дисконтні облігації — облігації, що розміщуються за ці­ною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить дохід (дис­конт) за облігацією.

Облігація мас номінальну вартість. Вона не може бути мен­шою, ніж одна копійка. Емітент може розміщувати іменні об­лігації та облігації на пред'явника.

Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу.

Облігації підприємств підтверджують зобов'язання емітен­та за ними і не дають права па участь в управлінні емітентом.

Не допускається розміщення облігацій підприємств для фор­мування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності піляхом зараху­вання доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.

Юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.

До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик. Рішення про розміщення облігацій місцевих позик приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада.

Державні облігації України можуть бути:

— довгострокові — понад п'ять років;

— середньострокові — від одного до п'яти років;

— короткострокові — до одного року.

Державні облігації України поділяються на облігації вну­трішніх державних позик України, облігації зовнішніх дер­жавних позик України та цільові облігації внутрішніх держав­них позик України.

Облігації внутрішніх державних позик України — держав­ні цінні папери, що розміщуються тільки на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України — облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джере­лом фінансування дефіциту Державного бюджету в обсягах, передбачених з цією метою Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Облігації зовнішніх державних позик України — державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фон­дових ринках і підтверджують зобов'язання України відшко­дувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Емісія державних облігацій України є частиною бюджетно­го процесу і не підлягає регулюванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Емісія державних облігацій України регулюється Законом України про Державний бюджет України па відповідний рік. Державні облігації України можуть бути іменними або на пре­д'явника. Вони розміщуються у документарній або бездоку-ментарній формі.

Казначейське зобов'язання України — державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах се­ред фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язан­ня України, дає власнику право на отримання грошового до­ходу та погашається відповідно до умов розміщення казначей­ських зобов'язань України.

Казначейські зобов'язання України можуть бути:

— довгострокові — понад п'ять років;

— середньострокові — від одного до п'яти років;

— короткострокові — до одного року.

Емітентом казначейських зобов'язань України виступає дер­жава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Ка­бінету Міністрів України.

Казначейські зобов'язання України можуть бути іменними або на пред'явника. Вони розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

У разі розміщення казначейських зобов'язань України у до­кументарній формі видасться сертифікат.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який розмі­щується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку В інвес­тиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Емітентами інвестиційних сертифікатів можуть бути інвес­тиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управ­ління активами пайового інвестиційного фонду.

Ощадний (депозитний) сертифікат — цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання по закінченні встановле-

ного строку суми вкладу та процентів, встановлених серти­фікатом, у банку, який його видав. Ощадні (депозитні) сер­тифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, перед­бачені умовами їх розміщення). Вони можуть бути іменними або на пред'явника.

Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у без-документаршй формі, а на пред'явника — у документарній.

Вексель — цінний напір, який посвідчує безумовне грошове зобов' язання векселедавця або його наказ третій особі сплати­ти після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують ви­ключно у документарній формі.

Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" ви­значено, що професійна діяльність на фондовому ринку — це діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших по­слуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвес­торів. Цим Законом (ст. 2) визначено терміни, що використо­вуються у фондовому ринку.

фондовий pttnoK (ринок цінних паперів) — сукупність учас­ників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розмі­щення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). Учасники фондового ринку — емітенти, інвестори, саморегулів-ні організації та професійні учасники фондового ринку.

Емітент — юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею орга­нів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цін­ні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх влас­никами.

Інвестори в цінні папери — фізичні та юридичні особи, рези­денти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папе­ри з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або на­буття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до чинного законодавства.

Професійні учасники фондового ринку — юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних папері" та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний.

Первинний ринок цінних паперів — сукупність правовідно­син, пов'язаних з розміщенням цінних паперів.

Вторинний ринок цінних паперів — сукупність правовідно­син, пов'язаних з обігом цінних паперів.

Методологія обліку фінансових інвестицій визначається П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції". Для з'ясування питань, по­в'язаних з оцінкою та обліком фінансових інвестицій, потріб­но визначитися зі спеціальними термінами, які наводяться в П(С)БО 12 та інших стандартах. До них належать такі.

Амортизована собівартість фінансової інвестиції — со­бівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Асоційоване підприємство — підприємство, в якому інвес­тору належить блокувальний (понад 25 %) пакет акцій (голо­сів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Ефективна ставка відсотка — ставка відсотка, що визна­чається діленням суми річного відсотка та дисконту (або різни­ці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов'язання) та вартості її погашення.

Контрольні учасники — учасники спільної діяльності зі створенням юридичної особи (спільного підприємства), які здійснюють контроль за її діяльністю.

Метод ефективної ставки відсотка — метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації ви­значається як різниця між доходом за фіксованою ставкою від­сотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

Метод участі в капіталі — метод обліку інвестицій, згід­но з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшу­ється або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування.

Ринкова вартість фінансової інвестиції — сума, яку мож­на отримати від продажу фінансової інвестиції на активному Ринку.

Роялті — платежі за використання нематеріальних акти­вів підприємства (патентів, торговельних марок, авторського Р&ва, програмних продуктів тощо).

Спільна діяльність — господарська діяльність зі створен­ням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спіль­ного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

Суттєвий вплив — повноваження брати участь у прийнят­ті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.

3.2. Оцінка фінансових інвестицій

Оцінка фінансових інвестицій здійснюється у двох випадках: при безпосередньому проведенні фінансової інвестиції (первісна оцінка) та при складанні фінансової звітності (оцінка на дату балансу).

Поточні і довгострокові фінансові інвестиції первісно оціню­ються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівар­тістю. Вона складається з ціни придбання, комісійних винаго­род, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової ін­вестиції.

Приклад. Підприємство придбало 10 000 акцій по 0,50 грн за ак­цію, вартість послуг фінансових посередників 480 грн, в тому числі сума сплаченого ПДВ 80 грн. Звідси собівартість фінансової інвести­ції в акції 5400 грн (10 000 • 0,50 + 480 - 80 = 5400).

Якщо придбання фінансових інвестицій здійснюється шля­хом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фі­нансових інвестицій визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шля­хом обміну на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

У П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств" дається визначення терміна "справедлива вартість". Це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результа-

ті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Оцінка та облік фінансових інвестицій здійснюються за кож­ною з них. Для оцінки фінансових інвестицій на дату балансу використовують три методи:

1) за справедливою вартістю;

2) за амортизованою собівартістю;

3) за методом участі в капіталі.

Застосування конкретного методу оцінювання залежить від того, в який об'єкт проведено інвестиції (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Застосування методів оцінювання фінансових інвестицій на дату балансу

Об'єкти фінансового інвестування	Методи оцінювання
Фінансові інвестиції, що придбані та утримують­ся підприємством виключно для продажу (акції, облігації, інші цінні папери, внески до статутних капіталів підприємств, інших ніж акціонерні то­вариства, придбані з метою їх подальшого прода­жу протягом дванадцяти місяців	За справедливою вартістю
Фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства: а) придбані та утримуються виключно для прода­жу протягом дванадцяти місяців з дати прид­бання	За справедливою вартістю
б) якщо асоційовано або дочірнє підприємство ве­де діяльність в умовах, які обмежують його здат­ність передавати кошти інвестору протягом пері­оду, що перевищує дванадцять місяців	За справедливою вартістю
в) в усіх інших випадках	За методом участі в капіталі
Фінансові інвестиції в спільну діяльність зі ство­ренням юридичної особи (спільне підприємство): а) спільне підприємство веде свою діяльність в умовах, які обмежують його здатність передава­ти кошти учаснику спільного підприємства про­тягом періоду, що перевищує дванадцять мі­сяців	За справедливою вартістю __-------------------------

Закінчення табл. 3.1

Об'єкти фінансового інвестування	Методи оцінювання
б) в усіх інших випадках	За методом участі в капіталі
Фінансові інвестиції, що придбані та утриму­ються підприємством до їх погашення	За амортизова­ною собівартістю
Фінансові інвестиції в спільну діяльність без створення юридичної особи	Метод використо­вується залежно від виду інвести­цій

Оцінка фінансової інвестиції за справедливою вартістю по­лягає в тому, що вона дорівнює сумі, за якою може бути прове­дена реалізація інвестиції на активному ринку. Сума збільшен­ня або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу відображається у складі інших доходів або ін­ших витрат відповідно:

а) збільшення вартості фінансових інвестицій — дебет ра­
хунку 35 "Поточні фінансові інвестиції" і кредит субрахунку
746 "Інші доходи від звичайної діяльності";

б) зменшення вартості фінансових інвестицій — дебет суб­
рахунку 975 "Уцінка необоротних активів і фінансових інвес­
тицій" і кредит рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції".

Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції, що відображається у складі інших витрат з одночасним змен­шенням балансової вартості фінансових інвестицій.

У П(С)БО 7 "Основні засоби" зазначено, що зменшення корис­ності — це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залиш­кової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Звичайно, дійсна сума доходів або витрат з'являється лише в результаті проведення процесу реалізації. Тому зміна вартос­ті фінансових інвестицій — величина досить умовна, і робити аналогічні записи на підприємстві не завжди логічно, тим більше, що обґрунтувати її важко.

Облік фінансових інвестицій

Поточні фінансові інвестиції, що придбані та утримуються виключно для продажу, оцінюються на дату балансу за спра­ведливою вартістю. До них належать куплені акції, облігації, інші цінні папери, а також внески до статутних капіталів під­приємств (крім акціонерних товариств), які придбані та утри­муються виключно з метою їх подальшого продажу протягом дванадцяти місяців.

3.3. Облік фінансових інвестицій за амортизованою собівартістю та за методом участі в капіталі

Придбані акції, облігації, інші цінні папери, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балан­су за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій, яка визначається з урахуванням суми накопиченої амортизації дис­конту (премії). Дисконт виникає тоді, коли інвестор сплачує за облігацію менше її номіналу. Л якщо навпаки, тобто облігація куплена дорожче від номіналу, то на різницю виникає премія.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансо­вих інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизу­ється інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашения за методом ефективної ставки відсотка (ЕСБ). Вона визначається за формулою

Наводимо приклади розрахунків амортизації дисконту, пре­мії та амортизації собівартості фінансових інвестицій.

Приклад 1. Підприємство 2 січня 2010 р. придбало облігації номі­нальною вартістю 50 000 грн за 46 200 грн, тобто дисконт становив 3800 грн (50 000 - 46 200 = 3800). Фіксована ставка відсотка за обліга­цією встановлена 9 % річних. Погашається облігація через 5 років. Відсотки виплачуються щорічно в кінці року.

За таких умов номінальна сума відсотків за рік становить 4500 грн (50000-9: 100 = 4500).

Ефективна ставка відсотка дорівнює приблизно 11 %:

Приклад розрахунку амортизації дисконту відображено в табл.З.2.

Приклад 2. Облігації номінальною вартістю 50 000 грн придбані 2 січня 2010 р. за 52 000 грн, тобто премія становила 2000 грн (52 000 х х 50 000 = 2000). Фіксована ставка відсотка за облігаціями встановле­на 9 % річних. Погашається облігація через 5 років. Відсотки виплачую­ться щорічно в кінці року.

За таких умов номінальна сума відсотків за рік становить 4500 грн (50 000-9: 100 = 4500).

Ефективна ставка відсотка дорівнює приблизно 8 %:

Приклад розрахунку амортизації премії відображено в табл. 3.3.

Придбані облігації та подібні їм цінні папери (казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати) зараховуються за вартістю придбання на дебет рахунків 14 або 35.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одно­часно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвести­цій), що підлягає отриманню та відображається у складі інших

Таблиця 3.2. Розрахунок амортизації дисконту за інвестиціями в облігації

Дата	Номі­нальна сума відсотка, грн	Сума відсотка за ефективною ставкою	Сума амортизації дисконту	Амортизована собівартість інвестиції
грн	розрахунок	грн	розрахунок	грн	розрахунок
02.01.2010	4 500					46 200
31.12.2010	4 500	5 082	46 200-11:100		5 082-4 500	46 782	46 200 + 582
31.12.2011	4 500	5 146	46 782-11:100		5 146 - 4 500	47 428	46 782 + 646
31.12.2012	4 500	5 217	47 428-11:100		5 217-4 500	48 145	47 428-717
31.12.2013	4 500	5 296	48 145-11:100		5 296-4 500	48 941	48 145 + 796
31.12.2014	4 500	5 559	1059 + 4 500		50 000-48 941	50 000	48 941 + 1059
Разом	22 500	26 300	X	3 800	X	X	X

Таблиця 3.3. Розрахунок амортизації премії за інвестиціями в облігації

Дата	Номінальна сума відсотка, грн	Сума відсотка за ефективною ставкою	Сума амортизації премії	Амортизована собівартість інвестиції
грн	розрахунок	грн	розрахунок	грн	розрахунок
02.01.2010	4 500					52 000
31.12.2010	4 500	4 160	52 000-8: 100		4 500 - 4160		52 000 - 340
31.12.2011	4 500	4 132	51 660-8: 100		4 500 - 4132		51660-368
31.12.2012	4 500	4 103	51 292-8: 100		4 500 - 4 103	50 895	51292-397
31.12.2013	4 500	4 071	50 895 • 8: 100		4 500 - 4 071	50 466	50 895-429
31.12.2014	4 500	4 034	4 500-466		50 466-50 000	50 000	50 466-466
Разом	22 500	20 500	X	2 000	X	X	X

фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Якщо вартість придбання облігацій нижча від їх номіналь­ної вартості, тобто покупка з дисконтом, при кожному нараху­ванні належного за ними доходу проводиться донарахування відповідної частини різниці між номінальною вартістю і вар­тістю придбання з відображенням за дебетом рахунків 14 "Дов­гострокові фінансові інвестиції" або 35 "Поточні фінансові ін­вестиції" і кредитом рахунку 79 "Фінансові результати".

У випадках перевищення вартості придбання облігацій но­мінальної вартості, тобто покупка з премією, при кожному на­рахуванні належного за ними доходу списується частина різ­ниці між покупною і номінальною вартістю з відображенням за дебетом рахунку 79 і кредитом рахунків 14 або 35. У нашому прикладі за перший рік буде сума 340 грн.

Донарахування (списання) різниці проводиться з таким роз­рахунком, щоб на час погашення облігацій їх вартість на ра­хунках 14 і 35 дорівнювала номінальній вартості.

Фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що ви­значається з урахуванням усіх змін у власному капіталі об'єкта інвестування, за виключенням тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, що є часткою інвестора в чистому при­бутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний період із вклю­ченням усієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капі­талі.

Одночасно балансова вартість фінансових інвестицій змен­шується на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвесту­вання.

Облік фінансових інвестицій за методом участі в капіталі можна продемонструвати на прикладі (табл. 3.4).

Таблиця 3.4. Облік фінансової інвестиції за методом участі в капіталі

Показники	Кореспонденція рахунків	Сума, тис. грн
дебет	кредит
Балансова вартість інвести­ції на 01.01.2010	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"	—
Частка інвестора в чистому прибутку за 2010 р. (130-30: 100 = 39)	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"	721 "Дохід від участі в капіталі"
Частка інвестора в дивідендах (70 • ЗО: 100 = 21)	373 "Розра­хунки за нарахованими доходами"	14 "Довго­строкові фінансові інвестиції"
Частка інвестора в сумі збільшення додаткового капіталу (60-30: 100-18)	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"	423 "До­оцінка активів"
Балансова вартість інвести­ції на 31.12.2010 (ЗО 1-39 21 -1-18-66)	14 "Довгостро­кові фінансові інвестиції"	—

3.4. Синтетичний облік фінансових інвестицій

Для обліку фінансових інвестицій призначені рахунки 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" і 35 "Поточні фінансо­ві інвестиції". Це активні рахунки, за дебетом яких відобража­ють наявність та збільшення фінансових інвестицій, а за кре­дитом — їх зменшення (табл. 3.5).

На рахунку 14 узагальнюють інформацію про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери ін­ших підприємств, облігації державних та місцевих позик, ста­тутний капітал інших підприємств тощо.

Таблиця 3.5. Відображення операцій, пов'язаних з фінансови­ми інвестиціями

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків
дебет	кредит
Оплачено продавцю за фінансові інвестиції	371 "Розрахунки за виданими авансами"	30 "Каса", 31 "Рахунки в банках"
Отримано фінансову інвестицію	14 "Довгострокові фі­нансові інвестиції", 35 "Поточні фінан­сові інвестиції"	371 "Розрахунки за виданими авансами"
Нараховані відсотки за фінансовою інвести­цією	373 "Розрахунки за нарахованими доходами"	732 "Відсотки одержані"
Одержано відсотки за фінансовою інвести­цією	ЗО "Каса", 31"Рахунки в банках"	373 "Розрахунки за нарахованими доходами"
Амортизація премії за фінансовою інвести­цією	952 "Інші фінансові витрати"	14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 35 "Поточні фінансові інвестиції"
Амортизація дискон­ту за фінансовою інвестицією	14 "Довгострокові фі­нансові інвестиції", 35 "Поточні фінан­сові інвестиції"	733 "Інші доходи від фінансових операцій"
Списано балансову вартість фінансових інвестицій в резуль­таті їх реалізації	971 "Собівартість реалізованих фінансових інвестицій"	14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 35 "Поточні фінансові інвестиції"
Нараховано дохід від реалізації фінан­сових інвестицій	36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"	741 "Дохід від реалі­зації фінансових інвестицій"
Списано на фінансові результати: а) собівартість реалізованих фінан­сових інвестицій	793 "Результат іншої звичайної діяльності"	971 "Собівартість реалізованих фінансових інвестицій"
б) виручку від реалі­зації фінансових інвестицій	741 "Дохід від реалізації фінансо­вих інвестицій"	793 "Результат іншої звичайної діяльності"

Рахунок 14 мас такі субрахунки:

— 1.41 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі";

— 142 "ІНШІ інвестиції пов'язаним сторонам";

— 143 "Інвестиції попов'язаним сторонам".

Аналітичний облік за рахунком 14 ведуть за видами довго­строкових фінансових вкладень та об'єктами на території кра­їни і за кордоном.

На рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції" обліковують наявність та рух поточних фінансових інвестицій та еквівален­тів грошових коштів, у тому числі депозитних сертифікатів.

Дата добавления: 2015-08-13