Облік касових операцій 3 страница

Валютні кошти, перераховані для продажу, у сумі, обчисле­ній за курсом Національного банку України на дату здійснення операції, відображають за дебетом субрахунку 942 та кредитом субрахунку 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті". Суму, одержану від продажу безготівкової іноземної валюти, запису­ють за дебетом субрахунку 311 і кредитом субрахунку 711.

Порядок обліку купівлі безготівкової іноземної валюти по­кажемо на прикладах.

Приклад 2. Для купівлі 1000 дол. США уповноваженому банку пе­рераховано 5800 грн (див. табл. 2.4). Курс купівлі становив 5,7 грн за 1 дол. США. Курс НБУ на дату зарахування валюти на рахунок — 5,5грн за 1 дол. США.

Витрати, пов'язані з купівлею валюти:

Комісійна винагорода банку — ЗО грн.

Збір до Пенсійного фонду — (1000 ■ 5,7 • 1 %) = 57 грн.

Продаж валюти належить до іншої операційної діяльності. П(С)БО 16 "Витрати" передбачає, що собівартість реалізованої іноземної валюти визначається шляхом перерахунку в грошо­ву одиницю України за курсом НБУ на дату продажу плюс ви­трати, пов'язані з продажем іноземної валюти.

Таблиця 2.4. Облік купівлі інозсмпої валюти

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків	Сума, грн
дебет	кредит
Перераховано уповноваженому банку для купівлі доларів США	333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті"	311 "Поточні рахунки в національній валюті"
Перераховано збір до Пенсійного фонду	333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті"	311 "Поточні рахунки в національній валюті"
Зараховано валюту за курсом НБУ	312 "Поточні рахунки в націо­нальній валюті"	333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті"	дол. США 5500 грн
Оплачено збір до Пенсійного фонду	651 "За пенсій­ним забезпечен­ням"	333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті"
Нараховано збір до Пенсійного фонду	92 "Адміністра­тивні витрати"	651 "За пенсій­ним забезпе­ченням"
Нараховано комісій­ну винагороду банку за купівлю валюти	92 "Адміністра­тивні витрати"	333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті"	ЗО
Повернуті зайво перераховані кошти	311 "Поточні рахунки в націо­нальній валюті"	333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті"
Різниця між витрата­ми і еквівалентом придбаної іноземної валюти (5800 - 5500 + + 57-57-30-70)	92 "АдмІЕіістра-тивні витрати"	333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті"
Списано адміністра­тивні витрати	791 "Результат операційної діяльності"	92 "Адміні­стративні витрати"

І Гри продажу іноземної валюти в податковому обліку ви­никають валовий дохід і валові витрати. Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (и. 7.3.5) валовий дохід збільшується на отриману суму гривень від по­купця за продану іноземну валюту, а до складу валових витрат включається сума балансової вартості валюти, іцо продається (табл. 2.5).

Таблиця 2.5. Облік продажу іноземної валюти

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків	Сума, грн
дебет	кредит
Списано долари СШЛ для продажу (курс ІІБУ на дату списання — 5,5 гри за 1 дол. СШЛ)	334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті"	312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"
Курсова різниця на дату продажу [(5,55-5,5) 1000 = 50]	334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті"	714 "Дохід від операційної курсової різниці"
Поступила виручка від продажу іноземної валюти (курс продажу — 5,6 грп)	311 "Поточні рахунки в національній валюті"	711 "Дохід від реалізації іноземної валюти"
Списано вартість проданої валюти (курс ІІБУ на дату реалізації — 5,55 грн)	942 "Собівар­тість реалізова­ної іноземної валюти"	334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті"
Нараховано банку комісій­ну винагороду за конвер­тацію іноземної валюти	942 "Собівар­тість реалізова­ної іноземної валюти"	685 "Розрахун­ки з іншими кредиторами"	ЗО
Оплачено банку комісійну винагороду	685 "Розрахун­ки 3 ІНШИМИ кредиторами"	311 "Поточні рахунки в національній валюті"	ЗО
Відображено дохід від реалізації валюти	711 "Дохід від реалізації іноземної валюти"	791 "Результат операційної діяльності"

Закінчення табл. 2.5

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків	Сума, гри
дебет	кредит
Відображено дохід від операційної курсової різниці	714 "Дохід від операційної кур сової різниці"	791 "Результат операційної діяльності"
Відображено на фінансо­вих результатах собівар тість реалізованої інозем­ної валюти	791 "Результат операційної діяльності"	942 "Собівар­тість реалізо­ваної іноземної валюти"

Приклад 3. Продано валюту в сумі 1000 дол. США. Курс Н БУ на дату перерахунку валюти — 5,5 грн за 1 дол. США, а на дату продажу — 5,55 грн.

Курс продажу — 5,6 грн за 1 дол. США.

Комісійна винагорода банку — ЗО грн.

З метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або забор­гованість в іноземній валюті, що перебували на обліку плат­ника податку на кінець звітного періоду, перераховуються у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національ­ного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду (и. 7.3.6 Закону).

У регістрах бухгалтерського обліку записи операцій, пов'я­заних з іноземною валютою, роблять в іноземній валюті та у грошовій одиниці України.

2.5. Облік операцій на інших рахунках у банках та інших коштів

Для обліку операцій за іншими рахунками передбачені суб­рахунки: 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті"; 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

Операції за капітальними вкладеннями здійснюють через поточний рахунок в такому ж порядку як і за основною діяль­ністю, тому облік їх ведуть на субрахунках 311 "Поточні ра-

хунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в інозем­ній валюті". Проте для обліку коштів на капітальні вкладення може бути відкритий окремий рахунок. Потреба в цьому вини­кає тоді, коли на підприємство надходять централізовано ко­шти для капітальних вкладень і потрібно чітко організовувати контроль їх використання за призначенням. Звичайно, в рин­кових умовах підприємства самі вирішують, скільки для пев­ної мети витрачати грошей. Якщо ж підприємство відкрило в установі банку окремий рахунок для зберігання і використан­ня коштів за капітальними вкладеннями, то облік операцій за ними ведуть на субрахунках 313, 314.

Підприємства мають у банках й інші рахунки, кошти з яких використовують для різних операцій цільового характеру. Для обліку таких коштів призначені субрахунки 313, 314.

Тут обліковують акредитиви, ощадні сертифікати, імпорт­ний депозит, приватизаційні кошти громадян, чекові книжки та інші рахунки в банках, забезпечуючи за кожним з них ана­літичний облік.

Акредитив — це доручення платника обслуговуючому його банку провести за рахунок власних коштів або позик, депоно­ваних банком, оплату товарно-матеріальних цінностей або на­даних послуг за місцем знаходження одержувача платежу на умовах, що передбачені платником в заяві на відкриття акре­дитива.

Відкриття акредитива здійснюється за рахунок власних ко­штів або позик банку. Акредитив призначається для розрахун­ків тільки з одним постачальником і може бути відкритий на строк, обумовлений в договорі.

На кожний акредитив відкривають окремий аналітичний ра­хунок, контролюючи використання коштів. При відкритті акре­дитивів робиться запис за дебетом субрахунків 313, 314 і креди­том субрахунків 311, 312 або 60 "Короткострокові позики" та інших залежно від того, з якого рахунку відкрито акредитив. У разі використання акредитива кредитують субрахунки 313, 314 і дебетують рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та під­рядниками", 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" та інші рахунки відповідно до напряму проведеного платежу. Невико­ристані суми акредитива під час його закриття записують за

кредитом субрахунків 313, 314 і дебетом субрахунків 311, 312, рахунку 60 та інших, на які зараховані повернені суми.

На субрахунках 313,314 обліковують також операції за роз­рахунковими чеками. Чеки видаються підприємству за заявою тісю установою банку, в якій знаходиться його поточний раху­нок. Чеки зброшуровані у вигляді книжки, за якою встанов­люється сума ліміту, в межах якої можуть бути оплачені ви­писані чеки.

У разі одержання чекових книжок дебетують субрахунки 313, 314 в кореспонденції з субрахунками 311, 312 або рахун­ком 60, що залежить від того, з якого рахунку взяті кошти для лімітування їх за чековою книжкою.

На суми сплачених банком чеків, пред'явлених йому відпо­відними підприємствами, субрахунки 313, 314 кредитують у кореспонденції з рахунками 63, 68 "Розрахунки за іншими операціями". На суми повернутих в банк невикористаних че­ків відновлюють залишок грошей на рахунках: дебет субра­хунків 311, 312 або рахунку 60 і кредит субрахунків 313, 314.

Облік інших грошових коштів ведуть на рахунку 33 "Інші кошти". Він мас такі субрахунки: 331 "Грошові документи в національній валюті"; 332 "Грошові документи в іноземній валюті"; 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті"; 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті".

На субрахунках 331 і 332 обліковують наявність та рух гро­шових документів (у національній та іноземній валютах), які знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки до санато­ріїв, пансіонатів, будинків відпочинку, поштові марки, марки гербового збору, проїзні документи на службові роз'їзди тощо.

При придбанні грошових документів їх оприбутковують у дебет субрахунків 331 або 332 з кредиту рахунків ЗО, 31, 65, 68 та інших. Списують гропюві документи за кредитом субра­хунків 331 або 332 і відносять в дебет рахунків 91 "Загально-виробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати" та інших рахунків за призначенням. Наприклад, від Пенсійного фонду одержано путівки до санаторіїв — дебет субрахунків 331, 332 і кредит субрахунку 651 "За пенсійним забезпеченням"; видано санаторні путівки працівникам за готівку — дебет субрахунку 301 і кредит субрахунків 331 або 332; якщо частина вартості

путівки компенсується за рахунок підприємства, то відповідна сума відноситься в дебет рахунку 92, а за рахунок Пенсійного фонду — в дебет субрахунку 65.1.

За субрахунками 333, 334 обліковують гропюві кошти в до­розі: кошти, внесені в каси банків чи каси поштових відділень для зарахування на поточний рахунок, але ще не зараховані за призначенням, суми за векселями одержаних, зданих в банк для зарахування грошей, тощо. Підставою для відображення в обліку коштів у дорозі є при здаванні виручки — квитанції установи банку, поштового відділення, копії супровідних відо­мостей на здавання виручки інкасаторам банку тощо; перера­хованих сумах — одержані від вищестоящих організацій пові­домлення (авізо).

Залишки за рахунками 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші ко­шти" разом із рахунком ЗО "Каса" та субрахунком 351 "Еквіва­ленти грошових коштів" відображаються окремо в національ­ній та в іноземній валютах відповідно в рядках 230 і 240 статті "Грошові кошти та їх еквіваленти" II розділу активу балансу (форма № 1).

З метою ефективного використання вільних коштів їх мож­на розмістити на депозиті.

В Законі України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (з на­ступними змінами та доповненнями) "Про оподаткування при­бутку підприємств" визначено, що депозит (вклад) — кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управ­ління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банків­ських депозитів — Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ — державним органом, визначеним законом.

Депозитні вклади є різні. Але по суті вони відрізняються один від одного лише строками і процентними ставками. Депозити є на вимоіу та строкові. За депозитами на вимогу вкладені грошо­ві кошти повертаються на першу вимогу вкладника. Строкові депозити розміщуються на визначений договором строк. По-

рядок їх повернення обумовлюється договором. За депозитами банк нараховує та сплачує проценти.

Проценти — дохід, який сплачується (нараховується) пози­чальником на користь кредитора у вигляді плати за викорис­тання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються:

— плата за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

— плата за використання коштів, залучених у депозит;

— плата за придбання товарів на виплату;

— платіж за використання майна, отриманого в користу­вання (орендні, у тому числі лізингові та рентні операції).

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну су­му заборгованості або фіксованих сум. У разі, коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначей­ських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емі­тованих позичальником, сума процентів визначається піляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного папера, ви­плати фіксованої премії чи виграшу або піляхом визначення різниці між ціною розміщення та цілою погашення такого цін­ного папера (сума дисконту).

Розмір процентів зазначається в договорі. Звичайно, зав­жди є бажання отримати вищі проценти. Але, вибираючи банк для розміщення грошей на депозитному рахунку, потрібно по­цікавитися не тільки розміром процентів, а й надійністю та репутацією банку.

Для відкриття депозитного рахунку в банк подаються до­кументи, перелік яких визначено інструкцією. Між підпри­ємством або фізичною особою і банком при відкритті депозит­ного рахунку укладається договір, за яким одна сторона (банк) приймає в іншої сторони (вкладника) грошовий вклад і зобов'язується після закінчення договору повернути основну суму вкладу і проценти. При укладанні договору фізична особа подає паспорт і довідку про присвоєний ідентифікаційний код. Банк знімає ксерокопії з цих документів.

Договір укладається у двох примірниках — один для банку, а Другий для клієнта, підписується сторонами і скріплюється Печаткою. Перед підписанням договору потрібно детально

з ним ознайомитися, щоб чітко знати його умови. Банк відкри­ває депозитний рахунок.

Облік операцій за депозитними рахунками ведуть на субра­хунках 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті" та 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті" (табл. 2.6).

Таблиця 2.6. Облік депозитних операцій в національній валюті

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків	Сума, грн
дебет	кредит
Перераховано з поточно­го рахунку основну суму вкладу на депозитний рахунок	313 "Інші рахунки в банку в національній валюті"	311 "Поточні рахунки в національ­ній валюті"	10ООО
Нараховано проценти на суму депозиту	373 "Розрахунки за нарахованими доходами"	732 "Відсотки одержані"
Відображено фінансовий результат	732 "Відсотки одержані"	792 "Резуль­тат фінансо­вих операцій"
Перераховано на иоточ ний рахунок проценти	311 "Поточні рахунки в націо­нальній валюті"	373 "Розра­хунки за нарахованими доходами"
Перераховано на поточ­ний рахунок основну суму вкладу після закінчення строку депозитного договору	311 "Поточні рахунки в націо­нальній валюті"	313 "Інші рахунки в банку в національ­ній валюті"	10ООО

Якщо депозитний договір укладено на строк, що переви­щує 12 місяців, то користуються рахунком 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи". Депо­зитний сертифікат, оформлений на строк менше 12 місяців, об­ліковують на субрахунку 352 "Інші поточні фінансові інвести­ції", а оформлений на строк понад 12 місяців — на субрахунку 143 "Інвестиції ненов'язаним сторонам". Аналітичний облік ведеться за фінансовими установами (банками) в розрізі коле­ного депозиту окремо та за строками їх розміщення.

Відсотки, одержані за депозитними вкладами, податком на доходи фізичних осіб не обкладаються, за ними не робляться нарахування у пенсійний та соціальні фонди та не здійснюють­ся жодні утримання.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Яке місце грошових коштів у кругообігу засобів підпри­ємства?

2. Що таке каса і касові операції?

3. Що таке ліміт каси, і як він установлюється?

4. Який порядок здійснення покупок за готівку?

5. Як одерясати готівку в касу з поточного рахунку в банку?

6. Як здати готівку з каси на поточний рахунок в банку?

7. Порядок оприбуткування грошей в касі.

8. Порядок видачі грошей з каси.

9. Порядок ведения касової книги.

10. Синтетичний облік касових операцій.

11. Контроль касових операцій.

12. Порядок відкриття рахунків в установах банків.

13. Порядок закриття рахунків в установах банків.

14. Облік операцій на поточному рахунку.

15. Облік операцій в іноземній валюті.

16. Облік операцій на інших рахунках в банках.

17. Облік інших коштів.

18. Облік депозитних операцій.

ема З ОБЛІК ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ*

3.1. Економічний зміст і класифікація інвестицій

Інвестиціями вважають усі види майнових та інтелектуаль­них цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибу­ток (дохід) або досягається соціальний ефект. Інвестиції кла­сифікують за такими ознаками (рис. 3.1).

1. За об'єктами вкладень є фінансові і капітальні інвести­ції та реінвестиції. Фінансові інвестиції — це інвестиції, які передбачають придбання корпоративних прав, цінних папе­рів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Корпоративні права — це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи нрава на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації від­повідно до чинного законодавства незалежно від того, чи ство­рена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах. Дериватив — це стандартний документ, іцо засвідчує право та/

* Співавтор цієї томи — Стаднік Леонід Іванович, кандидат економіч­них наук доцент, завідувач кафедри бухгалтерського обліку і аудиту Бі­лоцерківського національного аграрного університету.

або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матері­альні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

Капітальні інвестиції — це інвестиції, які передбачають придбання будинків, споруд, машин та інших об'єктів основних засобів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Реіивестиції — інвестиції, які передбачають здійснення ка­пітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (при­бутку), отриманого від інвестиційних операцій.

2. За характером участі є прямі та портфельні інвестиції.
Прямі інвестиції — це такі, які передбачають внесення коштів
або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на
корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельні інвестиції — операції, які передбачають при­дбання цінних паперів, їх похідних та інших фінансових акти­вів за кошти на фондовому ринку.

3. За періодом інвестування є короткострокові (до одного року) та довгострокові (більше одного року) інвестиції.

4. За формою власності ресурсів інвестування виділяють приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції. Приватні інвестиції здійснюються громадянами, недержавними під­приємствами, організаціями та установами, спілками і товарист­вами, громадськими і релігійними організаціями, заснованими на приватній пласпості. Державні інвестиції здійснюються органами влади й управління України, місцевих рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів і позабюджетних фондів, а також державними підприємствами за рахунок власних і по­зикових коштів. Іноземні інвестиції здійснюються іноземними державами, юридичними особами та громадянами. Спільні інвестиції здійснюються громадянами, юридичними особами України та інших держав.

5. За регіональною ознакою є внутрішні та зовнішні інвес­тиції. При внутрішніх інвестиціях діяльність проводиться тільки на території України, а при зовнішніх — як на території України, так і за її межами.

6. За ступенем ризику є безризикові та ризикові інвестиції. Безризиковими інвестиціями вважаються вкладення у корот­кострокові державні облігації провідних країн світу. Ризикові інвестиції — це такі, які мають певний ступінь ризику.

В П(С)БО 2 "Баланс" термін "фінансові інвестиції" визна­чається як активи, що утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Інвестор — юридична або фізична особа, яка здійснює вкла­дення коштів для створення основних засобів та інших активів.

Фінансові інвестиції здійснюються з метою отримання дохо­ду у вигляді дивідендів або зростання ринкової вартості акцій, здійснення впливу па діяльність підприємства, що інвестуєть­ся, отримання податкових пільг у зв'язку з інвестиціями тощо.

Як уже зазначалось, за періодом здійснення фінансові ін­вестиції поділяються на: довгострокові — строком, більше од­ного року, і короткострокові — строком, що не перевищує од­ного року.

Довгострокові фінансові інвестиції включають:

а) інвестиції, що утримуються підприємством до їх пога­
шення;

б) інвестиції в асоційовані підприємства — інвестиції в під­
приємство, в якому інвестору належить блокувальний пакет
акцій (більше 25 %);

в) інвестиції в дочірні підприємства — інвестиції в підпри­
ємства, які перебувають під контролем материнського підпри­
ємства;

г) інвестиції у спільну діяльність;

д) інші фінансові інвестиції.

Короткострокові фінансові інвестиції поділяються на екві­валенти грошових коштів та ін.

Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові висо-коліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Підприємство може здійснювати фінансові інвестиції для придбання цінних паперів, що регулює Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3480-1V "Про цінні папери та фондовий Ринок".

Цінні папери — документи встановленої форми з відповід­ними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові ^пРава, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила

(видала), і власника та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі нрав, що випливають із цих документів, іншим особам. Цінні папери класифікують за певними ознаками (рис. 3.2).

1. За порядком розміщення цінні папери поділяють на емі­
сійні та поемі сійні.

Емісійні цінні папери — цінні папери, що посвідчують од­накові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

До емісійних цінних паперів належать:

— акції;

— облігації підприємств;

— облігації місцевих позик;

— державні облігації України;

— іпотечні сертифікати;

— іпотечні облігації;

— сертифікати фондів операцій з нерухомістю;

— інвестиційні сертифікати;

— казначейські зобов'язання України.

Цінні папери, що не належать до емісійних, можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фон­дового ринку.

2. Цінні папери за формою існування поділяються на до­кументарні та без документарні.

3. Цінні папери за формою випуску можуть бути па пред'яв­ника, іменні або ордерні. Права, посвідчені цінним папером, належать:

— пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'яв­ника);

— особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір);

— особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здій­снити ці права або призначити своїм розпорядженням (нака­зом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

4. За групами цінні папери є:

1) пайові цінні папери — цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом та отримання частини прибутку, зокрема у вигляді

дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайо­вих цінних паперів належать акції та інвестиційні сертифікати;

2) боргові цінні папери — цінні напери, що посвідчують від­носини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До бор­гових цінних паперів належать облігації підприємств, держав­ні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зо­бов'язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі;

3) іпотечні цінні папери — цінні папери, випуск яких за­безпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які по­свідчують право власників на отримання від емітента належ­них їм коштів. До іпотечних цінних паперів належать іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати фондів операцій з нерухомістю;

4) приватизаційні цінні папери — цінні папери, які посвід­чують право власника на безоплатне одержання у процесі при­ватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом встановленого договором строку цих цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні папери — цінні папери, які нада­ють їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказа­ним у цих документах.

Акція — іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право па отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отри­мання частини майна акціонерного товариства у разі його лік­відації, право на управління акціонерним товариством, а також немайпові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності і припи­нення акціонерних товариств.

Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство.

Акція мас номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна її вартість не може бути мен­шою, ніж одна копійка.

Дата добавления: 2015-08-13