Характерні риси проблемних дітей.

У масовій школі до категорії проблемних («важких») попадають: а) діти, які важко навчаються і важко виховуються; б) діти зони ризику. Вони відрізняються дисгармонійним розвитком, пониженою працездатністю, мають слабші, ніж ровесники, адаптаційні механізми, схильні до паталогічних реакцій на перевантаження.

Попередження і подолання важковиховуваності - цілісний процес, він передбачає педагогічну діагностику, включення вихованця в соціальні і внутрішньо колективні відносини, в систему відповідальних відносин з суспільством і колективом, залучення «важкого» до соціально цінної діяльності з врахуванням його позитивних якостей, сил і здібностей і регуляцію відносин вихователів і вихованців, використання всіх позитивних можливостей школи, сім'ї, громадськості, створення єдиних педагогічних позицій по відношенню до «важких» дітей, формування об'єктивної самооцінки, навчання методиці само стимуляції позитивної поведінки. Особистісний підхід до дітей з проблемами

Особистісний (особисто орієнтований) підхід учнів у навчально-виховному процесі є провідним напрямком корекційних технологій, він включає:

- ідею розвитку особистості, або особистісної спрямованості у вихованні та навчанні;

- загальнолюдські принципи гуманізму у відносинах з дитиною;

- ідею демократизації педагогічних відносин, як основи формування демократичної особистості;

- поглиблення індивідуального підходу;

- принцип природовідносності навчання і виховання;

- ідею активізації і використання внутрішніх саморегулюючих механізмів розвитку особистості.

У технологічному плані ці положення реалізуються низкою послідовних і варіативних кроків взаємодії вчителя (вихователя) з дитиною:

1. Встановлення психологічного, особистісного контакту з дитиною: а) накопичення згод в мисленні (емпатія, прощення, зняття стресу); б) повага, інтерес до інтересів дитини; в) прийняття самооцінки (доброзичливість); г) ізоляція, ігнорування якостей, небезпечних для взаємодії, для розвитку (оптимізм); д) підкреслювання позитивних якостей (похвала);

2. Запрошення до рефлексії, до вироблення загальних норм поведінки: установлення взаємних довірливих відносин (захист, турбота, порада).

Межі використання особистісного підходу. До важких дітей пропонується застосовувати «оптимально-особистісний» підхід. В положеннях особистісного підходу звучать в основному гуманні мотиви доброти і м'якості, любові і поваги до підлітка. Проте не можна допускати вседозволеність, всепрощення, сюсюкання або панібратство. У педагогіці протипоказані крайнощі виховного стилю.

Таким чином, у шкільному житті необхідно оптимально поєднувати методи примусу і покарання з любов'ю до дітей, гуманізмом, свободою і демократією.

У роботі з учнями для вчителя, як досвідченого, так і початківця стануть корисними запропоновані авторським колективом Н.Є. Щуркової двадцять способів впливу на дитину, з них десять - соціально орієнтовані, ще десять -індивідуально орієнтовані. Вона рекомендує у взаєминах з дітьми поєднувати соціально необхідне та індивідуально вільне.

Дата добавления: 2015-08-18