Шок. Непритомність. Їх ознаки. Перша допомога.

Шок (з французької — поштовх, удар) — пригнічення нервових центрів, які кон­тролюють усі системи організму, що регулюють кровообіг, дихання, обмін речовин. Шок наступає у відповідь на надзвичайно сильне подразнення цих центрів при важ­ких травмах, сильних, опіках, інтоксикації при інфекційних захворюваннях і отруєн­нях, у випадках інфаркту міокарда, алергії.

Спеціалісти поділяють шоки в залежності від причин, якими вони викликані. Анафілактичний шок є наслідком алергії, інфекційно-токсичний шок — інфекційних хвороб і отруєнь. Кардіогенний шок — результат інфаркту міокарда, травматичний — шок виникає через важкі травми.

Найчастіше шок обумовлений травмами, опіками, інфарктом міокарда і алергі­єю. В основі травматичного шоку — потужна больова дія на організм і втрата крові. Біль порушує нервову регуляцію життєдіяльності організму і в першу чергу крово­обіг, отже, живлення всіх органів; особливо небезпечне таке порушення для головно­го мозку; втрати крові посилюють цей процес. В результаті змін, які відбуваються в організмі, падає артеріальний тиск, зменшується об'єм крові, яка циркулює в кров'я­ному руслі. Як компенсація втрати крові починається перехід рідини з різних тканин організму в судини, внаслідок чого самі тканини зневоднюються.

Зовнішня симптоматика травматичного шоку неоднозначна. Початкове збу­дження змінюється так званою торпідною фазою, коли функції організму гальмують­ся: свідомість збережена, але хворий знаходиться в стані заціпеніння. Шкіра бліда і холодна, артеріальний тиск низький, нема сечі.

Перша допомога полягає в зупинці кровотечі шляхом накладання стискаючих пов'язок, джгутів, тампонади, притискання судин, в іммобілізації (забезпечення неру­хомості) пошкоджених частин тіла стандартними шинами або підручними засобами. Ввести хворому знеболюючий засіб (промедол, омнопон — якщо нема пошкодження внутрішніх органів). Якщо є можливість, доставити хворого в лікувальний заклад.

Кардіогенний шок найчастіше розвивається при інфаркті міокарда в зв'язку з рі­зким погіршенням живлення серцевого м'яза. Ознаки кардіогенного шоку такі ж, як і травматичного: загальмованість свідомості, бліді шкіряні покриви, зменшення темпе­ратури тіла, низький артеріальний тиск, відсутність сечі.

Порятунок при кардіогенному шокові залежить від швидкості прибуття невід­кладної медичної допомоги. Зупинка серця вимагає невідкладного непрямого масажу серця і штучного дихання «рот в рот». Непритомність може бути наслідком перевто­ми, теплових і сонячних ударів, голоду, травми тощо. Перед непритомністю іноді з'являються запаморочення, слабкість, нудота. У людини, яка втратила свідомість, з'являються: блідість обличчя і губ, похолодання кінцівок, слабкий частий пульс. Іноді може бути мимовільне відділення сечі і калу. Непритомність триває від декіль­кох секунд до 5—10 хвилин і більше. Тривала непритомність може бути небезпечна для життя.

Перша допомога. Покласти хворого на спину з дещо опущеною головою і під­нятими ногами, щоб викликати прилив крові до голови; для полегшення дихання розстібнути (або надрізати) комір, ремінь, бюстгальтер; тепло вкрити хворого, покла­сти грілку до ніг. Добре діє оббризкування обличчя холодною водою або вдихання нашатирного спирту, який підносять до носа, змочивши ним ватку чи носову хустку;

нашатирним спиртом натирають також скроні хворого. Коли хворий опритомніє, йому можна дати ефірно-валеріанові краплі або гарячу каву. Якщо після вжитих захо­дів свідомість хворого не повертається, необхідно терміново викликати швидку допо­могу.

Дата добавления: 2015-08-18