Аварії з викидом радіоактивних речовин. Уражаючі фактори цих аварій. Особ­ливості поведінки людей, що знаходяться (мешкають)на території радіоак­тивного забруднення.

Радіоактивні речовини, які в основному складались з йоду-131 (період напівроз­паду 8 днів) випали в перший тиждень після аварії на ЧАЕС на більшій площі України (Київська, Житомирська, Чернігівська, Рівненська, Вінницька, Івано-Франківська області). Загальна площа забруднення становила 200 кв. км.

Сьогодні сильному радіоактивному забрудненню піддано 5 млн га території України, більша частина яких — сільськогосподарські угіддя. Понад 15 тис. осіб проживають в умовах забруднення. Близько 1,5 млн осіб живуть на території, де ра­діоактивний фон в десятки разів перевищує допустимі норми. У водах Дніпра, При­п'яті, Київського водосховища концентрація радіонуклідів через 6 років після аварії була в Ю—100 разів вища, ніж до аварії, а в мулі донних відкладень накопичилась величезна кількість радіоактивного сміття.

Величезною небезпекою для навколишнього середовища є близько тисячі тимча­сових могильників навколо АЕС, в яких знаходиться 40 млн куб. м твердих відходів сумарною радіоактивністю 200 тис. Кі й саркофаг четвертого блока. Могильники вже сьогодні протікають, саркофаг з роками стає все більш радіоактивним, його конструк­ції просідають, деформуються. За офіційними даними, в результаті аварії четвертого блока ЧАЕС було викинуто 63 кг надзвичайно радіоактивних речовин. Цю цифру подано станом на 6 травня 1986 року. Щоб осягти масштаби катастрофи, наведемо такий приклад: після бомбардування Хіросіми було викинуто всього 740 г таких речо­вин. Сумарний викид в Чорнобилі перевищив у 333 рази викиди в Хіросімі.

Під час аварії в Чорнобилі в атмосферу надійшло близько 450 типів радіонуклі­дів (у тому числі ті, яких раніше не було в атмосфері Землі), їх основу становив ізотоп йоду-131, що швидко розпадається. Після його розпаду радіоактивність знизилась, залишились цезій-137, стронцій-90, трансуранові елементи (плутоній, америцій та ін.).

Особливістю Чорнобильської аварії була висока температура (горів графіт). Це призвело до викиду радіоактивного аерозолю, що складається з дрібних часточок оксидів і карбідів. Вони прилипали до поверхні листя, накопичувались у підстилці опалої хвої, переносились вітром.

У забруднених радіонуклідами зонах вже сьогодні спостерігаються масові ано­малії у рослин: гігантизм листя дуба, липи, білої акації, утворення фантастичних форм, відьомських мітель, спотворення деяких бур'янів до такого стану, що неможливо визначи­ти їх вид. Хвоя на ялинах у 5-6 разів довша звичайної й практично не відрізняється від соснової. В Народичському районі Житомирської області народжувались нежиттєзда­тні мутанти домашніх тварин: поросята без очей, лошата з вісьмома ногами.

Чорнобильська катастрофа призвела до пригнічення імунної системи людини. В результаті ускладнилось протікання таких хвороб, як запалення легенів, грип та ін. Накопичення радіоактивного йоду в щитовидній залозі приводить до зміни її діяльно­сті, що в свою чергу впливає на гіпофіз, який регулює діяльність імунної системи. Опромінення призводить до збільшення серцево-судинних та нервових захворювань, підвищує дитячу смертність, викликає ускладнення під час вагітності. Вплив Чорно­бильської аварії буде позначатися на здоров'ї людей протягом багатьох поколінь.

В Україні діє ряд нормативних актів, що визначають концепцію й правовий ре­жим проживання та діяльності населення в місцевостях, які постраждали від радіоак­тивного забруднення. Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті Чорнобильської катастрофи» (1991) визна­чає, що Чорнобильська катастрофа створила на значній території України надзвичай­но небезпечну для здоров'я людей та навколишнього середовища радіаційну обстано­вку. Україну оголошено зоною екологічної катастрофи. Закон регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення на них, господарчу, науково-дослідну та іншу діяльність з метою зменшення дії радіоактивного опромінювання на здоров'я людей та екологічні систе­ми. Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей фунту, величини переви­щення природного радіаційного фону, рівня накопичення радіонуклідів територія, забруднена в результаті Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони. Межі зон встановлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на підставі експерт­них висновків відповідних структур.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в ре­зультаті Чорнобильської катастрофи» (1991) спрямований на захист громадян, які постраждали в результаті аварії на ЧАЕС, розв'язання проблем медичного та соціаль­ного характеру, що виникли внаслідок радіоактивного зараження.

В'їзд в зони відчуження та обов'язкового відселення для постійного проживання забороняється. Порядок в'їзду до зони гарантованого добровільного відселення для постійного проживання визначається спеціальним рішенням Кабінету Міністрів. Усі, хто мешкає у зоні гарантованого добровільного відселення, мають право самостійно приймати рішення про подальше проживання на цій території. При бажанні виїхати з цієї зони їм створюються умови для відселення.

Реевакуація населення проводиться виключно в добровільному порядку після пониження радіоактивного рівня до безпечних меж.

Виробництво й переробка сільгосппродукції в зонах, де забруднення перевищує встановлені норми, забороняється. Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпе­чувати громадян повною, своєчасною та достовірною інформацією про рівень забруд­нення місцевості, на якій знаходяться люди. Законом визначений статус осіб, постраждалих в результаті Чорнобильської катастрофи. До них належать:

Законом передбачена єдина система реєстрації й медичного забезпечення осіб, які постраждали в результаті аварії на ЧАЕС; їх соціальний захист, у т. ч. захист дітей;

особливості регулювання праці громадян, що працюють на території радіоактивного забруднення; визначені законодавчі норми громадських об'єднань осіб, які постраж­дали в результаті аварії. Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затверджене Указом Президента від 28 жовтня 1996 року, визначає основні завдання МНС. Законодавча база проживання та діяльності людей у місцях, які зазнали радіо­активного забруднення, постійно розширюється і вдосконалюється.

У кожній школі розробляються інструкції щодо дій персоналу у випадку виник­нення надзвичайної ситуації, які затверджуються директором навчального закладу й узгоджуються з начальником штабу МНС району та РВО. Одночасно створюється план цивільної оборони. Якщо загрожує радіоактивне зараження, адміністрації навча­льного закладу повинна:

— сповістити всіх працівників школи та учнів про загрозу радіоактивного зара­ження;

— укрити учнів у захисних спорудах. За їх відсутності залишити учнів у примі­щенні навчального закладу, провівши додаткові заходи щодо його герметизації;

— провести додаткову герметизацію продуктів харчування та питної води;

— організувати приймання йодистих препаратів;

— ввести режим радіаційного захисту;

— виставити пост радіаційної розвідки та організувати чергування особового складу;

— згідно з вказівками штабів МНС організувати евакуацію учнів, працівників та членів їх сімей;

—доповідати районному штабу МНС про виконання всіх необхідних заходів. Під час перебування на території, враженій радіонуклідами, слід дотримуватися правил радіаційної безпеки та особистої гігієни:

— використовувати в їжу тільки консервоване молоко й інші консервовані продукти, що зберігаються в закритих приміщеннях та не піддалися радіоактивному зараженню. Не вживати молоко корів, які випасались на забруднених радіацією полях;

— не вживати овочі та фрукти, які росли на відкритому ґрунті та зірвані після надходження радіоактивних речовин до оточуючого середовища;

— приймати їжу тільки в закритих приміщеннях, старанно мити руки з милом перед їжею та полоскати рот 0,5 % розчином питної соди;

— не пити воду з відкритих джерел і з водопроводу після оголошення радіацій­ної небезпеки;

— при оголошенні загрози радіоактивного забруднення вжити заходів щодо від­вернення попадання радіоактивних речовин до колодязів, затуливши їх плівкою та покришками;

— уникати тривалих пересувань забрудненою місцевістю, особливо курною до­рогою або по траві, не ходити до лісу, не купатися у водоймищах, розміщених на забрудненій території;

— не заходити в приміщення у взутті, на якому зберігається радіоактивний пил;

— при необхідності пересування відкритою місцевістю необхідно використову­вати підручні засоби для захисту органів дихання та шкіри.

Якщо не було команди на евакуацію, то необхідно залишатися в приміщенні, вживати заходів для його додаткової герметизації. Протягом 7 днів необхідно прово­дити йодну профілактику.

Поведінка й діяльність людей на місцевості, зараженій радіоактивними речови­нами, час перебування в укриттях, необхідність евакуації та інші питання, пов'язані із захистом населення, будуть визначатися місцевими органами влади, структурами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій і доводитися до населення по радіо та телебаченню. Тому бажано, щоб під час надзвичайної ситуації постійно працювало радіо. Почувши важливі повідомлення, не забудьте розповісти про них сусідам, зна­йомим. Перебуваючи на території, яка зазнала радіоактивного забруднення, слід про­являти спокій, витримку, не піддаватись паніці, чуткам і неухильно виконувати вище­зазначені та інші вказівки, які будуть даватися місцевими структурами МНС.

Ці рекомендації не є вичерпними. Вони створюють незручності, знижують якість життя. Але дотримання цих правил — вимушена необхідність, яка дозволяє істотно знизити ризик ураження радіацією.

Дата добавления: 2015-08-18