Травмування електричним струмом. Вимоги безпеки під час користування побутовими електроприладами. Перша допомога при ураженні електричним струмом.

Електротравми — це сукупність хворобливих явищ, що виникають внаслідок ураження організму людини електричним струмом. Вони виникають при безпосеред­ньому контакті з лінією електропередач. Реакція організму залежить від потужності струму, який пройшов через тіло.

Симптоми. Розлад дихання (іноді зупинка), зменшення частоти пульсу, судомне скорочення м'язів, непритомність, зупинка серця, опіки на ділянках безпосереднього контакту з електромережею. При електротравмах спостерігаються порушення серце­во-судинної діяльності, синюшність обличчя, шок, непритомність. У місцях входу і виходу струму можуть з'явитися опіки. У тяжких випадках припиняється дихання і серцебиття, може наступити смерть. Успіх оживлення при електротравмах залежить від швидкості та правильності надання першої допомоги. Вона ефективна лише тоді, коли починається не пізніше як через 1-2 хвилини після нещасного випадку. Потерпі­лого слід перш за все звільнити від подальшої дії струму. Для того щоб той, хто надає допомогу, сам не був уражений струмом, він повинен дотримуватись заходів безпеки. Рекомендується надіти на руки шерстяні рукавиці або обгорнути кисті рук сухою тканиною, шерстяним светром або іншим ізолюючим матеріалом, відтягти провід або відсунути постраждалого дерев'яною палкою, сухою мотузкою.

Припинивши дію електричного струму, слід негайно оцінити стан постраждало­го, і в першу чергу збереження функції дихання і кровообігу за дихальними рухами грудної клітки і за пульсом на сонній (б), променевій (а) або стегновій (в) артерії. При зупинці серця і дихання потрібні непрямий масаж серця і штучне дихання.

Ефективність реанімаційних заходів визначається за пульсацією артерій, зву­женням зіниць, достатністю вдихів і видихів, зменшенням синюшності шкіряного покриву. Переконавшись, що серцева діяльність і дихання відновлені, потрібно накла­сти сухі асептичні пов'язки на ділянки електроопіку. При можливих переломах — іммобілізація підручними засобами. За наявності дихання і серцевої діяльності людину кладуть у ліжко, укутують, дають гарячий чай. Якщо у потерпілого немає ознак життя, проводять штучне дихання і непрямий масаж серця. Оживляють людину до відновлення самостійного дихання або до прибуття швидкої медичної допомоги.

При ураженнях струмом не слід закопувати потерпілого в землю, оскільки на це витрачається час і надана пізніше перша допомога виявиться неефективною. Щоб уникнути нещасних випадків від ураження електричним струмом, необхідно чітко уявляти собі небезпеку дії електричного струму, добре знати та виконувати основні правила безпечного користування електричними приладами. Усі постраждалі від електричного струму незалежно від стану потребують термінової госпіталізації. На­віть при хорошому стані постраждалого можуть раптово виникнути спазми коронар­них судин серця, зупинка серцевої діяльності і дихання. Тому транспортування таких хворих повинно здійснюватися лише на носилках.

Виробничі аварії з викидом хлору та аміаку. Уражаючі фактори таких аварій. Типові моделі поведінки під час виникнення аварії та її ліквідації. Перша допо­мога постраждалим, що отруїлися хлором або аміаком.

Хлор. Зеленувато-жовтий газ, з різким задушливим запахом. Важчий від повітря. Застоюється на нижніх поверхах споруд, в низовинах. Застосовують для хлорування воли. для отримання пластмас, інсектицидів, розчинників, дезинфікуючих, відбілюючих і миючих засобів, у виробництві гліцерину; в металургії для обпалювання руд кольорових металів. Отруйна дія. Ураження викликає різкий біль у грудях, сухий кашель, блювоту, порушення координації рухів, задишку, різь в очах. сльозовиділен­ня. При вдиханні високих концентрацій — смерть. Захист. Цивільні протигази всіх типів; захисні дитячі камери. Підручні засоби — ватно-марлева пов'язка, шарфи, хустки, попередньо змочені в 2% -ному розчині соди або водою. Плащ, накидка. Пер­ша допомога. Надягнути на постраждалого протигаз. Винести в безпечне місце, звіль­нити від одягу, який заважає диханню, спокій. При попаданні на шкіру облити водою, при появі опіків накласти пов'язку. Транспортувати постраждалого тільки в лежачому положенні. При зупинці дихання — штучне дихання. Тепле питво.

Аміак. Це газ, який не має кольору, з різким задушливим запахом, легший від повітря. Проникає у верхні поверхи будинків. Застосовують аміак для виробництва азотної кислоти, нітрату та сульфату амонію, рідких добрив, сечовини, соди, в органі­чному синтезі, при зберіганні тканин, світлокопіюванні, як холодоагент в холодиль­никах, при посрібленні дзеркал. Отруйна дія. Сильно подразнює органи дихання, очі, шкіру. Ознаки отруєння: часте серцебиття, порушення частоти пульсу, нежить, ка­шель, різь в очах та сльозовиділення, нудота, порушення координації рухів, загальмо­ваний стан. При вдиханні великих концентрацій можлива смерть. Захист. Протигази, ватно-марлева пов'язка, шарфи, хустки, попередньо змочені

5% -ним розчином ли­монної кислоти. В умовах високих концентрацій застосовувати ізолюючі або шланго­ві протигази, а також користуватись захисними костюмами, гумовими чоботами або шкіряним взуттям, рукавицями зі стійкої гуми, шоломами. Перша допомога. Промити очі і обличчя постраждалого 2%-ним розчином соди, надіти на нього протигаз або ватно-марлеву пов'язку, змочену вказаним розчином, відкриті ділянки шкіри теж промити водою з милом і швидко винести з небезпечної зони. Звернутися до лікаря.

Дата добавления: 2015-08-18