Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Методи фіксації і приборкання тварин.

Читайте также:
  1. I. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ
  2. I. Организационно-методический раздел
  3. I. Организационно-методический раздел
  4. II. Методические основы проведения занятий по экологическим дисциплинам в системе высшего профессионального образования
  5. III ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ ПО ПРОВЕДЕНИЮ УЧЕБНОГО ЗАНЯТИЯ
  6. III. ОРГАНИЗАЦИОННО-МЕТОДИЧЕСКИЙ РАЗДЕЛ.
  7. IV. Информационно-методическая часть

Перед дослідженням і лікуванням тварин застосовують різні підходи в поводженні з ними, а також способи фіксації і приборкання. Велику рогату худобу частіше фіксують за роги. Безрогих корів можна фіксувати за вуха. В разі неспокою тварини застосовують фіксацію за ріг і носову перегородку. Для довготривалої фіксації застосовують носові щипці. Бугаї в фіксують за допомогою спеціальних кілець, затягнутих у носову перегородку. До кільця прикріплюють ланцюг. Для фіксації голову тварини міцно прив’язують до стовпа і піднімають грудну кінцівку руками або за допомогою путового пояса і мотузки, перекинутої через спину тварини.

Для огляду й розчищення копитець тазову кінцівку виносять на палиці назад. Це роблять два помічники. Тазові кінцівки можна фіксувати накладанням мотузяної петлі вище скакальних суглобів. Для надійнішої фіксації ВРХ застосовують станки або повали.

З метою приборкання тварин застосовують носові щипці (Гармса, Кумсієва, Соловйова), кільце для бугаїв, закрутку на ділянку ахілового (загального п’яткового) сухожилка.

Овець і кіз фіксують за вуха або за роги, а також за тазову кінцівку. Для неспокійних тварин застосовують повал і спеціальні фіксаційні станки.

До коней треба підходити сміливо і водночас обережно, спочатку окликнувши їх. Підходити треба з того боку, в який кінь повернув голову. Підійшовши до коня, його обов’язково треба погладити.

Найпростіший спосіб фіксації коня — це фіксація рукою за вузду або недоуздок. Якщо кінь веде себе неспокійно, його можна вдержувати за вухо. При огляді задньої частини тіла, проведенні термометрії піднімають руками або з допомогою путового пояса грудну кінцівку. Щоб підняти тазову кінцівку для обстеження або розчищення копита, помічник фіксує голову коня, а ветеринарний спеціаліст, упершись однією рукою в маклак, а другою погладжуючи коня, бере тазову кінцівку за щітку або путо і, зігнувши її в скакальному суглобі, швидко виносить на своєму коліні назад. При цьому слід фіксувати і хвіст, щоб кінь не вдарив ним по обличчю.

Надійніше коней можна фіксувати за допомогою путового пояса і мотузки, у фіксаційних станках або за допомогою повальних поясів.

Для приборкання коней застосовують закрутки, які накладають на верхню губу або на вухо і тримають не більш як 15 хв, щоб не викликати некрозу здавлених тканин. Після зняття закрутки треба зробити масаж губи або вуха.

Поросят фіксують за вуха або піднімають за тазові кінцівки. Дорослих свиней фіксують у спеціальних станках або накладають на верхні щелепи фіксаційні пристрої або закрутки.

Верблюдів можна надійно фіксувати з лежачому положенні за допомогою мотузки, яку петлями надівають на зігнуті карпальні й скакальні суглоби кінцівок у такій послідовності: права грудна, ліва тазова, права тазова й ліва грудна кінцівки. При цьому мотузку двічі перекидають через спину тварини по діагоналі в ділянці горбів (горба). Тазові кінцівки можна фіксувати накладанням мотузяної петлі вище від

скакальних суглобів (як у великої рогатої худоби) або ж за допомогою путових поясів (як у коней). Можна також скористатися фіксаційними станками для великих тварин. Приборкують верблюдів закрутками на губу (як у коней) або здавлюванням носової перегородки великим і вказівним пальцями правої руки.

Для фіксації собак використовують намордники, накладають на щелепи тасьмову або з бинта петлю, кінець якої зав’язують на потилиці. Застосовують також фіксаційні станки і операційні столи для малих тварин.

Котів фіксують так, як собак, або загортають у полотнину чи клейонку і зав’язують тасьмою або бинтом у двох місцях.

Хутрових звірів можна фіксувати як собак або котів, але краще за допомогою спеціальних кліток з рухомими боковими стінками.

Кролів фіксують за складку шкіри в ділянці шиї, захоплюючи при цьому й вуха, або загортають у полотнину як котів.

Домашню птицю фіксують за кінцівки і крила. Слід фіксувати й голову, остерігаючись ударів дзьобом в обличчя.

При дослідженні й лікуванні диких тварин для того, щоб вони не рухались, застосовують аміназин або інші транквілізатори, вводячи їх за допомогою спеціальних пістолетів.


Дата добавления: 2015-08-18; просмотров: 589 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Безпека під час вантажно-розвантажувальних робіт. | Вимоги до післязбиральної доробки та зберігання зернових, зернобобових та круп’яних культур. | Вимоги до хімічного консервування вологого фуражного зерна. | Вимоги ОП під час силосування та закладання сінажу. | Звільнення потерпілого від дії електричного струму. | Виконання штучного дихання. | Електропостачання та електротехнічні улаштування. | Вимоги ОП при утриманні овець. | Вимоги ОП при утриманні і використанні коней. | Вимоги ОП при утриманні птиці. |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Вимоги ОП у бджільництві.| ОП при догляді за тваринами, хворими на заразні хвороби.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)