Електропостачання та електротехнічні улаштування.

Безпека праці при використанні електроогорожі:

1.Не дозволяється приєднувати електроогорожу до джерела живлення, що має напругу вищу, ніж зазначена в експлуатаційній документації.

2. Технічний огляд електроогорожі та її ремонт можна здійснювати тільки після відключення напруги. Працювати без запобіжних пристроїв не дозволяється.

3. Під дротом електроогорожі необхідно періодично скошувати траву, попередньо вимкнувши напругу.

4. Дріт електроогорожі не повинен торкатися до металевих предметів, що не входять до складу огорожі.

5. Електроогорожї повинні розміщуватися на відстані не менше 1 м від проїжджих доріг.

6. На проводах електроогорожі в добре видимих місцях мають бути укріплені постійні попереджувальні щитки з написом: "Обережно, електроогорожа!". Аналогічні щитки повинні бути поблизу доріг інтервалом 200м.

7. Біля електроогорожі не дозволяється організовувати місця відпочинку працюючих або виконувати будь-які роботи, не пов'язані з обслуговуванням установки. Пішохідні доріжки, що проходять коло огорожі, слід перекрити, а місце проходу в середину огорожі — чітко позначити покажчиком.

Безпека виробничих процесів при обігріві молодняку сільськогосподарських тварин і птиці джерелами інфрачервоного випромінювання повинна забезпечуватись дотриманням вимог ГОСТ 12.1.004.

В процесі обігріву молодняку джерелами інфрачервоного випромінювання можливі дії таких небезпечних і шкідливих факторів:

—підвищений рівень інфрачервоної радіації;

—небезпечний рівень струму в електричній мережі;

—підвищена температура поверхні матеріалів.

Монтаж інфрачервоних опромінювачів повинен проводитись згідно з вимогами ПУЕ. Перед введенням в експлуатацію інфрачервоних опромінювачів електрообладнання повинно пройти випробування у присутності представника пожежної охорони підприємства й особи, відповідальної за безпеку експлуатації опромінювачів.

Тваринницькі приміщення, в яких експлуатуються інфрачервоні опромінювачі, відносяться до приміщень із підвищеною загрозою ураження електричним струмом. Усі опромінювачі з інфрачерв. джерелами повинні експлуатуватись із захисною сіткою, з висотою підвіски від джерела до поверхні легкозаймистих матеріалів (соломи, дерева тощо) не менше 1 м.

Ультрафіолетові та інфрачервоні опромінювані і установки стаціонарного і пересувного типів необхідно встановлювати і експлуатувати згідно з експлуатаційною документацією.

Технічне обслуговування, ремонт, очищення опромінювачів і випромінювальних установок та зміну висоти підвісу опромінювачів потрібно проводити тільки після їх повного відключення від електромережі і охолодження.

На кожному об'єкті, обладнаному випромінювальними установками, повинна бути експлуатаційна документація, інструкції з безпеки праці, по наданню першої допомоги при ураженні електричним струмом, а також захисні окуляри із світлофільтрами.

Не дозволяється використовувати опромінювальні установки з відкритими струмопровідними частинами.

ТЕМА: ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ВІД УЛЬТРАФІОЛЕТОВИХ ТА

ІНФРАЧЕРВОНИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ.

План:

1. Захист від ІЧ випромінювань.

2. Захист від УФ випромінювань.

1. Захист від ІЧ випромінювань. Способи захисту від ІЧ випромінювань наступні: 1 – захист часом; 2 – захист відстанню; 3 – усунення джерела тепловиділень; 4 – теплоізоляція; 5 – екранування й охолодження гарячих поверхонь; 6 – індивідуальні засоби захисту. 1,2,3 – способи очевидні.

4. Теплова ізоляція є найефективнішим і найбільш економічним заходом щодо зменшення ІЧ випромінювання (зменшуються загальні тепловиділення), запобігання опіків, скорочення витрат палива.

5. В залежності від принципу дії теплозахисні засоби поділяються на:

• тепловідбивні – металеві листи; загартоване скло з плівковим покриттям; металізовані тканини; склотканини; плівковий матеріал та ін.;

• тепловбираючі – сталеві або алюмінієві листи або коробки з теплоізоляцією з азбестового картону, шамотної цегли та інших теплоізоляторів; сталева сітка; загартоване силікатне органічне скло та ін.;

• тепловідвідні – екрани водоохолоджувальні (з металевого листа або сітки з водою, що стікає), водяні завіси та ін.;

• комбіновані.

6. У разі неможливості технічними засобами забезпечити допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використовуються засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) – спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук. Спецодяг повинен мати захисні властивості, які виключають можливість нагріву його внутрішніх поверхонь на будь-якій ділянці.

2. Захист від УФ випромінювань досягається:

1 – захистом відстанню;

2 – екрануванням робочих місць;

3 – засобами індивідуального захисту;

4 – спеціальним фарбуванням приміщень і раціональним розташуванням робочих місць.

Найбільш раціональним методом захисту є екранування джерел випромінювання різними матеріалами і світлофільтрами. Екрани виконуються у вигляді щитів, ширм, кабін. Повний захист від УФ випромінювання всіх областей забезпечує флінтглас (скло, яке вміщує оксид свинцю) товщиною 2 мм.

У якості ЗІЗ використовують спецодяг (куртки, брюки, рукавички, фартухи) із спеціальних тканин, що не пропускають УФ випромінювання (льняні, бавовняні, поплін); захисні окуляри та щитки із світлофільтрами. Для захисту рук застосовують мазі із вмістом речовин, що служать світлофільтрами (салол, саліцилово-метиловий ефір).

Стіни і ширми у цехах фарбують у світлі кольори (сірий, жовтий, блакитний), застосовуючи цинкове чи титанове білило для поглинання УФ випромінювань.

---

Дата добавления: 2015-08-18