Особливості процесу збагачення.

Збагачення у важких середовищах - процес поділу корисних копалин за густиною компонентів у гравітаційному полі з використанням спеціального розділового середовища з підвищеною (у порівнянні з водою) густиною. У цьому випадку частки мінералів із густиною вище густини середовища будуть тонути в ньому, а частки із густиною нижче - спливати. Можливе використання відцентрових сил, а також збагачення в повітряних сумішах (аеросуспензіях).

В якості важких суспензій найчастіше використовують суспензії тонкодисперсних важких мінералів (обважнювачів) у воді. Для цього застосовують мінерали – пірит, барит, магнетит, галеніт, глину, пісок, а також свинець і сплав феросиліція. Їхня густина коливається в межах 2,5-7,5 т/м³, а густина суспензії досягає 1,5-3,5 т/м³.

Кромі важких суспензій застосовують також органічні важкі рідини (трихлоретан – 1,46 т/м³, діброметан – 2,17 т/м³, бромформ - 2,18 т/м³ й ін.) і водяні розчини солей (хлористого кальцію - 1,65 т/м³, хлористого цинку - 2,07 т/м³ й ін.).

Суспензія повинна відрізняться стійкістю, тобто здатністю зберігати постійну густину у різних шарах по висоті апарата. Інакше кажучи, рідина повинна зберігати постійний вміст обважнювача в одиниці об'єму. Це досягається механічним перемішуванням, створенням висхідних циркулюючих потоків, додаванням глини.

Іншими важливими технологічними властивостями важких суспензій є густина і в'язкість.

Густина суспензії визначається масою зерен обважнювача в одиниці об'єму води й густиною обважнювача. Її можна визначити за формулою (т/м³)

де - об'ємна концентрація обважнювача, частки одиниці;

δ_ОБ – густина обважнювача, т/м³.

В'язкість суспензії характеризує її здатність чинити опір часткам твердого, що рухаються в ній. В'язкість також залежить від вмісту обважнювача. Чим його більше, тим менше відстань між частками й тем більше опір суспензії часткам, що рухаються. Тому малорухомі суспензії малопридатні для збагачення.

Дата добавления: 2015-08-18