Поведінка покупців як реакція на зміну ціни та її вплив на обсяг реалізації

Значення коефіцієнту еластичності	Характер попиту	Поведінка покупців за умови, що
ціна знижується	ціна підвищується
K ел > 1	Відносно еластичний	Темп зростання попиту вищий за темп зниження ціни	темп зниження попиту вищий за темп зростання ціни
K ел = 1	Одинична еластичність	темп зростання попиту дорівнює темпу зниження ціни	темп зниження попиту дорівнює темпу зростання ціни
K ел < 1	Відносно нееластичний	темп зростання попиту менший за темп зниження ціни	темп зниження попиту менший за темп зростання ціни

До головних факторів еластичності попиту від ціни варто віднести: 1) наявність товарів та послуг як замінників; 2) частку товарів та послуг у бюджеті покупця; 3) тривалість періоду (коротко- чи довгостроковий); 4) належність попиту до товарів (послуг) першої необхідності чи престижних товарів (послуг).

Витіснення одного товару (послуги) іншим під впливом цінового фактору має назву перехресної еластичності попиту від ціни. На підставі значень коефіцієнта перехресної еластичності попиту від ціни визначаються товари-субститути або товари-замінники, комплементарні та незалежні товари. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту від ціни обчислюють за формулою:

де q — кількість товару А і товару В у поточному і базисному періодах;

Р —базисна ціна товарів А і В.

Якщо еластичність попиту на товар А щодо зміни ціни на товар В від’ємна, то такі товари (послуги) вважаються взаємодоповняльними, комплементарними (наприклад, автомобіль і бензин);

Якщо еластичність попиту на товар А щодо зміни ціни на товар В додатна, то такі товари (послуги) вважаються замінниками, або товарами-субститутами, (повними або частковими), і такі товари конкурують під час продажу;

Якщо еластичність попиту на товар А щодо зміни ціни на товар В нульова, то товари А і В вважаються незалежними.

Залежно від кількості товарів-замінників змінюється і цінова еластичність попиту на даний товар: чим більша кількість товарів-замінників, тим вища цінова еластичність попиту, тобто товар є менш необхідним для споживача, і, навпаки: якщо на ринку не існує товарів-замінників, то цінова еластичність попиту низька. Отже, чим важливіший товар для покупця, тим менш він еластичний. Товари-замінники потрібно включати в межу ринку для визначення частки ринку того чи іншого виробника за обсягом реалізації.

З метою визначення товарів-замінників можна використовувати й інші методичні підходи: розрахунок коефіцієнта кореляції цін, відомий з теорії статистики, та розрахунок коефіцієнта перехресної еластичності цін за формулою:

Коефіцієнт перехресної еластичності цін на товари А і В

.

Розрахунок коефіцієнта перехресної еластичності попиту від ціни застосовується також для доказу немонополізації фірмою виробництва деякого продукту. На практиці перехресна еластичність попиту від ціни або перехресна еластичність цін характерна для обмеженої кількості товарів.

Еластичність попиту на кінцеві товари на споживчому ринку і на ринку ресурсів як проміжних товарів мають відмінності. Якщо попит на споживчому ринку реагує на зміну цін та дохід миттєво і характер цих змін стохастичний, виявляється як середня чи тенденція, то попит на оптовому ринку частіше реагує з відповідним лагом.

Як правило, товари повсякденного попиту (наприклад, продукти харчування) і товари виробничо-технічного призначення належать до товарів низькоеластичного попиту. Попит на споживчі товари тривалого користування (меблі, килими, комп’ютерна техніка та ін.) суттєво реагує на зміну ціни, що є характерною ознакою для товарів високоеластичного попиту.

Еластичність попиту з погляду окремого продавця або навіть країни-продавця — це проблема кількості продавців, які конкурують на даному сегменті ринку з метою завоювання на ньому більшої частки. Тому еластичність попиту необхідно брати до уваги, визначаючи цінову політику й методи ціноутворення.

Взаємозв’язок еластичності попиту на товари (послуги) від ціни на внутрішньому ринку виявляється в попиті на іноземну валюту на зовнішньому ринку так:

еластичність попиту на іноземну валюту тим вища, чим вища еластичність внутрішнього попиту на імпортні товари;

еластичність попиту на іноземну валюту тим вища, чим вища еластичність пропозиції вітчизняних товарів, які конкурують на внутрішньому ринку з імпортними товарами;

еластичність попиту на іноземну валюту тим вища, чим вища еластичність попиту з боку іноземних виробників за товарами вітчизняного імпорту;

еластичність попиту на іноземну валюту тим вища, чим вища еластичність попиту за кордоном на їхні власні товари.

Практичне застосування еластичності попиту: 1) допомагає з’ясувати поведінку покупців і здійснити прогнозні розрахунки; 2) визначити стратегію підприємства; 3) максимізувати прибуток підприємств; 4) провести порівняння світової еластичності попиту від ціни з вітчизняною еластичністю.

Еластичність попиту від доходу. Статистичне вивчення залежності попиту від доходу населення має тривалу історію. У 1853 році на I Міжнародному статистичному конгресі, організованому в Брюсселі на ініціативу А. Кетле і присвяченому методичним питанням організації обстеження бюджетів домогосподарств, було ухвалено рекомендації за програмою таких обстежень. Найбільш значний внесок у розвиток методів вивчення домогосподарств в ХІХ столітті внесли Дюкпесіо в Бельгії, Ле Пле у Франції та Енгель у Німеччині.

Структурні закономірності формування попиту від бюджетів сімей сформулював німецький статистик К. Енгель, опублікувавши ці результати 1857 року у праці «Виробництво та споживання в Саксонії». У цій праці Енгель показав, як змінюються великі групи витрат домогосподарств (на продовольство, одяг, житло, послуги тощо) зі зміною рівня доходів, тобто розкрив тісний взаємозв’язок між рівнем доходів і структурою попиту домогосподарств. Енгель довів, що зі збільшенням доходу сім’ї за незмінних цін частка витрат на харчування зменшується (перший закон Енгеля, який сформульовано в 1857 році); частка витрат на одяг не змінюється (другий закон Енгеля, сформульований разом із третім та четвертим 1895 року); частка витрат на житло, включаючи опалення та освітлення, залишається сталою (третій закон) (за незмінного рівня тарифів); частка витрат на освіту та лікування збільшується (четвертий закон). Ці дослідження Енгеля послужили підґрунтям для подальших економетричних розробок у сфері споживання (попиту) від доходу. Пізніше було сформульовано інші емпіричні закони споживання: закон Райта — чим вищий дохід, тим вищий рівень заощаджень і частка заощаджень у витратах; закон Джині — якщо продовольчі витрати домогосподарств зростають або спадають в арифметичній прогресії, то інші види витрат змінюються в оберненому напрямі, але в геометричній прогресії та ін.

Покупці здійснюють купівлю товарів та послуг за зазначених цін і наявного доходу. Функції попиту від доходу широко застосовуються під час аналізу ринку, і відповідні цим функціям криві називаються кривими Енгеля.

Споживчий попит поділяється на реалізований або задоволений (обсяг реалізації) та незадоволений (кількість грошей у банках і на руках у населення).

Товари (послуги), попит на які за незмінних цін збільшується зі зростанням доходу, називаються нормальними. Нормальні товари за характеристикою споживчої корисності поділяються, у свою чергу: а) на товари першої необхідності (продовольчі товари); б) товари другої необхідності (промислові товари, послуги); в) товари престижного споживання.

Товари (послуги), попит на які зменшується зі збільшенням доходу за незмінних цін, називаються другорядними, або товарами нижчої споживчої корисності. Таке розмежування товарів не є абсолютним: один і той самий товар, який є нормальним за дуже низького рівня доходу, буде товаром нижчої цінності за достатньо високого рівня доходу.

Форми кривих Енгеля для різних товарів та послуг неоднакові. Для нормального товару попит збільшується водночас із доходами і крива Енгеля похило йде вгору. Для другорядного товару, товару нижчої споживчої цінності,попит зі зростанням доходу зменшується, а крива Енгеля похило прямує вниз. Якщо товар нормальний, то зі зниженням купівельної спроможності покупців його споживається менше. Якщо товар другорядний — то зі зниженням купівельної спроможності його споживається більше.

Аналіз структури попиту домогосподарств у різних країнах світу дає підставу зробити висновок, що рівень і тенденції соціально-економічного розвитку країни суттєво впливають на структуру витрат (попиту) домашніх господарств. Вважається, згідно із законом Енгеля, що чим вища питома вага на харчування у споживчих витратах домогосподарств, тим бідніша країна.

Реакція покупців на зміну доходу вивчається за допомогою коефіцієнта еластичності попиту у від доходу х за вже відомою формулою А. Маршала.

Залежно від значень коефіцієнта еластичності можна товари (послуги) розмежувати так:

якщо К_ел > 0, товар вважається нормальним;

якщо К_ел < 0, (від’ємний) — товар називається другорядним;

якщо К_ел > 1 — товар називається предметом розкоші;

якщо К_ел < 1 — товар першої необхідності;

якщо К_ел = 1 — товар другої необхідності.

За даними аналітичних групувань домогосподарств можна розраховувати ланцюгові (групові) коефіцієнти еластичності, а також визначити середній для всіх груп коефіцієнт еластичності як середню арифметичну зважену з ланцюгових (групових) коефіцієнтів еластичності за формулою:

де K _ел — ланцюговий коефіцієнт еластичності; w_i — питома вага, частка або частота групи домогосподарств в ряду розподілу за доходом для відповідного коефіцієнта еластичності.

Розрахунок середнього коефіцієнта еластичності проведемо за даними табл. 6.8.

Тоді середній коефіцієнт еластичності попиту від доходу такий:

Таблиця 6.8

Дата добавления: 2015-08-18