Українська література XIV-XVII ст.

Перiод переписування давнiх творiв та укладання книг-зводiв (Лiтопис
руський, Києво-Печерський патерик, Литовський лiтопис, Короткий
киïвський лiтопис, Хождєнiя Данила Паломника тощо),
Оригiнальна лiтература: послання, повчання митрополита Фотiя, Григорiя
Цяблака.
Перекладна лiтература з грецькоï, сербськоï, болгарськоï
мов, наприклад, сербська повiсть АлександрIя.
Перiод кiнця XV початку XVII ст. вважається Першим
украïнським Вiдродженням. Особливiстю украïнського Ренесансу
є те, що вiн мав значно бiльше поширення у суспiльно-культурному
життi, нiж у мистецтвi, лiтературi.
Це перiод органiзацiï церковно-освiтнiх товариств (братств), шкiл з
викладанням староукраïнською мовою.
Розпочалося книгодрукування (церковнослов'янською, а згодом i
украïнською мовами). Створюються i рукописнi книги (Пересопницьке
Євангелiє), Розвивається мовознавство (перший буквар
староукраïнськоï мови Лаврентiя Зизанiя, Граматика словенська
Мелетiя Смотрицького, Лексикон… Памва Беренди тощо).
У зв'язку зi створенням так званоï унiатськоï (греко-
католицькоï) церкви особливого значення набула полемiчна
лiтература. Полемiка (вiд. грец. войовничий, ворожий) гостра суперечка
пiд час обговорення, з'ясування яких-небудь проблем, питань.
Полемiчна лiтература Кiнця XVI початку XVII ст. являла собою
публiцистичну дискусiю мiж прихильниками й противниками унiï,
Iван Вишенський Послання до єпископiв; Петро Скарга Про
єднiсть церкви Божоï; Герасим Смотрицький Ключ царства
небесного (1587); Василь Острозький (Суразький) Книжиця (1588);
- Стефан Зизанiй Казання св. Кирила… (1596);
Христофор Фiларет Апокрисис (1598);
- ЗахарIй Копистецький Палiнодiя, або Книга оборони (1622) та iншi.
Украïнське бароко виникає на межi XVI XVII ст. (породжене
кризою Вiдродження) i
Розвивається протягом двох вiкiв.
Бароко (вiд iтал. химерний, вибагливий) стиль в архiтектурi й мистецтвi,
для якого характернi пiдкреслена урочистiсть, пишна декоративнiсть;
метою є справити сильне враження, викликати зворушення,
хвилювання.
Характернi риси украïнського бароко:
Духовнi (релiгiйнi) складники переважають над свiтськими;
Широко задiюються антично-мiфологiчнi образи: релiгiйна лiрика
перебуває пiд охороною давньогрецьких муз, Пресвята Дiва часом
ототожнюється з Дiаною, хрест порiвнюється з тризубом
Нептуна тощо; Спiвiснують два ґатунки стилю: високе бароко
(еерйозне, пов'язане з книжною традицiєю) i низове (жартiвливо-
бурлескне, пов'язане з народною стихiєю творчiсть мандрiвних
дякiв, iнтермедiï, вертепи). Жанри украïнського бароко:
Полемiчна лiтература (твори I. Вишенського);
низькi комедiйно-гумористичнi жанри (шкiльна драма, рiздвянi й
великоднi вiршi-травестiï);
середнi, вищi жанри (риторична проза К. Острозького, М. Смотрицького);
епiграматична поезiя (Л. Баранович, К. Зiновiïв, I. Величковський);
ораторська проза (проповiдi I, Галятовського, Д. Туптала, С.
Дворського);
емблематична лiтература, (що характеризується унаочненням
абстрактних понять та

iдей) (творчiсть Г. Сковороди);
iсторико-мемуарна проза (Iсторiя Русiв, Лiтопис Самiйла Величка);
пiсенно-iнтимна лiрика (панегiрики, свiтська лiрика: елегiï,
пiснi).
Панегiрик (вiд гр. похвальне слово на урочистих народних зборах) —
жанр ораторськоï i поетичноï творчостi, своєрiдний гiмн
на честь певноï особи.
Епiграма (вiд гр. напис) — коротенький злободенний сатиричний
вiрш, спрямований проти якоïсь особи чи негативного суспiльного
явища.
Визначнi представники украïнського бароко: Iван Вишенський
письменник-полемiст, автор трактатiв, i послань; представники
проповiдницькоï прози Мелетiй Смотрицький, Iоанникiй Галятович,
Лазар Баранович. Дмитро Туптало та iн.;
(Григорiй Сковорода — фiлософ, поет, просвiтитель, музикант.)
Проза
Мелетiй Смотрнцькин (син Герасима Смотрицького)
Творча спадщина: Граматика словенська, Тренос, або Плач
єдиноï святоï Вселенськоï апостольськоï
схiдноï церкви (пiд псевдонiмом Теофiл Ортолог).
Iдея твору: Украïнець буде щасливим, якщо житиме за Божими
заповiдями, буде вiрним рiдному краєвi.

3.Екзистенція - основна категорія екзистенціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, її переживання, те непізнаване в людському "Я", внаслідок чого людина є конкретною неповторною особистістю. Поняття "екзистенція" заперечує "предметне буття", виступаючи як "чиста" активність, свобода, вибір. Категорія Е. метафізично розриває діяльність і її результат, людину і річ, суспільство і природу. Вперше термін "екзистенція" застосував дат. філософ С. К'єркегор.

Ідіома - (грец. — особливість) — стійкий, властивий певній мові вираз, який передає єдине поняття й дослівно іншими мовами не перекладається. Зміст І. відмінний від прямого значення слів, що входять до її складу (напр., "хоч греблю гати" — "дуже багато", "байдики бити" — "нічого не робити"). І. є наслідком мовної творчості народу протягом багатьох віків, у них яскраво виявляються самобутність мови, її нац. колорит, образність мислення народу. І. як специфічні фразеологічні одиниці досліджує ідіоматика.

Романський стиль – художній стиль у країнах Зх., Центр, і частково Сх. Європи, що панував у 10—12 ст. (подекуди й у 13 ст.). Термін "романський стиль" виник у 20-х pp. 19 ст. Р. с. є одним із важливих етапів середньовічної художньої культури. Увібрав елементи старорим., візантійського, меровінгського мистецтва, здобутки "каролінгського відродження" тощо. Р. с. утворився і розвивався в умовах формування феод.-реліг. ідеології. Провідне місце в мистецтві Р. с. належало архітектурі. Споруди Р. с. відзначалися важкими формами і масивністю. У Р. с. будували феодальні замки з могутніми стінами (товщину яких підкреслювали вузькі вікна), з баштами, масивними стовпами і колонами, заглибленими в стіну порталами (замок графів Фландрських у Генті, бл. 1180, та ін.). Фортечний характер мали і монастирські комплекси. Міста з оборонною метою оточувалися мурами і баштами (напр., м. Авіла в Іспанії, 11 ст.). Збільшення щільності міської забудови привело до збільшення кількості поверхів будинків. У Німеччині та Франції споруджували т. з. фахверкові (з дерев'яним каркасом) будинки з 5—6 поверхами. У церк. будівництві поширилися храми типу базиліки, які в плані мали форму хреста. В ранній період Р. с. перекриття базилікальних храмів робили плоскими, переважно з дерева. Пізніше їх замінили коробові, а згодом хрестові кам'яні склепіння

Дата добавления: 2015-08-13