Архітектура та містобудування у Галицько-Волинському князівстві

У зв’язку з розвитком торгівлі з Заходом починається в ХІІІ ст. в Галичині й на Волині ріст городів (міст). Ще за київських часів через західноукраїнські землі провадилася жвава торгівля з середньою й західною Європою. З упадком Києва посередницька роль в торгівлі між Заходом і Сходом переходить до Галичини. Сюди приїздять купці з Польщі, Німеччини, Угорщини, Греції, з Балкан й закуповують продукти місцевого господарства та привозять свій крам. Все це впливало на розвиток і збагачення міст, на розвиток міської культури, прикладних мистецтв, закріплення і урізноманітнення народних обрядів, звичаїв тощо.

У рукописних згадках того часу яскраво змальовано, як були збудовані у той час і пишно прикрашені холмські церкви. Справжнім меценатом в ділі будування й прикрашання храмів став Володимир Василькович.

З усієї будівничої діяльності Данила, Василька, Володимира та інших князів збереглися до наших часів лише руїни, але й на основі цих руїн та різних випадкових знахідок можна бачити, що мистецтво в Галицько-Волинській державі було розвинуто дуже високо. Можна бачити в ньому впливи візантійського, романського й готичного стилів в архітектурі й орнаментиці.

В цей час тут існували такі міста, як Галич, долина, Городенка, Коломия, Рогатин, Рожнятів, Снятин, Тисмениця, Тлумач та інші. З розширенням міст будувалися міські укріплення, різні цивільні і культові споруди: князівські і боярські палаци, церкви тощо. Лише в Галичі археологи виявили залишки близько 30 кам’яних переважно культових будівель кінця ХІІ-ХІІІ століть.

На березі Дністра (зараз с.Шевченкове) до нашого часу збереглася церква Пантелеймона (близько 1200 р.)

Найбільшим храмом стародавнього Галича був згаданий Успенський собор, виявлений українським археологом Я. Пастернаком в 1936 - 1938 роках. Архітектура Галицько-Волинського князівства вирізнялася домінуванням сакрального будівництва, поєднанням київсько-візантійських і європейських романських традицій. Розвиток архітектури у Галицькій та Волинській землях мав свої особливості. Основним будівельним матеріалом у волинській землі залишалася цегла, змінювалася тільки її форма. У галицькій землі виявили значні поклади вапнякового каменю, з якого будували міські мури, храми і княжі палаци. Використання різних будівельних матеріалів у галицькій та волинській архітектурі спричинило значні розбіжності як у конструкції сакральних споруд, так і в їх декоруванні.

Будівництво культових споруд перебувало під особистим опікуванням правителів, заохочувалося та підтримувалося ними матеріально. Інтенсифікація сакрального будівництва була тісно пов'язана і з прискореним розвитком містобудування в регіоні. У XIII-XIV ст., особливо за князя Данила Галицького, закладають низку нових міст та замків. Наймогутнішими з них були Луцьк, Острог, Кременець, Олесько, Хотин, Данилів, Білгород-Дністровський, Холм, Львів. Місто Холм, куди Данило Галицький переніс столицю 1237 р., було збудовано з білого вапняку з використанням елементів декору (карнизами, фризами, рельєфними поясами) із зеленого вапняку. Таке поєднання білого та зеленого каменю надавало особливої принадності спорудам Холма. У містах Галичини -Перемишлі, Звенигорода Василеві, Галичі було започатковано будівництво церков з білого каменю, з широким застосуванням різьбленого орнаменту в романському стилі. Яскравими зразками галицької кам'яної архітектури є Успенський собор, двоповерховий княжий палац із двірською церквою св. Спаса, церква святого Пантелеймона, холмський кафедральний собор св. Іоанна Златоуста, церкви Різдва Богородиці та св. Кузьми і Дем'яна, храм Іоанна Хрестителя тощо.

3. Етюд - (франц. etude, букв.- вивчення) - 1) В образотворчому мистецтві - твір допоміжного характеру, виконаний з натури з метою вивчення її в процесі роботи над картиною, скульптурою тощо. 2)Вмузиці - інструментальна п'єса, в якій застосовується певний тех. прийом гри. Призначена для вдосконалення майстерності виконання на муз. інструменті (Е. в терціях, Е. в октавах та ін.). Існують і концертно-віртуозні Е. (Ф. Шопена, Ф. Ліста, С. Рахманінова, О. Скрябіна, Л. Ревуцького, В. Косенка). В балеті - сольний концертний номер або дует. 3)В театральному мистецтві - вправи для розвитку і вдосконалення техніки акторського мистецтва. Складається з різноманітних сценічних дій, імпровізованих або заздалегідь розроблених викладачем. Крім навчальних, існують спец. Е., які пропонуються режисерами виконавцям ролей з метою глибшого розкриття драм, твору, проникнення в стиль автора, епоху тощо. 4) В літературі - невелика, переважно безсюжетна зарисовка, одноактна п'єса.

Концептуалізм - (від лат. conceptus — думка, поняття) — напрям у середньовічному номіналізмі, представники якого (П. Абеляр, Іоанн Солсберійський) доводили, що заг. поняття, т. з. універсалі!, реально не існують — вони є лише заг. поняттями про речі, т. з. концептами (звідси й назва). Представники К. не розуміли діалектичного взаємозв'язку одиничного й загального (див. Одиничне, особливе, загальне), тому вони заперечували об'єктивність загального як ознаки об'єктивної сутності речей. Проте у філософії середньовіччя К. був прогресивною течією, що сприяла розвиткові матеріалістичних ідей у теорії пізнання. У новий час вплив ідей К. помітно позначився на працях Локка, Кондільяка, Гельвеція та ін.

Середньовіччя - прийняте в істор. науці позначення періоду світової історії, який заступає історію стародавнього світу і передує новій історії. Поняття "середньовіччя" з'явилось у італ. істориків-гуманістів у 15—16 ст., ствердилося в науці з 18 ст. Марксистська істор. наука розглядає С. як епоху феодалізму; межею між старод. часом і С. вважає падіння Рим. імперії (умовна дата 476), між С. і новою історією — Англійську буржуазну революцію 17 століття. Історію С. вивчає медієвістика.

Дата добавления: 2015-08-13