Но когда осень дождиком тихо плачет,

Где-то в душе она любовь прячет.

осень 2005 года

Я кохаю

Зима укрива твої плечі,

А літо іще так не скоро.

Сьогодні лиш крок нам до втечі.

Ми спалимо кожнеє слово.

Ми грітимемо твої руки

У терпкім, п’янкім: «Я кохаю»,

Мені ж стане тепло від фрази:

«Лишайся зі мною, благаю!».

Отак ми, зігріті словами,

Закриємо втомлені очі.

В обіймах сплетінні міцному

Літатимемо щоночі.

Коли ж нам постукає ранок,

Ми втомлені від польотів,

Згорнемо за спиною крила,

Підемо по снах вже потім.

Та поки час в нашу користь,

Про сни в голові нема й думки.

В думках лиш ясні твої очі,

Жагучі міцні поцілунки.

Я найбільше у світі бажаю,

Щоб в останню свою земну осінь,

Ми ще грілись п’янким: «Я кохаю…»

Поки серце покою попросить.

23.11.2011р.

У любові не втратиш

Летять світові наші роки,

Ми змінюємось крок за кроком.

Нам душі лікують години,

А ми ранимо їх що хвилини.

Наче сталь, гартував чверть століття,

Своє серце, що кутав в лахміття.

Не бажаю я ним торгувати,

Тож доводилось тільки чекати.

Ждати ту, що не схоче купити,

Ту, що навпіл зможе ділити

Два гарячі сердечні метали,

Твій і мій… Щоб безмежно кохали.

І відтерши від бруду, як міг,

Я кладу своє серце до ніг.

Віддаю тій, яка покохала,

Лиш вона розділить забажала

Два вогні, що тіла зігрівають,

І однині лиш разом палають.

От що значить коханням жити,

Своє серце навпіл ділити.

Віддаєш його та не втрачаєш,

Лиш знаходиш, бо палко кохаєш.

01.12.2011р.

Ти хвилюєш в мені океани

Ти хвилюєш в мені океани,

Що так довго мовчали в глибинах своїх.

Лиш до тебе мої каравани

З почуттів і безсонних ночей проливних.

Я для себе відкрив твої очі,

Щоб віднині й навік лише їх цілувати.

Дата добавления: 2015-08-05