Кроши искусственный свой плен.

Чтобы душа, любви подвласна,

Вдохнула воздух перемен!

Пускай сгорят цветы неона,

И стихнут стереоветра!

Разве не этого ты жаждешь?!

Любви Земной пришла пора!

Г.

У морі

Я не знаю, що не так,
Та прісно жити в морі.
Неправильно відміряно,
Бо дурень – майстер долі.
Сто доріг попереду,
Та котра з них моя.
Мішені не поцілено,
Бо важко навмання.
Рівняння не розв'язане –
Багато невідомих.
Всі ікси та ігреки
З обличчями знайомих.
Та вже час стрибати
З висоти, без парасолі.
Я не знаю, що не так,
Та тісно жити в морі.
Я не знаю, що не так,
Та тяжко рибам в морі.
І не передать всього
Червоним на заборі.
Нас з тобою кинули,
Та хтось же кинутий нами.
Десь дрімає правда,
Під розбитими човнами.
Ми покоління вже не тих,
Та мабуть ще не інших.
Може хоч прийдешнім
Дурень відважить більше.
Хай вже все як є,
І в радості, і в горі.
Від краю до краю
Пропливемо наше море.

2009 р.

Дата добавления: 2015-08-05