Не бачу душ поперед себе,

ДУМИ

Листопаду

Передмова

Часом мені здається, що все наше життя, наче листопад. День за днем опадають роки з нашого дерева життя. І як би не жадав кожен із нас повернути деякі незабутні миті, але те опале листя все далі і далі відносить вітер…

Тож не жалкуйте даремно за втраченим листям. Насолоджуйтесь своїм листопадом саме сьогодні і зараз, адже він такий прекрасний…

М Р Е Ц Ь

Іду, задравши в гору носа,

Переступаючи серця.

Не бачу душ поперед себе,

Що в мені бачать лиш мерця.

Собі дивуюсь, може й справді

Ще не дозрівши – вже помер?

І наче дихаючий привид

Ходжу по краю я тепер…

Не бачу правди в своїм світі,

Вірю не серцю – лиш словам.

І якщо дорого заплатять,

Я навіть воленьку продам.

Пахучу віру не п'ю з ранку,

А тих, хто п'є – презирством б'ю.

І коли серце не палає,

Кажу брехливе: «Я люблю!».

На мить спиняюсь… Чом дивуюсь?

Де щастю взятись в цім житті?

Коли забув на смак я щирість,

Згубив якось її в смітті.

Під тим сміттям не видно правди.

То що ж робити з цим тепер?

У відповідь лиш тихий голос:

«Не обертайся, ти помер…».

Р.

Дата добавления: 2015-08-05