Завдання. 1. Провідміняйте прізвища.

1. Провідміняйте прізвища.

Чорновіл, Сивокінь, Кравець, Орел, Жнець, Швець, Кисіль, Куліш, Чіп, Лакіш, Сокіл, Ведмідь, Борщ, Мороз.

2. Запишіть російські прізвища українською мовою.

Алексеев, Алфёров, Артемьев, Архиреев, Бельский, Бродин, Виноградов, Вялов, Глебов, Григорьев, Гриднёв, Егачёв, Елисеев, Зверев, Зябликов, Ильиных, Киселёв, Лемешев, Лукьянов, Нефёдочкин, Орешников, Пырьев, Рачинский, Цветков, Щетинин.

3. Поставте в поданих прізвищах пропущені букви. Поясніть їх правопис.

Алф…оров, Ан…сімов, Ас…єв, Афанас…єв, Балакір…в, Б…лобо-родов, Бутл…ров, Вер…овкін, В…шняков, Волконс…кий, Голіц…н, Горяч…в, Деміч…в, Єпіш…в, Єрш…в, …лкін, Жемчужн…ков, Зубар…в, Лук…нов, Нов…ков, Осьмух…н, Ратн…ков, Сл…пцов, Яринц…в.

4. Напишіть українською мовою список студентів вашої групи (прізвище, ім´я та по батькові).

5. Утворіть чоловічі та жіночі імена по батькові від імен.

Андріан, Анастас, Аркадій, Валерій, Веніамін, Вячеслав, Григорій, Денис, Євген, Зіновій, Іона, Корній, Леонід, Микола, Лука, Марко, Протасій, Сава, Саватій.

6. Поставте імена по батькові у кличній формі.

Авер´ян Маркович, Агнія Львівна, Олексій Іванович, Вероніка Янівна, Вячеслав Гнатович, Євгенія Петрівна, Ілля Павлович, Клавдій Кирилович, Клавдія Іванівна, Лука Петрович, Любов Михайлівна, Нінель Іванівна, Петро Потапович, Поліна Федорівна, Савелій Павло-вич, Софія Петрівна.

7. Провідміняйте імена по батькові.

Андрій Петрович, Сергій Олегович, Олег Іванович, Любов Степа-нівна, Марія Савівна, Оксана Сергіївна.

Розділ XIII

СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЛОВОЇ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

План

1. Синтаксис сучасної української мови. Одиниці синтаксису

2. Особливості синтаксису простого речення

3. Використання складних речень у діловому мовленні

4. Складні випадки керування

5. Вибір прийменника у діловому тексті

6. Узгодження присудка з підметом

1. Синтаксис сучасної української мови.

Одиниці синтаксису

Як відомо, слово “синтаксис” походить від грецького syntaxis, що означає побудова,поєднання, порядок. Цей термін було вперше вико-ристано у 3 ст. до н.е. представниками філософської школи Старо-давньої Греції – стоїками, які вели спостереження над логічним змістом висловлень.

Поняття синтаксис у сучасній лінгвістиці має два значення: 1) роз-діл граматики, що вивчає синтаксичну будову мови, форму і зміст синтаксичних одиниць; 2) синтаксична будова мови, сукупність синтак-сичних одиниць та правил, які регулюють творення і функціонування синтаксичних одиниць. У першому значенні втілено поняття синтак-сису як науки, в другому – поняття об’єкта вивчення. Отже, синтаксис досліджує, з одного боку, правила зв’язування слів і форм слів, а з другого – правила функціонування синтаксичних одиниць.

У сучасному українському мовознавстві одиницями синтаксису вважають: речення, словосполучення і мінімальну синтаксичну одини-цю. Речення й словосполучення є синтаксичними одиницями – кон-струкціями, а мінімальна синтаксична одиниця функціонує як компо-нент речення або словосполучення. На відміну від словосполучення речення виконує комунікативну функцію, словосполученню ця функція не властива. Відмінність словосполучення і речення ще і в кількісному складі компонентів їх структури, якщо речення може бути однокомпо-нентним, то словосполучення складається принаймні з двох компо-нентів. Наприклад, порівняйте: Смеркає. Ніч. (односкладні номінативні речення). Забруднення рік, ряд заходів – словосполучення, що складаю-ться з двох або декількох слів.

Таким чином, речення – це предикативна синтаксична одиниця, основна синтаксична одиниця (конструкція), що протиставляється мінімальній синтаксичній одиниці і словосполученню за формою і функціями. Речення має граматичну, смислову та інтонаційну заверше-ність і водночас є одиницею формування й вираження думки.

Синтаксис, як і морфологія, на відміну від лексики не має ні характерних ознак, ні строгої функціональної прикріпленості до певних мовленнєвих сфер реальної дійсності. Можна говорити лише про особливості та правила, яких обов’язково треба дотримуватися під час складання ділових текстів, про частотність вживання тих чи інших синтаксичних одиниць у діловому стилі.

2. Особливості синтаксису простого речення

Як відомо, певні риси кожного стилю формуються під впливом екстралінгвістичних факторів, які розглядають вчені у поєднанні з лінгвістичними. Особливістю спілкування в офіційно-діловій сфері є точність, повнота і своєчасність інформації, лаконізм, уніфікація і стандартизація мовних засобів, безособовий характер викладу інфор-мації. Ці своєрідні риси обумовлюють частотність вживання певних типів речень та їх структуру. Розглянемо їх.

1) Діловий папір має розповідний характер, тому питальні та окличні речення досить рідко зустрічаються в документах.

2) Переважає прямий порядок слів, який відображає логічну послідовність елементів документа і передає загальний зміст речення без наголошення його окремих елементів. У реченнях з прямим поряд-ком слів підмет ставиться перед присудком, узгоджене означення знаходиться перед означуваним словом.

Наприклад: Я, викладач кафедри української мови Київського університету ім. Тараса Шевченка Тарасова Марія Семенівна, одер-жала від ….

Непрямий порядок слів припускається в тому разі, коли логічний наголос падає на присудок і він стоїть перед підметом, або коли на початок речення виносяться обставини дії та додаток.

Наприклад:

1. За час практики провела 12 контрольних уроків (“Звіт про педагогічну практику”).

2. 31 грудня 2001 року у другій зміні виникла аварійна ситуація (Пояснювальна записка).

3. Просимо Вас надати довготерміновий цільовий кредит у сумі 20 000 000 грн.

3) Вставні слова вживаються на початку речення і виконують такі функції: а) вказують на висловлене раніше; б) служать для пояснення окремих слів і словосполучень; в) посиланням до джерел: Наприклад:

1. На жаль, в останньому рахунку ви припустилися двох помилок та ін. 2. Як зазначалося раніше, треба виходити із інтересів акціо-нерів.

4) У діловому мовленні більш продуктивними є прості речення, які переважно зустрічаються в таких документах, як розписка, заява, доручення, довідка, аудиторських висновках (тобто в особистих доку-ментах “малої” форми), поширені вони також у довідково-інформа-ційних документах. Центральним компонентом цих речень є предикатні сполучення.

Найчастіше у вищезгаданих документах функціонують предикати (присудки) дії. Наприклад:

1. У період з 5.06.01 по 10.06.01 комісія провела перевірку /акт/.

2. Провести документальну комплексну ревізію виробничої та фінансово-господарчої діяльності /вказівка/.

Головна особливість предикатів дії виявляється в їх сполучуваль-ному семантико-синтаксичну потенціалі. Вони супроводжуються мак-симальною кількістю іменникових синтаксем. В особистих документах предикати дії сполучаються з іменниковою синтаксемою – назвами людей у функції суб’єкта дії. Наприклад: 1) Я, Сайко Ірина Олександ-рівна, одержала … Зобов′язуюсь повернути …. 2) Прошу надати мені чергову відпустку …. 3) Прошу прийняти мене …. 4) Директору шахтоуправління п. Голубу Ю.М. забезпечити включення до складу комісії....

5) Синтаксис простого речення важко уявити без нанизування відмінкових форм (родового, орудного) Наприклад: положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення; сплатити штраф за невикористання акредитива шляхом перерахування тощо. Як ми бачимо, довжина і складність будови простого речення зростає за рахунок віддієслівних іменників, тих слів та зворотів, яких ці іменники вимагають після себе.

Сплатити – що? кому? за що? коли?

постачання – кого? чого? кому?

невикористання – чого? ким? чим? коли?

Але вживання великої кількості віддієслівних іменників призво-дить до того, що в текстах з’являється багато слів без достатнього змістовного наповнення, так званих “пустих слів”. Тому не треба зловживати їх використанням, а словосполучення, які розпочинаються словами “з метою” замінювати, на прийменник для або на складно-підрядне речення мети.

6) Синтаксис ділової документації характеризується наявністю вживання інфінітивних конструкцій у реченнях резолютативного типу. У розпорядчій документації рекомендують вживати дієслова інфінітив-ної форми (затвердити, зобов′язати, призначити, звільнити, попере-дити та ін.). Наказові форми (наказую, пропоную) застосовують лише в першій особі однини і в тих документах, які відображують принцип єдиноначальності.

7) Як згадувалося раніше, у ділових текстах поширені дієприслів-никові та дієприкметникові звороти, які вживають з метою стислості висловлювання точності відтвореної інформації. Але слід пам’ятати, що неможна передати значення причини, часу, умови дієприслівниковим зворотом. У такому випадку треба вживати складнопідрядні речення часу, умови, причини. Крім того, дієприслівниковим зворотом слід починати, а не завершувати речення.

8) Особливістю ділового мовлення є переважне вживання непря-мої мови, пряму мову вживають тоді, коли потрібно дослівно передати зміст деяких законодавчих актів.

Характерною ознакою ділових текстів є вживання однорідних членів речення. У документах їх використання підкреслює логічність дій, ієрархію підпорядкування понять, тому треба дотримуватися певних вимог при використанні однорідних членів речення.

1) У ролі однорідних членів речень не можуть виступати слова, що виражають родові та видові поняття. Наприклад, речення Керівники підприємств повинні турбуватися про покращення побутових умов робітників, ремонт квартир – побудовано невірно, тому що слово-сполучення покращення побутових умов є видовим поняттям і включає родове поняття – ремонт квартир.

2) Не треба будувати такі речення, де б значення слів перехрещу-валося або в чомусь збігалося. Наприклад: Було закуплено нову апаратуру, вимірювальні пристрої і прилади на суму 14 млн. грн. (значення слів апаратура, вимірювальні прилади і пристрої частково збігаються).

3) Не слід вживати як однорідні слова, що виражають різномовні, тематично не пов’язані поняття. Наприклад: Прийом на комісію радіоприймачів, телевізорів, а також іномарок припинено.

4) Узагальнююче слово при однорідних членах речення повинно за своїм обсягом бути родовим поняттям до однорідних слів. Однорідні члени узгоджуються з ним у відмінку. Наприклад: На базу надійшли такі товари: скляна тара, нітрофарби.

3. Використання складних речень у діловому мовленні

Важко уявити ділове мовлення без складних речень, тому що за їх допомогою можна відтворити всю складність взаємозв’язків між фак-тами, подіями, перерахувати потрібні факти, аргументи, обґрунтувати усі деталі викладу інформації. Відомий лінгвіст Л.В. Щерба з цього приводу писав: “Основний різновид канцелярського стилю має своїм завданням подати всі обставини справи в її логічних взаємозв′язках разом з висловленим раніше в одному цілому. Звідси виникає культура складних речень за способом підрядності в канцелярському стилі.”

Але в діловому стилі не усі типи складнопідрядних речень вживаються однаково: переважають підрядні речення: з’ясувальні, означальні, мети, умови.

При побудові складних речень треба дотримуватися таких правил: означальні підрядні речення ставити поряд з тим іменником, до якого вони належать; додаткові підрядні найчастіше вживати поряд із присудком. Обставинні речення умови, мети й причини розміщують перед головним або після нього залежно від призначення: якщо треба наголосити обставини дії, тоді підрядне речення ставлять попереду, а якщо ж воно пояснює, посилює головну думку, то його можна поставити після головного речення. Наприклад: 1. Спортивний комп-лекс “Дружба” запрошує Вас відвідати конкурс “Міс Донбас”, який відбудеться 11 травня 2002 р. 2. Якщо повна або часткова втрата працездатності пов´язана з нещасним випадком на виробництві, то, крім пільг, передбачених чинним законодавством, видається одно-разова допомога. 3. У зв´язку з тим, що токарні верстати нам потрібні терміново, просимо вказати строк їх відвантаження. 4. Як відомо, ми дуже зацікавлені у верстатах марки Ш-10, тому просимо терміново надіслати нам їх кресленняі і докладний опис.

4. Складні випадки керування

У мовознавстві словосполучення визначають як підпорядковану реченню непредикативну синтаксичну одиницю, яка утворена поєднан-ням двох або більше повнозначних слів за допомогою підрядного або сурядного зв’язку.

Специфіка будь-якої мови, найвиразніше проявляється у побудові словосполучень, особливо з підрядним зв’язком керування. Наприклад: дякую Вам, згідно з наказом.

У сучасній українській мови виділяють такі форми синтаксичного зв’язку: керування, узгодження, прилягання. Керування – це вид під-рядного зв’язку, при якому головне слово вимагає від залежного слова певного відмінка з прийменником чи без прийменника: складати документ (З.В.), складання документа (Р.В.), звернутися на адресу (З.В.).

Головним є слово, форма якого вибирається лише за вимогою необхідного для даного акту спілкування змісту. Головним словом у словосполученнях із зв′язком керування може бути дієслово ( писати резолюцію), іменник (укладання договору), прикметник (задоволений роботою), прислівник (наодинці з природою).

Залежним є слово, форма якого зумовлена уже не лише вимогами заданого змісту, але і головним словом. Оскільки керування за своєю природою є лексико-граматичним зв’язком, то щоб визначити форму залежного слова, необхідно знати лексико-граматичне значення голов-ного слова (Порівняйте: займатись перекладом (О.В.), але робити переклад (З.В.). Зі зміною форми головного слова залежне залишається незмінним: складати акт, складатиму акт.Залежним словом буває іменник, рідше займенник або інша змінна частина мови у ролі імен-ника. Керування може бути прийменниковим або безприйменниковим: виконувати наказ, робота над документом.

Як відомо, документи вимагають точності, максимальної стислості в передачі інформації. Будь-які помилки порушують не тільки грама-тичну будову словосполучень або речень, але й призводять до пору-шення змісту тексту. Особливо треба бути уважними до вибору дієслів, що можуть керувати різними відмінками.

1) Найчастіше помилки трапляються в тих випадках, коли при дієсловах, які керують різними відмінками, вживається спільний дода-ток різної форми. Наприклад: повідомляти директору нові правила ведення ділової документації, інформувати диретора про нові правила

ведення ділової документації; платити за квартиру, сплачувати проїзд.

2) Поширеними є помилки у стійких словосполученнях, де вибір прийменника неможливий. Тому при складанні службових документів треба особливо уважно стежити за вживанням цих словосполучень. Наприклад, слід вживати витрати на, відрахування на, покладатися на, у відповідності до, відповідно до, у зв΄язку з, згідно з, на додаток до, винагородаза ….

3) Дуже уважним треба бути при вживанні близьких за значенням слів, синонімів, які вимагають після себе додаток різної форми. Наприклад: Студенти повинні опанувати комп΄ютерні технології. Студенти повинні володіти навичками складання конспектів.

4) Часто допускають помилки в словосполученнях із зв΄язком керуванням, коли перекладають тексти з російської мови на українську. Це відбувається в тому разі, коли не враховується відмінність відмін-кових форм, яких вимагає одне й те ж дієслово в українській і російській мовах. Наприклад: підготуватись до звіту (Р.в.) – подгото-виться к отчету (Д.в.), розмовляю українською мовою (неправ. розмовляю на українській мові) – говорю по-украински.

5. Вибір прийменника у діловому тексті

У ділових паперах використовують дуже багато різноманітних словосполучень прийменникового типу. Вони теж вимагають особливої уваги до себе.

Перш за все складнощі виникають при вживанні словосполучень з прийменниками У(В), ДО, ДЛЯ, НА. Щоб уникнути помилок, треба пам´ятати, що прикметники У(В), ДО вживаються:

- при позначенні напряму руху чи дії: поїхати в місто (до міста), подати заяву в університет (до університету);

- при позначенні групи чи розряду осіб, предметів і т. ін., до складу яких хтось чи щось входить: балотуватися в депутати, входи-ти до складу членів комісії.

Прийменники ДЛЯ, НА, ЗАРАДИ вживаються:

- при зазначенні мети дії: акція на користь знедолених, заходи для розвитку економіки;

- при указанні на часові параметри здійснення чогось: одержу-вати 200 гривень на місяць, проводити нараду два рази на тиждень.

Деякі труднощі виникають і при використанні в ділових паперах прийменників ПРОТИ, ЗАВДЯКИ, ВСУПЕРЕЧ. Прийменник проти у діловому мовленні вживається при порівнянні. Наприклад: Рівень інфляції знизився в 3 рази проти 1995 року.

Вживаючи прийменники ЗАВДЯКИ, ВСУПЕРЕЧ, слід пам’ятати, що вони мають значення причини і вимагають давального відмінку: зав-дяки науковій організації праці, всупереч прогнозам аналітиків.

Для українського ділового мовлення є важливим і питання щодо правильного вживання прийменника по, особливо при перекладі текстів з російської мови на українську. Прийменник по широко вживається в конструкціях з часовими, просторовими, обставинними та об΄єктними значеннями.

- конструкціями з прийменником за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою і т. д.;

- конструкціями з прийменником з: з питань комерційної тор-гівлі, з ініціативи, дослідження з уфології, курс лекцій з української мови і т. д.;

- конструкціями з прийменником на: на замовлення, на вимогу на пропозицію;

- конструкціями з прийменником після: після одержання посвід-чення, після повернення;

- конструкціями з прийменником у(в): викликати у службових справах, у вихідні;

- конструкціями з прийменником для: курси для вивчення, комісія для складання актів;

- конструкціями з прийменником по: черговий по району, наказ по відділенню, колеги по роботі;

- безприйменниковою конструкцією (з орудним відмінком імен-ника): демократична змістом, повідомити телефоном.

6. Узгодження присудка з підметом

Узгодженням називають такий спосіб підрядного зв´язку, при якому залежне слово вживається в тій же формі (роду, числа, відмінка), що й головне, наприклад, ділове мовлення, розпорядчі документи. Залежно від того, як узгоджується залежне слово з головним (в усіх чи не в усіх формах) розрізняють узгодження повне і неповне. При неповному узгодженні залежне слово має не всі граматичні форми головного слова: місто Біла Церква – різний рід, село Даниловичі – різне число.

У словосполучення доповідна записка між словами повне узгод-

ження, бо залежне слово доповідна повністю узгоджує свої граматичні форми з головним словом записка (жіночій рід, називний відмінок однини).

Щоб не припуститися помилок у оформленні висловлювання, треба перш за все вірно узгоджувати присудок з підметом. Слід запам´ятати наступні правила:

1) Якщо підмет має у своєму складі числівник, який закінчується на одиницю (51, 121, 2001, ін.), то присудок ставиться у формі однині. Наприклад: Інститут придбав 51 комп´ютер.

2) Якщо підмет має у своєму складі числівник на 2, 3, 4, присудок ставиться у множині, а у безособовому реченні такий присудок має форму однини. Наприклад: 1. Чотри студенти пропустили заняття. 2. Чотири студенти було відзначено грамотою Міністерства освіти.

3) При підметах типу пять робітників, сімнадцять агрегатів та інші присудок може мати форму однини і множини. Однина не тільки підкреслює внутрішню нерозчленованість і цілісність предметів, але і служить на позначення великої кількості предметів. Наприклад: 1. П´ять робітників приступили до роботи о дев´ятій годині. 2. Сто вісімнадцять тонн картоплі вивезено з поля..

4) Коли головні члени речення розділені підрядними речення, або коли головні члени речення є однорідними і підмет виражено словами більшість, меншість, ряд, частина, багато кілька плюс іменник, то присудок ставиться у формі однини або у формі множини. Порівняйте: Більшість абітурієнтів, які успішно склали іспити, будуть зараховані на стипендію й забезпечені гуртожитком. – Більшість абітурієнтів буде зарахована на стипендію й забезпечена гуртожитком.

5) При підметі, вираженому займенником хто, декто, ніхто, ніщо та інші, присудок ставиться в однині: Усі, хто пройшов реєстрацію, будут забезпечені програмами.

6) Присудок ставиться в однині також:

а) при наявності протиставних сполучників між однорідними підметами (не – а, не лише а й);

б) при наявності повторювальних перед однорідними підметами слів весь, кожний, ніякий.

в) зі словами частина, кількість, ряд, число та ін., що мають при себі означення (значна частина, цілий ряд) і об´єднують однорідні підмети (значна частина верстатів і механізмів), присудок має форми однини (значна частина верстатів і механізмів відповідає сучасним вимогам).

Контрольні питання

1. Що таке синтаксис?

2. Що є одиницею синтаксису?

3. Назвіть особливості вживання простих речень у синтаксисі ділового мовлення.

4. Які існують правила вживання однорідних членів речення?

5. Охарактеризуйте особливості вживання складнопідрядних речень у ділових текстах.

6. Що таке керування?

7. Які труднощі виникають при вживанні словосполучень у діло-вих текстах?

8. Назвіть особливості перекладу російських конструкцій з прий-менником по українською мовою?

9. Який спосіб підрядного зв´язку називають узгодженням?

10. Назвіть правила узгодження присудка з підметом.

---

Дата добавления: 2015-08-05