Завдання. 1. Запишіть подані назви абревіатурами.

1. Запишіть подані назви абревіатурами.

Атомна електростанція, акціонерний комерційний банк, автомати-зована система управління, акціонерне товариство, вища атестаційна комісія, вільно конвертована валюта, державна автомобільна інспек-ція, житлово-експлуатаційна контора, інформаційно-обчислювальний центр, лінія електропередачі, Національна Академія Наук, обчислю-вальний центр, ремонтно-будівельне управління, станція технічного обслуговування, управління внутрішніх справ.

2. Утворіть складноскорочені слова.

Автомобільна інспекція, комерційний банк, продуктові товари, інвестиційний комерційний банк, державний кредит, міська теплова мережа, коксохімічний завод.

3. Розшифруйте абревіатури.

АТС, ГЕС, ТЕЦ, МВС, ООН, ЧАЕС, СНД, рембудцех, райвно, райдержадміністрація, завскладу, спецодяг, вторнафтопродукт, Азов-курорт сервіс, Донецькметалургбуд, Донбаспромелектромонтаж, авто-сервіс, облспоживспілка, Дондіпрошахт, буддормаш, облпрофспілка, комунгосп, геоекоцентр.

4.Зробіть графічні скорочення поданих слів і словосполу-чень.

Університет, факультет, старший викладач, виконуючий обов΄яз-ки, вулиця, година, дім, екземпляр, заступник, і таке інше, копійка, кубічний метр, малюнок, місце печатки, озеро, острів, пан, примірник, провулок, рік, роки, сторінка, телефон, товариш, умовна одиниця, хви-лина.

5. Запишіть графічні скорочення повністю.

Ауд., вид-во, до н.е., акад., за ред., інж., кв., буд., кв. м, к.т.н., м, напр., о., обл., пп., сел., спец., та ін., тис.

6. Проведіть гру “Хто більше?”

Поділіть групу на дві команди (ліві, праві). Оберіть ведучого. Його перше запитання командам: “Хто назве більше абревіатур?” На дошці, поділеній надвоє, представники команд записують названі членами їх команд абревіатури на своїй частині дошки і потім підраховують і записують їх кількість.

Друге запитання ведучого: “Хто більше розшифрує абревіатур?” Команди розшифровують абревіатури “супротивника”, представники команд додають їх кількість до записаної на дошці. Перемагає команда, яка набрала найбільшу кількість очок.

Розділ Х

МОРФОЛОГІЧНІ НОРМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ

ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

План

1. Деякі особливості використання іменників і прикметників у ділових паперах

2. Вживання прикметників у ділових документах

3. Вживання числівників, займенників, дієслів і дієслівних форм у документах

1. Деякі особливості використання іменників і прикметників у ділових паперах

При складанні документів автор повинен приділити увагу не тільки вибору точного слова, а і граматичному оформленню інформації. Найбільш часто проблеми можуть виникати відносно категорій роду та числа іменників.

Зазначимо особливості оформлення категорії роду під час укла-дання ділових паперів:

1) В офіційно-діловому мовленні посади, професії, звання жінок позначаються іменниками чоловічого роду. Наприклад: Нараду провела декан факультету Прокоф´єва І.П.; Декан факультету Слєдь М.І. ознайомив викладачів з новими правилами прийому; Ухвалили виді-лити путівки до санаторно-лікувального закладу за рахунок проф-спілкової організації лаборантам Морозовій Т.М. і Кондратовській І.І.; М.Р. Веселова отримала диплом викладача математики.

2) Відсутні відповідники жіночого роду у всіх складних назв посад, звань: головний бухгалтер, змінний майстер, молодший держав-ний інспектор, старший викладач, провідний технолог, статист-дослідник тощо.

3) Якщо іменник чоловічого роду вживається на позначення жінки і ім´я особи при цьому не називається, то узгоджене означення і присудок ставляться у формі чоловічого роду: Мій опонент захворів; Доповідач навів цікаві факти. Сполучення на зразок доцент Макси-мишина, програміст Соколова вимагають, щоб присудок мав форму жіночого роду. Що ж стосується означення, то воно в таких випадках узгоджується з назвою особи граматично, тобто має форму чоловічого роду: Мій шеф Сераковська Ганна першою поздоровила мене з днем народження; Мій керівник Єршова щойно повернулась із відпустки. Вирази моя майстер, наша бухгалтер мають розмовний характер.

Таким чином, офіційного характеру набуває текст документа, якщо з іменником, що позначає посаду, узгоджуються залежні від нього слова (головний механік дозволив). Проте, якщо в документі зазначено прізвище жінки, яка обіймає названу посаду, то підпорядковані діє-слова узгоджуються з прізвищем жінки, наприклад: професор Гордєєва блискуче виступила на симпозіумі – тобто не можна використовувати форми такого типу: наша директор дозволила, професор доповідала та ін.

Багато проблем виникає у автора документа і у зв´язку з викорис-танням категорії числа іменників:

1) якщо однорідні предмети важко або неможливо порахувати, то в тексті можуть вживати іменник для їх називання у формі однини, напр.: зібрано зерно; вишню здано на консервний завод.

2) якщо однорідні предмети можна рахувати, то слід вживати форми множини, напр.: отримали (надіслано) комп´ютери; закуплено калькулятори.

3) Іноді при позначенні речовини можна вживати іменники у формі множини, напр.: На нашому підприємстві можна придбати мінеральні води; Фірма пропонує технічні мастила за дешевими цінами.

4) Частина однослівних назв осіб за ознакою місця проживання або місця роботи належить до розмовних форм, наприклад: сільчанин, городянин, освітянин, зв´язківець, річковики, консерваторець, циркач, естрадник і под. В офіційно-діловому мовленні необхідно вживати нейтральні відповідники цих форм у вигляді наступних складних найменувань: мешканець села, мешканець міста, працівник навчаль-ного закладу, працівник відділення зв´язку, працівник річкового транс-порту, студент консерваторії, артист цирку, артист естради.

На даний момент в сучасній українській літературній мові є особливості, які вирізняють її у порівнянні з російською, але їх слід враховувати під час складання документа:

1) наявність 4-ої відміни іменників, наприклад: ім´я (імені, іменем тощо), коліща (коліщати …). На відміну від російської мови ця група іменників виділяється в окрему відміну. Іменники, що входять до її складу, в усіх відмінках, крім називного і знахідного, мають однакове нарощення -ен-, -ат-;

2) використання у дав. відмінку іменників чол. р. (2-а відміна) паралельних закінчень: -ові-(-еві) та у: наприклад: директору Костен-кові В.Г. – директорові Костенку В.Г.;

3) вживання в орудному відмінку іменників жін. р. (1-а відміна), прийменників, займенників закінчень - ою-(-ею), наприклад: головою, суддею (рос. головой, судьёй);

4) особливої уваги потрібують іменники чол. р. у родовому від-мінку однини (2-а відміна), бо вони можуть мати закінчення -а-(-я) або -у-(-ю):

-а (-я) -у (-ю)

керівника

директора “істота”

товариша

Івана розвитку

верстата “конкретний процесу

барабана предмет” бізнесу “абстрактне маркетингу поняття”

радіуса університету

квадрата “більшість заводу

комп´ютера іншомовних цеху, банку “назви установ,

калькулятора термінів” гуртожитку навч. закладів,

будинку приміщення”

Виняток: телефону, папера (“документ”) – паперу (“матеріал”)

листопада (“місяць”) – листопаду (“процес падіння листу”).

2. Вживання прикметників у документах

В українській мові якісні, відносні та присвійні прикметники в різних стилях мови вживаються з неоднаковою частотою.

У діловому мовленні кількісно переважають відносні прикмет-ники, напр.: джерельна вода, наукова стаття, математичний журнал, металева деталь. Вони означають ознаку предмета через його відно-шення до інших предметів. Проблема полягає в тому, що вони не мають ступенів порівняння.

Відомо, що є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста (синтетична), яка передається одним словом, і складена (аналі-тична), яка передається двома словами.

Ступенювання прикметників відбувається так.

Ступінь	Спосіб творення	Приклад
Вищий проста форма складена форма	основа прикметника + суфікс -іш- прикметник у звичай-ній формі + слова більш, менш	тугий – тугіший різкий – різкішій більш рішучий менш уважний
Найвищий проста форма складена форма	проста форма прик-метника вищого сту-пеня + префікс -най-, рідше - щонай-,-якнай- прикметник у зви-чайній формі + слова найбільш, найменш	короткий – найко- ротший, багатий – якнайбагатший найменш теплий, найбільш високий

В українській мові надається перевага простій формі. Складена форма вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників має відтінок книжності, вживається переважно в науковому й офіційно-діловому стилях паралельно з простою формою: більш ефективний

метод, найбільш пріоритетний напрям.

Отже, коли треба вказати, назвати ознаки предмета, що проявляю-ться більшою або меншою мірою вживають якісні прикметники, які мають ступені порівняння, напр.: теплий – тепліший – найтепліший; досконалий – досконаліший – найдосконаліший; повний – повніший – найповніший.

В діловому спілкуванні широко вживається аналітична форма, наприклад: більш досконала металева деталь, найбільш ґрунтовна наукова промова.

Контрольні питання

1. Як позначається посада стосовно жінки в ділових документах?

2. Які проблеми можуть зустрічатися при вживанні категорії числа іменників?

3. Які труднощі спричиняють паралельні закінчення іменників?

4. Що треба враховувати під час утворення форм ступенів порівняння прикметників?

Дата добавления: 2015-08-05