Маргінальність, її сутність та зміст

Маргінальність (від французького marge — край, marginal — крайній) — це погранічність стану індивіда (або групи) стосовно соціальної спільності, страті або соціально значимим структурам. Термін «маргінальність» указує на можливість виникнення особливого положення індивіда, або групи в соціальному просторі, коли вони виявляються на стикі субкультур, не належачи ні однієї з них, або просто витісняються на периферію соціального життя. Індивід або група, опинившись в такому стані, називаються маргіналами.

Маргінальність як явище - неминучість соціальної мобільності, причому як вертикальної, пов'язаної з перехідом з однієї страти в іншу, так і горизонтальної, пов'язаної з перехідом на інші рівні по престижності статусні позиції. У ході такого переходу втрата об'єктивної приналежності до старої страти може значно випереджати процес входження в нову страту. Причини цього «запізнювання» -і особливості індивіда, що повинен настроїтися на прийняття нової субкультури, формування нового виду, ідентичності, що вимагає певного часу, у ході якого здійснюється суб'єктивна адаптація.

Еталонна модель маргінальної особистості - мігрант із села в місто. Приїхавший на постійне проживання в місто, він тяжко звикає до нового для нього ритму життя, нових норм, правил. Він уже не сільський житель, тому що постійно живе в місті, але й ще не городянин, тому що ще не адаптувався повністю до міського соціокультурного середовища, у його вчинках постійно прослизають засвоєні раніше норми сільського життя.

Процес втрати об'єктивної приналежності до певної соціальної спільності, страті без наступного суб'єктивного входження в іншу спільність, страту називається маргіналізацією. Звичайно маргіналізація починається з виходу із соціальної групи (зміна місця проживання, зміна професії, раптове руйнування або збагачення й т.п.), а потім починається внутрішнє подолання субкультури нової соціальної групи, у якій виявився індивід.

Маргінал - це індивід, що втратив свій колишній соціальний статус, позбавлений можливості займатися звичним видом діяльності й опинившийся нездатним адаптуватися до нового соціокультурного середовища тієї страти, у рамках якої він формально існує. Поводження такої людини відрізняється крайностями: він або надмірно пасивний, або дуже агресивний, легко переступає моральні норми й здатний на непередбачені вчинки.

Маргінальні групи (шари) виникають при масовій міграції (біженці) або в умовах «виштовхування» певної частини населення за межі соціально значимих структур (втрата роботи, житла, зубожіння, позбавлення цивільних і політичних прав). Типовою маргінальною групою є люди, що втратили постійне житло, постійний заробіток, що перебувають «на дні», на периферії значимих для суспільства соціальних позицій.

Виключені із суспільства маргінальні групи створюють власну субкультуру, починають відтворювати себе. Вони можуть становити серйозну небезпеку для соціуму в цілому, якщо ростуть у кількісному відношенні, тому що нерідко не приємлють основних цінностей даного суспільства. В умовах нестабільності суспільства, його переструктуризації властива маргіналам система цінностей, що може поширюватися на широкі верстви населення, що чревате посиленням конфліктності суспільства й серйозними наслідками для його політичної системи.

Література до лекції:

1. Общая социология: Учеб. пособие / Под общ. ред. проф. А.Г. Єфендиева. – М.: ИНФРА –М, 2007. – 654 с.

2. Радаев В.В., Шкаратан О.И. Социальная стратификация. М., 1996.

3. Современная западная социология. Словарь, М., 1990.

4. Социальная стратификация современного российского общества. Аналит. обозрение / Отв. ред. Л.А. Беляева М., 1995.

5. Шестопал Е. Б. Личность и политика. М., 1988.

Дата добавления: 2015-08-03