Духовність — це інструмент людини для перетворення дискомфорту заради комфорту і гармонії.

Отже, духовність - як людська властивість і як її інструмент - виявляється тільки в творчої людини. Для людини-виконавця і ця якість втрачена, тому духовність у справжній формі (безрозмірна місткість вщерть налита енергією і має форму гармонії) породжує в неї страх, а отож блокує активне її сприймання.

Людина споживає духовність з насолодою: вона -- ерудит, бо хоче все знати. Ерудит, замість справжньої духовності для своїх “духовних” потреб використовує чужі “духовні” стереотипи. (Вибачте: ви, звичайно, знаєте, що всі стереотипи - чужі, але тут нам необхідно підкреслити саме цю обставину.)

Духовність не знецінюється, вона може вибухнути, руйнуючи замкнутий (але примарно надійний) світ людини. І в той же час без духовності людина не може жити: кожному потрібне обґрунтування “приходу” в цей світ (обивательський сенс життя).

Стан механізму творчості людині диктує спосіб життя.

Людина в оптимальному стані не може жити без прирощування своєї території знань. Не від надлишку сили, не від агресивності, а тому що за певних умов потужність її механізму творчості почне збільшуватися. Колишня територія стане тісною і вона почне руйнувати свої і чужі стереотипи, якими, як стінами, закриті межі пізнаного в предметах праці і явищах життя.

Під впливом чого ламаються стереотипи мислення, почуттів та уяви?

Станом натхнення. Але, щоб зрозуміти його вплив, повернемося до будови душі. У людині злиті в цілісність три душі: рослинна, тваринна і поетична.

Людина з домінуючою рослинною душею - це велика жива клітина природи. Вона існує, виконуючи призначення, долю - бути. Якщо людина в такому стані, то чи можна назвати її людиною? Ні. Тому що це - істота. Їй байдуже, що відбувається навколо - тільки б ніщо не впливало на її буття.

Чим же вона займається, які функції її рослинної душі? Вона зберігає внутрішню гармонію (гомеостаз) свого тіла, суті.

Людина з домінуючою тваринною душею живе в природі - як частина природи (за її законами), виконуючи призначення, долю - зберігати гармонію природи.

Здається, от де натхнення! І багато філософів стверджували: натхнення саме в цьому - в такому житті. Жити в природі, як сама природа. Чому ж людство не повернуло на цей простий, зрозумілий і доступний шлях? Тому що в кожному з нас є зерно людської, поетичної душі.

І якщо в немовляти, дитини і підлітка це зерно поетичної душі не потрапило в жорна життя, опинившись у комфорті, поетична душа народжується. І тепер, як би розум, свідомість не тягли людину назад, у блаженну царину таємничого розчинення в природі, - людське покликання (духовність) поведе її через труднощі, лиха, втрати - ­через дискомфорт - до творчості.

Кому це потрібно? Вам. Ми не заперечуємо: якщо опитати будь-яку сотню людей - “які три речі ви вважаєте найважливішими, найнадійнішими і найпрекраснішими в світі?” 95 з 100 дадуть відповідь: “гроші, гроші і гроші”. Але п’ятеро назвуть іншу тріаду: “натхнення, свобода і спокій”.

Якщо ви добре подумаєте, то погодитесь, що натхнення не купиш. Хіба що за гроші вам підсунуть ерзац: несправжнє або негідне натхнення, оманливу свободу, удаваний спокій. Але відрізнити підробку від справжнього не важко.

Почуття, народжені ерзацом, мають коротке життя, як метелик-одноденка, і зникають, не залишивши в пам'яті й сліду (якщо не враховувати зарубку на душі від почуття прикрості).

Почуття, народжені справжнім натхненням, свободою і спокоєм, живуть і плодоносять довго, і пам'ять зберігає їх, як у термосі, свіженькими все життя. Досить легенького поштовху - і ви знов переживаєте почуття, спричинені цими станами, мов заслужили їх тільки-но.

Як зазвичай розуміють натхнення?

Потерпав від спраги, від алкогольного синдрому, від переповненого сечового міхура; вдовольнив бажання - і щасливий. Купив меблі, про які довго мріяв; подолавши негаразди, захистив дисертацію - і щасливий. Виграв у лотерею, поїхав відпочивати на Канарські острови, лікар сказав: “це не те, це рубець від сполучної тканини, яка розрослась...” - перераховувати можна без кінця.

Схожі ці випадки на переживання натхнення? На перший погляд - стани цілком схожі. Але якщо придивитися детальніше, то всі вони - лише способи звільнення від напруження, викликаного прагненням будь-що вдовольнити своє бажання. Чомусь і забуваються вони швидко. І в пам'яті про них залишається не почуття, а інформація.

Що відрізняє ці випадки? Щось відбувається, але нічого не змінюється. Територія людини залишається колишньою.

Дата добавления: 2015-08-03