Огляд преси

План

1. Походження і завдання огляду преси.

2. Огляд зарубіжної преси.

3. Стаття на газетні теми.

4. Сучасні газети-дайджести.

Література

1. Василенко М.К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі: Монографія ⁄ Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. – К., 2006. – С.210-215.

2. Тертычный А.А. Аналитические жанры журналистики. − М., 1998.

3. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – Л.: ПАІС, 2004. – С. 206-207.

4. Мельник Г.С., Тепляшина А.Н. Основы творческой деятельности журналиста. – СПб.: Питер, 2006. – С.141.

5. Тертычный А.А. Жанры периодической печати. Учебное пособие. – М.: изд-во Аспект-пресс, 2000.

Виклад матеріалу

І. Огляд преси − аналітичний жанр, який рецензує друковані засоби масової інформації. Його завдання − узагальнити досвід роботи ЗМІ. Огляди зазвичай друкують на внутрішніх шпальтах газети. Вони містять критичні зауваження, поради і рекомендації.

Історично висхідною формою оглядів ЗМІ був огляд преси. Поява цього жанру пов’язана з розширенням кола газетної продукції, з намаганням розібратися в різноманітті газет і журналів, дізнатися, що вони пишуть, як і чому, і розповісти про це читачам. Спочатку огляди преси складали окремі дослідники, вчені і таким чином вони формулювали своє уявлення про роль можливості преси в житті суспільства, а також знайомили з цими уявленнями своїх сучасників. Одним із перших оглядів (а можливо, і першим) була книга німецького теолога Агасфера Фріча «Огляд (чи опис) новин, які називаються «нові газети» і які містять у них користь і бесполезности», яка з’явилась у 1676 р. в Німеччині. Роздуми оглядача про користь і бесполезности публікацій, газет в цілому виражені в коментарях до уривків, взятих з публікацій. Надалі огляди з’являються вже на сторінках самих періодичних видань.

Що ж стосується огляду преси сьогодні, то він існує у єдиному інформаційно-рекламному різновиді лише на радіо і телебаченні, а також у деяких формах в Інтернеті. Сьогодні домінує головно два різновиди інформаційного радіо- і телеогляду. Це ранішній, а іноді й нічний стислий огляд найцікавіших, на думку журналіста, публікацій окремих газет із стислим цитуванням окремих публікацій. Такий огляд має характер анонсування без заглиблення в суть проблем, що розглядаються в журналістських матеріалах, дає певну загальну орієнтацію, про що пишуть газети, і тим самим стимулює увагу майбутнього читача і потенційного покупця того чи іншого видання. Зрозуміло, що такі огляди не позбавлені елемента субєктивізу, а іноді й спекуляцій. Прикладом тенденційності можуть слугувати огляди газет на УТ-1. Огляди української преси підміняються рекламуванням російських видань в Україні. Тому досить складним і відповідальним є дотримання певної об’єктивності, неупередженості, справедливості. Зважаючи на неминучу суб’єктивність у виборі видань, що в Україні ще й пов’язане з мовою, відповідними акцентами. Головними критеріями все ж таки повинні бути вагомість, глибина і можлива резонансність публікацій, їхній фаховий рівень.

Другим різновидом інформаційного огляду, який практикують радіо і телебачення, є стислі повідомлення про найвагоміші публікації зарубіжної преси як загального характеру, так і присвячених Україні. Інтернет дає практично необмежені можливості оперативного інформування про такі публікації.

Українські радіожурналісти майже зовсім не використовують можливостей для популяризації кращих, найвагоміших, гострих публікацій українських газет, тижневиків. Враховуючи мізерний тираж періодики, особливо україномовної, і вагомість, важливість багатьох статей, полемічних відгуків про події та явища, було б доцільно не тільки повідомляти про них, але й стисло їх викладати. Це могло б мати добрий резонанс і певне коло вдячних слухачів.

Огляд преси в друкованих виданнях практично зійшов нанівець через ряд об’єктивних причин. На зміну класичній українській, як і зарубіжній журналістиці, в умовах тоталітарної системи огляд преси перетворився, з одного боку, у засіб партійного керівництва пресою, а з іншого − у засіб боротьби з «брехливою буржуазною пресою». За принципом описаного Т.Шевченком мордобою газета, яка стояла щаблем вище, чинила суд над газетами, які стояли нижче, вчила і повчала братів молодших. Це була директивна, безапеляційна розмова, яка не могла викликати заперечень. Огляд преси прирівнювався до передової статті центральної «Правди».

Огляд преси такого типу загинув разом із комуністичною партійною системою. Сьогодні зі зміною системи соціально-економічних відносин і посиленням гострої конкурентної боротьби, окремим виданням просто невигідно надавати свої шпальти під анонсування чи огляд газетно-журнальної продукції конкурентів. Товариські стосунки, як аксіома марксистсько-ленінської професійної журналістської етики, відійшли в минуле і тепер журналіст, який проконсультує колишнього товариша по університетській лаві, а з зараз − працівника іншої газети, буде негайно звільнений.

Проте огляд преси не відійшов у минуле, він лише отримав один із варіантів розвитку, пристосувавшись до нових політико-економічних реалій. Зокрема, значного масштабу під час парламентських чи президентських виборів набуває такий вид огляду преси, як ретельний аналіз друкованих видань політичних супротивників. Цим методом широко користувалися впродовж 2005-2006 років такі видання, як «Слово Батьківщини», «Товариш», «Комуніст», газети блоку «Ми» і «Наша Україна». Методика подібних оглядів доволі нескладна: обираються статті з газет політичних антагоністів, часто окремі цитати і окремі фрази подаються незалежно від контексту, і професіонали, які добре володіють прийомами контрпропаганди, доводять читачу неправдивість і несправедливість доказів протилежної сторони. Таким чином, огляд преси існує, але лише в частковому, досить обмеженому діапазоні, коли йдеться про огляд політичної преси.

Існує ще один об’єктивний чинник, що стає на заваді нормальному функціонуванню цього жанру аналітичної журналістики. Огляд преси підпадає під пряму дію законів про рекламу в ЗМІ, особливо на час передвиборних кампаній. Надзвичайно важко довести контролюючим органам, що огляд преси не є рекламою певної газетно-журнальної структури, а є жанром, який має ознайомити читачів з новинами преси. Абсурдність подібних звинувачень очевидна, але логіка вітчизняної юриспруденції не завжди збігається з науковими розробками у журналістикознавстві.

Дієвість огляду преси визначається його вибірковістю. Поняття об’єктивності та правдивості тлумачаться неоднозначно різними соціально-політичними групами, тому в огляді преси реакцію на одну і ту саму новину можна подавати під різними кутами зору. Вибірковість у такому випадку полягає у тому, що в огляді преси анонсуються і рецензуються публікації з інших видань, що відповідають на даний момент точці зору інвестора певної газети чи журналу. Вибірковість цілком природне явище в оглядах преси у політичних виданнях. Але вибірковість у подібних оглядах практикується і тоді, коли йдеться про лобіювання у певних економічних, інвестиційних проектах. Так, на початку 2006 року практично всі київські газети були заповнені статтями про будівництво у столичному аеропорту «Бориспіль» нового терміналу. Зрозуміло, що переважна більшість цих публікацій мала характер замовлень. Тож коли оглядати пресу з цієї теми, то саме б вибірковість мала справити враження на пересічного читача у перевагах тої чи іншої групи у боротьбі за прибуток.

Огляд преси подекуди має історично-ретроспективний характер. цим методом користувалися газети «Київський вісник», «Киевскій телеграфъ», щоб поінформувати сучасного читача, про що писали київські газети 50, 100 років тому. Пізнавальна функція подібних рубрик заперечення не викликає. Але є і просвітницький момент, коли з огляду газет вікової давнини випливає, що кияни і гості столиці подекуди мали ті самі проблеми, з якими стикаються і читачі друкованих видань початку третього тисячоліття.

Зазвичай огляд преси займає на газетній сторінці «підвал» і може нараховувати від 10 до 12 тисяч друкованих знаків. Через конкурентну боротьбу він не ілюструється, як раніше, колажем із логотипів інших газет. Огляд преси не прийнято ілюструвати взагалі, хіба що відповідальний секретар робить розбивку на окремі розділи по 50-70 рядків у кожному, або художник збільшує прописні літери, ставлячи через два-три абзаци так звані «ліхтарики». Огляд преси можна урізноманітнити, зробити його більш читабельним, використавши різні шрифти або підсумовуючи кожний розділ окремо виділеною назвою газети чи журналу.

Найголовнішим в огляді преси є питання про авторське «его» в матеріалі. За часів радянської журналістики персоніфікація в огляді преси не допускалася і не мислилася як така взагалі.

Зі зміною соціально-економічних стосунків і орієнтацією журналістики на широке запровадження авторської точки зору (принаймні в українські журналістиці) в огляді преси почали з’являтися спроби задекларувати власне журналістське ставлення до проблем, що були висвітлені в матеріалах колег. Поки що ці спроби роблять видання, які прийнято називати «жовтими», на зразок «Киевских ведомостей». Насамперед це стосується оглядів преси у суботніх випусках, коли журналісти аналізують газетно-журнальні рецензії на культурно-мистецькі події в Україні.

Тенденційність таких оглядів очевидна, бо автор матеріалу не дає змогу висловитися колезі, часто аналізує якесь твердження, вирване з контексту, нав’язує свою точку зору шляхом суб’єктивного добору цитат і т.ін. Проте практика таких псевдооглядів преси в українській журналістиці наявна і не помічати її, не зважати на порушення норм не тільки професійної, а й загальнолюдської етики, не можна.

Огляд преси може здійснювати лише досвідчений журналіст, з досить великим стажем роботи. Останнє дуже важливе, оскільки тоді журналіст має змогу порівнювати публікації, що з’являлися на шпальтах конкретного видання впродовж досить тривалого періоду, наголошуючи, таким чином, на недоліках і підкреслюючи позитивні моменти у якісних характеристиках матеріалу.

ІІ. Українські друковані видання дозволять собі лише огляд закордонних ЗМІ. Як правило, це прямий передрук із спеціальних сайтів, що розміщують у перекладі матеріали іноземних видань про Україну. Притому навіть у цих випадках тематика огляду суворо регламентується вимогами інвестора. Так, опозиційні видання друкують переважно огляд негативних статей про особу Президента. Навпаки, урядові видання та партійні газети, що підтримують правлячу партію, серед зарубіжної інформації воліют виділяти позитив.

ІІІ. Частково огляд преси у журналістиці продовжує існувати в контексті аналітичних проблемних статей. Йдеться про випадки, коли при порушенні, а згодом, при аналізі проблеми, журналісти-аналітики звертаються до досвіду аналізу цієї проблеми в інших виданнях. Метод цей досить поширений та інтенсивно впроваджується у повсякденну журналістську практику завдяки широкорозвиненій мережі Інтернету.

Тепер, коли необхідний фактаж, що містить оцінку події в інших друкованих ЗМІ, можна отримати за лічені хвилини, увійшовши в архів певного видання, журналісти-аналітики розширюють власний матеріал шляхом прямого цитування чи непрямого використання творчого надбання колег. Це особливо дійовий прийом, якщо мова йде про політичні статті, присвячені тим чи іншим персоналіям. У таких випадках використовується класичний огляд преси, коли до 90% інформації журналіст збирає через статті в інших виданнях, а 10% готують йому представники секретаріату чи прес-секретарі відомої особи.

Водночас трапляються випадки, коли огляд преси не у друкованому вигляді, а як метод розробки конкретної теми, сприяє розв’язанню певної проблеми через вже сам той факт, що у попередніх публікаціях було нагромаджено критичну масу матеріалу, щоб проблему вирішити.

Огляд преси дедалі більше прогнозується як тематичний огляд групи видань, що спеціалізуються на певній проблемі (економіці, політиці). Крім того, огляд преси має перспективи щодо розвитку в напрямі аналізу того, як висвітлюється певна проблема у деяких виданнях від моменту її виникнення чи розпізнавання аж до вирішення. Тоді огляд преси набуває ознак наукового аналізу, він може стати у пригоді соціологам, історикам, політологам.

Типові завдання, мета, яку ставить перед собою журналіст, впливають на формування певних, відносно стійких різновидів огляду ЗМІ.

Огляд-презентація. У зв’язку з тим, що велика кількість населення через матеріальні труднощі не може купувати 3-4 газети, журнали, мати радіо, телебачення, видання, які користуються найбільшим попитом серед населення, а також радіо- і телепередачі мають інформувати людей про те, що пишуть інші видання чи про що повідомляють інші теле- і радіопрограми. При цьому оглядач може присвячувати свою «презентацію» огляду нових видань, які тільки що вийшли друком, чи розповідати про публікації на сторінках уже відомих читачу газет і журналів.

У першому випадку в огляді мова йде зазвичай про весь номер нового журналу, але інколи у ньому можуть розглядатися і декілька номерів видання. Мета при цьому єдина − показати характер нового видання, його вади і переваги. У другому випадку − автор огляду намагається познайомити аудиторію з найцікавішими, на його думку, публікаціями у різних виданнях.

Найчастіше такі публікації відбираються оглядачем за однією ознакою − степені сенсаційності. Чим сенсаційніша публікація, тим більше у неї шансів бути включеною в огляд ЗМІ. Такі огляди автор починає з головної сенсації. Це має привернути увагу аудиторії до публікації, а вже далі повідомляється про інші новини.

Тематичний огляд призначений для висвітлення певної теми. У наш час дуже часто такими темами є укази Президента України, закони, постанови, прийняті Верховною Радою, урядом, нові призначення і відставки у вищих ешалонах влади, результати чергових виборів, надзвичайні і скандальні події, злочини.

Всі ці та інші подібні явища стають центральним пунктом, навколо якого і будується огляд преси. Оглядач намагається за допомоги публікацій різних видань, теле- і радіопередач представити аудиторії повну картину події, повідомити її з різними оцінками, думками, позиціями. Такий різновид огляду дає аудиторії більш-менш повне уявлення про причини події, значення її, описуючи якесь явище з різних сторін, помічених різними ЗМІ.

У безадресному огляді розглядається одна чи більше актуальних тем, які обговорюються пресою. Тільки безадресний огляд має одну суттєву рису − відсутність посилань на конкретні видання, радіо- і телепередачі. Для автора важливо прослідкувати те, як ЗМІ в цілому обговорюють ту чи іншу тему, до якого висновку приходять, як оцінюють. Інколи автор ставить за мету виявити проблеми, теми, які протягом певного часу (тиждень, місяць) найчастіше порушувались пресою (засоби масової інформації України звернули увагу на такі проблеми…, вся світова преса виступила у зв’язку з цим…).

Щодо перспективності жанру, то огляд преси безсумнівно буде розвиватися у бік об’єктивності та толерантності за умови подальшої демократизації суспільства. І навпаки, із загостренням суперечностей, соціально-політичних протистоянь, огляд преси як жанр може набути ознак ідеологічної агітки, коли метою журналіста буде не об’єктивний показ реального стану професійної діяльності колег по перу, а суб’єктивний наклеп на їхню творчість.

В огляді преси, як у жодному іншому жанрі, надзвичайно цікавим, хоча і дуже полемічним, є питання авторської винагороди за матеріал. З одного боку, майже 90% тексту у огляді преси − це чужі думки і висловлювання. З іншого боку, потрібен час, аби зібрати і структурувати весь фактологічний матеріал, ознайомитися з великою кількістю не лише публікацій, а можливо, теле- і радіопередач на конкретну тему, звернутися до джерел в Інтернеті. Тому оплата роботи журналіста, який підготував огляд чужої преси, має не лише економічний, а й етичний характер для керівника газети, який здійснює розподіл гонорару.

Із зростанням толерантності й духовності у сучасному демократичному суспільстві огляд преси персоніфікується і розвивається у бік доброзичливого, врівноваженого стилю самого аналізу. Без випадків іронії у ставленні до колег, що характерно для тих нечисленних оглядів преси, які подекуди трапляються нині на сторінках українських видань.

Огляд преси шанобливий до колег, зважений щодо читача, об’єктивний загалом − свідчення потреб суспільної свідомості, яка вимагає від ЗМІ адекватного відображення суспільно-політичних подій в країні та за її межами.

При підготовці оглядів автору бажано дотримуватись таких правил.

1- правильно визначити мету свого виступу, окреслити коло питань, які потребують висвітлення, вибрати тему.

2- Слід звертати увагу як на великі, так і на невеликі за розміром публікації, акцентуючи передусім свою увагу на їх змісті. Це все допомагає точніше оцінити позицію того чи іншого видання з певного питання.

3- При вивченні публікацій оглядач може помітити якісь помилки. Якщо вони мають випадковий характер, то їх можна використати в якості образних деталей, але зовсім не варто будувати на них свій виступ.

4- Необхідно уникати зайвих емоцій з приводу публікацій, які оглядаються. Автор огляду може висловити свою думку з приводу того, про що йде мова, але ця думка має бути аргументована, побудована на фактах.

ІV. Digest (англ.) – "збірка, огляд" у значенні іменника. Як дієслово, це слово означає – "систематизувати, приводити до ладу".

Дайджест − підбір вирізок з різних джерел на певну тематику.

Сама мотивація появи дайджестів базується на відомій у світі професійній теорії "встановлення порядку денного". В дайджесті ж цей принцип найбільше кристалізований, виразний. Сьогодні прихильники теорії "встановлення порядку денного" заявляють, і мають на це повне право, що ЗМІ кажуть людям не "що думати", а "про що думати". Дайджест повністю відповідає цьому твердженню. Теорія "встановлення порядку денного" раціональна для дайджесту і з тієї точки зору, що реалізується вона на таких рівнях:

– селекція фактів, подій, явищ;

– створення розуміння;

– визначення пріоритетів;

– акцентування уваги.

Дайджестна форма подачі, на перший погляд, калейдоскопу фактів, подій, явищ базується на триєдиному правилі: аналіз, проблема, дискусія. Наголосимо, що дайджест – це надзвичайний інформаційний огляд. Кожен його блок має свою серцевину і архітектоніку. Дайджест, і його блоки можуть бути поділені умовно на дві частини: авторську і аудиторну. У першій коментатор висловлює свої думки з приводу подій, залучаючи допоміжний матеріал, який надає міркуванням панорамність. Розгорнутість аналізу, який спираться на всебічне охоплення подій і явищ, знання документів, залучення нових аргументів, буде переконливим.

Спілкування з аудиторією вносить різноманітність у матеріал, створює атмосферу безпосереднього спілкування, між журналістом і аудиторією виникає полеміка. Вона може бути закладена під час преамбули до події та інтерпретації, власного бачення проблеми, ситуації, короткого резюме. Дайджест як аналітична програма (факти, події, явища, ситуації можуть бути вже відомі аудиторії – звідси суто аналітична спрямованість матеріалу) має на меті поглиблення знань і уявлень аудиторії.

Для дайджесту вкрай важливі такі поняття, як текст і контекст, об'єктивне і суб'єктивне. У цьому розумінні важливо зосередити увагу на сучасному житті, створюючи принадливі образи нових соціальних явищ, показуючи і схвалюючи нові властивості світових спільнот, тим самим допомагаючи масам засвоювати їх.

Дата добавления: 2015-08-03