Хвороба раціонального розуму

«Якщо ми хочемо поговорити про хворобу, яка вражає раціональний розум, треба буде усвідомити, що ця хвороба не вразила /159/ раціональний розум у якийсь точно означений історичний момент, а що вона невід’ємна від самої природи раціонального розуму в умовах такої цивілізації, якою ми її досі знали. Хвороба раціонального розуму пояснюється тим, що цей розум народився з імпульсивного прагнення людини панувати над природою й «одужання» залежить від знання первісної причини занедужання, а не від лікування найпізніших симптомів. Справжня критика раціонального розуму неминуче проллє світло на найглибші прошарки цивілізації і дослідить найпервісніші фази її історії. Від тих часів, коли раціональний розум став знаряддям панування людини над людською і екстралюдською природою — тобто від самих його початків — він зазнав невдачі у своїх спробах відкрити істину. Це пояснюється тим фактом, що він перетворив природу на простий об’єкт і не зумів виявити сліди самого себе в такій об’єктивації навіть тоді, коли мислив у поняттях матерії та речей або намагався все пояснити через Бога і духовність. Можна твердити, що колективне безумство, яке сьогодні проявляється в безлічі форм — від концентраційних таборів до цілком невинних, на перший погляд, явищ масової культури, — було вже присутнє в зародку в примітивній об’єктивації, в зацікавленому спогляданні світу як здобичі первісної людини. Параноя, цей вияв безуму, який дав матеріал для побудови логічно бездоганних теорій манії переслідування, не є просто пародією на раціональний розум, вона так чи інакше проявляється в кожній формі раціонального розуму, що являє собою лише пошук наперед визначеної мети.

Таким чином, розлад раціонального розуму далеко не обмежується очевидними органічними відхиленнями, якими характеризують його сьогодні. Раціональний розум може реалізувати те, що є в ньому раціонального, тільки через роздуми про хворобу світу, таку, якою її створює і відтворює людина. В такій самокритиці раціональний розум водночас залишиться вірний самому собі, утримавшись від застосування до прихованих рушійних сил принципу істинності, який ми завдячуємо лише йому. Підкорення природи обернеться поневоленням людини і навпаки, і так триватиме доти, доки людина не зрозуміє сутність власного раціонального розуму і того фундаментального процесу, через який вона створила і підтримує антагонізм, що загрожує її знищити. Раціональний розум може бути чимось більшим, ніж природа, але тільки в тому випадку, якщо він чітко й конкретно усвідомить свою «властивість» — яка має тенденцію прагнути домінації, ту саму тенденцію, котра в парадоксальний спосіб відчужує її від природи. Таким чином, будучи знаряддям замирення, вона є також чимось більшим, /160/ аніж знаряддя. Зміни напрямку, наступи й відступи цього зусилля віддзеркалюють розвиток визначення філософії».

Макс ГОРКГАЙМЕР. «Затемнення раціонального розуму» (Max HORKHEIMER. «Eclipse de la raison», PAYOT, 1947 — 1974, pp. 182 sq.).

3. Альтюсер

У цьому ряду марксистських діалетик ми розглянемо й думку Луї Альтюсера, який, за доброю логікою, мав би бути поміщений у третю частину книжки. Завершуючи марксизм, альтюсеризм — це мовби його останній спалах, що освітлює всі розглянуті вище відгалуження й утворює з ними одне ціле.

В шістдесятих роках Луї Альтюсер (1918 — 1990 pp.) зіграв одну з головних ролей у структуралістських дослідженнях. Він доклав усіх можливих зусиль, щоб успішно здійснити вельми нелегку операцію — довести повністю наукову природу марксизму, інтеґрувавши його для цієї мети в лоно структуралістської проблематики; запропонувати спосіб наукового прочитання «Капіталу», довести, що існує прірва між гуманістичними творами, які Маркс написав у юності, та неідеологічними працями, створеними в пору зрілості, — ось яку мету поставив перед собою дослідник, і то була дуже висока ставка, бо для Альтюсера йшлося про те, щоб урятувати марксизм і в цій другій половині нашого сторіччя перетворити його на евристичну й теоретичну базу сучасного знання. То був, у певному розумінні, задум Грандіозний, який вплинув на кілька поколінь студентів Вищої педагогічної школи, що на вулиці Ульм. Отже, поговорімо про альтюсеріанський теоретичний вибух, що стався задовго до того, як Луї Альтюсер перетворився для засобів масової інформації та для широкої публіки — це сталося в 1981 р. — на «божевільного філософа», вбивцю своєї дружини.

Але хто він, Луї Альтюсер? Це блискучий студент (католик і рояліст), учень Жана Ґітона і Жана Лакруа, з 1939 р. учень Вищої педагогічної школи, що на вулиці Ульм, у Парижі. Мобілізований до війська, він переживає кризу віри і поступово стає комуністом: історичний абсолют діалектики витісняє з його серця /161/ абсолют релігійний. Від Ісуса до Маркса — таким був шлях цього сина нашої доби, яка віддзеркалює його тривоги і його гризоти. Страдницьке життя Луї Альтюсера — хіба не було воно, на жаль, типовим, парадигматичним?.. Для нього йшлося про те, щоб повернути глузд часові, який скочувався — і дуже часто — до очевидного безглуздя.

Починаючи з 1948 р. Луї Альтюсер стає викладачем у Вищій педагогічній школі на вулиці Ульм і справляє глибокий вплив на свою блискучу аудиторію. У 1959 р. виходить його праця «Монтеск’є, політика та історія». Твори «Для Маркса» (1965 p.), «Читаючи Капітал» (1965 p., y співавторстві з Балібаром та ін.), «Ленін і філософія» (1968 p.), «Відповідь Джонові Льюїсу» (1973 р.) зробили глибокий внесок у духовну скарбницю епохи. Яким є зерно Альтюсерових тез? Підкреслити різницю між молодим Марксом-гуманістом і Марксом — творцем наукових концепцій (боротьба класів, виробничі відносини, виробничі сили тощо), показати, що марксизм — це наука, чужа всякому гуманізмові. Про що саме йдеться? Пролити світло на ті моменти у творах Маркса, які свідчать про його розрив з гуманізмом. На думку Альтюсера, вже з 1845 р. Маркс пориває з філософією, що будує історію на сутності людини. Щоб виявити цей розрив у науковій спадщині Маркса, Альтюсер застосовує поняття «епістемологічного розриву» (Башляр), яке він виводить за межі фізики і переносить у теорію Маркса. Відчуження, гуманізм, суб’єкт тощо — це поняття, від яких Маркс відходить у 1845 р. За цих умов «Капітал» можна визначити як науку про засоби виробництва. Як видається очевидним, Луї Альтюсер намагався «розв’язати» кризу марксизму в той момент, коли повіяли вітри історії, надавши цьому вченню протилежного змісту, аніж той, який підказувала «інтуїція» марксистів. Знову зв’язавши розірвану нитку, яка вела від традицій Просвітництва, помістивши Марксову думку в загальний потік цієї глобальної еволюції, твердячи, що «марксизм усемогутній, оскільки він правдивий», Альтюсер повів за собою чималу кількість блискучих інтелектуалів.

Тяжка концептуальна праця Альтюсера увійшла в сутичку з фактами, «такими впертими», — як висловився колись Ленін! Спростування історичних ілюзій, послідовні невдачі різних комуністичних режимів стали сиґналом того, що марксизм виявився аж ніяк не всемогутнім. Розчавлений історією, яка не хотіла /162/ підкорятися законам історичного матеріалізму, Альтюсер задушив у листопаді 1980 р. свою дружину Елен Ритман, яка тепер спочиває на єврейському кладовищі в Баньйо. У цьому випадку маніакально-депресивний психоз, установлений діагнозом психіатрів, наклався на історичні негаразди, божевілля збіглося в часі з дедалі очевиднішим крахом марксизму. В поступі сучасних ідей Альтюсер є помітною віхою. Він мріяв про бездоганно науковий марксизм, але ця мрія в часи нашого лихоліття пошкодила йому глузд 1.

1 Див. посмертно видану автобіографію філософа «Майбутнє триває довго» («L’Avenir dure longtemps», Stock, 1992).

Подаємо текст, який допоможе ознайомитися з цією думкою, що віддзеркалила нашу епоху та її поневіряння, стала образом глибоких тріщин і розколин у радянському та комуністичному світі. Цей уривок із праці «Для Маркса» аналізує розрив Маркса з гуманізмом особистості та суб’єкта. Показавши, що перший етап філософської діяльності Маркса проходив під впливом гуманізму, близького до Канта, що другий її етап (1842 — 1845 pp.) позначений гуманізмом у стилі Фойєрбаха, Альтюсер аналізує момент Марксового розриву з антропологією.

Дата добавления: 2015-08-05