Довбуше, Джордже, кресляре, стороже.

Імена по батькові жіночого роду мають у кличному відмінку закінчення – о, імена по батькові чоловічого роду – закінчення – у:

Ірино Петрівно, Надіє Михайлівно, Дмитре Олександровичу, Петре Юрійовичу.

У звертаннях, що складаються з двох власних назв (імені та по батькові) або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка:

Ірино Андріївно, пане Максиме, друже Іване, пані Оксано, колего Юрію.

У звертаннях, що складаються із загальної назви й прізвища, кличну форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка:

пане Столярчук, добродійко Прищепа, депутате Сосновський, товаришу Бойко.

У звертаннях, що складаються із двох загальних назв, кличну форму обов’язково має перше слово, а друге може виступати у формі як кличного, так і називного відмінка:

пане Голово (Голова)! товаришу майоре (майор)!

Арсенал звертань в українській мові дещо збіднений. З метою його розширення використовують ряд замінників. Уникаючи прямих звертань до незнайомих осіб, вдаємося до таких: Дозвольте звернутися...; Вибачте (пробачте), чи можна вас запитати...; Чи не скажете..

Привітання

До найчастіше вживаних етикетних виразів належить привітання. Вибір вітального виразу залежить від різних чинників, передусім від часу їх уживання. Стилістично нейтральних мовних формул привітання в українській мові порівняно небагато:

Доброго ранку! Добрий ранок!

Добрий день! Доброго дня!

Добрий вечір! Доброго вечора!

Уживання темпоральних привітань (тобто тих, що вказують на часові проміжки доби) суворо регламентоване: заміна одного виразу іншим неможлива.

Привітання „ Здрастуйте” здебільшого емоційно нейтральне, хоча й може вживатися людиною, коли вона перебуває не в кращому настрої. Цим словом користуються, вітаючи і знайомих, і малознайомих, і зовсім незнайомих людей. Воно може бути й відповіддю на привітання. Добре знайомі люди, вітаючись, часто звертаються один до одного по імені.

В офіційній ситуації, зокрема у звертаннях до великої аудиторії, використовують вирази:

Дозвольте привітати Вас!

Радий (-а, -і) вітати Вас!

Вітаю Вас!

Такі стилістично підвищені привітання адресують також одноліткам або старшим за віком, але для цього має бути сприятлива ситуація, відповідний настрій.

Промовляючи вітання, треба злегка вклонитися; якщо знайомий ваш ровесник, можна привітно підняти вгору праву руку (на рівні голови). Чоловік має при цьому на кілька секунд трохи підняти над головою капелюха чи кашкета. Інші головні убори – хутряну шапку, берет, спортивну чи в’язану шапочку – під час вітання не знімають.

Ділове спілкування має особливий порядок привітань залежно від ситуації. Так, при зустрічі вітають:

· молодші – старших;

· чоловіки – жінок;

· хто входить – присутніх (жінка чи чоловік).

Проте вихована людина не бере до уваги вікову чи службову ієрархію і завжди привітає іншу людину, не чекаючи, поки та зробить це першою. Чоловік завжди встає, коли вітається (за винятком дуже старих чи хворих).

У діловому спілкуванні жінка також встає при вітанні старших за посадою співробітників (чоловіка чи жінки).Тобто особу старшу за посадою вітають вставанням і чоловіки, і жінки.

Потиск руки при цьому повинен бути в міру міцний і енергійний.

Чоловік, вітаючись, знімає рукавичку, жінка – не знімає під час рукостискання тільки в спілкуванні з чоловіком.

Якщо жінка прийшла на прийом до начальника, передусім начальник повинен підвестися і сказати: „Проходьте, будь ласка ”, вийти з-за столу (через стіл руку не подають за жодних обставин), потиснути руку відвідувачці та запросити її сісти. Лише після цього, сівши на своє місце, він може спитати про її справу.

На привітання відповідають тим самим словом або виразом, але найчастіше намагаються вжити іншого вислову, чим вноситься певна різноманітність.

Наприклад:

Здрастуйте! – Доброго здоров’я!

Доброго ранку! – Вітаю Вас!

---

Дата добавления: 2015-08-05