|
Читайте также: |
1.В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-, в- у словах. У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:
а) між приголосними: флагман у справі роздержавлення, брати участь у різних проектах, надрукував у газеті;
б) на початку речення перед приголосним: У вступній частині договору наводяться найменування сторін; У сі засоби інформування про ціни повинні бути чітко оформлені;
в) незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученням літер льв, св, сф, тв, хв. і под .: поїхати у в ідрядження, включити у ф інансовий звіт, жити у Льв івській області, дізнатися у своїх підлеглих, залучити до виконання інноваційних програм у сф ері державно – правового реформування;
г) після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Херсонський морський торговельний порт розташований у гирлі Дніпра, у 53 милях від Чорного моря; Вам необхідно звернутися до тієї установи, у віданні якої перебуває цей будинок; І виробничими успіхами, і економічним зростанням, і продуманою стратегією розвитку, завдяки якій підприємство отримало перспективу, - у сім цим робітники комбінату завдячують своєму директорові.
2. В уживається для того, щоб уникнути збігу приголосних:
а) між голосними: купувати в аптеці, запроваджувати в установі, зміни в оподаткуванні, брати в оренду, інвестиційні процеси в Україні;
б) на початку речення перед голосним: В акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства.
3. Після голосного перед приголосним, залежно від темпу, ритму мови, вживається і у, і в: Земна куля оберталася у міжзоряному просторі (О.Довженко); повертались додому в темряві (Гр. Тютюнник); З року в рік у столиці зростають обсяги житлового будівництва; Кава „Галка” фасується в тару від Гостомельського склозаводу.
Чергування І – Й
Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих же позиціях, що й у – в.
1. І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, а саме:
а) між приголосними: Зазначте, в який час і на яких посадах ви працювали;
б) перед йотованими (й, є, ї, ю, я): Зав’язалася розмова на тему: наша метеорологія і її недосконалість (М. Хвильовий);
в) після паузи, що на письмі позначаються крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед приголосним: Незабаром завод буде повністю автоматизовано, і за рівнем технологічного оснащення він відповідатиме європейським стандартам; Він сам розіклав навколо себе хмиз – і підпалив (В.Дрозд);
г) на початку речення: І бригадири почали готуватись до засідання (О.Вишня);
ґ) при зіставленні понять: війна і мир, добро і зло і т.ін.
2. Й уживається, щоб уникнути збігу приголосних:
а) між голосними: Мале підприємство організується з метою повнішого й ефективнішого використання сировинних і трудових ресурсів регіону;
б) після голосного перед приголосним: З приватизацією постала нагальна потреба розробки антикризової програми й зміни політики управління підприємством
Чергування З – ІЗ - ЗІ (ЗО)
Варіанти прийменника з – із - зі (зрідка зо) чергуються на тій самій підставі, що й в – у, і – й.
1. З уживається:
а) перед голосним, з якого починається слово, незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: З ухваленням цього Закону змінено порядок нарахування податку на прибуток;
б) перед приголосним (крім с, ш), рідше – словосполученням приголосних початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним: Кошти було перераховано з вашого рахунка 24 листопада;
в) на початку речення, після паузи: З підозрюваного було знято всі звинувачення.
Щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови, вживають із або зі.
2. Варіант із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками
(з, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних (після них або перед ними): Необхідно скласти додаткову угоду до контракту із заступником директора підприємства із загальних питань; Перелік санкцій має визначатися за погодженням із профспілковою організацією: Багато підприємств перейшло на розрахунок із споживачами через касові апарати.
3. ЗІ вживається перед сполученням приголосних початку слова, зокрема коли початковими виступають з, с, ш, щ і т. ін., незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: Ознайомтеся зі звітами про рух і залишки цінностей. Кожна зі Сторін має право розірвати цей Договір.
Прийменник зо як фонетичний варіант прийменника зі завжди виступає при числівниках два, три: позичив зо дві сотні; працював зо три дні; паралельно із зі у словах зотліти, зотлілий, зомліти. зомлілий; може виступати й при займеннику мною: зі (зо мною), але тільки зі Львова.
4. Шляхи підвищення особистої культури мовлення майбутнього фахівця
Шляхи підвищення особистої культури мовлення – різноманітні. Для початку слід:
· виробити стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу;
· не говорити квапливо – без пауз, „ковтаючи” слова;
· частіше „заглядати у словник”, правопис, посібники;
· вивчати мовлення майстрів слова;
· читати вголос, із дотриманням усіх аспектів нормотворення;
· оволодівати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема ділового мовлення;
· привчати себе до систематичного запису власних думок та спостережень тощо.
Отже, шляхів до мовної досконалості безліч. Проте всі вони починаються з любові до рідної мови, з бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної відповідальності за рідну мову. Оволодіння орфоепічною мовною нормою, правилами наголошення слів, законами милозвучності – реальні шляхи до мовної досконалості.
Запитання і завдання для самоконтролю
Лекція 2. Лексико-фразеологічні засоби мови професійного спрямування
План викладу
1. Слово і його значення.
2. Книжна і розмовна лексика.
3. Терміни і професіоналізми.
4. Іншомовні слова.
5. Синоніми, омоніми, пароніми, антоніми та їх використання у професійному мовленні.
6. Українська фразеологія і професійне спілкування.
Ключові терміни та поняття:
- лексика - жаргонізми
- слово - суржик
- лексичне значення слова - калька
- граматичне значення слова - питома лексика
- однозначні слова - синоніми
- багатозначні слова - омоніми
- книжна лексика - антоніми
- розмовна лексика - пароніми
- запозичена лексика - фразеологія -
- терміни - мовне кліше
- професіоналізми - мовний штамп
1. Слово і його значення
„Слово має бути сказане так, щоб воно мало акцент доцільності”, – ці слова належать видатному українському драматургу і режисеру Лесю Курбасу. Звичайно, він мав на увазі те слово, яке звучить у театрі з уст актора. Таким же доцільним повинно бути слово і в устах будь-якого іншого фахівця – правника, інженера, економіста, фінансиста, менеджера тощо. Знання мови професії, вміле користування словом підвищує ефективність праці, допомагає краще на виробництві, в безпосередніх ділових контактах.
Щоб досягти цього, необхідно якомога повніше оволодіти лексичним багатством української мови, її лексичними нормами.
Що ж таке лексика? Лексика – це сукупність слів мови, говору або відповідної сфери вживання.
Слово – це найважливіша структурно-семантична одиниця мови, що являє собою єдність звукового чи графічного знака і значення.
Найважливіша функція слова – називна. Слова можуть називати предмети, явища, ознаки, дії і стан тощо. Співвіднесеність слова з певним поняттям, явищем дійсності називається лексичним значенням. Наприклад, роз’яснювати словник визначає як “ робити що-небудь ясним, зрозумілим; пояснювати”.
За характером співвіднесеності з дійсністю слова поділяються на повнозначні і службові. Усі повнозначні слова – іменники, прикметники, займенники, числівники, дієслова, прислівники – мають лексичне значення, доповнене граматичним. Граматичне значення – це частина значення слова, що складається з відомостей про те, у яких формах слово слід вживати в мовленні. Ці відомості включають у себе знання про належність слова до тієї чи іншої частини мови, про граматичні ознаки тієї чи іншої частини (рід, число, відмінок). На відміну від інших повнозначних частин мови займенники не називають, а вказують на значення, що даються в інших словах. Смисловою специфікою займенника є загальність, абстрактність. Значення займенника залежить від значення того слова, на яке вони вказують (він, дехто, ніхто, всі). Отже, займенник набуває цілком конкретного змісту у висловлюванні.
Службові слова – прийменники, сполучники, частки – позбавлені предметної відповідності, не називають предметів, явищ, ознак тощо, наприклад: над, від, за, і, а, мов, що, не, ні, б, нехай. Вони вказують на залежність між повнозначними словами і вживаються для зв’язку між словами, реченнями або надають різноманітних відтінків значенню слів чи всього речення.
Як назва слово може співвідноситися і з конкретними предметами, ознаками, діями: автомобіль, твердий, голосно, і з такими явищами, які не можна сприймати почуттєво: бачити, чути, рішучість, дуже, можна. Слова, що є назвами, співвідносними з конкретними речами, об’єктами, властивостями, діями, називаються словами з конкретним значенням. Слова, що використовуються для називання понять, що мисляться поза зв’язком з конкретними предметами та явищами, називаються словами з абстрактним значенням.
Значення слова містить не лише вказівку на дійсність, а й ставлення мовця до дійсності. Тому значення слова часто включає й оцінний момент, а слово набуває того чи іншого емоційного забарвлення. Наприклад: рученька, ручище, Івасик, дідусь, дідуган. На лексичне значення цих слів накладається ще й оцінне.
Слова української мови поділяються на однозначні та багатозначні. Слова, що мають одне значення, називаються однозначними. Такими словами є, наприклад, іменники: прейскурант – „ офіційний довідник цін на товари й послуги ”, толь – „ покрівельний та гідроізоляційний матеріал, що застосовується в будівництві ”. Однозначність є характерною ознакою термінів будь-якої галузі, власних назв.
Багатозначні слова мають кілька значень, як-от: прем’єр – 1 ) Глава уряду, особа, яка очолює Кабінет Міністрів, раду міністрів. 2) У театрі – артист, що виконує головну роль .; стимул – 1) Причина, що спонукає до дії. 2) Зацікавленість у здійсненні чого-небудь. 3) Подразник, який викликає реакцію.
Значення багатозначних слів поділяються на прямі й переносні. Основне. вихідне значення називається прямим. Воно звичайно є нейтральним, позбавленим образності. Переносне значення слова може бути мовним, тобто таким, що закріпилося в мові, і індивідуально-авторським, тобто таким, що зустрічається лише у цьому тексті. Мовні переносні значення відображаються у словниках і супроводжуються пояснювальною позначкою ПЕРЕН., наприклад: Руїна – 1) Залишки зруйнованої споруди, населеного пункту. 2) перен., розм. Немічна від старості або хвороби людина. 3) Повний розвал, розруха. 4) Руйнування, знищення чого-небудь. 5) Повне розорення, занепад чого-небудь. Індивідуально-авторські переносні значення у словниках не фіксуються. Багатозначність – це один із найважливіших шляхів розвитку словникового складу мови. Багатозначні слова є джерелом виразності, до якого активно звертаються письменники і публіцисти. Але в окремих сферах, зокрема в професійному мовленні, діловодстві існують певні обмеження щодо функціонування багатозначних слів. У мові професійного спілкування вживаються переважно однозначні слова, а багатозначні – лише у прямому значенні, що забезпечує правильне сприймання тексту.
Необхідно пам’ятати, що першим правилом вибору слова у будь-якій сфері спілкування є чітке знання мовцями його значення. При вживанні слова у неправильному значенні зміст висловлювання стає перекрученим, спотвореним, незрозумілим, отже, спілкування може втратити свою ефективність. Французький філософ і математик Декарт радив:” Уточняйте значення слів – і ви врятуєте світ від безлічі непорозумінь”.
Немотивоване використання слів забруднює мову, у спілкуванні людей воно може стати причиною непорозуміння, а то й конфлікту.
Серйозну небезпеку для мови становить явище, яке дістало назву „суржик”. Цей термін запозичено із сільськогосподарської галузі – із млинарства. Суржиком називали суміш зерна - жита, пшениці, ячменю, вівса, а також борошно з такої суміші. Зрозуміло, що це борошно низького ґатунку. Суржиком називають ще одну суміш – мовну, яка нерідко стає об’єктом для глузування. Так, часто замість українських слів папір, аркуш, кошторис, тези, митниця, відрядження, конкурентноспроможність чуємо бумага, лист, смета, таможня, командировка, конкурентноспособний. Іноді російські слова набувають українського звучання (бувший, вмішуватися, обіщати, накінець).
Замість них необхідно вживати: колишній, втручатися, обіцяти, нарешті)
Типовою помилкою, яка створює суржик, є калькування (переклад по частинах) російських виразів. Дослівний переклад з російської мови речень «Собрание состоялось вчера», «Бригада отрабатывает новую технологию» дасть речення, що відповідають нормам української мови, - „ Збори відбулися вчора”, „ Бригада відпрацьовує нову технологію ”. Але у багатьох випадках калькування спричинює утворення не властивих українській мові конструкцій, наприклад, ненормативних словосполучень „ приймати участь”, „крупні недоліки”, „для видимості”, „вид з вікна ” замість правильних „ брати участь”, значні недоліки”, „для годиться”, „краєвид з вікна”.
Наведемо невеликий словник російсько-українських відповідників, який застерігає від калькування російських виразів, уживаних у діловій сфері:
Російська мова Українська мова
бросаться в глаза впадати в око (у вічі)
в двух словах кількома словами
в конце концов врешті-решт, зрештою
в порядке исключения як виняток
в противном случае інакше
ввести закон в силу надати чинності (сили) законові
взыскать неустойку стягнути недотримку
Вы правы Ви маєте рацію
вынести благодарность скласти подяку
выписка из протокола витяг з протоколу
денежные средства кошти
заказное письмо рекомендований лист
на протяжении года протягом (упродовж)року
нанесенные убытки завдані збитки
общими силами спільно, гуртом, спільними зусиллями
по возможности быстрее якомога швидше
повестка дня порядок денний
прийти к убеждению переконатися
сеть предприятий мережа підприємств
текучесть кадров плинність кадрів
ужесточить требования посилити вимоги
2. Книжна і розмовна лексика
Склад лексики сучасної української літературної мови є стилістично неоднорідним. Залежно від сфери спілкування, мети висловлювання, мовленнєвого рівня співрозмовника ми обираємо різнорівневі мовні засоби, найбільш придатні для конкретної ситуації. Уже йшлося про те, що мова поділяється на функціональні стилі, кожен із яких характеризується особливостями на всіх рівнях мови – лексичному, морфологічному, синтаксичному тощо. Найяскравіше стилістична диференціація мовних засобів виявляється на рівні лексики.
Залежно від сфери використання прийнято виділяти 2 групи слів: 1) лексика стилістично нейтральна, чи міжстильова; 2) лексика стилістично маркована („позначена ”). Остання поділяється на книжну і розмовну. Розглянемо кожну з цих груп докладніше.
До міжстильової (нейтральної) лексики належать слова, не закріплені за яким-небудь стилем. Вони можуть вживатися будь-де: у підручнику, у виступі на нараді чи науковій конференції, у художньому творі, у невимушеній бесіді чи телепередачі тощо. Міжстильову лексику становлять слова будь-якої частини мови, за винятком вигуків, які завжди вирізняються стилістичним забарвленням. Нейтральні зі стилістичного боку слова можуть називати конкретні предмети (автомобіль, стіл), явища (дощ, вітер), абстрактні поняття (увага, вимогливість, демократія), ознаки предметів (надійний, спокійний), дії (розробляти, експонувати) тощо. Нейтральні слова становлять основу словникового запасу української мови і переважають у тексті будь-якого стилю. Вони широко використовуються у мові професійного спілкування.
До книжної лексики входять слова, що вживаються переважно в писемних різновидах літературної мови (заява, протокол, накладна, договір, контракт). Вони мають відтінок офіційності, урочистості.
До книжної лексики належить:
1) Іншомовна лексика або лексика, що містить запозичені корені: еквівалент, інтенсифікувати, контингент, прерогатива, нонсенс, інкорпорація. До книжної лексики належать деякі старослов’янізми: благоденство, благочестя, предтеча, сокровенний.
2) Загальнонаукова лексика: дослідження, гіпотеза, дефініція, функція, аналіз, синтез, систематизація, класифікація.
3) Офіційно-ділова лексика, основними групами якої є:
* назви ділових паперів: заява, протокол, договір, контракт, резюме;
* номенклатурні назви (назви установ, службових осіб): міністерство, генеральна дирекція, начальник відділу збуту; диспетчер, інспектор, секретар-референт, менеджер з персоналу;
* абревіатури на позначення номенклатурних назв: МЗС (Міністерство закордонних справ), ВАТ (відкрите акціонерне товариство), КБ (конструкторське бюро), ЗАТ (закрите акціонерне товариство), ПП (приватне підприємство), ТОВ(товариство з обмеженою відповідальністю).
4) Суспільно-політична лексика: демократія, гласність, багатопартійність, толерантність, свобода слова.
До розмовної лексики належать слова, які вживаються в усному невимушеному спілкуванні. Вони не можуть використовуватися у діловому й науковому стилях, включаючи і їхні усні жанри (лекція, доповідь, виступ), а значить – і в мові професійного спрямування.
Розмовна лексика:
- має забарвлення зниженості порівняно з нейтральною: швидко – хутко, говорити – балакати, кричати – репетувати, іти – плентатися;
- виступає замінником лексикалізованих словосполучень, термінів: залікова книжка – заліковка, „Літературна газета” – „ літературка”, електропоїзд – електричка;
- для розмовної лексики характерний цілий ряд суфіксів, які надають словам експресивно-емоційної оцінки – позитивної чи негативної:- есеньк- - малесенький, -оньк- - голівонька,- ичк- - сестричка, -аг- - роботяга, -ущ- - загребущий, -ак- - писака;
- дієслова з двома префіксами: поповидумувати, попобігати, понаставлят и.
Незважаючи на стилістичну зниженість, розмовні слова належать до літературної лексики. Поза її межами перебуває просторічна лексика, до якої належать грубі, вульгарні слова (жерти, тріскати, морда, свинюка. варнякати) і „неправильні”, „перекручені”слова (охтобус, радіво, шохвер, трамвай, тудою, сюдою). Основною сферою функціонування просторіччя є мовлення малоосвічених людей.
3.Терміни і професіоналізми
Основну частину лексики фахової мови складає термінологія. Термінологія – це сукупність термінів певної галузі науки, виробництва. Термінами називаються слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, явищам, діям з якої-небудь галузі знання – науки, культури, техніки, політики, економіки.
Основними ознаками термінів є:
- смислова однозначність, точність;
- наявність дефініції;
Дефініція – це коротке логічне визначення, яке встановлює істотні відмінні ознаки предмета чи значення поняття, тобто його зміст.
- стилістична нейтральність;
- професійний рівень практичного вживання.
Кожна галузь науки, техніки, виробництва має свою термінологію. В українській мові виділяють такі основні групи термінологічної лексики:
· математичну (множення, дільник, квадрат, кут);
· фізичну (молекула, електрон, калорія, вольт);
· літературознавчу (драма, поема, сюжет, персонаж);
· лінгвістичну (фонема, іменник, сполучник, лексикологія);
· філософську (метафізика, базис, діалектика, матерія);
· хімічну (водень, кисень, оксиди, іон);
· медичну (хірургія, ін’єкція, термометр, пеніцилін);
· біологічну (рецептор, клітина, тканина, тичинка);
· музичну (соло, тріо, октава, гітара);
· спортивну (футбол, тайм, шахи, гросмейстер);
· електротехнічну (контакт, струм, заземлення. ізоляція);
· радіотехнічну (антена, радіоцентр, радіоприймач).
Значну групу термінологічної лексики складає економічна термінологія. Переважна кількість економічних термінів іншомовного походження. Наприклад, акцепт, аукціон, акція походять з латинської мови, акциз, ажіотаж – з французької, базис, економіка - з грецької, а бізнес, бізнесмен – з англійської мови. Серед економічних термінів чимало і власне українських слів: якість, власник, господар, продаж, виробник, споживач, гривня тощо.
Економічні терміни можуть бути загальнонауковими (загальновживаними): аналіз, синтез, процес, проблема, інтенсивність, дефіцит, економія тощо і вузькоспеціальними, які використовуються лише спеціалістами: дефляція - зменшення грошової маси, вилучення з обігу грошей, випущених у період інфляції, рабат – комерційна знижка з усієї суми грошей, що належить за товар, надається при сплачуванні готівкою та ін.
За структурою економічні терміни також різні: можуть складатися з одного слова – економіка, трест, підприємець, податок, показник, збиток, замовник тощо, а також бути вираженими словосполученнями: суб’єкт господарювання, інвестиційна політика, податкова політика, вільна економічна зона, біржа праці, бригадна організація праці та ін.
Існує ряд обов’язкових вимог при користуванні термінами.
1) Термін треба вживати лише в тій формі, яка зафіксована в словнику. Так, якщо в словнику зафіксовано діловодство, то слід користуватися тільки цією формою терміна, обминаючи такі зіпсовані його форми, як ділопроізводство, діловедення, справоведення та ін.
2) Термін повинен вживатися з одним значенням, закріпленим за ним у словнику. Наприклад, термін циркуляр – це розпорядження, яке повинні виконувати всі підвідомчі даній організації установи та підприємства. Це означає, що циркуляр – лише директивний лист, а не лист будь-якого типу, і циркуляром можна називати лише документи цього типу.
3) Особливої уваги заслуговують терміни, що вживаються у двох або кількох галузях з неоднаковим значенням, а також багатозначні терміни.Так, кілька значень має термін економіка:
· історично визначена сукупність суспільно-виробничих відносин, що характеризують економічний лад суспільства;
· народне господарство країни;
· наука, що вивчає специфіку виробничих відносин у певній галузі або сфері суспільної діяльності.
Вживаючи такі терміни, автор документа мусить так будувати текст, щоб відразу було видно, яке значення терміна він мав на увазі.
4) Слід суворо дотримуватися правил утворення від терміна похідних форм, засвідчених у словниках чи довідниках. Наприклад, як написати: підписання акта чи акту? Зі словника довідуємося, що загальновживане слово має закінчення – у, а термін – а. Отже, підписання, складання, вилучення акта, але після першого акту, після акту проголошення. Від терміна акт можна утворити дієслово актувати, пасивну форму актуватися, дієприкметник актований, віддієслівний іменник актування, але не активування чи активація.
5) Велике, вирішальне значення має контекст, оточуючі слова для термінів, абсолютно однакових за формою, але різних за значенням. Наприклад:
· редуктор (у хіміків) – „пристрій для знижування тиску газу”;
· редуктор (у машинобудівників) - „пристрій для зниження швидкості обертання валів”.
6) У термінології багатьох галузей науки існують терміни-дуплети (нові й старі, власномовні й запозичені). Вибираючи серед цих термінів потрібний для документа, слід орієнтуватися на той, який для цієї термінологічної системи вже кодифікований (зафіксований у словнику).
Отже, терміни – група слів, яка потребує до себе спеціальної уваги, постійного звіряння зі словниками, повсякчасного поновлення в пам’яті значення потрібних для роботи найменувань.
Термінам протистоять професіоналізми – слова і звороти, властиві мовленню людей певної професії. Професіоналізми - це назви понять певної галузі виробництва, роду занять. За межами певного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу..Наприклад, слова та словосполучення із мовлення шахтарів: штрек, терикон, антрацит, видавати на-гора; із мовлення вчителя, викладача: хвіст, вікно, зірватись, запаритися; із професії економіста, бухгалтера: липовий баланс, заморозити рахунки, збити в купу рахунок, дебет кредит обганяє.
Як утворюються професіоналізми?
По-перше, завдяки вживанню слова загальнонародної мови у специфічному значенні: вікно – не заповнений між уроками (лекціями) час (у мовленні вчителів, викладачів ); ляп – помилка; загоряти – сидіти без діла; бублик – руль; гума – автопокришка; човник – деталь швейної машинки.
По-друге, шляхом усічення основ слів на зразок кібер (кібернетика); філфак (філологічний факультет).
По-третє, через зміни в наголошенні слів Наприклад:
Нормативні наголоси Професійні наголоси
ко́мпас компа́с
ра́порт рапо́рт
а́томний ато́мний
По-четверте, звична потреба професіоналів визначити деталі виробничого процесу чи виробу приводить до появи фахових назв, зокрема, частин глечика: дно – нижня частина виробу; утір – лінія, що окреслює дно, а також вінця, пелюстки, плечі, карнизик
По-п’яте, шляхом заміни деяких граматичних законів літературної мови. Наприклад, професійній мові властиве вживання іменників абстрактних та речовинних назв у множині: масла, води, обсяги, моменти. В інших випадках такі іменники мають лише форму однини.
Професійні слова можуть з’явитися на основі відомих шляхів префіксації та суфіксації, осново-та словоскладання:
Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 153 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| ДО МОДУЛЯ № 1 | | | Чергування У - В 2 страница |