Розділ IV . 1948 рік : відлуння голоду

У січні від голоду помер 44-річний утриманець М.М. Черняк, мешканець Новоселівки Краснолиманського району Сталінської області [698].

21 лютого Президія Верховної Ради СРСР видала Указ „Про виселення з Українських РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя”, а Рада Міністрів СРСР прийняла постанову про порядок застосування цього Указу. Через два тижні, 5 березня, вийшла постанова ЦК КП(б)У, що визначила завдання партійних організацій щодо виконання Указу. Ще пізніше – 20 березня – відповідну постанову прийняла Рада Міністрів УРСР.

Згідно з Указом, загальним зборам колгоспників або селян надавалося право виносити громадські вироки про виселення з села осіб, які не виробляли мінімуму трудоднів, уперто не бажали чесно трудитися, вели антигромадський, паразитичний спосіб життя, підривали трудову дисципліну і своїм перебуванням на селі „загрожували добробуту колгоспу, колгоспників і їх безпеці”. Для внесення громадського вироку вимагалася присутність на загальних зборах більшості членів колгоспу або повнолітніх мешканців села. Громадський вирок приймався відкритим голосуванням, простою більшістю учасників зборів. Потім вирок повинен був затверджуватися виконкомом районної Ради депутатів трудящих. Якщо районна Рада вважала вирок правильним і обґрунтованим, він набирав законної сили. Особи, які підлягали виселенню, надсилалися на вісім років до віддалених місцевостей Радянського Союзу. Через п’ять років після виселення вони могли порушити клопотання про повернення до попереднього місця помешкання. Виконком районної Ради, який затверджував громадський вирок, міг задовольнити таке клопотання за наявності позитивного відгуку про поведінку і трудову діяльність виселеного з місця поселення та згоди загальних зборів членів колгоспу або мешканців села, які винесли громадський вирок.

Особливо підкреслювалося, що виконання Указу „не є короткочасна кампанія, а є важливою і відповідальною роботою, розрахованою на систематичне очищення колгоспів від антигромадських, паразитичних елементів”.

Проте реалізація Указу продовжувалася недовго – близько трьох місяців після його прийняття. Вже 2 червня вийшов Указ Президії Верховної Ради СРСР „Про виселення до віддалених районів осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя”. Його дія розповсюджувалася на більшість республік Радянського Союзу, включаючи УРСР.

Усього протягом березня, квітня і травня в Донбасі було винесено 654 громадських вироки, з них: у Сталінській області – 477, у Ворошиловградській – 177. Найбільша кількість вироків у Сталінській області була: в Краснолиманському районі (46), Слов’янському (38), Волноваському (35) і Старо-Бешівському (32).

Серед районів Ворошиловградщини виділялися: Станично-Луганський (22 вироки), Слов’яносербський (12), Нижньо-Дуванський (11).

Можна припустити, що певна частина виселених не змогла виробити мінімуму трудоднів внаслідок знесилення і хвороб від голоду в 1946 – 1947 рр. [699].

У лютому на хуторі Вовчий Яр Краснолиманського району Сталінської області з діагнозом „дистрофія 3-го ступеню” помер однорічний Олексій Федотович Осипенко [700].

11 березня Рада Міністрів УРСР прийняла постанову „Про закупівлю споживчою кооперацією борошна, крупи, зерна, зернобобових і картоплі за цінами, які складаються на ринку”. У постанові зазначалося, що для надання допомоги колгоспам Ізмаїльської, Херсонської, Миколаївської, Одеської, Запорізької, Дніпропетровської і Сталінської областей, які „постраждали від недороду”, для забезпечення харчуванням колгоспників, зайнятих на сільськогосподарських роботах навесні 1948 р., а також для розгортання торгівлі споживчою кооперацією в містах і робітничих селищах необхідно організувати через систему споживчої кооперації закупівлю у колгоспів, колгоспників і селянських господарств 18 450 т борошна, крупи, зерна, зернобобових культур і 4 000 т картоплі.

Постанова передбачала закупівлю у Ворошиловградській області 750 т борошна, крупи, зерна і зернобобових культур [701].

22 травня секретар первинної партійної організації зернорадгоспу „Оленівський” Ольгинського району Сталінської області Вишневський у листі до секретаря обкому КП(б)У Струєва писав: „...У зернорадгоспі „Оленівський” Ольгинського району на цей час надзвичайно погіршилося постачання хлібом трудящих... Якщо відпускати кожному робітнику по 500 грамів хліба на день, не враховуючи їхніх утриманців, то і в цьому випадку наша денна потреба у хлібові 335 кг, що складає на травень місяць 10 380 кг. Замість цього мінімального задоволення наших робітників ми у травні місяці отримали борошна всього 3 200 кг, яке давно з’їли і сидимо без хліба. Трудящі, особливо сезонні, відмовляються працювати без хліба, внаслідок чого затягується прополювання зернових і просапних культур, від чого ми можемо втратити врожайність. Ця обставина і спонукає настійно прохати вас дати нам додаткового наряду на травень хоча б на дві тонни борошна” [702].

У травні голодною смертю помер 55-річний колгоспник Д.П. Сірий, мешканець с. Терни Краснолиманського району Сталінської області [703].

У липні в селищі Дробишевому Краснолиманського району Сталінської області від голоду у віці 50 років помер робітник С.М. Івков [704].

8 серпня секретар первинної партійної організації зернорадгоспу „Оленівський” Ольгинського району Сталінської області Вишневський вдруге (після 22 травня) звернувся до секретаря обкому КП(б)У Струєва. Він писав, що в радгоспі знову проблема з хлібом. Робітники прохають збільшити видачу їм хліба – хоча б по 2 кг на одну працюючу сім’ю. Дирекція радгоспу це прохання задовольнити не може, оскільки на серпень господарство отримало тільки 4 100 кг борошна, а потреба на місяць – 20 т хліба. „З 1 серпня 1948 року, - писав Вишневський, - кожний працюючий в радгоспі отримує по 400 г хліба, а утриманцям не видаємо нічого, оскільки у нас нічого давати... Всі ці скарги викликають додаткові труднощі у виконанні виробничого плану сільськогосподарських робіт останнього етапу 1948 року”.

Лист закінчувався проханням допомогти, щоб кожна робоча сім’я могла отримати по 2 кг хліба щоденно [705].

У вересні від аліментарної дистрофії помер 81-річний А.З. Брит, мешканець с.Новоселівка Краснолиманського району Сталінської області [706].

За 1948 р. у Сталінській обласній центральній клінічній лікарні від аліментарної дистрофії померли двоє хворих. Як зазначалось у річному звіті лікарні, один з них надійшов „у надзвичайно тяжкому стані, причому аліментарна дистрофія була ускладнена дизентерією” [707].

Дата добавления: 2015-07-26