Розділ ІІІ. 1947 рік: жнива голоду 3 страница

Було встановлено, що П.А. Бабченко і Н.Г. Козлов жили в селі Олександро-Григор’ївці Авдіївського району і систематично викрадали продукти харчування у мешканців села. Початок організації групи було покладено в серпні 1946 р. У ніч на 15 грудня 1946 р. група пограбувала магазин №37 відділу робітничого постачання (ВРП) тресту “Сталіношахтовідбудова” в селі Олександро-Григор’ївці, з якого взяла промтоварів і продуктів харчування на 19 547 крб. У ніч на 6 січня 1947 р. члени групи пограбували контору колгоспу “Заповіт Ілліча” Авдіївського району, де забрали 6 352 крб. та майно дитячих ясел. Вночі 21 січня 1947 р. бандити здійснили пограбування магазину №9 ВРП тресту “Сталіношахтовідбудова”. Тут вони взяли продуктів харчування і промислових виробів на 68 402 крб.

Всього бандитська група завдала шкоди державі, колгоспам і приватним особам на 178 950 крб.

7-8 липня 1947 р. судове засідання Сталінського обласного суду зі звинувачення бандгрупи за статтею 56-17 Кримінального Кодексу УРСР і законом від 7 серпня 1932 р. засудило П.А. Бабченка до 25 років позбавлення волі з конфіскацією майна і позбавленням прав на п’ять років.

П.В. Івашура була засуджена на три роки позбавлення волі з конфіскацією майна. Всі інші члени бандитської зграї отримали по десять років ув’язнення з конфіскацією майна і позбавленням прав на три роки [309].

17 лютого у спецповідомленні Міністерства Державної Безпеки УРСР ЦК КП(б)У були наведені факти голодування міських і сільських мешканців Ворошиловградської області. Зазначалося, що на коксохімічному і металургійному заводах у м. Ворошиловську сім’ї низькооплачуваних робітників знаходяться у тяжкому матеріальному становищі, мають місце випадки захворювання дистрофією. Наприклад, сім’я робітника коксохімзаводу М.І. Косерєва, що складається з п’яти осіб, через недоїдання опухла. Косерєв має заробіток 300-350 крб. на місяць.

(Для порівняння: у 1947 р. шерстяна жіноча сукня коштувала 510-560 крб., звичайний чоловічий костюм – 430-450 крб., чоловічі і жіночі туфлі – 260-290 крб., наручний годинник “Зірка” – 900 крб., причому мова йде про державні ціни, які почали діяти з грудня – авт.).

Робітник цього ж заводу М.В. Князєв заробляв 450 крб. Його сім’я мала у своєму складі чотирьох осіб. Всі вони внаслідок недоїдання були повністю виснажені. У такому ж становищі знаходилася й сім’я робітника О.С. Корнякова, а також сім’ї робітників В.І. Коборєва і Ф.У. Сколотовича, які працювали на Ворошиловському металургійному заводі.

Робітниця Кадіївського коксохімічного заводу М.В. Гетьманова мала трьох малолітніх дітей. Її чоловік загинув на фронті. Сім’я від голодування опухла. Сім’я робітниці того ж заводу А.Н. Бражникової, яка мала двох малолітніх дітей, знаходилась у виснаженому стані з ознаками опухання.

Випадки захворювання дистрофією були зареєстровані серед колгоспників Ворошиловського, Попаснянського, Євсугського, Нижньо-Дуванського, Міловського, Покровського, Ново-Псковського, Слов’яносербського районів. Так, у Ново-Псковському районі, зазначалось у спецповідомленні, внаслідок недоїдання опухли 37 осіб, переважно багатодітні сім’ї колгоспників, які загинули на війні. Колгоспниця села Ново-Псков Є.Є.Размазіна, мати чотирьох малолітніх дітей, чоловік якої загинув на фронті, в 1946 р. виробила в колгоспі 382 трудодні (в декілька разів більше встановленого мінімуму – авт.), проте продуктів харчування не мала і вся сім’я її страждала від недоїдання. Сім’я колгоспниці колгоспу ім. Леніна цього ж району Є.А. Кубицької була хвора на дистрофію. Чоловік Кубицької не повернувся з війни. Вона жила одна з чотирма дітьми [310].

Цього ж дня секретар Костянтинівського райкому КП(б)У Гридасов і виконуючий обов’язки голови Костянтинівського райвиконкому Вовк звернулися з доповідною запискою до секретаря Сталінського обкому партії П.Р. Волкова і голови облвиконкому О.І. Струєва.

Вони писали: “У зв’язку з тим, що робітники радгоспу №9 ім. Артема і конезаводу №150 Костянтинівського району протягом тривалого часу не отримують хліба, у радгоспах склалося виключно тяжке становище. Починаючи з листопада місяця 1946 року і до цього часу, з радгоспу №9 пішли 40 робітників, у тому числі 5 трактористів. Обмежені продовольчі ресурси, які мали радгоспи, на сьогодні виявилися вичерпаними. З лютого 1947 р. надання комерційного хліба для їдалень радгоспів також припинено у зв’язку з відсутністю нарядів у райспоживспілці. У зв’язку з недостатнім харчуванням у радгоспі №9 є 8 дітей і 5 робітників, які захворіли на дистрофію.

Доводячи до Вашого відома тяжке становище радгоспів району у зв’язку з відсутністю пайкового хліба, райком КП(б)У і виконком райради прохають Вас вирішити питання про надання допомоги радгоспам продовольством” [311].

18 лютого газета “Ворошиловградська правда” опублікувала повідомлення, згідно з яким на той час колгоспи Ворошиловградської області отримали від колгоспників для поповнення посівного фонду 528 ц насіння ярових культур. Наприклад, колгоспники Боково-Антрацитівського району здали 38 ц кукурудзи і 21 ц проса; колгоспники Верхньо-Теплівського району – понад 200 пудів кукурудзи і близько 6 пудів насіння овочевих і баштанних культур, а колгоспники Слов’яносербського району внесли до посівного фонду з власних запасів 60 кг насіння баштанних культур і 48 ц соняшника [312].

19 лютого газета “Ворошиловградська правда” повідомила: “У Білокуракинському районі немає жодної артілі, яка була б повністю забезпечена посівним матеріалом” [313].

Станом на 20 лютого квартальний план заготівлі молока у Ворошиловградській області було виконано лише на 4,1%. Особливо незадовільне становище склалося в Покровському районі. Тут план виконали тільки на 0,7%. Не набагато кращою була ситуація в деяких інших районах. Так, Ново-Псковський і Ново-Астраханський райони виконали план на 0,9%, Білолуцький – на 1%, Нижньо-Дуванський - на 1,3%, Мостківський – на 1,5%, Троїцький - на 1,8% [314].

21 лютого виконком Сталінської обласної Ради депутатів трудящих “для надання допомоги особливо нужденним колгоспникам” виділив 500 ц зернових культур і 520 ц соняшника. Зокрема, господарства Добропільського району отримали 150 ц зерна, Сніжнянського – 100 ц і 250 ц соняшника, Артемівського – 35 ц зерна і 15 ц соняшника [315].

Цього ж дня Сталінський облвиконком прийняв рішення “Про підготовку тяглової сили до весняно-польових робіт у колгоспах Красноармійського та Ольгинського районів”. Зазначалося, що тут створилося катастрофічне становище з підготовкою живого тягла до весняних робіт у полі та збереженням коней. У колгоспах Красноармійського району 98% коней і 65% робочих волів були виснаженими, слабкими і непридатними до роботи. Тільки у січні поточного року колгоспи району втратили 96 коней. У колгоспах Ольгинського району непридатними до роботи від виснаження були 65% коней і 60% волів. Протягом січня загинуло 29 коней [316].

Того ж дня розпорядженням Сталінського облвиконкому колгоспам Харцизького району “для організації громадського харчування” було виділено 2 т зерна [317].

21 лютого Сталінський облвиконком своїм рішенням затвердив контингент населення міст і робітничих селищ області для забезпечення пайковим хлібом протягом березня 1947 р. у кількості 1 948 400 чол. Серед них – 945 000 зайнятих на виробництві; 351 000 дорослих утриманців і 652400 дітей. Серед працівників 119 000 повинні були отримувати в день по 1200 г хліба, 90 500 – по 1000 г, 170 000 – по 800 г, 150 000 – по 700 г, 16 000 – по 650 г, 399 500 – по 600-400 г. Хлібними картками забезпечувалися також 9300 мешканців будинків немовлят, дитбудинків і будинків інвалідів та літніх людей [318].

22 лютого Сталінський облвиконком затвердив контингент сільського населення області для отримання хліба за картками протягом березня 1947 р. у кількості 24 870 чол. Одночасно було затверджено додатковий контингент, який склав 17 950 осіб. З них по 200 г хліба щоденно могли купувати 12 950 працівників і по 100 г – 5 000 утриманців.

Таким чином, загалом по області у березні 1947 р. хлібними картками користувалося 2 000 520 міських і сільських мешканців [319].

Того ж дня Ворошиловградський облвиконком затвердив додатковий контингент сільського населення області, що забезпечувався хлібними картками у березні 1947 р. Мова йшла про робітників радгоспів, МТС, інвалідів Великої Вітчизняної війни першого та другого ступенів (які не мали відношення до сільського господарства), дітей – сиріт, утриманців. Всього хлібні картки отримували 17 800 осіб. З них 14 000 були працюючими. Вони могли щоденно купувати по 200 г хліба. Ще 3 800 непрацездатних членів їх сімей отримали можливість купувати по 100 г хліба в день [320].

23 лютого під час спроби пограбувати комору міської лікарні м. Єнакієвого Сталінської області працівники міліції затримали групу грабіжників.

Слідство встановило, що на початку грудня 1946 р. в Єнакієвому Т.Л. Верховод, який ніде не працював, організував бандитську групу у складі І.І. Шкіренка, І.Н. Хоменка, С.М. Ярового, П.Ф. Севастьянова і В.П. Дулова. У тому ж місяці група здійснила крадіжку картоплі з бази ВРП тресту “Орджонікідзевугілля”.

20 січня 1947 р. група пограбувала зерносховище радгоспу “Ново-Єнакіївський” Єнакіївського коксохімічного заводу. Забрали чотири мішки пшениці насіннєвого фонду. На початку лютого члени групи повторно здійснили крадіжку з бази ВРП тресту “Орджонікідзевугілля” трьох мішків картоплі. У середині цього ж місяця тут же було викрадено 300-350 кг капусти.

20 лютого бандитська група, озброївшись на той час пістолетом “ТТ”, здійснила напад на охорону колгоспу “Червоний Жовтень” №1 у селі Вєровка Єнакіївського району. Бандити обеззброїли охоронців і викрали вісім мішків насіннєвої пшениці, 37 кг цукру і гвинтівку з п’ятьма бойовими патронами, яку потім переробили на обріз.

Членів групи засудили за статтею 56-17 Кримінального Кодексу УРСР і законом від 7 серпня 1932 р.

24 - 25 липня 1947 р. відбулася виїзна сесія судової колегії з кримінальних справ Сталінського обласного суду в Єнакієвому. Сесія засудила Т.Л. Верховода до позбавлення волі з відбуванням у виправно-трудових таборах терміном на 25 років з наступним позбавленням у правах на п’ять років і конфіскацією всього особистого майна. Усіх інших членів банди засудили кожного на 10 років виправно-трудових таборів з конфіскацією майна і поразкою в правах на п’ять років [321].

24 лютого Сталінський облвиконком виділив на березень 1947 р. 6 500 пайків для посиленого дитячого харчування в області [322].

Цього ж дня від голоду помер Г.П. Теліус – 46-річний вантажник паливного складу станції “Красний Лиман”, який мешкав у селищі Новоселівці Краснолиманського району Сталінської області [323].

25 лютого відбулася нарада лікарів Авдіївського району Сталінської області. Першим на порядку денному стояло питання “Захворюваність дистрофією і боротьба з нею в районі”. Доповідачем була завідуюча райздороввідділом Полянська. Матеріали обговорення цього питання не були внесені до протоколу наради [324].

Цього ж дня директор радгоспу “Слов’янський” Слов’янського району Сталінської області Запорожченко і секретар партійної організації радгоспу Бублик звернулися з листом до секретаря Сталінського обкому КП(б)У Мельникова.

Вони писали: “Неодноразові звернення до облторгвідділу Сталінської області з питання планового забезпечення радгоспу “Слов’янський” Слов’янського району Черкаської селищної ради не знайшли позитивного результату; незважаючи на своє розташування в робітничому селищі міського типу (відповідно до рішення Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1938 року за №138а про адміністративний поділ Черкаська селищна рада віднесена до селищ міського типу, про що довідку додаю). Радгосп у грудні 1946 р. знятий з постачання хлібом та іншими продовольчими і промисловими товарами, в той час як робітники радгоспу повинні забезпечуватися за нормами міського типу: робітники – 500 г хліба на день, службовці – 400 г хліба, утриманці – 200 г та іншими продовольчими і промисловими товарами, відповідно до наказу наркомторгу Союзу РСР №380 від 13.11. 1942 року, що залишається в силі і на сьогоднішній день. Також не знайшла застосування в облторгвідділі Сталінської області постанова Ради Міністрів СРСР від 11 лютого 1947 року №259 про постачання радгоспних робітників та їх утриманців хлібом з 15 лютого до 1 липня 1947 року і телеграма Міністерства торгівлі Союзу від 11 лютого 1947 року № 1-142 з цього ж питання.

Одночасно повідомляю, що радгосп “Слов’янський” у зв’язку з настанням весняно-польових робіт зазнає крайньої нужди у забезпеченні спеціалістів і робітників радгоспу хлібом та іншими продовольчими і промисловими товарами; радгосп може втратити кадри у весняну сівбу, а від цього і всі наслідки.

Радгосп “Слов’янський” успішно провів усі сільськогосподарські роботи в 1946 році, виконав план здавання хліба державі, здав 15 360 пудів, на 160% виконав план оранки, зоравши 1010 га, план сівби озимих – на 107%, посіяв 435 га, успішно закінчив ремонт тракторів і сільськогосподарських машин в 1947 році, виконав план розвитку тваринництва у всіх видах, виконав державний план здавання тваринницької продукції з усіх видів у 1946 році. Робітники і спеціалісти радгоспу чесно і віддано трудились в 1946 році і заклали міцну базу для отримання високого врожаю в 1947 році.

Прохаю Вашої допомоги у наведенні порядку в постачанні радгоспу хлібом та іншими продовольчими і промисловими товарами облторгвідділом Сталінської області на основі вищевикладених постанов” [325].

26 лютого Ворошиловградський облвиконком затвердив контингент населення області, що забезпечувався хлібними картками у березні 1947 р. Усього хлібними картками мали користуватись 1 044 460 осіб. З них проживали у містах і робітничих селищах 997 100 чол. і в сільській місцевості – 42 600. Будинкам немовлят, дитячим будинкам і будинкам інвалідів та літніх людей було виділено 4 760 карток [326].

27 лютого від нестачі харчів загинув 57-річний сторож одного з будинків відпочинку у Слов’яногірську Сталінської області К.Є.Труш [327].

Цього ж дня виконком Попаснянської районної Ради депутатів трудящих Ворошиловградської області ухвалив рішення надати допомогу продуктами харчування 175 інвалідам війни, інвалідам праці і членам сімей загиблих фронтовиків, а також дітям-сиротам. Їм було виділено 3516 кг пшениці і 45 кг проса із створених колгоспниками району фондів допомоги за рахунок надпланових посівів. Водночас шість сімей району отримали грошову допомогу в розмірі 5 900 крб. (від 500 до 1 500 крб. на сім’ю) [328].

27 лютого відбулася виробнича нарада медичних працівників м. Дружківки Сталінської області.

У протоколі наради було зазначено: “Слухали: доповідь начальника шпиталю капітана медичної служби Айдарова “Клініка, діагностика і лікування аліментарної дистрофії”. Ухвалили: 1. Вислухавши доповідь капітана медичної служби Айдарова, медперсонал м. Дружківки зобов’язується організувати лікування способом, запропонованим капітаном Айдаровим, який дає кращий ефект (з практики шпиталю інтернованих). 2. Домогтися від господарських і парторганізацій м. Дружківки вирішення всіх організаційних питань, пов’язаних з лікуванням і профілактикою аліментарної дистрофії” [329].

28 лютого у спеціальному донесенні політвідділу Головного управління цивільного повітряного флоту політуправлінню УУЦПФ (Управління Українського цивільного повітряного флоту) та ЦК КП(б)У повідомлялося про тяжкі побутові умови, недостатнє продовольче забезпечення працівників авіації України. Зазначалося, що в низці підрозділів трапилося 26 випадків захворювання дистрофією від недоїдання. Зокрема, у Сталінському аеропорту – чотири випадки [330].

Цього ж дня виконком Ворошиловської міської Ради депутатів трудящих Ворошиловградської області постановив надати одноразову допомогу грошима, картоплею та овочами 86 бідуючим сім’ям міста [331].

Того ж дня уповноважений алебастрового заводу селища Камишоваха Попаснянського району Ворошиловградської області щодо отримання хлібних і продовольчих карток одержав у картковому бюро міста Попасне 78 карток для працівників свого підприємства. На залізничній станції картки у нього були викрадені. Через декілька днів за клопотанням Попаснянського райвиконкому Ворошиловградська обласна Рада депутатів трудящих дозволила видати нові картки замість викрадених [332].

Протягом лютого в містах і робітничих селищах Сталінської області хлібними картками були забезпечені 1 933 200 чол., з них 938 000 працівників, 350 600 дорослих утриманців і 644 600 дітей. У сільській місцевості хлібними картками користувалося 26 300 осіб. Картковою системою були охоплені також 9 180 мешканців будинків немовлят, дитячих будинків і будинків інвалідів та літніх людей.

Усього в області хліб за картками отримували 1 968 680 осіб.

У закритих установах пайковим харчуванням були забезпечені 8 940 чол., у закритій мережі харчування –29 366.

Таким чином, загалом по області пайкове харчування мали 2 006 986 чол. [333].

У лютому тільки в 9 містах, 2 міських і 10 сільських районах Донбасу від голоду загинула 191 людина. Зокрема, у м. Єнакієвому голодною смертю померла 41 особа, в Іллічівському районі Маріуполя – 22, у Кадіївці – 16, Артемівську – 9, Краснолиманському районі Сталінської області – 24, Слов’янському – 16, Першотравневому – 15. У сім’ї Мірошниченків, які мешкали в селі Петрівка – 1 Олександрівського району Сталінської області померли двоє дітей – трирічний Анатолій і п’ятирічна Катерина. У довідках про смерть було зазначено: “Виснаження від недостатнього харчування” [334].

„Довідку видано Комісарову Агапію Омеляновичу в тому, що він дійсно помер 2.03.47 р. о 12 дня (вдома). Смерть сталася від дистрофії. Що і засвідчується. Лікар. Діловод. (підписи)”. Цей документ, виданий поліклінікою м. Кадіївки, зберігається в архіві Відділу реєстрації актів громадянського стану Луганського обласного управління юстиції [335].

3 березня секретар партбюро Оленівського зернорадгоспу Ольгинського району Сталінської області Вишневський звернувся з листом до секретаря обкому КП(б)У Мельникова, в якому змалював тяжке становище з харчуванням працівників цього господарства. Зокрема, у листі зазначалося, що до березня люди харчувалися зерновими відходами, які використані майже повністю. У радгоспі фактично 350 осіб, що працюють, і 417 утриманців, які гостро потребують харчування. Проте Ольгинський райторгвідділ надав радгоспу лише 45 продовольчих карток по 200 г хліба і 15 карток по 100 г, що „зовсім не задовольняє робітників радгоспу, що гостро потребують допомоги”.

У кінці листа Вишневський прохав надати радгоспу допомогу, оскільки робітники хліба не отримують і „може створитися загроза у підготовці до весняної сівби” [336].

4 березня Рада Міністрів УРСР ухвалила постанову „Про відпуск у позику насіння ярових зернових культур для весняної сівби 1947 р.”. Колгоспам і селянським господарствам республіки було надано 90 тис. т зерна, з них 34 тис. т ярої пшениці з нарахуванням 10 ц на кожні 100 ц відпущеної позики. Господарства Сталінської області отримали 4 550 т насіння ярих зернових культур, а Ворошиловградської – 4 200 т [337].

Того ж дня Сталінський облвиконком своїм розпорядженням дозволив Сталінському і Макіївському трестам приміських радгоспів використати для поліпшення харчування працівників у березні 1947 р, з своїх власних ресурсів 41,5 т зерна. Зокрема, для 14 робітників шахт (деякі радгоспи в той час мали свої шахти – авт.) дозволялося виділити кожному щоденно 800 г хліба; для 304 інженерно-технічних працівників і робітників майстерень – по 500 г, на 1 767 робітників припадало по 350 г; на 81 службовця – по 200 г. Діти до дванадцяти років у кількості 1 905 осіб мали отримувати щоденно по 200 г хліба [338].

У цей день від голоду помер 50-річний робітник Сталінського заводу металоконструкцій А.М. Протас [339].

На 5 березня у колгоспників і населення Ворошиловградської області для весняної сівби було зібрано 650 ц зерна: проса і кукурудзи – 447 ц, соняшника – 147 ц, овочево-баштанних культур – 56 ц. До проведення цієї роботи були залучені всі партійні організації сіл, широкі маси комсомольців і молоді, вчителів, піонерів і школярів [340].

6 березня розпорядженням Сталінського облвиконкому Олександрівському району „для надання допомоги колгоспам” було виділено 3 т соняшника [341].

У цей же день виконком Сталінської обласної Ради депутатів трудящих і бюро Сталінського обкому партії затвердили на березень 1947 р. контингент колгоспників і робітників радгоспів, які харчувалися у сільських їдальнях, у кількості 20 тис. осіб, з них 17,2 тис. колгоспників та членів їх сімей і 2,8 тис. робітників радгоспів разом з їх родинами.

Нижче наведено дані у розрізі окремих районів [342]:

№ П/п	Райони	Колгоспники	Робітники радгоспів	Усього
1.	Олександрівський		-
2.	Артемівський		-
3.	Авдіївський	-
4.	Андріївський
5.	Амвросіївський		-
6.	Будьоннівський
7.	Велико-Новосілківський
8.	Волноваський
9.	Володарський
10.	Добропільський
Продовження таблиці:
11.	Дзержинський
12.	Єнакіївський		-
13.	Краснолиманський
14.	Красноармійський		-
15.	Катиківський		-
16.	Костянтинівський	-
17.	Ольгинський
18.	Первомайський
19.	Приморський		-
20.	Слов’янський
21.	Селидівський		-
22.	Сніжнянський		-
23.	Старо-Бешівський	-
24.	Старо-Млинівський
25.	Ямський
	РАЗОМ	17 200		20 000

Цього ж дня секретар Сталінозаводського райкому КП(б)У м. Сталіно Лебедєв надіслав до міського і обласного комітетів партії дані про запитання і висловлювання мешканців району на зборах і під час бесід.

Домогосподарка Олексієнко: „Коли будуть знижені ціни на продукти і збільшать норму хліба?”

Слюсар металургійного заводу ім. Сталіна Погорєлов: „Чи може зараз спалахнути війна?”

Домогосподарка Жарикова: „Чи вивозить Радянський Союз хліб за кордон?”

Машиніст електрокрану мартенівського цеху металургійного заводу ім.. Сталіна Хуторна: „Чому на заводі виділяються такі маленькі фонди для надання матеріальної допомоги робітникам?”

Вальцівник блюмінгу металургійного заводу ім. Сталіна Кузнєцов: „Чому не налагоджено регулярну торгівлю комерційними продуктами на заводі?”

Вантажниця вогнетривкого цеху металургійного заводу ім. Сталіна Мизевич: „Чи буде покращене харчування робітників до нового врожаю і за рахунок чого?”

Робітниця вогнетривкого цеху металургійного заводу ім. Сталіна Малюкіна: „Невже неможливо організувати комерційний магазин з продажу крупи?”

Вальцівник блюмінгу Леонов: „Чи буде видаватися картопля для садіння індивідуальних городів?”

Формувальниця вогнетривкого цеху Шиякина: „Чому наш завод на день 75-річчя нічим не відзначений?”

Зварник блюмінгу Шевякін: „Чи правда, що з 1 квітня всі утриманці будуть отримувати хлібні картки?”

Машиніст роликів блюмінгу Орєхов: „Коли буде організовано продаж комерційних продуктів на заводі?”

Робітник м’ясокомбінату Городецький: „Чому Америка тепер не хоче допомогти Радянському Союзу хлібом та іншими продуктами харчування?”

Робітник механічного цеху Олейниченко: „Як це вже підрахували врожай 1947 року, коли ще невідомі кліматичні умови? Якби все це підраховане зібрали, то життя змінилось би в кращий бік.”

Робітник механічного цеху Голуб: „Добре, що тепер звернули увагу в Україні на збільшення посівної площі. Це дає можливість за нового врожаю жити краще”.

Інженер мартенівського цеху Фесенко: „Зараз у нас велика спекуляція. Я докорінно не згодний з тим, що не можуть покласти край спекуляції на базарі”.

Машиніст парової машини блюмінгу Зайцев: „Я вважаю, що погане постачання робітників тільки на Україні тому, що вона була окупована німцями, а тому її не постачають”.

Майстер прокатного цеху Коломейцев: „ЦК ВКП(б) правильно вчинив і правильно вимагає покращення роботи колгоспів і радгоспів. Врожайність повинна бути підвищена, ми повинні мати вдосталь хліба”.

Контрольний майстер відділу технічного контролю Фадін: „Не піднявши сільського господарства, ми не зможемо підняти промисловість. Потрібний хліб і тоді все буде. Це передбачив т. Сталін”.

Майстер ливарного цеху Хоботков: „Селяни повинні зараз краще працювати. В деяких колгоспах немає дисципліни. Треба вимагати, щоб вони працювали як робітники на виробництві, змагалися і перевиконували свої зобов’язання” [343].

7 березня у рішенні виконкому Сталінської обласної Ради депутатів трудящих зазначалося, що в колгоспах Сніжнянського району налічувалось 70% коней і 40% волів, непридатних до весняно-польових робіт через виснаження. Від нестачі кормів загинуло 110 голів великої рогатої худоби, 135 овець, 27 коней, 30 голів свиней. У колгоспах Андріївського району непридатних до польових робіт коней було 70,7%, у колгоспах Артемівського району – 30,1% і 50% робочих волів. В Андріївському районі загинуло 19 коней, 116 голів великої рогатої худоби, 145 овець і 66 свиней [344].

Цього ж дня бюро Первомайського районного комітету КП(б)У Сталінської області розглянуло питання „Про систематичний зрив постачання населення району пайковим і комерційним хлібом”. Зазначалося, що внаслідок бездіяльності і відсутності оперативного керівництва з боку голови райспоживспілки Хаматуліна в колгоспах району систематично зривається громадське харчування і нормальна робота в сільських споживчих товариствах. Часті перебої у постачанні пайковим хлібом робітників МТС і радгоспів, службовців, спеціалістів сільського господарства, медичних працівників і вчителів. Для колгоспних їдалень з лютневого фонду комерційного хліба до цього часу не відпущено жодному колгоспу, лікарням і дитячим закладам з призначених 2150 кг хліба видано всього 530 кг.

За систематичне зривання постачання району пайковим хлібом, а також затримку видавання комерційного хліба колгоспним їдальням бюро райкому оголосило Хаматуліну догану із занесенням до облікової картки й усунуло його з посади роботи голови райспоживспілки. Одночасно бюро запропонувало первинній партійній організації райспоживспілки покращити масово-політичну роботу з апаратом; вести непримиренну боротьбу з бюрократизмом і тяганиною [345].

8 березня виїзна сесія Сталінського обласного суду у м. Ханжонкове засудила П.Д. Парменова до розстрілу, В.Є. Агєєва та А.І. Свіріна – до десяти років тюремного ув’язнення, а С.С. Чепурина, А.Я. Цвєткова, Н.Д. Стороженка, Н.І. Альошина, А.П. Янченка та А.А. Юрченка – кожного до шести років позбавлення волі.

Маючи на озброєнні пістолет системи „Вальтер”, а також саморобні гранати (консервні банки з амоналом), ця бандитська група здійснювала нальоти на колгоспні та радгоспні сади й городи.

Дата добавления: 2015-07-26