Структура особи злочинця.

• біофізіологічні ознаки

- стать

- вік

- стан здоровя

- особливості фізичної конституції

- природні властивості нервової системи

• соціально-демографічні ознаки

- стать

- вік

- освіта

- соціальне походження і становище

- рід занять

- національна та професійна приналежність

- сімейний стан

- рівень матеріальної забезпеченості

- приналежність до міського чи сільського населення

• морально-психологічні ознаки (ознаки які дають змогу пізнати внутрішній світ особи – його світоглядні та моральні риси і властивості, погляди, переконання, ціннісні орієнтації)
• соціально-рольові ознаки

- соціальна роль – реальні соціальні функції конкретної особи, зумовлені її становищем у системі суспільних відносин і приналежністю до виначених соціальних груп

- соціальний статус – його обов’язки та правила.

• кримінально-правові та кримінологічні ознаки (відображають ступінь соціальної деформації особи, її особливі властивості, що дають змогу виділити найбільш істотні ознаки осіб, які вчинили злочин)
• психічні аномалії (психічні аномалії, що не виключають осудність)

41. Особливості ґенези особи злочинця.

На мою думку, ознаки злочинця закладені у нього генетично, а під впливом певних факторів (соціальних факторів: майновий стан, вік, становище в суспільстві) вони проявляються негативно.

42. Психічні аномалії і їх значення при вчиненні конкретного злочину.

Психічні відхилення найчас­тіше зустрічаються у неповнолітніх, рецидивістів, осіб, які вчиня­ють тяжкі злочини проти особи (вбивства, тяжкі тілесні ушкоджен­ня, зґвалтування), хуліганство, дезадаптивні та ситуаційні злочини.

До психічних відхилень і аномалій (граничних станів) судово-психіатрична експертиза відносить: психопатію, психопатичні ста­ни, шизофренію в стійких формах, травми центральної нервової системи, хронічний алкоголізм, наркоманію та інші форми психіч­ної патології, які не виключають осудності. Подібні відхилення у багатьох випадках поєднуються з соціально-психологічною дефор­мацією особистості. Вони, як правило, мають набутий характер або одержані під час пологів, внаслідок перенесених травм, різного роду захворювань.

Наявність психічних відхилень у конкретної особи не завжди свідчить про те, що вони зіграли провідну роль в її протиправній поведінці. Говорячи узагальнено, вони не сприяють про­цесам соціалізації людини, правильному формуванню її особис­тості. Нервово-психічні захворювання потерпілих від злочинів збільшують їх віктимність.

43. Характеристика особи сучасних злочинців.

Особі злочинця притаманна система ознак, властивостей, рис, які визначають її як людину, що вчинила злочин. Будучи різно­видом особи взагалі, особа злочинця має загальні ознаки (стать, вік, фах, освіта, соціальний стан, роль у суспільстві), а також властиві лише особі злочинця специфічні ознаки, що визначають і відображають характер і ступінь її суспільної небезпечності.

Вітчизняні кримінологи поділяють ці ознаки на такі основні групи:

· соціальне-демографічні;

· кримінально-правові;

· соціальні ролі й статуси;

· риси правової та моральної свідомості;

· соціально-психологічні характеристики.

Ознаки, що характеризують особу злочинця, перебувають у взаємозв'язку та взаємозалежності. Так, соціально-демо­графічні ознаки особи значною мірою визначають її соціальні ролі й поряд з останніми є вирішальним фактором у форму­ванні моральних і психологічних характеристик особи. Низка ознак може мати альтернативний характер, тобто одночасно їх можна віднести до кількох груп (наприклад, освіта - соціаль­но-демографічна ознака, водночас може вказувати на соціальну роль особи в суспільстві).

Комплексне вивчення особи злочинців не повинне обмежува­тися встановленням окремих ознак, які часто поверхово характеризують особу, а має проводитися з необхідною глибиною у їх взаємодії, що є гарантією більш повного виявлення чинни­ків генезису особи злочинця з метою застосування адекватних за­ходів для її корекції і недопущення вчинення нею нових злочинів.

44. Класифікація злочинців.

У кримінології найчастіше використовують класифі­каційні групування за такими критеріями:

за соціально-демографічними ознаками (стать, вік, освіта):	· чоловіки, · жінки, · неповнолітні; · різноманітні вікові категорії, зокрема 18-24, 25-29, 30, 49 і понад 50 років; · з початковою, середньою та вищою освітою;
за ознаками соціального становища й роду занять:	· робіт­ники, · службовці, · працівники сільського господарства, · військо­вослужбовці, · приватні підприємці, · студенти, · безробітні, · пенсіонери;
за ознаками місця проживання та тривалості проживання:	· мешканець міста, · селища міського типу, · села; · місцевий житель, · мігрант, · переселенець;
за інтенсивністю й характером злочинної діяльності:	· по­вторність, · рецидив (спеціальний або загальний), · у складі групи, · організованого злочинного угруповання;
за даними про стан особи в момент вчинення злочину:	· у стані алкогольного, · наркотичного сп'яніння, · під час від­бування покарання у виправно-трудовій установі;
за видами вчиненого злочину:	· грабіжники, · вбивці, · ґвалтівники, · хулігани, · хабарники тощо.

45. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця.

Соціальний фактор:

Із погляду представників соціологічного напряму, відмінність злочинної поведінки від правомірної полягає в її спрямованості, цілях і системі мотивів. Злочинцям притаманні потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, погляди зовсім іншого характеру, ніж законо­слухняним громадянам. Вольові фізичні характеристики можуть сприяти чи перешкоджати вчиненню злочинів, проте за їх допо­могою неможливо визначити, чому саме вчинено злочин.

Отже, предметом кримінологічного вивчення, що допоможе відповісти на питання про причини злочинної поведінки, по­винна бути така система особистісних характеристик, які законо­мірно виявляються в ній:

• сфера потреб і мотивації (потреби, інтереси, мотивація);

• ціннісно-нормативна сфера свідомості особи (погляди, установки, переконання, ціннісні орієнтації, спрямованість особи);

• соціальні позиції особи з відповідними соціальними нормами;

• діяльність особи, що має значення в соціальному, мораль­ному та правовому аспектах, її місце та роль у цій діяльності.

Біологічний фактор:

Від біологічних особливостей, насамперед, залежить те, що візьме особа від навколишнього середовища, які громадські відносини ввійдуть до її структури. Інакше кажучи, природа наділяє людей ніби своєрідним фільтром, через який не кожний соціальний фактор може пройти. Біологічне постає як об­ставина, під впливом якої формується система суспільних відносин, які складають сутність особистості.

Генетичні й інші біологічні, фізіологічні відхилення, звичайно, певною мірою впливають на поведінку людини. Це безперечний факт, який, однак, вимагає правильного тлумачення. Отож вказані негативні особливості, що не ви­ключають осудності особи, є соціально зумовленими, їхній характер залежить від соціальних факторів, адже особистість формується під провідним впливом соціального середовища.

46. Основні напрями і методи використання в практичній діяльності кримінологічної

Дата добавления: 2015-07-24