Швидкість трудової адаптації та фактори, що її змовили

Адаптація означає включення особистості нову неюпредметно-вещественную і соціальне середовище. Коли людина вступає працювати, він входить у системувнутриорганизационних трудових відносин, займаючи декілька позицій. Воно й працівник, і громадський працівник, і колега, і член партійної, профспілкової та інші організації. Кожній таку позицію відповідає сукупність вимог, стандартів, зразків поведінки, тобто. соціальна роль. У соціальних ролях втілені вимоги щодо поведінки людини зі сторони тих спільностей і соціальних груп, членом яких є. Від людини, який займає кожну з під назвою позицій, очікується відповідне їй поведінка. Наприклад, із соціальної роллю раціоналізатора зв'язуються такі дії, як постійний аналіз можливостей розвитку, розробка варіантів тієї чи іншої вдосконалення, подача раціоналізаторських пропозицій, отримання винагороди. Комплекс цих позицій, ролей у створенні, суспільстві визначає соціальне становище особистості колективі та суспільство.

Поступаючи на підприємство, людина має певні цілі, потреби, цінності, норми. Установки поведінки. Відповідно до ними працівник і негайно пред'являє вимоги до організації: до місцевих умов праці, його оплаті, змісту, можливостям зростання, соціальної середовищі. Ставлення працівника до організації залежить від рівня його реалізації мети.

Але має цілі й завдання, центральні серед яких – випускати продукцію, виробництво матеріальних й духовних благ, надання послуг. Відповідно до ними організації складаються свої соціальні цінності й норми.

Так під час взаємодії працівника та молодіжні організації відбувається їх взаємне пристосування, протікає процес трудовий адаптації. Цей процес відбувається буде успішніше, ніж у більшою мірою норми і які колективу та стають нормами і цінностями окремої людини, чим краще й скоріш він швидко приймає, засвоює свої соціальні ролі. що більше підприємство відповідає запитам та санітарним вимогам працівника, тим вищий його задоволеність працею. Отже, адаптація – це складний, двосторонній процес між особистістю і середовищем, до якої він включається.

Вирізняютьпервичною і вторинну адаптацію. Первинна адаптація відбувається за початковому входження молодої людини в постійну діяльність. >Вторичная адаптація відбувається у такому разі: під час переходу працівника на нове робоче місце зі зміною чи ні зміни професії, і навіть при істотні зміни виробничої середовища, її технічних, економічних чи соціальних елементів.

>Психофизиологическая адаптація – це процес освоєння сукупності всіх умов, необхідні працівника під час праці. У сучасному виробництві морально старіють як техніка й технологія, а й санітарно-гігієнічні норми виробничої обстановки.

Соціально-психологічна адаптація -- це включення працівника в системи взаємовідносин колективу з його традиціями, нормами життя, ціннісними орієнтаціями. У результаті такий адаптації працівник поступово отримує різнобічну інформацію про своє колективі, його нормах, цінностях, про систему ділових та особистих взаємин у групі, про соціально-психологічної позиції окремих члени групи у структурі взаємовідносин, про групових лідерах.

Професійна адаптація виявляється у певному рівні оволодіння професійними навичками і вміннями, у формуванні деяких професійно необхідних якостей особистості, у розвитку стійкого позитивного відносини працівника зі своєю професії. Професійна адаптація багато чому визначається тим, освоїв чи працівник і при отриманні спеціальності необхідний мінімум знань і навиків, якою мірою він має почуття відповідальності, почуттям нового, практичністю, діловитістю, умінням розподіляти дії з часу.

Значимість окремих аспектів щодо різноманітних видів адаптації неоднакова. Так, професійний аспект більш значущий при первинному входження молодого працівника в постійну діяльність, аніж за переході робочого на місце без зміни професії. І професійний, і психофізіологічний аспекти дуже важливі при вторинної адаптації разі зміни виробничої середовища.

Попри розходження аспектів адаптації, всі вони у постійному взаємодії, тобто. трудова адаптація є цілісну систему, несводимую до простий сумі властивостей її частин. Вона передбачає пристосування працівника до організації у цілому, до її нормам і цінностям.

У процесі адаптації працівник проходить кілька стадій. На стадії ознайомлення то здобуває інформацію про ситуацію загалом, про оцінки різних дій, про еталони, норми соціальної поведінки. У стадії пристосування працівник переорієнтовується, визнаючи головні елементи нової виборчої системи цінностей, але зберігає і з колишні установки. У стадії асиміляції відбувається повне пристосування до середовища, ідентифікації з новою групою. Ідентифікація – це ототожнення особистих цілей з цілями підприємства, результат процесу адаптації.

За характером ідентифікації розрізняють три категорії працівників: байдужі, частково ідентифіковані, повністю ідентифіковані. Ядро будь-якого колективу становлять повністю ідентифіковані працівники. Особливістю з поведінки не є просто сумлінне ставлення до своїх обов'язків, а й готовність заради успішного досягнення мети організації поступитися своїми особистими інтересами.

Результатом ідентифікації є стабільне якісне виконання виробничих завдань і нормативів, формування стійкого позитивного ставлення до професії, трудовий ситуації, колективу.

Швидкість адаптації залежить від багатьох чинників. Однак у середньому це мінімальний термін, протягом якого адміністрація переконується у професіональній кваліфікації працівника, відповідність його які висуваються вимогам, і – згідно змісту, умов, оплати праці своїм очікуванням. Нормальний термін адаптації до різних категорій працівників становить від 1-6 місяців до 3-х років. Причому в керівників колективів терміни адаптації повинні прагнути бути коротше, ніж в рядових працівників.

Дата добавления: 2015-07-24