Початкова швидкість кулі та її практичне значення.

Після закінчення дії на кулю порохових газів її рух продовжується за інерцією. Зустрічаючи опір повітряного середовища, вона починає втрачати швидкість. Оскільки швидкість кулі весь час змінюється її прийнято фіксувати тільки в яких-небудь певних фазах руху. Початковою швидкістю (V0) називається швидкість руху кулі біля дулового зрізу ствола. Початкова швидкість є однією з головних характеристик бойових властивостей зброї. Під час збільшення початкової швидкості:

– збільшується дальність польоту кулі;

– збільшується дальність прямого пострілу;

– збільшується убивча та пробивна дія кулі;

– збільшується траєкторія польоту кулі, вона стає більш пологою;

– зменшується вплив зовнішніх умов на її політ.

За початкову швидкість береться умовна швидкість, яка дещо більша за дулову і менша за максимальну. Величина початкової швидкості кулі зазначається в Таблицях стрільби і в бойових характеристиках зброї. Величина початкової швидкості кулі залежить від:

– довжини ствола;

– маси кулі;

– маси, температури й вологості порохового заряду,

– форми розміру зерен пороху й щільності заряджання.

Чим довший ствол, тим більше часу на кулю діють порохові гази і тим більша початкова швидкість. За умов постійної довжини ствола й ваги порохового заряду початкова швидкість тим більша, чим менша вага кулі. Зміна ваги порохового заряду призводить до зміни кількості порохових газів, а звідси й до зміни величини максимального тиску в каналі ствола і початкової швидкості кулі. Чим більша вага порохового заряду, тим більші максимальний тиск і початкова швидкість кулі. Зі збільшенням температури порохового заряду збільшується швидкість горіння пороху, а звідси збільшуються максимальний тиск і початкова швидкість. За умови зниження температури заряду початкова швидкість зменшується. Зі збільшенням вологості порохового заряду зменшується швидкість горіння і початкова швидкість кулі.

Форма та розміри пороху дуже впливають на швидкість горіння порохового заряду, а звідси і на початкову швидкість кулі. Вони підбираються відповідним чином під час конструювання зброї та патронів. Збільшення щільності заряджання може призвести під час пострілу до різкого стрибка тиску і внаслідок цього – розриву ствола. Зменшення щільності заряджання викликає повільне та неправильне горіння пороху. Величина початкової швидкості є однією з найважливіших характеристик не тільки патронів, але й зброї. Проте судити про балістичні властивості зброї тільки на основі однієї початкової швидкості кулі не можна. Необхідно знати, що швидкість кулі пов’язана з її масою. Важливо знати, яку енергію має куля та яку роботу вона може виконувати. Для цього вводяться поняття убивчість кулі й пробивна дія кулі. Убивчість кулі характеризується її енергією в момент зустрічі із ціллю. Для нанесення ураження людині (виведення її зі строю) достатньо енергії від 11 до 30 Дж, в залежності від калібру кулі. Пробивна дія кулі характеризується здатністю пробивати перешкоду (укриття) певної щільності і товщини.

Під час горіння заряду порохові гази у стволі зброї створюють, як ми вже зазначали, дуже високий тиск. Навіть найменший тиск у дуловій частині ствола в момент вильоту кулі дорівнює декільком сотням атмосфер. Природно, щоб витримувати таке напруження, ствол зброї повинен мати велику міцність. Вона залежить від товщини стінок ствола і якості металу. Звичайно міцність ствола розраховується так, щоб ствол зазнавав тільки пружних деформацій розширення, тобто під впливом тиску розширювався, а з припиненням дії тиску набирав початкових розмірів. Якщо тиск у стволі перевищить величину на яку розрахована міцність ствола то ствол може зазнати залишкової деформації, яка спостерігається у вигляді роздуття ствола, а іноді і його розриву. Роздуття ствола відбувається в тих випадках, коли в стволі зброї на шляху руху кулі знаходиться стороннє тіло (пакля, що залишилася після чищення, ганчірка, мастило, зібране в краплю, пісок, бруд тощо). Стороннє тіло є перешкодою, натикаючись на яку куля сповільнює свій рух. Гази, що виходять услід за кулею, відштовхуються від її дна і дають зворотну хвилю, але основна маса газів продовжує рухатися до дулової частини. Відбувається зіткнення двох хвиль газів, які рухаються в протилежних напрямах. Внаслідок цього позаду кулі виникає дуже сильний тиск газів радіального напряму, що перевищує міцність стінок ствола. Він і викликає роздуття або розрив ствола. У переважній більшості випадків у появі роздуття винен той, хто стріляє. З метою попередження роздуття необхідно ретельно протирати й уважно оглядати канал

ствола перед стрільбою, а також оберігати його і патрони від забруднення. У процесі стрільб ствол зазнає зносу. Причини, що викликають знос ствола, можна розділити на три основні групи: хімічного, механічного і термічного характеру. У результаті дій хімічного характеру в каналі ствола утворюється нагар. Якщо після стрільби не вичистити весь пороховий нагар, то канал ствола протягом короткого часу в місцях сколювання хрому покриється іржею, після видалення якої залишаються сліди. У разі повторення таких випадків ступінь ушкодження ствола буде збільшуватись і може призвести до виникнення раковин, тобто значних поглиблень у стінках каналу ствола. Негайне чищення й змащування каналу ствола після стрільби запобігають його ураженню іржею.

Ушкодження механічного характеру – удари і тертя кулі об нарізи, неправильне чищення – призводять до стирання полів нарізів чи округлення кутів полів нарізів, особливо їх лівої грані, викришування й сколювання хрому в місцях сітки розпалу. Причини термічного характеру (висока температура порохових газів, періодичне розширення каналу ствола й повернення його в початковий стан) призводять до утворення сітки розгару й оплавлення поверхні стінок ствола в місцях сколювання хрому. Під дією всіх цих явищ канал ствола розширюється, змінюється його поверхня, внаслідок чого збільшується прорив порохових газів між кулею та стінками каналу ствола, зменшується початкова швидкість кулі і збільшується розкидання куль. Для збільшення строку придатності ствола до стрільби необхідно виконувати встановлені правила чищення й огляду зброї та боєприпасів, вживати заходів щодо зменшення нагрівання ствола під час стрільби. Режимом вогню називається найбільша кількість пострілів, яка може бути виконана за визначений проміжок часу без шкоди для матеріальної частини зброї, порушень заходів безпеки і без зниження результатів стрільби. З метою виконання режиму вогню необхідно проводити зміну ствола або охолоджувати його через визначену кількість пострілів.

Нехтування нормами режиму вогню призводить до надмірного нагрівання ствола і, як наслідок, до передчасного його зносу, а також до різкого зниження результатів стрільб. Живучістю ствола називається можливість ствола витримувати визначену кількість пострілів. Після цього він зношується і втрачає свої якості (значно збільшується розкидання куль, зменшуються початкова швидкість і стійкість польоту кулі). Живучість хромованих стволів стрілецької зброї сягає 10-20 тисяч пострілів. Підвищення живучості ствола досягається дотриманням режиму вогню, усуненням причин, що викликають роздуття ствола, своєчасним і правильним чищенням та змащуванням зброї.

Дата добавления: 2015-07-20