В.М. Геник, О.М. Паровий, В.П. Черватюк

Вогнева підготовка

Навчально-методичний посібник

Затверджено на засіданні вченої ради

Кам’янець-Подільського національного університету

імені Івана Огієнка

від «26» «грудня» 2013 року №14

м.Кам’янець-Подільський

2013 рік

УДК 355.541.1(075.8)

ББК 68.4(4Укр)32я73

Г34

Геник В.М. кандидат технічних наук, снс,

Паровий О.М., Черватюк В.П.

Рецензенти: С.В.Мальченко – кандидат технічних наук, доцент,

Ф.А.Демідчик – кандидат військових наук, доцент.

Навчально-методичний посібник «Вогнева підготовка» містить рекомендації щодо навчання студентів, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу, командирів саперних, понтонних і підрозділів електрозабезпечення, та методичні розробки щодо організації й методики проведення практичних занять зі стрілецької зброї й вогневої підготовки (виконання вправ зі стрілецької зброї), а також приведення стрілецької зброї до нормального бою.

Найбільших труднощів командири підрозділів, з числа офіцерів запасу, зазнають під час організації занять з вогневої підготовки та практичного проведення стрільб. Це визначається відсутністю на достатньому рівні у молодих офіцерів методичних навичок із зазначених питань. Тому ми подаємо в повному об’ємі вимоги щодо проведення навчальних стрільб та методики підготовки й проведення практичного заняття з вогневої підготовки.

© В.М. Геник, Паровий О.М.,

В.П. Черватюк, 2013

ЗМІСТ

Вступ 4

Розділ 1. Основи стрільби зі стрілецької зброї 11

1.1 Явище пострілу 11

1.2 Початкова швидкість кулі та її практичне значення 13

1.3 Утворення траєкторії. Траєкторія та її елементи. Вплив зовнішніх умов на політ кулі 16

1.4 Явище віддачі зброї 18

1.5 Прямий постріл та його практичне значення 19

1.6 Прицільні прилади. Призначення прицільних приладів та наведення зброї в ціль. Механічні та оптичні приціли 20

1.7 Вибір прицілу та прицілювання 25

1.8 Основні положення Курсу стрільб зі стрілецької зброї та бойових машин. Вимоги заходів безпеки. 28

1.8.1 Вправа початкових стрільб з АК-74, РПК-74, кулемета. Стрільба з

місця по нерухомих цілях 29

1.8.2 Вправи стрільб з пістолета 32

1.8.3Вправи стрільб із протитанкових гранатометів 33

1.8.4Порядок виконання вправ з метання ручних гранат у пішому порядку 37

1.9 Загальні вимоги заходів безпеки під час проведення стрільб 38

Розділ 2. Матеріальна частина стрілецької зброї 42

2.1 Призначення та бойові властивості автомата АК-74,

кулемета РПК-74 і їх загальна будова 42

2.11 Автомат АК-74 42

2.12 5.45-мм ручний кулемет Калашникова РПК-74 51

2.2 Призначення та бойові властивості пістолета Макарова (ПМ) 55

2.3 Призначення та бойові властивості гранатомета РПГ-7.

Загальна будова. Постріли, які застосовуються до гранатомета 73

Розділ 3. Прийоми та правила стрільби зі стрілецької зброї 81

3.1 Приготування до стрільби. 81

3.2 Здійснення стрільби 84

3.3 Умови та порядок виконання початкової вправи, вправ

навчальних та контрольних стрільб вдень і вночі. 98

3.4 Організація і методика проведення занять з вогневої підготовки 101

Розділ 4. Організація та проведення метання ручних гранат РГД-5, Ф-1 113

4.1 Ручні осколкові гранати. Призначення і бойові властивості 113

4.2 Поводження з гранатами 118

4.3 Прийоми метання ручних осколкових гранат. 119

Заходи безпеки. 122

Загальні висновки. 124

Предметний покажчик 126

Додатки 140

Методична розробка 152

Приведення стрілецької зброї до нормального бою 164

Рейтинг пістолетів на звання найкращих у світі 180

Кращі зразки стрілецької зброї ХХ століття. 188 Список літератури 195

ВСТУП

Бій як основна форма тактичних дій військ – це ор­ганізовані й узгоджені щодо місця, часу, ударів, вогню і маневрів дії військ з метою знищення противника або відбиття його ударів чи виконання інших завдань в обмеженому районі (рис.1).

Рис.1

Сучасний загальновійськовий бій ведеться об'єдна­ними зусиллями усіх військ, які беруть у ньому участь із застосуванням танків, бойових машин піхоти, бронетранспортерів, артилерії, протиповітряної оборони, літа­ків, гелікоптерів та іншого озброєння й техніки.

Він характеризується рішучістю, напруженістю й швидкоплинністю, динамічністю, швидким переходом від одних дій до інших. Виходячи з обстановки, що склалася, військовослужбовець повинен уміти знищувати противника вогнем з осо­бистої зброї, озброєнням бойової машини, ручними оскол­ковими гранатами, а в рукопашному бою штиком, прикладом, піхотною лопаткою, прийомами нападу й самозахис­ту, виявляти при цьому хоробрість, ініціативу і кмітли­вість, допомагати товаришам. (рис.2 а, б, в, г).

Рис.2-а; 2-б; 2-в; 2-г.

Рішучість полягає в прагненні особового складу всі­ма наявними засобами, за короткий строк і з найменши­ми втратами знищити противника і здобути повну пере­могу. Це досягається всебічним знанням про­тивника, сміливістю, наполегливістю і завзяттям особо­вого складу при виконанні бойових завдань, швидким використанням наслідків вогневого удару, а також ре­зультатів вогню своєї зброї, вмілими та ініціативними діями всього особового складу (рис. 3). Рішучість у бою забезпе­чується також високими морально-бойовими якостями військовослужбовців, їхньою активністю й ініціативністю.

Рис. 3.

Напруженість і швидкоплинність. Сучасні умови бою вимагають від солдата великого напруження моральних і фізичних сил. Застосування в бою сучасних засобів зни­щення й пересування, що мають велику потужність, обу­мовлює швидкоплинність бою (рис. 4). Це висуває нові, вищі вимоги до воїна; він має бути сильний духом, морально загартований, добре фізично підготовлений і здатний переборювати будь-які труднощі й нестатки; повинен володіти непохитною волею до перемоги; захи­щати командира в бою, бути готовим у випадку його по­ранення чи загибелі взяти на себе командування підроз­ділом; не залишати без дозволу командира своє місце в бою. В разі поранення воїн мусить вжити заходи щодо само- і взаємодопомоги й продовжувати виконання бойо­вого завдання; якщо йому накажуть піти до медичного пункту, то треба взяти з собою особисту зброю.

Рис. 4.

Динамічність – це здатність до швидких переміщень сил і засобів з тим, щоб зайняти найвигіднішу позицію, порівняно з противником, для нанесення удару по ньому, при цьому поєднуючи вогневі дії з рухом. Висо­ка динамічність досягається виучкою особового складу, знанням своїх завдань, умінням робити правильні виснов­ки з обставин, швидко приймати рішення і злагоджено діяти на полі бою.

Швидкий перехід від одних дій до інших. Солдат завжди повинен бути готовий: оборонятися; за наказом ко­мандира перейти у наступ; переслідувати

противника стрімким маршем, як у пішому порядку, так і на маши­нах; захоплювати вигідні рубежі; переходити до оборони. Усе це можливо лише тоді, коли солдат уміє використову­вати місцевість, швидко виривати окопи, обладнувати ук­риття, здійснювати маскування, долати загородження, пе­решкоди і зони зараження, встановлювати і розміновувати протитанкові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку.

Наземно-повітряний характер бою став можливим за­вдяки значному підвищенню бойових можливостей військ, далекобійності та ефективності засобів знищення, тіснішій взаємодії авіації з наземними військами (рис. 5). Солдат завжди повинен бути готовий діяти в тактичному повітря­ному десанті, розпізнавати повітряні цілі противника і вмі­ло вести боротьбу з ними, знати бойові характеристики танків, інших броньованих машин і протитанкових засобів противника, їх сильні й слабкі сторони, особливо найбільш уразливі місця.

Рис. 5.

Одночасні потужні вогневі дії на велику глибину. Не­залежно від того, де перебуває солдат – на передньому краї чи в глибокому тилу, він повинен постійно бути гото­вим захищатися від вогневих дій противника.

Основними видами загальновійськового бою є оборона і наступ.

Оборона здійснюється умисно чи вимушено з голов­ною метою – відбити наступ противника, завдати йому втрат і створити умови для переходу своїх військ у нас­туп.

Наступ проводиться з метою повного розгрому про­тивника і оволодіння важливими районами (об'єктами) місцевості. Солдат зобов'язаний знати бойове завдання взводу й відділення та своє особисте, об'єм і послідовність обладнання фортифікаційних споруд, постійно вести спос­тереження, своєчасно виявляти противника і негайно до­повідати про нього командирові, сміливо і рішуче діяти в наступі, стійко і наполегливо – в обороні.

У сучасному бою солдатові необхідно вміти вести во­гонь з особистої зброї як самостійно, так і в складі підроз­ділу по окремих, групових і повітряних цілях, вдень і вночі, з різних положень (рис. 6).

Рис. 6.

Вогонь розрізняють:

а) за тактичними завданнями, що вирішуються (на знищення, подавления, виснаження тощо);

б) за видами зброї (зі стрілецької зброї, гранатометів, зброї бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, артилерії, мінометів, протитанкових керованих ракетних комплексів, зенітних засобів тощо) (рис.7);

в) за способами ведення (прямою, напівпрямою навод­кою, із закритих вогневих позицій тощо);

г) за напруженістю стрільби (одиночними пострілами, короткими або довгими чергами, безперервний, кинджаль­ний, залповий тощо);

Рис. 7.

д) за напрямами стрільби (фронтальний, фланговий та перехресний вогонь);

е) за способами стрільби (з місця, із зупинки, з ходу, з борту, з розсіюванням по фронту, з розсіюванням у гли­бину, по площі тощо);

є) за видами вогню (по окремій цілі, зосереджений, за­городжувальний, багатоярусний, багатошаровий вогонь тощо) (рис. 8).

Рис. 8.

Вогонь буде ефективним, якщо його поєднувати з ма­невром. О. Суворов казав, що кожний солдат повинен зна­ти свій маневр. Ця вимога тим більш актуальна для сучас­ного бою.

Маневр силами і засобами проводиться з метою зай­няття вигідного положення для ведення вогню по найуразливішому місцю в бойовому порядку противника, особли­во у фланг і в тил, а також для виведення підрозділів з-під удару противника.

Видами маневру силами і засобами є: охоплення, обхід та відхід.

Охоплення – маневр, який здійснюється з метою ви­ходу для удару у фланг противника.

Обхід – більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику з тилу.

Відхід – маневр, який застосовується з метою виводу своїх підрозділів з-під удару противника і зайняття вигід­нішого становища. Проводиться тільки з дозволу старшо­го командира.

Маневр вогнем застосовується для ефективного ура­ження противника. Він полягає у зосередженні вогню взводу (відділення) по одній важливій цілі, в одночасному перенесенні вогню взводом по кількох цілях.

Міністр оборони України вимагає від командирів різних рівнів звернути особливу увагу на тактичну й вогневу підготовку підрозділів. На його думку, розпочати це необхідно з підготовки офіцерського складу, а саме: відновити навички володіння зброєю і технікою, яка є на озброєнні підрозділів та військових частин. Все це стосується й підготовки офіцерів запасу.

Враховуючи сучасні погляди на ведення бою, вимоги, які ставляться до підготовки офіцерів запасу та маючи багаторічний досвід щодо організації й проведення вогневої підготовки у відповідності до навчальної програми з дисципліни «Вогнева підготовка» для студентів, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу, ми постаралися у повному обсязі розкрити всі напрямки роботи щодо якісної теоретичної підготовки та практичного застосування стрілецької зброї і боєприпасів.

Як видно із зазначених вимог, кожний офіцер, військовослужбовець служби за контрактом та строкової служби повинен досконало знати основи застосування зброї та військової техніки. Особливе значення для виконання службових обов’язків як у мирний, так і у воєнний час мають всебічні знання щодо стрілецької зброї та боєприпасів. Практика використання цих знань, дотримання заходів безпеки під час застосування зброї та боєприпасів визначає ефективне виконання завдань ближнього бою. Тому навчальний процес у ВВНЗ, бойова підготовка у військах повинні передбачати і практично реалізовувати на заняттях основні напрямки фахового оволодіння стрілецькою зброєю й боєприпасами. Для досягнення цієї мети автори пропонують додатково, крім питань визначених програмою навчання з вогневої підготовки, включити до матеріалу посібника з вогневої підготовки такі питання:

– організація та проведення навчальних стрільб;

– методика проведення занять з вогневої підготовки;

– вимоги заходів безпеки;

– приведення стрілецької зброї до нормального бою тощо.

Як відомо, знання процесів, що відбуваються в каналі ствола стрілецької зброї під час пострілу, попереджують порушення заходів безпеки. Тобто утримання стрілецької зброї в технічно справному стані запобігає появі нещасних випадків. Крім того, недотримання правил огляду зброї, чищення, порушення режиму вогню може призвести до зниження результативності стрільби.

Одним із важливих прийомів ведення вогню зі стрілецької зброї є правильне виконання заряджання, прицілювання, здійснення пострілів, припинення вогню та розряджання. Засвоєння слухачами зазначених прийомів забезпечить ефективне використання зброї та боєприпасів і дотримання заходів безпеки.

Велике значення для гідного навчання тих, хто навчається стрільбі та метанні гранат, має висока методична підготовка керівника занять. Сильний методист навчає слухачів не тільки результативної стрільби, а й виховує у них психологічну стійкість у цій справі.

Загальновідомо, що результативність ближнього бою, як правило, залежить ще й від правильного, спрямованого на ефективну поразку противника, метання ручних гранат. Методика метання визначається залежно від характеру цілі. За ціль беруть живу силу, танки та іншу броньовану техніку противника. Правильне використання ручних гранат під час навчання, бойових дій з дотриманням заходів безпеки забезпечуватиме ефективне вирішення бойових завдань ближнього бою. Досягнення цього можливе за умови раціональної організації та проведення занять з навчання прийомів метання ручних гранат, догляду та збереження їх у справному стані, дотримання заходів безпеки.

Найбільших труднощів командири підрозділів, з числа офіцерів запасу, зазнають, під час організації занять з вогневої підготовки та практичного проведення стрільб. Це визначається відсутністю на достатньому рівні у молодих офіцерів методичних навичок із зазначених проблем. Тому у третьому розділі будуть розглянуті вимоги щодо проведення навчальних стрільб та методика підготовки і проведення практичного заняття з вогневої підготовки.

Бойова підготовка частин та підрозділів залежить від багатьох факторів, серед яких значне місце займає забезпечення заходів безпеки під час використання за призначенням стрілецької зброї та боєприпасів. Це пов’язано із

тим, що зазначена зброя має відносно складну конструкцію, чим особливо ускладнюється процес її використання в умовах ближнього бою. Таким чином, зміст цього посібника розкриває декілька суттєво важливих питань, а саме:

– основи стрільби та будову стрілецької зброї й боєприпасів;

– матеріальну частину стрілецької зброї;

– організацію та проведення стрільб зі стрілецької зброї й метання ручних гранат у різних метеорологічних умовах як вдень, так і вночі;

– методику проведення занять з вогневої підготовки та доведення вимог заходів безпеки;

– приведення стрілецької зброї до нормального бою, тощо.

На думку авторів, знання вищевказаного матеріалу та використання порад і рекомендацій даного посібника дозволять підняти рівень вогневої підготовки тих, хто навчається на військовій кафедрі за програмою офіцерів запасу.

Дата добавления: 2015-07-20