Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема 1. Загальні основи правової статистики

Читайте также:
  1. В.2. Структура нечисловой статистики
  2. Висоту конуса розділено на чотири рівні відрізки і через точки поділу паралельно основі проведено площини. Визначити площу найбільшого перерізу, якщо площа основи дорівнює S.
  3. Глава 19. Загальні положення досудового розслідування
  4. Глава 37. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави
  5. Глава 42. Загальні засади міжнародного співробітництва
  6. Графический способ представления данных правовой статистики
  7. Документы первичного учета уголовно-правовой статистики.

Слово «статистика» (від лат. status - стан речей) – це сукупність певних відомостей про стан соціально - економічних явищ та процесів. Визначальною рисою таких відомостей є їх числова характеристика. Статистикою називають також науку метою якої є формування відомостей про масові явища та процеси в будь-якій сфері – природній чи суспільній.

Явища суспільного життя зміню­ються і розвиваються в часі, змінюються їх розміри, співвідношення і пропорції. Крім того, їх значення є різними для окремих об’єктів, регіонів тощо. А відтак відомості про суспільні явища статистика має визначати з врахуванням конкретних умов простору i часу.

Замовниками відомостей щодо суспільних – соціально-економічних - явищ та процесів є керівні особи рішення яких має сприяти досягненню цілей:

- соціальних, у вигляді підвищення рівня життя;

- економічних у вигляді збільшення прибутку.

Прийняття відповідних рішень базується на результатах аналізу закономірностей розвитку явищ і процесів.

Однією з галузей є правова ста­тистика, яка в своїх показниках відображає процес охорони сус­пільного й державного ладу, власності, прав та інтересів окремих громадян, підприємств, установ, організацій. Головною метою правової статистики є облік порушень законності, які розглядаю­ться правоохоронними органами, подання результатів обліку у відповідній загальноприйнятій формі, визначення причин правопорушень з метою розроблення заходів для боротьби з ними.

Правова статистика тісно пов'язана з іншими суспільними науками, які вивчають кримінально-правові явища: кримінологією, кримінальним, адміністративним і циві­льним правом. Суспільні науки встановлюють якісну природу правових явищ, кількісну характеристику яких подає статистика

В Україні друкувати статистичні матеріали зі статистики пра­вопорушень почали у другій половині 80-х років XX століття за дуже скороченою схемою, яка з кожним роком розширюється.

До складу правової статистики входять такі чотири теми:

- кримінально-правова статистика;

- цивільно-правова статистики;

- адміністративно-правова статистика;

- статистика прокурорського нагляду.

Кримінально-правова статистика в своїх показниках відо­бражає усі стадії кримінального процесу, згідно з якими поділяє­ться на статистику попереднього розслідування — висвітлює ро­боту органів міліції, прокуратури, державної безпеки; статистику кримінального судочинства — відображає роботу судових орга­нів першої, касаційної і наглядової інстанцій; статистику вико­нання вироків — характеризує роботу місць ув'язнення і виправ­но-трудових колоній.

Цивільно-правова статистика складається зі статистики циві­льного судочинства та статистики виконання судових рішень.Ад­міністративно-правова статистика вивчає адміністративні пра­вопорушення і заходи боротьби з ними.Статистика прокурорсь­кого нагляду обліковує роботу прокуратури по нагляду за дотри­манням судами закону при розгляді кримінальних і цивільних справ, роботу прокуратури по нагляду за місцями ув'язнення і ро­боту судів по умовно-достроковому звільненню і заміні покарання.



Взявши до уваги, що галузі правової статистики охоплюють всебічну діяльність правоохоронних органів, треба усвідомити:

предметом правової статистики є кількісна сторона тих явищ і процесів, які входять до сфери діяльності названих органів. Це кількісна сторона, по-перше, кримінальної злочинності і заходів боротьби з нею; по-друге, цивільних право­порушень, які стали об'єктом розгляду в суді, і, по-третє, адміні­стративних правопорушень і заходів їх попередження з боку ад­міністративних органів.

У цьому визначенні підкреслюється, що правова статистика вивчає кількісну сторону масових суспільно-правових явищ — перш за все їх розміри та співвідношення. У своїх показниках статистика характеризує конкретну міру правових явищ, встано­влює загальні властивості, виявляє схожість і відмінність окре­мих рис, об'єднує елементи в групи, виявляє певні їх типи.

Загрузка...

Вивчення кількісної сторони суспільно-правових явищ нероз­ривно пов'язане з якісним їх змістом, адже кількісна розмірність не існує без якісної визначеності.

На особливу увагу заслуговують тісно пов'язані з предметом правової статистики поняття статистичної закономірності й статис­тичної сукупності. Закономірність - це повторюваність, послідовність i порядок у масових процесах. Виявити i виміряти статистичну закономірність можна лише з урахуванням дії закону великих чисел, основними принципами якого є масовість і причинна зумовленість явищ. Згідно з цими принципами закони суспільного розвитку виразно виявляються лише в досить численній сукупності подій. Статистичні закономірності притаманні лише сукупнос­тям. Саме відносно сукупності, а не окремого елементу є можливим установлення конкретних законів в рамках яких знаходять свій прояв закономірності.

Таким чином, статистична закономірність — це повторюваність, послідовність і порядок у правових явищах і про­цесах., і проявляються як закономірності розвитку правових явищ; закономірності структурних зрушень; за­кономірності розподілу елементів сукупності; закономірності зв'яз­ку між правовими явищами і процесами.

Статистична сукупність - це певна множина статистичних елементів, поєд­наних умовами існування й розвитку. Склад елементів i спосіб їх об’єднання визначають структуру сукупності. Сукупність - не механічне об’єднання елементів, а впорядкована система, кожний елемент якої являє собою єдність загального та одиничного, необхідного i випадкового. Необхідність виступає як атрибут загального і становлять істотні властивості елементів. Ці властивості зумовлені впливом об’єктивних умов існування та розвитку масового явища. Щодо одиничних неповтор­них властивостей окремих елементів, то вони є наслідком дії причин, які для цієї сукупності вважаються випадковими.

Таким чином, статистика досліджує явища, які повторюються у просторі або з плином часу і створюють статистичну сукупність.

Розглядаючи суспільні явища як масові, статистика за допомогою відповідних методів має охарактеризувати ступінь їх розвитку, напрям i швидкість змін, щільність взаємозв’язків i взаємозалежностей.

Відображуючи характер дії об’єктив­них законів розвитку суспільства в конкретних умовах простору і часу, статистичні закономірності виявляються по-різному. Їх можна об’єднати в такі групи:

1. Закономірності розвитку (динаміки) явищ. Так, статистика свідчить про збільшення кількості населення Земної кулі, зростання тривалості життя, збільшення ВВП, цін.

2. Закономірності розподілу елементів сукупності. Це може бути розподіл населення за віком, сімей - за кількістю дітей, комерційних банків за статутним фондом.

3. Закономірності структурних зрушень. Прикладом може бути збільшення частки міського населення в загальній його кількості, збільшення частки продукції промисловості у ВВП.

4. Закономірності зв’язку між явищами. Наприклад, залежність продуктивності праці від освіти та досвіду, собівартості продукції - від продуктивності праці, урожайності - від родючості ґрунту, попиту - від ціни на товар.

Статистичним еквівалентом властивостей, притаманних елементам сукупності, є ознака. Кожний елемент сукупності характеризується багатьма ознаками, значення яких змінюються від елемента до елемента або від одного періоду до іншого. Наприклад, ознаки людини: вік, стать, сімейний стан, освіта тощо; ознаки підприємства: спецiалiзацiя, форма власності, рентабельність виробництва і т. iн.

Одні ознаки виражаються числами - варіаційні, iншi - словесно: атрибутивні. Серед атрибутивних ознак одні чітко окреслені (стать, професія, галузь), iншi невизначені (суб’єктивні оцінки, твердження, думки).

Окремо взяті елементи будь-якої сукупності характеризуються практично необмеженою кількістю ознак. Які саме з цих ознак підлягають вимірюванню в конкретному аналізі, залежить від мети дослідження. Розглядаючи сукупності елементів, статистика, з одного боку, визначає в них схожі риси i вiдмiнностi, за якими об’єднує елементи в групи, що дозволяє визначити типи і форми явищ, а з іншого - узагальнює відомості як за окремими групами (типами), так i по сукупності в цілому.

Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходить чотири етапи. Перший етап - збирання статистичних даних шляхом визначення ознак, притаманних окремим елементам сукупності, в процесі реєстрації фактів чи опитування респондентів. На другому етапі зiбранi дані підлягають систематизації та групуванню для створення статистичної інформації, придатної для подальшого аналізу - від характеристики окремих елементів переходять до показників у формі абсолютних чи відносних величин.

Третій етап передбачає аналіз стану, динаміки та взаємозв’язків явищ та процесів. В перекладі з грецької мови аналіз означає розкладання на складові. Метою статистичного аналізу є розкладання суспільних явищ на ті складові, з яких формується явище в цілому, що дозволяє визначити вплив певних чинників, які обумовили закономірності поведінки або ролі в сукупності кожної складової. Статистичний аналіз масових соціально-економічних явищ і процесів є необхідною ланкою в системі управління економікою та державою в цілому.

Етапи об'єднуються метою дослідження. На кожному з них використовуються статистичні методи — статистичне спостере­ження, зведення і групування, абсолютні, відносні й середні ве­личини, показники варіації та динаміки, узагальнюючі індекси, статистичні таблиці й графіки, які дозволяють глибоко і всебічно схарактеризувати суспільно-правові явища і процеси.


Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 257 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ЧЕЛЮСТНО-ЛИЦЕВОЙ ОБЛАСТИ. МЕТОДЫ ОБСЛЕДОВАНИЯ БОЛЬНЫХ С ТРАВМОЙ МЯГКИХ ТКАНЕЙ И КОСТЕЙ ЛИЦА. | Приложение 1 | ДЛЯ КОНТРОЛЯ УРОВНЯ УСВОЕНИЯ ТЕМЫ | ПЕРЕДМОВА | Тема 9. Прогнозування розвитку правових подій | Тема 4. Система показників правової статистики | Тема 5. Таблична та графічна форма подання результатів спостереження | Тема 6. Статистична характеристика результатів спостереження | Тема 7. Статистичні показники характеристики динаміки правових подій | Тема 8. Методи аналізу економічної злочинності |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
РОБОЧА ПРОГРАМА| Тема 3. Організація статистичного спостереження у правоохоронних органах

mybiblioteka.su - 2015-2021 год. (0.008 сек.)