Доведіть необхідність цілепокладання у навчанні.

Відомо, що реалізація мотивів залежить від процесу цілепокладання, тобто вміння школярів ставити цілі та досягати їх у навчанні. Цілі - це очікувані кінцеві та проміжні результати тих дій учня, що ведуть до реалізації їх мотивів. Мова йде про поведінковий компонент мотиваційної сфери, тому що його функціональні характеристики мають діяльнісний характер. При розвитку поведінкового компонента учень стає здатним уявляти собі генеральну (перспективну) мету вивчення кожної конкретної дисципліни, трансформувати її в цілі окремих занять, задачі, плани, в актуальні установки при виконанні конкретних операцій. Основний зміст цілепокладання: (що формувати?) визначається в такий спосіб (таблиця):

ВИДИ ЦІЛЕЙ

Кінцеві

Проміжні

РІВНІ ЦІЛЕЙ

Широкі пізнавальні

Навчально-пізнавальні

Цілі самоосвіти

Соціальні

ЯКОСТІ ЦІЛЕЙ 1

ПРОЯВ ЦІЛЕЙ 2

1 Нові

2Доведення роботи до кінця або відкладання

1 Нестереотипні

2Завершеність або незавершеність дії

1 Гнучкі

2Подолання перешкод або переривання роботи при їх виникненні

1 Перспективні

2Відсутність відволікань або постійне відволікання

1Стійкі та їм протилежні

Як формувати вищеназвані характеристики цілепокладання в учнів? Необхідно створювати спеціальні ситуації, що висвітлюють ті чи інші сторони цілепокладання, актуалізують їх:

- переривання та незавершеність діяльності через зовнішні причини; повернення до перерваного завдання та його поновлення;

- варіювання ситуацій за ступенями їх обов'язковості та виявлення поведінки учнів у них;

- виконання задач різної складності й обґрунтування цього вибору;

- спостереження за поведінкою в ситуаціях труднощів, що виникли;

- виконання нерозв'язаної задачі та вивчення можливої реакції дітей;

- реакція на помилку (здатність самостійно знайти помилку й вибрати дії, спрямовані на її виправлення, звертання по допомогу до дорослого);

- створення перешкод, дефіциту часу, змагань, варіювання оцінки, одержаної від іншої людини.

10. Розкрийте сутність планування як функції навчального менеджменту.

Взагалі планування є однією з основних функцій управління будь-якою (у тому числі й навчальною) діяльністю. З точки зору теорії менеджменту планування вирішує, якою має бути мета організації і що треба зробити, щоб досягти її, тобто охоплює поняття мети і програму дій для її досягнення.

У сучасних психологічних концепціях планування є однією зі складових діяльності. Б.Ф.Ломов вважає, що образ-ціль, який формується на початку діяльності, має зберігатися в пам’яті людини до її завершення, виступаючи в ролі провідного регулятора всієї системи дій. Але зв’язок між діями можливий лише в тому випадку, якщо людина має план діяльності, який організує її в часі та просторі. Цей план, подібно до мети, формується в свідомості людини ще до початку діяльності, тобто в процесі передбачення. Але на відміну від цілі, яка відображає майбутній продукт діяльнсоті, в плані відображають стратегію і тактику її реалізації на основі суб'єктивних та об'єктивних умов виконуваної діяльності.

Наприклад, щоб провести заняття, необхідно скласти його план, який має:

1) дата, номер, клас в якому проводиться заняття

2) тема, цілі та завдання заняття

3) структура заняття, розподіл часу

4) методи та прийоми роботи вчителя й учнів у кожній навч. ситуації

6) перелік навч. обладнання

7) плани розв'язування задач та вправ.

Отже, процес планування починається до початку діяльності (минулий час), реалізується в конкретних діях і заходах (сучасний момент), які спрямовані на досягнення майбутнього образу-цілі (майбутній час). Ось чому В.А.Козаков вважає, що з психологічної точки зору процес планування – це мисленнєва діяльність, яка інтегрує такі пізнавальні процеси, як пам’ять (образ минулого), сприймання (образ сучасного) та уявлення (образ майбутнього). Планування як психологічне явище – це документальне відображення образу майбутнього та шляхів його досягнення.

Дата добавления: 2015-07-20