Діалектичний взаємозв’язок статичних та динамічних факторів розвитку міжнародного туризму.

Будучи складною системою, туризм піддається впливу з боку численних факторів, роль яких у кожен момент може бути різною як по силі, так і по тривалості впливу. Тому їх врахування необхідне для організації ефективної туристської діяльності.

Фактор (від лат. Factor – той, що робить; той, що виробляє) – причина, рушійна сила будь-якого процесу, істотна обставина туристської практики. Один і той же фактор, який впливає на попит і пропозицію, обмежує на туристському ринку одні ринкові можливості, та одночасно відкриває інші.

Наявність сприятливих чинників призводе до лідерства окремих регіонів та країн в світовому туризмі, і, навпаки, небажанні чинники знижують туристський потік. Аналіз чинників, що впливають на міжнародний туризм, потрібен для регулювання туристської діяльності і прогнозування розвитку туризму, а також для моніторингу туризму як одного з секторів світової економіки.

Вивченням чинників, що впливають на розвиток міжнародного туризму, займались багато вітчизняних і зарубіжних дослідників. Кожен з них пропонував свою класифікацію факторів, які об’єднувались в різні групи з різними назвами, але за суттю залишались схожими.

У середині 1990-х років ряд дослідників (Г. А. Папірян та ін.) виділили статичні та динамічні фактори розвитку туризму. До статичної групи вчені віднесли фактори, відносно незмінні у часі - географічні, природничо-рекреаційні, історико-культурні. Саме вони визначають в першу чергу привабливість місць відпочинку. При всій важливості об'єктів історії та культури в рекреаційно-ресурсній складовій, природні умови та ресурси займають важливе місце, будучи одній з основних матеріальних передумов сучасної рекреації.

Група динамічних факторів більш складна за своїм складом:

ü соціально-економічні;

ü політичні;

ü медико-санітарні.

Разом з тим кожен чинник не є самодостатнім. Всі вони взаємозв’язані й їх вплив взаємообумовлений. Один і той же чинник може як позитивно, так і негативно впливати на розвиток туризму.

Розглянемо особливості впливу на розвиток туризму найважливіших з вище перелічених груп чинників.

Фактори географічного положення включають:

ü фізико-географічне положення, що визначає характер природно-рекреаційних ресурсів;

ü економіко-географічне положення, що виражається в особливостях по відношенню до головних туристських ринків;

ü транспортний-географічне положення, що відображає ступінь віддаленості приймаючої країни від основних країн - генераторів туристського попиту, а також ступінь легкості пересування;

ü геополітичне положення, що виражається в близькості того або іншого району до вогнищ міжнародної напруженості.

Більшість вигод географічного положення дестинації реалізуються через транспортно-географічне положення, однією з характеристик якого є відстань. Зазвичай вона визначається в кілометрах, але в рамках економічного аналізу відстань виражається у витратах часу й грошей на його подолання. Зміни, що стосуються величини витрат часу й грошей на поїздку, часто в результаті прискорення або здешевлення транспортного повідомлення між країнами, безпосередньо відбиваються на географії туристських потоків, об’ємі та інтенсивності туризму. Наприклад, зниження тарифів на трансатлантичний переліт на початку 1980-х років - це наслідок розширення міжконтинентального туристського обміну. Наголошувалося збільшення числа прибуттів іноземців із-за океану в крупні туристські центри Америки та Європи: Нью-Йорк і Майамі, Лондон і Париж.

Природно-рекреаційні чинники багато в чому визначають туристську спеціалізацію країни. Туристи враховують особливості ландшафту й клімату, аттрактівність, різноманітність, екзотичність і унікальність природно-рекреаційних ресурсів, а також природні можливості для заняття спортом, полюванням, рибальством та ін. Вказані характеристики в істотній мірі визначають географію потоків міжнародних туристів. Наприклад, наявність чудових морських пляжів і сонячний клімат на курортах Середземномор’я породжують численні туристські потоки з багатьох країн світу.

Разом з тим природно-кліматичні умови є однією з причин, що обумовлюють сезонність туристських потоків. Кліматичні особливості пов’язані з тим, що в більшості районів миру погодні умови для подорожей, відпочинку, лікування та заняття спортом по місяцях неоднакові. Тому люди прагнуть отримати відпустки в найбільш сприятливу за погодними характеристиках пору року. Згідно із статистичними даними на два літні місяці (липень, серпень) доводиться до половини всіх туристських поїздок у Європі. При відпочинку на морі, у горах та лісах саме клімат визначає оптимальні параметри туристського сезону. Для інших видів туризму клімат грає роль коректора, що обмежує рівномірність поїздок і використання рекреаційних ресурсів.

Цілющі властивості природних чинників (мінеральні води, грязі, особливості клімату та ін.) формують потоки туристів з метою лікування, які поки не так численні в порівнянні з охочими відпочити та розважитися, але ці потоки туристів стрімко ростуть, розширюється їх географія. По лікувально-оздоровчому туризму виділяється Європейський регіон, особливо Центрально-східна Європа (Чеська Республіка, Угорщина, Польща) і Західна Європа (Австрія, Швейцарія). Не можна не відзначити Близький Схід з усесвітньо відомими курортами Ізраїлю, розташованими на Мертвому морі.

Історико-культурні чинники є одними із старіших чинників, що впливають на розвиток міжнародного туризму. Огляд культурних і історичних об’єктів часто є першорядним мотивом для подорожей туристів. До цієї групи чинників відносять всі досягнення матеріальної та духовної культури, «створені» людським суспільством в ході процесу історичного розвитку: національні традиції, гостинність, особливості народної творчості, релігійні традиції, об’єкти архітектури (історичні пам’ятники, садиби, замки, поля Слави) і виробничої діяльності (крупні промислові комплекси, порти, ярмарки, виставки та ін.). Культурні та історичні ресурси є національним надбанням. Проте частина з них, що мають особливе значення, віднесені до об’єктів і пам’ятників світового значення й включені в список Усесвітньої культурної спадщини. Такий перелік встановлює та регулярно оновлює ЮНЕСКО. Європа є регіоном, що лідирує за кількістю об’єктів Усесвітньої культурної спадщини: Іспанія (36), Італія (36), Франція (37), Німеччина (27). На другому місці знаходяться країни Азії, представлені пам’ятниками практично всіх історичних епох. Далі слідує решта регіонів світу.

Особливий інтерес представляє чинник гостинності місцевого населення. Для розвитку туризму в регіоні необхідне доброзичливе відношення до туристів з боку місцевого населення. Разом з тим туристи, що є носіями іншої культури, здатні чинити тиск на жителів крупних туристських центрів і курортів. Ступінь цієї дії визначається кількісним співвідношенням приїжджого та місцевого населення, тривалістю туристського сезону, відмінностями в образі життя, наявністю расових або релігійних забобонів у постачаючої й приймаючої сторін. Іноді місцеві жителі проявляють агресивність і недоброзичливість. Виведений індекс рівня роздратування, у основі якого лежить припущення, що роздратування, яке виникає при контакті між туристом і місцевим жителем, неминуче і його слід контролювати, Цей індекс охоплює чотири рівні реакції місцевих жителів: 1) ейфорія - початкова стадія, доброзичливі відносини місцевих жителів та туристів; 2) апатія - перехід до цієї стадії залежить від швидкості та показників розвитку туризму, повна формалізація контактів, туристи розглядаються стереотипно як джерело грошей; 3) роздратування - місцеве населення починає виражати сумнів про користь туризму; 4) неприязнь - всі соціальні та особисті проблеми пояснюються розвитком туризму.

На думку багатьох дослідників, найбільший вплив на розвиток міжнародного туризму чинить група соціально-економічних факторів, яку в свою чергу можна розділити на три підгрупи: економічні, демографічні та інфраструктурні чинники.

Підгрупа економічних чинників. Рівень та якість життя населення безпосередньо визначають туристську активність населення країни. Найважливішими передумовами збільшення об’єму, активності та інтенсивності туристської діяльності є зростання реальних доходів населення та збільшення вільного часу. По мірі підвищення рівня матеріального благополуччя збільшується попит на товари та послуги в туризмі. У розвинених країнах зростання суспільного багатства супроводжується скороченням частки витрат на харчування та предмети розкоші в структурі загальних споживчих витрат громадян. Одночасно зростає частка витрат на туризм і організацію вільного часу. Туристська активність знаходиться в прямій залежності від рівня особистого споживання в країнах постійного місце проживання мандрівника.

Впродовж останніх років збільшення реальних доходів населення в розвинених країнах вело до постійного зростання відправлень у відпустку. А збільшення тривалості оплачуваної відпустки та впровадження гнучкого графіка роботи знайшли своє віддзеркалення в можливості використання відпускного часу частинами, тобто кілька разів на рік, що привело до зростання числа нетривалих туристських поїздок. У зв’язку з цим більшає потреба в різних типах поїздок за цілями та видами діяльності й збільшується туристська активність поза звичайними піковими сезонами.

В кінці XX ст. ціни на подорожі піднімалися повільніше, ніж зростала інфляція в цілому в результаті використання науково-технічних досягнень, конкурентного тиску та ін. На сучасному етапі з’являються нові чинники розвитку туризму. До них можна віднести валютний чинник. Вважається, що зростання відносної вартості поїздки за рубіж на 5 % приводить до зменшення попиту на виїзний туризм на 6-10 %. Тому зміни курсів основних валют роблять сильний вплив на туристські потоки між країнами з сильними і слабкими валютами. Наприклад, введення єдиної валюти в країнах Європейського союзу (ЄС) сприяло збільшенню внутрішньо регіональних потоків між країнами ЄС.

Ще один важливий момент сучасного миру - повсюдне розповсюдження пластикових кредитних карт, дорожніх чеків. Вони дозволяють туристам оплачувати практично всі послуги в поїздці незалежно від виду валют.

Глобалізація є одним з найважливіших чинників, що діють в міжнародному туризмі. Вона виявляється в різних формах: просторовому розширенні світового туристського ринку шляхом освоєння нових туристських районів, прискореному розвитку міжконтинентальних туристських обмінів, транснаціоналізації в туристському та готельному господарстві, збільшенні числа поглинань і злиття туристських підприємств, укладенні угод про міжнародну співпрацю в сфері туризму в різних формах, розповсюдженні глобальних комп’ютерних систем бронювання туристських продуктів, впровадженні єдиних міжнародних стандартів обслуговування туристів.

Підгрупа демографічних чинників включає зміну чисельності, територіального розміщення, вікової структури населення, складу та розміру сім’ї, рівня урбанізації та ін. Швидке зростання населення Землі супроводжується збільшенням числа споживачів і розширенням споживчих туристських ринків. Ця тенденція вимагає уточнення з урахуванням добробуту суспільства та купівельної спроможності населення. Демографічний вибух відбувається переважно за рахунок країн, що розвиваються, у яких низький життєвий рівень є основною перешкодою в розвитку масового відпочинку та туризму. У той же час у розвинених країнах, які забезпечують основний приріст кількості туристів, спостерігається уповільнення темпів збільшення населення в результаті падіння народжуваності.

Особливий вплив на розвиток туризму та туристський попит надає вікова структура населення. Основними споживачами туристських товарів і послуг є особи від 30 до 50 років, що мають вільний час і достатню кількість грошових коштів. Високими темпами зростання відрізняється ринок туризму людей старше 50 років, який багато в чому визначає функціональну та територіальну різноманітність організації туризму. Дана категорія туристів дозволяє готелям і курортам підтримувати достатнє завантаження в низький сезон та цілорічну зайнятість у туріндустрії. Наприклад, у Іспанії в рамках соціальної програми для осіб третього віку IMSERSO організовується близько 400 туристських поїздок на рік, а за програмою INATEL близько 45 тис. немолодих іспанців беруть участь у тижневих турах.

Важливо відзначити збільшення числа працюючих жінок у всіх регіонах, які беруть активну участь у виїзному туризмі. Жінки стають головною силою туристської активності, пов’язаної з відпочинком і проведенням відпустки. Так, якщо в 1990-ті роки кількість мандрівних чоловіків і жінок була однакова, то в 2004 р. частка жінок у загальному туристському потоці склала 72 % - це понад 506 млн. осіб. Жінка представляє великий потенціал для туристського попиту в майбутньому, оскільки їх середня тривалість життя достатньо висока й вони, на відміну від чоловіків, завжди готові випробовувати на собі нові тенденції туристського бізнесу. Тому все частіше для жінок формуються спеціальні пропозиції, що відповідають потребам жінок: шоп-туризм, спа-туризм, фітнес-тури, елітний туризм із відвідинами центрів високої моди й покупкою останніх колекцій одягу, парфумерії, прикрас та ін.

Відбулися зміни в структурі сім’ї - збільшилася частка «одинаків», яким властиві, як правило, високий рівень освіти, прагнення до успіху в професійній діяльності, підвищені вимоги до якості життя. Вони приділяють увагу організації свого вільного часу.

Урбанізація, що спричиняє за собою зростання чисельності міського населення, щільність населення, прискорений ритм життя, екологічні проблеми, підвищує ризик для здоров’я людини. Вона грає помітну роль у формуванні туристського попиту. Чим більше місто, тим сильніше бажання його жителів проводити відпустку поза постійним місце проживанням. І навпаки, ніж менше населений пункт, тим нижче інтенсивність туристських відправлень серед його жителів і тим ближче обраний ними регіон туристських поїздок.

Підгрупу інфраструктурних чинників можна розділити на матеріально-технічні та технологічні чинники.

Для ефективного розвитку міжнародного туризму потрібно, щоб економічний рівень розвитку країни був достатньо високим, здатним забезпечити створення матеріально-технічної бази туризму, яке визначає потенційні можливості участі країни в міжнародному туристському розподілі праці. Кожна країна, що претендує називатися туристською, повинна запропонувати гостям достатню кількість послуг, зокрема розміщення, харчування, перевезення, а також культурні, спортивні та розважальні заходи. Їх якість повинна відповідати міжнародним стандартам.

Для залучення туристів створюється система розваг, що включає атракціони, видовищні заходи (карнавали, фестивалі, ярмарки та ін.), дельфінарії, зоопарки, тематичні парення та ін. Наприклад, кожний з парків Діснейленда (у штатах Каліфорнія та Флорида в США, в Японії, Франції та Іспанії), що існують у світі, приймає 1 млн. гостей на рік.

Технологічний прогрес у засобах зв’язку, на транспорті та інших секторах економіки впливає на розвиток туризму, допомагає розширити процес пересування людей на дальні відстані й сприяє появі нових місць туристського призначення в найвіддаленіших та труднодоступних регіонах світу. Вдосконалення засобів інформаційного забезпечення та комп’ютерного оформлення турів спрощує організацію поїздок і задоволення запитів мандрівних осіб.

Сучасні комп’ютерні системи бронювання забезпечують організаційну основу для розподілу інтегрованого туристського продукту. Дослідження, проведені компанією Claria Corporation у 2004 р. серед користувачів усесвітньої павутини, показали, що 88 % респондентів відвідують туристські сайти, при цьому 61 % користувачів бронюють у мережі авіаквитки й 52 % - послуги готелів.

Але технологічні винаходи можуть скоротити потоки туристів. Так, наприклад, за допомогою «віртуальної реальності» турист може «відвідати» різні країни, не покидаючи постійного місця мешкання.

Значну дію на розвиток міжнародного туризму надають чинники, обумовлені споживанням туристів і пов’язані з впливом моди, переваг та звичок туристів, а також рекламною активністю туристських фірм й ін.

Особливу увагу варто приділити групі політичних чинників. В даний час політичний чинник разом з соціально-економічними є домінуючим в розвитку міжнародного туризму і вимагає детального аналізу. Зміна геополітичній ситуації в світі, яке відбулося в кінці 80-х - початку 90-і роки XX в., істотно вплинуло на розвиток туризму. Відкриття меж і перехід до ринкової економіки країн колишнього СРСР і Центрально-східної Європи зумовили збільшення туристських потоків з цих країн на захід. Створення Європейського союзу без внутрішніх меж з вільним пересуванням товарів, послуг і громадян цих країн, уніфікація податкової політики сприяють розвитку туризму в цьому регіоні.

Міжнародний туризм сильно залежить від політичної обстановки і забезпечення особистої безпеки туристів. Політична нестабільність може приймати вигляд від самих крайніх форм її прояву (військові дії, цивільні конфлікти і ін.) до найслабкіших (політичні хвилювання і ін.), випадковими жертвами яких можуть стати туристи. У короткий проміжок часу із-за військового конфлікту індустрія туризму може бути майже повністю знищена. Яскравим прикладом цього може послужити ситуація в колишній Югославії. Позначитися на розвитку туризму або навіть відкинути його кілька років тому можуть і менш екстремальні обставини, наприклад, такі, як нетривала політична криза або одиничний інцидент. Не можна не відзначити також високий рівень злочинності, що негативно впливає на туристський імідж країни (наприклад, Кенія, ПАР (район Дурбану), Гватемала, Бразилія, Колумбія, Південна Франція, Південна Італія, Іспанія), Як правило, кожен такий інцидент отримує гучний розголос в засобах масової інформації, і така активна антиреклама здатна завдати збитку національної індустрії туризму.

Можна виділити три види дестабілізації ситуації, що впливає на індустрію туризму:

ü тривала дестабілізація - Ліван, Північна Ірландія, Шрі-Ланка, Уганда і др.;

ü короткочасна дестабілізація унаслідок одиничного випадку - Індонезія, Китай, Фіджі, Філіппіни, США і др.;

ü невизначеність і постійна мінливість ситуації - Єгипет, Індія, Ізраїль, Ямайка, Кенія, Перу, Туреччина, Росія, Україна і ін.

Однією з найнебезпечніших форм прояву політичної нестабільності є тероризм.

Подія, подія, в США 11 вересня 2001 р. мала драматичніші наслідки, ніж будь-яка політична криза останніми роками. Усесвітня система бронювання авіаквитків «Амадеус» зафіксувала зниження продажів на 27,5 % в порівнянні з 2000 р. Тільки за 10 днів в період з 11 по 21 вересня збитки авіакомпанії «Ейр Франс склали 60 млн. євро. Загальний пасажирський трафік знизився на 7 %, а на самому північноамериканському напрямі об'єми перевезень скоротилися на 26,1 %. Гавайські острови понесли збитки на 500 млн. дол. в результаті ануляцій 20 % раніше заброньованих місць. Індустрія Канади втратила з вересня 2001 р. по грудень 2002 р. більше 14 тис. робочих місць і 457 млн. євро. В цілому в результаті терористичних нападів 11 вересня міжнародний туризм, з одного боку, зіткнувся з миттєвим скороченням туристського потоку, що торкнулося різних ринків, особливо ринок США. З іншого боку, нова ситуація привела до перерозподілу туристських потоків на користь безпечніших туристських напрямів і центрів.

Також з'явилася певна тенденція пов'язувати напади 11 вересня з цілою культурою або релігією (ісламом). Вона робить украй несприятливий вплив на розвиток туризму в країнах, ніяк не причетних до терактів. Так, попит на відпочинок в арабських країнах в 2001 р. впав на 60-70 %. Тому в ході роботи «Ісламської конференції» був розроблений план по розвитку туризму між 28 країнами-учасницями, і низку мусульманських країн (Єгипет, ОАЕ, Сирія, Йорданія) почали реалізовувати загальну рекламну кампанію, розраховану на крупних західних тур операторів.

Проте, як показує практика, туристська пам'ять відносно коротка, і після припинення несприятливих подій туристський потік швидко відновлюється.

Вельми важлива група медико-санітарних чинників, що включають підгрупу епідеміологічних та санітарно-гігієнічних чинників, а також чинник медичного обслуговування. Під час подорожей значно збільшується ризик для здоров’я туриста. Спектр небезпек, що підстерігають туристів, вельми широкий - від незначних розладів шлунку, викликаних недотриманням санітарно-гігієнічних норм, до інфекційних захворювань і функціональних розладів організму, спровокованих тією або іншою хронічною недугою туриста, яка може загостритися в поїздці. Найбільш серйозна загроза здоров’ю мандрівників виникає в літні місяці й під час поїздок на великі відстані в екзотичні країни. Далі по убуваючому ступеню ризику йдуть поїздки в країни Середземномор’я, Східної, Західної та Північної Європи. Усесвітня організація охорони (ВОЗ) здоров’я проводить необхідну роботу по попередженню, контролю та боротьбі з хворобами, якими можна заразитися під час подорожі. У 2002 р. «несприятливими» по чумі були 10 країн, по холері - 64, а по жовтій лихоманці - 42 країни, повсюдно існує небезпека заразитися СНІДом. Ризик для здоров’я туриста можна звести до мінімуму, якщо турист завчасно потурбується про охорону свого здоров’я (зробить щеплення та ін.).

ВОЗ розділила весь світ на зони можливих заразливих хвороб:

ü Центральна Америка, особливо Мексика й країни Карибського басейну. У цих країнах найчастіше хвороби передаються через воду та їжу. Серед них тифоїд (легка форма черевного тифу) та лихоманка. У країнах Карибського басейну, особливо на Гаїті, найбільш небезпечними є венеричні захворювання, СНІД;

ü Південна Америка. Разом із згаданими вище хворобами в Болівії та Перу небезпечні шлункові й шкірні захворювання. У Бразилії часто зустрічається лихоманка. Ряд хвороб передається через домашніх тварин;

ü Азія. Існує небезпека заразитися лихоманкою, холерою, жовтою лихоманкою;

ü Африка. Найбільш небезпечні дизентерія, лихоманка. У гирлах річок поширена малярія. Найсприятливішими африканськими країнами є Бенін, Гамбія, Камерун, Ефіопія, де є повний набір захворювань, найбільш небезпечних для здоров’я.

На розвиток туризму може впливати несподіваний спалах хвороби. Так, наприклад, атипова пневмонія, що спалахнула в 2003 р. у Китаї, зменшила туристські потоки в Азіатсько-тихоокеанський регіон.

Санітарно-гігієнічний чинник має на увазі наявність нормальних умов проживання та харчування. Туриста з Європи важко поселити в номер без душу й ще важче - без гарячої води або кондиціонера. Результатом недотримання санітарно-гігієнічних норм є харчові отруєння. В результаті проведеного Асоціацією споживачів Великобританії дослідження виявилось, що кожен п'ятий мандрівник, що віддає перевагу відпочинку на курортах системи «все включено» (all inclusive), захворював, причому в більшості випадків це були шлункові недуги або отруєння. У десятку країн з найвищим рівнем захворюваності туристів входить Перу, де в 2001 р. було зафіксовано 66 % хворих туристів, Кенія (48 %), Індія (41 %), Домініканська Республіка (39 %), Єгипет (34 %), Туніс і Мексика (по 32 %), Китай (30 %) і Індонезія (28 %).

Справедливості ради слід зазначити, що і самі мандрівники можуть бути носіями хвороботворних мікробів, що провокують спалахи інфекційних захворювань у місцевих жителів або інших членів туристської групи. Цей факт має істотне значення для організації профілактичної роботи в готелі.

Підгрупа чинників медичного обслуговування включає екстрену невідкладну медичну допомогу, страхування і т.д. Рівень медичного обслуговування безпосередньо залежить від рівня економічного розвитку країни. В світі немає єдиної моделі надання медичній допомозі іноземцям. У кожній країні існує затверджений державою мінімальний перелік послуг, які надаються туристові по медичній страховці. Найчастіше це надання невідкладної допомоги і зняття загострень захворювання. В середньому за статистикою туризму страховий випадок відбувається з кожним сотим туристом. Існують регіони з дуже низьким страховим ризиком: країни Шенгенської угоди, Австралія і ін.

Дата добавления: 2015-07-20