Вплив обмінних курсів валют

Порівняльні ціни на товари в різних країнах залежать від курсів валют цих країн. Завдяки цьому останні можуть чинити сильний вплив на туристські потоки і їх міжнародний розподіл. У свою чергу, на обмінні курси впливають міжнародна торгівля і переливання капіталу разом з валютною політикою держави. Усі міжнародні операції країни відбиваються в платіжному балансі, який включає баланс поточних операцій і баланс руху капіталів. Туристські потоки і пов'язані з ними вступи валюти або витік іноземної валюти також відбиваються в платіжному балансу країни. Так, якщо резидент країни подорожує за кордоном, то він там і витрачає валюту, це відбивається негативно на балансі його країни і позитивно на балансі приймаючої країни. По напряму руху валюти можна визначити, що для країни, що відправляє свого резидента за рубіж, витрати туриста є імпортом, а для приймаючої країни витрати туриста є експортом, який як би незрівняний з імпортом і експортом товарів. Усе це відбивається на рахунку "Туризм". Якщо рахунок позитивний, то це означає, що витрати туристів, що приїхали в країну, перевищують витрати туристів, що виїжджають з країни, і позитивно впливають на платіжний баланс країни. Проте тут не враховуються тарифи міжнародних транспортних перевезень і вторинна дія витрат туристів в країні, про яких мова піде нижче.

У деяких країнах міжнародні туристські обміни дуже впливові. Наприклад, вступи від міжнародного туризму усунули дефіцит торговельного балансу Іспанії в 1994 р. і допомогли їй зайняти десяте місце серед індустріальних країн. Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), вивчаючи розвиток міжнародного туризму за 1963-1994 рр., розділила цей період на три етапи. Таке ділення пов'язане з коливаннями обмінного курсу долара до валют інших країн. З 1963 по 1968 р. грошова система була в підпорядкуванні Бреттон-Вудської системи, яка характеризувалася фіксованим рівнем конвертації долара, - 35 дол. за унцію золота і фіксованим обмінним курсом між валютами.

Доля міжнародних туристських витрат лідируючих країн змінилася несуттєво: в Німеччині практично залишилася без змін, у Франції і Японії збільшилася, в США знизилася трохи. Такі зміни стали наслідком різних рівнів економічного зростання. Дійсно, в цей період темпи зростання в Японії і Франції були вищі, ніж в США і Німеччині.

Після 1968 р. аж до 1980 р. міжнародна грошова система відійшла від фіксованих обмінних курсів і прийняла плаваючі. До 1978 р. курс німецької марки був нижчий за курс долара США більш ніж удвічі, проте перевищував курси валют країн Середземномор'я, яким віддавали перевагу туристи з Німеччини. В результаті доля витрат цієї країни в міжнародних туристських витратах країн-членів ОЕСР подвоїлася із-за збільшення купівельної спроможності німецьких туристів. Між тим доля США зменшилася у зв'язку з падінням курсу долара з 28% в 1968 р. до 26,7% в 1978 р.

За 1980-1994 рр. курс долара США піднявся і вплинув на збільшення туристських витрат Америки по відношенню до витрат Німеччини. Їх долі у витратах країн-членів ОЕСР склали по 18%. Доля Японії в міжнародних виїздах зросла в основному із-за збільшення курсу ієни, купівельної спроможності жителів і тривалості відпусток. У 1994 р. Японія зайняла третє місце по витратах туристів, які склали 30,7 млрд. дол., що відповідає 12,7% витрат країн-членів ОЕСР.

Для деяких країн валютна політика є "базою" для їх міжнародної туристської політики. Цим країнам дозволяється підтримувати конкурентоздатні ціни в туризмі, часто всупереч високому рівню інфляції. Такі ціни вони встановлюють завдяки штучним коливанням обмінного курсу своїх валют, приміром, девальвуючи валюту.

Дата добавления: 2015-07-20