Установчі документи, та їх підготування.

Процесу створення підприємств малого бізнесу передує вибір діяльності майбутнього підприємства, основними з яких є.

У сфері виробництва: виробництво продукції виробничо-технічно­го призначення, товарів народного споживання, продуктів харчуван­ня, будівельних матеріалів, різноманітного устаткування, електро­приладів, вимірювальної техніки і т.д.

У сфері послуг: громадське харчування, побутове обслуговування, транспортні, лікувальні послуги, глядацько-розважальні заходи, ко­мерційну демонстрацію відео- і кінопродукцію, комерційні змагання, організацію і проведення виставок, ярмарків, конкурсів, аукціонів, туристичні послуги, послуги з приватизації, створення фірм, агент­ські послуги, аудиторські послуги, патентно-ліцензійні, технічні,

складські і ін.

У сфері комерційної діяльності: роздрібна і оптова торгівля, створен­ня універсальних, спеціалізованих магазинів, салонів, торгівлі за зраз­ками, торгово-закупівельна діяльність, торгово-посередницька діяльність, організація торгових будинків, біржова діяльність, ство­рення комерційних банків, фінансових груп і ін.

Вибір ідеї і виду діяльності повинен забезпечити проектованому

підприємству:

• високий рівень рентабельності (прибутків);

• швидку окупність проекту;

• можливості реалізації продукції, що випускається, у великих об­сягах;

• якнайменший ризик (обмеженість ризику);

• невисокий рівень капіталоємності;

• підтримка з боку авторитетних органів на місцях (місцевих
комітетів, податкової і фінансових служб району).

Окрім ідеї і вибору виду діяльності необхідно підібрати форму ор­ганізації і функціонування, для чого розв'язуються такі задачі:

• знайти свою «господарську нішу», тобто місце в навколишній

сфері, в ринку;

• визначити час і регіон, де буде створено підприємство;

• визначити напрям і спеціалізацію підприємства;

• зафіксувати форму підприємництва (індивідуальне чи колективне);

• проаналізувати ресурсну, сировинну базу, дати їй експертну

оцінку;

• вибрати технологію виробництва;

• аналіз споживачів і конкурентів в районі діяльності

підприємства;

• розробити цінову політику на свою продукцію;

• вивчити пільги, труднощі, обмеження;

• розробити канали збуту;

• налагодити рекламу.

Завести власну справу можна декількома шляхами:

1. Організувати індивідуальне підприємство з правом юридичної

особи або без такого права, реєструючись як суб'єкт індивідуальної

2. трудової діяльності. Створити сімейне або приватне підприємство.

3. Стати засновником (учасником) акціонерного товариства, това­риства з обмеженою відповідальністю.

4. Купити існуючі підприємства.

Проте, незалежно від типу підприємства, процедура їх утворення в основному однакова для всіх.

Одним з основних етапів створення підприємницької структури є розробка засновницьких документів.

До основних засновницьких документів, які визначають статус юридичної особи є Статут і Установчий договір. Створення малих підприємств, фірм, товариств, банків, фінансових груп, бірж, асоціацій, концернів і інших підприємницьких структур без цих документів немож­ливе. І незважаючи на те що для одних, тобто тих, які створювати­муть індивідуальні, приватні, сімейні фірми, що працюють на правах МП і використовуючи індивідуальну форму бізнесу, необхідним докумен­том є Статут підприємства, для інших — компетентного товариства, що використовує колективну форму бізнесу — Установчий договір, а для третіх — акціонерних ТОВ і різних об'єднань підприємств. Необхідно ма­ти і той і інший документ, процедура і механізм їх організації однакові.

Статут і Установчий договір мають самостійне значення і однако­ву юридичну силу, тому вони повинні затверджуватися і змінюватися в одному і тому ж порядку. Окремі найпринциповіші положення цих документів дублюються і їх слід формулювати ідентично. Це сто­сується найменування підприємства і його місцезнаходження, розміру статутної фундації; розміру і складу внеску кожного учасника; порядку і термінів внесення вкладів; розподіли прибутку; умовам ліквідації. Необхідно виходити з того, що при суперечливості форму­лювань перевагою володіють положення Установчого договору.

Чинне законодавство не містить якихось спеціальних вимог до розмежування змісту вказаних документів. Проте в Законі України «Про підприємства» названі обов'язкові положення Статуту кожного підприємства. В ньому повинні бути відображені: власник і наймену­вання підприємства; його місце знаходження; порядок їх формування і компетенції; повноваження трудового колективу і його виборних ор­ганів; порядок утворення майна; умова реорганізації і ліквідації підприємства. Задача Статуту — дати повне уявлення про цільовий статус підприємства як самостійного господарюючого суб'єкта, який допов­нює і конкретизує багато положень засновницького договору. Таке призначення Статуту виявляється і в його структурі, яка на відміну від договору більш детальна і звичайно складається з таких розділів: «За­гальні положення», «Предмет», основні ідеї і напрями діяльності», «Зовнішньоекономічна діяльність», «Права фірми», «Майно фірми», «Фундації фірми», «Виробничо-господарська діяльність», «Уп­равління фірмою і його трудовим колективом», «Організація і оплата праці», «Розподіл прибутку (доходу) і відшкодування збитків», «Облік, звітність і контроль», «Припинення діяльності фірми (реор­ганізація і ліквідація)».

Зміст Установчого договору витікає з того, що він є угодою про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи. Його значення (мета) полягає в об'єднанні майна (капіталів) і підприємницьких зусиль для отримання прибутку.

Тому визначаюче значення для Установчого договору має визна­чення всіх основних параметрів взаємостосунків між учасниками фірми і насамперед майнового характеру. Це знаходить віддзеркален­ня в структурі договору, який складається з таких розділів: «Предмет договору», «Загальні положення», «Юридичний статус фірми», «Види діяльності», «Статутна фундація і внески учасників», «Права і обов'яз­ки засновників», «Управління фірмою», «Розподіл прибутку і відшко­дування збитків», «Відповідальність за порушення договору», «Умови розірвання договору», «Умови і термін вступу договору в силу».

При формуванні Установчого договору особливу увагу слід зверну­ти на положення: про конкретні розміри, терміни і порядок участі партнерів у формуванні майнової бази; про умови участі в розподілі прибутку і можливих ризиків; про конкретні односторонні і двосто­ронні права і обов'язки учасників; про відповідальність партнерів за неналежне використовування договірних зобов'язань; про форс-ма-жорні зобов'язання; про порядок дозволу суперечок між учасниками і вживане право; про термін його діяльності.

На установчих зборах розглядаються:

1.Питання створення підприємства, форми власності і форми
функціонування.

2.Проекти назви фірми і її юридична адреса

3.Склад засновників.

4.Терміни розробки установчих документів.

Рішення зборів оформляється протоколом і підписується всіма учасниками. При позитивному рішенні фірма вважається встановле­ною. Але вона не може працювати, оскільки не має статусу юридичної особи. Тому процес організації підприємства продовжується. На чер­гових зборах розглядаються підготовчі установчі документи і відбу­вається їх затвердження. Цей факт підтверджується протоколом. Статут і Установчий договір підписуються всіма засновниками, тиражуються в необхідній кількості екземплярів, завершуються державним но­таріатом і представляються на реєстрацію. Тільки після реєстрації фірма одержує право на функціонування.

Дата добавления: 2015-07-20