Управління товарними запасами на оптових торгівельних підприємствах та в магазинах.

Товарні запаси торгового підприємства аналізуються, плануються і враховуються в абсолютних і відносних показниках. Абсолютні по­казники, що являють собою вартісні і натуральні одиниці, зручні і широко використовуються на практиці при проведенні інвентари­зацій і ревізій у торгових підприємствах. Однак, основний недолік аб­солютних показників — неможливість з їхньою допомогою визначити ступінь відповідності величини товарного запасу потребам розвитку товарообігу, обмежує їхнє використання в практиці планування то­варного забезпечення. Тому більш широке поширення одержали відносні показники, що дають змогу зіставляти і установлювати вели­чину товарного запасу відповідно до одноденного товарообігу торго­вого підприємства.

Першим відносним показником, використовуваним при аналізі і плануванні товарних запасів, є рівень товарних запасів (Ут3). Він характеризує забезпеченість торгового підприємства товарами на визна­чену дату і показує, на скільки днів безперебійної реалізації (при сформованому товарообігу) вистачить даного запасу.

Рівень товарних запасів визначається за такою формулою:

де Ут з — рівень товарних запасів у днях товарообігу;

ТЗ — товарний запас на конкретну дату (тис. грн.);

Р — реалізація (товарообіг) за аналізований період (тис. грн.);

Родн — реалізація (товарообіг) одноденний торгового підприємства (тис. грн.);

Д — кількість днів в аналізованому періоді.

Іншим показником, що характеризує ефективність господарської діяльності підприємства, є товарооборотність (Вдн). Товарооборотність показує час, за який обертається середній товарний запас у торговому підприємстві. Товарооборотність дає змогу оцінити і кількісно виміряти два параметри, властиві товарним запасам: час — кількість днів, що ви­магаються на один оборот середнього запасу, і швидкість — число обо­ротів середнього запасу на рік. На практиці година товарного обороту, чи товарооборотність, обчислюється за формулою

де В — час обороту, чи товарооборотність у днях товарообігу;

СТЗ — середній товарний запас за аналізований період (грн.);

Р — товарообіг за аналізований період (грн.);

Рода — одноденний товарообіг за аналізований період (грн.);

Д — кількість днів в аналізованому періоді.

Середній товарний запас за аналізований період обчислюється за формулою середньої хронологічної послідовного ряду:

де СТЗ — середній товарний запас за визначений період (грн.);

ТЗр Т32, Т33,..., ТЗЯ — величина товарних запасів на окремі дати аналізованого періоду (грн.);

п — кількість днів, за які береться величина запасів.

Споживчі властивості товарів, особливості їхньої реалізації впли­вають на час обороту різних товарних груп. Так, непродовольчі това­ри за інших рівних умовах обертаються в 3-4 рази повільніше, ніж продовольчі. Попит на більшість груп продовольчих товарів, крім товарів сезонного споживання, носить повсякденний досить рівно­мірний характер. Збільшення в загальному обсязі роздрібного товаро­обігу частини непродовольчих товарів сприяє зниженню товарооборотності.

Швидкість товарного обороту, чи товарооборотність у числі обо­ротів (О), обчислюється за формулою

де О — товарооборотність у числі оборотів;

Р — товарообіг за аналізований період (грн.);

СТЗ — середній товарний запас за аналізований період (грн.);

Д — число днів у періоді;

Вда — час обороту, чи товарооборотність у днях товарообігу.

Товарооборотність у числі оборотів показує, яке число оборотів робить середній товарний запас за аналізований період.

Між часом і швидкістю товарного обороту існує стійка залежність. Зменшення часу і збільшення швидкості товарного обороту дають змогу торговому підприємству зробиш більший обсяг реалізації при менших розмірах товарного запасу, що забезпечує зниження витрат на збереження, зменшення товарних витрат, більшу ефективність ви­користання власних оборотних коштів і зменшення оплати за корис­тування кредитом.

Величина, рівень товарних запасів і товарооборотність є взаємоза­лежними показниками і залежать від внутрішнього і зовнішнього се­редовища торгового підприємства, основними з яких є:

♦обсяг і структура товарообігу;

♦розмір торгової площі і забезпеченість приміщеннями для збере­
ження;

♦насиченість товарних ринків;

♦широта, стійкість асортименту і якості товарів;

♦конкурентне середовище;

♦коливання попиту;

♦рівень цін і співвідношення попиту та пропозиції на конкретні
товари і товарні групи;

♦ланковий рух товарів;

♦імідж фірм — постачальників товарів.

Зміни названих факторів впливають на величину товарних запасів і товарооборотність у цілому, поліпшуючи чи погіршуючи їхні показники.

На торговому підприємстві традиційно використовуються три ме­тоди обліку товарних запасів:

♦ інвентаризація, тобто суцільний перелік всього асортименту то­варів шляхом переваження та перемірювання. Отримані дані у нату­ральному та вартісному вираженні зводяться за товарними групами у загальну суму. Недоліками даного методу є велика трудомісткість та значні витрати часу на проведення;

♦ зняття залишків чи оперативний облік, тобто звірення ма­
теріально-відповідальними особами фактичної наявності товару з да­
ними товарного звіту. Причому підраховуються не товари, а товарні
місця (шухляди, коробки, мішки, рулони й ін.). Потім з урахуванням
відповідних норм виробляється перерахування, визначається
кількість товарів у натуральному і вартісному вираженні. Недолік да­
ного методу — менша точність, ніж при інвентаризації;

♦ балансовий метод, заснований на використанні балансової фор­
мули товарообігу:

де ТЗН — товарні запаси на початок аналізованого періоду (тис. грн.);

П — надходження товарів в аналізованому періоді (тис. грн.);

Р — реалізація (товарообіг) за аналізований період (тис. грн.);

Др — документальна витрата товарів за аналізований період (тис. грн.);

ТЗК — товарні запаси на кінець аналізованого періоду (тис. грн.).

Балансовий метод менш трудомісткий і дає змогу забезпечити опе­ративний облік товарних запасів з іншими показниками. Крім цього, він широко використовується при плануванні товарних ресурсів, про що буде сказано далі. Недоліком даного методу є відсутність можли­вості вилучити з розрахунку різного роду невстановлені втрати, що може призвести до деяких перекручувань суми запасів товарів. Для усунення цього недоліку дані балансового обліку систематично по­винні зіставлятися з даними інвентаризацій і зняття залишків.

Використовуючи балансовий метод, легко здійснювати оператив­ний контроль за рухом товарів. Цей метод особливо ефективний при використанні комп'ютерної мережі. У комп'ютерних програмах ре­алізується облік наявності і руху товарів (прихід, витрата, внутрішнє переміщення, повернення, списання), ведення обліку за товарними групами і асортиментами, за матеріально-відповідальними особами, облік взаєморозрахунків з постачальниками і покупцями і безліч інших операцій.

Однієї з основних функцій комерційної служби торгового підприємства є визначення потреби в товарних ресурсах і розробці за­ходів щодо організації їхніх закупівель, відповідно до завданням по товарообігу.

Під товарними ресурсами торгового підприємства розуміють су­купну масу товарів, яка надходить на підприємство з різних джерел яка призначена для наступної реалізації кінцевому споживачу.

Товарні ресурси підприємства формуються за рахунок надходжен­ня товарів і товарних запасів і знаходяться в балансовому взаємозв'яз­ку з різним товарообігом.

Товарні ресурси торгового підприємства відбивають величину пропозиції товарів, і наведена формула показує, що вони повинні пе­ревищувати обсяг роздрібного товарообігу (попиту) на оптимальний товарний запас. Величина надходження товарів і відповідно їхніх за­купівель прямо залежить від обсягу роздрібного товарообігу і стану то­варних запасів.

Планування потреби торгового підприємства в товарних ресурсах здійснюється в кілька стадій:

1. Аналіз забезпеченості підприємства товарними ресурсами й
ефективності їхнього використання в попередньому періоді.

2.Розрахунок необхідного розміру запасу товарів на плановий
період.

3.Визначення потреби в товарних ресурсах, розробка плану надхо­
дження, закупівель і завезення товарів.

Початковим етапом у плануванні потреби торгового підприємства в товарних ресурсах є аналіз звітних даних про забезпеченість підприємства товарними ресурсами в попередньому періоді.

У підприємстві повинен бути організований чіткий облік виконан­ня умов договору постачальниками як за обсягом й асортиментом, так і за термінами. Причому дотримання термінів постачання товарів і рівномірність товаропостачання мають дуже важливе значення для за­доволення попиту і виконання завдань з товарообігу. Стабільність і рівномірність системи товаропостачання забезпечують скорочення

розміру товарного запасу, оскільки відпадає необхідність наявності такого його елемента, як страховий запас.

Рівномірність постачання товарів характеризується коефіцієнтом рівномірності, значення якого визначається в такій послідовності:

1. Визначається середньоарифметичне значення обсягу постачан­ня (X) товарів за визначений період (місяць, квартал):

Х} — обсяг постачання за декаду, місяць; и — число декад, місяців.

2. Визначається середньоквадратичне відхилення фактичного об­сягу постачання (б):

3. Розраховується коефіцієнт варіації постачання

4. Визначається коефіцієнт рівномірності надходження товарів у торгове підприємство, при цьому максимальна рівномірність стано­вить 100%, фактичний коефіцієнт рівномірності

Чим ближче коефіцієнт рівномірності до 100%, тим краще рівномірно організовано товаропостачання, тим менший розмір упущеної вигоди від можливих перебоїв у продажі окремих товарів.
2. Фактори, що визначають розмір та швидкість обороту товарних запасів.

Динаміка товарних запасів та час обертання товарів складаються під впливом великої кількості факторів. Вивчення характеру факторів та механізму їхнього впливу є необхідною передумовою для обґрунтованої оцінки стану запасів, планування їх розміру, розробки та прийняття конкретних заходів щодо їх регулювання. Найважливішими зовнішніми факторами, що визначають розмір товарних запасів торговельного підприємства, наступні:

1. Співвідношення між попитом та пропозицією. В умовах, коли попит населення на окремі товари перевищує його пропозицію, товарооборот здійснюється з найменшими запасами. В умовах, коли попит населення на окремі товари перевищує його пропозицію, товарооборот здійснюється з найменшими запасами. В міру збільшення пропозиції товарів, насиченості ринку спостерігається деяке уповільнення швидкості обертання товарів.

2. Рівномірність та стійкість споживання окремих товарів. Чим стабільнішим є попит споживачів на окремі товари, тим меншою є потреба в створенні товарних запасів на випадок непередбачених коливань попиту. Зовнішньою ознакою рівномірності споживання та коефіцієнта варіації одноденного товарообороту від його середнього значення.Великий обсяг коливальності обсягів реалізації свідчить про імпульсивне, ажіотажне споживання або періодичний попит, що потребує відносно великих товарних запасів для продовження нормальної реалізації товарів і в критичні періоди підвищеного попиту.

3. Ритмічність виробництва окремих товарів. виробництво та закупівля окремих споживчих товарів має сезонний характер. Це відноситься до овочів, цукру, круп, плодоовочевих консервів тощо. В періоди сезону виробництва торговельні підприємства мають можливість придбання товарів у безпосередніх виробників за мінімальними цінами. Після завершення сезону основним постачальником є різні торговельні посередники, чиї ціни значно вищі за ціни виробників. Закупка окремих дефіцитних товарів після сезону може бути взагалі неможливою, що негативно впливатиме на асортимент товарів підприємства. Наявність цього фактора обумовлює потребу та економічну зацікавленість торговельних підприємств в створенні товарних запасів сезонного зберігання.

4. Стан конкуренції на ринку товарних ресурсів. Чим вищий ступінь конкуренції на ринку товарних ресурсів, тим більшу свободу у виборі постачальників та “уторгуванні” умов поставки має підприємство. Узгоджені умови поставки: періодичність, обсяги партій поставки, що оновлює асортимент, можливість повернення недоброякісних або нереалізованих товарів суттєво впливають на розмір товарних запасів торговельного підприємства.

5. Добросовісність постачальників щодо виконання договорів поставки товарних ресурсів, стан дисципліни поставок. Загальний менталітет постачальників, їх обов’язковість та добросовісність щодо виконання договорів поставки визначає потребу торговельного підприємства в створенні страхових товарних запасів. Чим добро совіснішими є постачальники підприємства, чим більше ритмічно та безперервно організоване їх власне виробництво, тим нижче ймовірність невиконання графіка завозу товарів, а відповідно, і потреба в створенні товарних запасів. Вартим уваги щодо цього є досвід Японії, прийнята в цій країні система товарозабезпечення “точно в час”, яка дозволяє обмежити розмір товарних запасів торговельних підприємств представницьким асортиментним набором товарів.

Мінімізація розміру товарних запасів характерна для підприємств фірмової торгівлі, торговельних підприємств, що входять до складу об’єднань із власною гуртовою ланкою (базою). Передумовою цього є висока надійність постачальників, гарантованість своєчасної поставки товарів.

6. Рівень інфляційних очікувань. В умовах інфляційної економіки одним з спонукаючи мотивів створення запасів матеріальних резервів є захист обігових коштів підприємств від інфляційного знецінення. Чим вищі темпи інфляції, тим більша й зацікавленість підприємств у максимальному підвищенні розміру запасів з метою захисту грошей від інфляції та для отримання додаткового доходу від випередженого росту цін на окремі товари порівняно із загальним темпом інфляції. Розмір та обіговість товарних запасів визначається також внутрішніми факторами, які залежать від діяльності самого торговельного підприємства та визначаються стратегією й тактикою його діяльності. до таких факторів належать:

1. Місцезнаходження торговельного підприємства. Даний фактор визначає інтенсивність споживчих потоків в районі діяльності підприємства, а відповідно – і розмір одноденного товарообороту, а також швидкість реалізації товарних запасів. Чим вигідніше місцезнаходження торговельного підприємства, тим вища швидкість реалізації товарних запасів та менша потреба в їх створенні.

2. Обсяг товарообороту торгового підприємства. Відносно великі за розміром товарообороту підприємства, як правило, здійснюють торговельну діяльність з меншим рівнем товарних запасів. Це обумовлено тим, що вони мають можливість частіше роботи завіз товарів, минаючи гуртову ланку. Велике за розмірами торговельне підприємство, особливо те, що має досвід роботи на відповідному сегменті ринку, більш привабливе для постачальників та посередників. Це визначає кращі можливості “уторгування” умов поставки, що також має вплив на розмір товарних запасів.

3.Спеціалізація підприємства та структура товарообороту. Товари залежно від їхньої якості, особливостей призначення та інших ознак мають різний час обертання. Це залежить від властивостей деяких предметів споживання, кількості різновидів, що входять то товарної групи, особливостей прийомки та комплектування виробів. Так, товари, що швидки псуються, швидко втрачають свої властивості, наприклад: м’ясо, хліб, молоко, масло – через їхні фізикохімічні властивості мають бути реалізовані протягом не подовжнього періоду. Задоволення попиту на товари складного асортименту, таких, як одяг, тканини, взуття, галантерея та інше, потребує наявності в магазині широкого вибору різновидів цих виробів за артикулами, кольорами, розмірами, фасонами. Оскільки такого роду товари є предметами періодичного попиту, їхні запаси, виражені в днях до обігу, відносно вищі, ніж запаси з інших товарів. отже, збільшення в роздрібному товарообороті частки непродовольчих товарів, товарів складного асортименту за інших умов є фактором росту загального рівня товарних запасів. В той же час збільшення питомої ваги продовольчих товарів, особливо стійкого попиту, є фактором зниження розміру товарних запасів.

4.Організація та частота завозу товарів. Чим частіше завозяться товари до магазинів, тим з меншими запасами можна забезпечити виконання плану товарообороту, і навпаки. В свою чергу, частота завозу залежить від місцезнаходження роздрібних та гуртових організацій, розміщення їх основних постачальників, транспортних умов. Чим ближче розташовані постачальники, гуртові бази до районів споживання, тим частіше відбувається завіз товарів в роздрібні торговельні підприємства і менше часу витрачається на їх доставку. Таким чином, розмір утворення товарних запасів визначається політикою підприємства щодо вибору постачальників товарів, залежить від ефективності організації господарських зв’язків з ними та оптимальності розробленого графіка завозу товарів.

5.Площа торговельного залу та форма торговельного обслуговування. Розмір товарних запасів, що знаходяться в торговому залі підприємства, повинен забезпечити представницьку викладку всього асортименту товарів, що є у наявності; свободу покупців у вивченні властивостей, характеристик товару та їх вибору; естетичний дизайн торговельного залу та його привабливість для покупців. Чим більше площа торговельного залу, тим більший розмір товарних запасів має знаходитись безпосередньо в торговельному залі. Суттєвий вплив створює і форма торговельного обслуговування. При самообслуговуванні потреба в товарних запасах, що знаходяться в торговельному залі, вища, ніж при обслуговуванні через прилавок.

6.Стан складського господарства. Даний фактор носить обмежувальний характер та визначає максимально можливий розмір запасів товарів. чим більша площа (ємкість) складських приміщень, тим в більших розмірах можуть створюватися товарні запаси. Окремі торговельні підприємства вимушені формувати товарні запаси на недостатньому рівні, власне з причини відсутності необхідних складських приміщень. Суттєве значення має і наявність спеціалізованого складського обладнання (холодильних камер), можливість створення спеціальних умов для зберігання окремих товарів (овочі, бакалія, ювелірні вироби, хутро, синтетичні миючі засоби), дотримання товарного сусідства та інших правил зберігання.

7. Організація комерційної роботи. Важливе значення для правильного визначення потреби в створенні товарних запасів та оперативного регулювання їхнього розміру мають кваліфікацію й компетентність кадрів та рівень керівництва торговельним процесом, стан роботи з визначення попиту населення, організація оперативного та дійового контролю за надходженням, реалізацією та залишками товарів, маневрування товарними ресурсами та інше. Добре налагоджена робота в даному напрямку сприяє мінімізації розміру запасів неходових, залежалих товарів, понаднормативних запасів. Це дозволяє скоротити витрати підприємства з формування та зберігання товарних запасів, знизити товарні втрати.

8. Фінансове становище підприємства. Формування товарних запасів може здійснюватися у різний спосіб:

- шляхом оплати товарів, що надходять, грошовими коштами підприємства;

- шляхом отримання комерційного кредиту від постачальників (отримання товарів з відстрочкою платні);

- шляхом прийому товарів під реалізацію або на комісію.

Можливості застосування кожного способу формування товарних запасів та співвідношення між ними безпосередньо залежить від фінансового становища торговельного підприємства, його платоспроможності та фінансової стійкості, ступеня довіри до нього. Чим стійкіше фінансове становище підприємства, тим краще можливості щодо формування товарних запасів воно має.

Дисципліна: Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг.

Дата добавления: 2015-07-20